Постанова

від 05.07.2012 по справі 2а-5723/12/0170/3

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2а-5723/12/0170/3 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013 ПОСТАНОВА Іменем України   05 липня 2012 р.  Справа №2а-5723/12/0170/3 (10:10)                                                                   м.Сімферополь Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О., при секретарі Желудковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу   за позовом   Риболовецького колгоспа "Жемчужина моря"           до   Відділу державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції АР Крим               про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови за участю представників сторін: від позивача - не з'явився, від відповідача - не з'явився. Суть справи: Риболовецький колгосп "Жемчужина моря" звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції АР Крим про визнання протиправними дії стосовно арешту грошових коштів; визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів від 04.04.12 р. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані дії відповідача по арешту грошових коштів на санаційному рахунку позивача суперечать діючому законодавству; роблять неможливим проведення судової процедури санації; перешкоджають виконанню плану санації та суперечать інтересам фізичних та юридичних осіб - конкурсних кредиторів по справі про банкрутство, не дають можливості відновити платоспроможність боржника. Відповідачем надані письмові заперечення проти позову за тих підстав, що при виконанні зведеного виконавчого провадження винесено постанову про накладення арешту на розрахунковий рахунок боржника, зазначаючи при цьому на ухвалу Господарського суду АР Крим від 10.12.2010 р. по справі № 5002-6/5908-2010. Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Враховуючи вищевикладене, з урахуванням положень ст. 128, 122 КАС України, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд ВСТАНОВИВ: Риболовецький колгосп "Жемчужина моря" є юридичною особою, ЄДРПОУ 03889089 зареєстрований виконавчим комітетом Керченської міської ради 28.06.1994 р. за адресою місцезнаходження: 98324, АР Крим, м.Керч, вул. Зябрева, буд. 3, про що свідчить наявний в матеріалах справи Витяг з ЄДР. Відповідно до ст.ст. 2, 3, 17 КАС України, згідно з якими визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, дана справа є справою адміністративної юрисдикції. Статтею 2 Закону України “Про виконавче провадження" № 606 від 21.04.1999р. примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.  Відповідно до Закону України “Про державну виконавчу службу” від 24 березня 1998р. № 202/98-ВР примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції. Отже, органи державної виконавчої служби, їх посадові та службові особи у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень. Предметом спору є визнання протиправними дій стосовно арешту грошових коштів; визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів від 04.04.12 р. Зокрема, 04.04.12 р. ВДВС Керченського ГУЮ АР Крим при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження за виконавчим документом № 2н-569, виданим Керченським міським судом 16.06.2010 р., про стягнення з риболовецького колгоспа "Жемчужина моря" заборгованості по заробітній платі у розмірі 817314,90 грн. на користь фізичних осіб винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти в межах суми 817314,90 грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку риболовецького колгоспа «Жемчужина моря». До юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників. Частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду. Вказана позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" № 3 від 13.12.2010 р. (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2012 року N 5). Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції на час виникнення спірних правовідносин виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну виконавчу службу" № 202 від 24.03.1998 р. державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Таким чином, законодавцем встановлені певні обмеження повноважень державного виконавця, відповідно до яких всі рішення приймаються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законодавством України про виконавче провадження, вони повинні бути законними, неупередженими та своєчасними, спосіб та порядок виконання рішення суду встановлюється не виконавцем, а саме рішенням суду, яке відображено у виконавчому документі, виконавчі дії не можуть порушувати права та законні інтереси громадян  та юридичних осіб. Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 11 Закону України № 606 державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; арешт відповідно до ч. 4 ст. 52 даного Закону поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. Тобто первинним завданням органів ДВС при накладенні арешту є забезпечення зберігання майна (грошових коштів) боржника саме під час виконання виконавчого провадження, що є своєрідним заходом запобігання будь-яких дій з боку останнього, які можуть спричинити порушення цілісних, якісних, кількісних характеристик зазначеного майна (грошових коштів), внаслідок чого виконання виконавчого провадження та задоволення вимог стягувачів буде неможливим. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 57 Закону України № 606 арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Відповідно до п. 6.5 ст. 6 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” № 2346 від 05.04.2001 р., державний виконавець вирішує питання щодо необхідності накладення арешту на кошти боржника, що зберігаються на відкритому рахунку, та у семиденний строк з моменту надходження повідомлення інформує банк про прийняте рішення, після чого банк забезпечує арешт коштів на цьому рахунку. Норми статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не містять виключень та застосовуються до всіх поточних, вкладних (депозитних) рахунків клієнта в національній та іноземних валютах. Чинним законодавством передбачені особливості виконавчого провадження щодо порядка накладення арешту майна боржника з урахуванням стану юридичної особи – банкрутства. Вказане зумовлено специфікою виконання виконавчого провадження у певних інститутах господарського права, в тому числі - відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Так, зокрема, абз.4 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2443 від 14.05.1992 р. в редакції на час виникнення спірних правовідносин арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації, у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів. Тобто виконавче провадження у разі перебування боржника в стані банкрутства має особливості в частині механізму накладення арешту на майно боржника, в тому числі – грошових коштів, зокрема, арешт при перебуванні боржника у стані банкрутства може бути накладений за наявності двох умов: -          в межах процедури санації; -          якщо арешт та інші обмеження дій боржника не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів. З матеріалів справи вбачається, що накладення арешту на грошові кошти боржника – позивача - здійснено на час перебування боржника у стані банкрутства та тривання процедури банкрутства - санації. Так, 10.12.2010 р. ухвалою Господарського суду АР Крим у справі № 5002-2/5908-2010 порушено справу про банкрутство боржника риболовецького колгоспа "Жемчужина моря" за заявою кредитора УПФУ в м.Керч АР Крим. 14.12.2011 р. ухвалою Господарського суду АР Крим  по справі № 5002-2/5908-2010 введено стосовно риболовецького колгоспа "Жемчужина моря" судову процедуру банкрутства - санацію строком на 12 місяців; призначено керуючого санацією. Вказаною ухвалою керуючого санацією зобов'язано в тому числі відкрити спеціальний рахунок для проведення санації і розрахунків з кредиторами, представити на затвердження суду схвалений комітетом кредиторів план санації боржника і протокол засідання комітету кредиторів про схвалення плану санації в строк до 16.04.2012 р. Відповідно до ч. 6 ст. 17 Закону України № 2443 керуючий санацією зобов'язаний в тому числі відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами; розробити та подати на затвердження комітету кредиторів план санації боржника; Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України № 2443 протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника, крім випадків, передбачених цим Законом. План санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань. План санації може містити умови про: виконання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права; задоволення вимог кредиторів іншим способом, що не суперечить закону. План санації повинен передбачати строк відновлення платоспроможності боржника. Платоспроможність вважається відновленою за відсутності ознак банкрутства, визначених цим Законом. Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України № 2443 план санації розглядається комітетом кредиторів, який скликається керуючим санацією в чотирьохмісячний строк з дня винесення господарським судом ухвали про санацію, якщо інше не передбачено цим Законом. Керуючий санацією письмово повідомляє членів комітету кредиторів про дату і місце проведення засідання комітету і за два тижні до проведення комітету кредиторів надає можливість попередньо ознайомитися з планом санації. Відповідно до абз. 2, 4 ч. 5 ст. 18 Закону України № 2443 схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол засідання комітету кредиторів подаються керуючим санацією в господарський суд на затвердження не пізніше п'яти днів з дня проведення засідання комітету кредиторів. Протокол засідання комітету кредиторів може містити особливу думку кредиторів, які голосували проти порядку і строків погашення заборгованості, передбачених у плані санації. Господарський суд затверджує план санації боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В матеріалах справи відсутні докази наявності затвердженого Господарським судом плану санації боржника – риболовецького колгоспа «Жемчужина моря»; відсутній план санації боржника та протокол засідання комітету кредиторів про його схвалення. Згідно з повідомленням Господарського суду АР Крим від 26.06.2012 р. у справі № 5002-2/5908-2010 на запит суду по даній справі ухвалою Господарського суду АР Крим від 14.12.2011 р. введено процедуру банкрутства - санацію строком на 12 місяців. Вказана ухвала набрала законної сили 14.12.2011 р. План санації на час надання вказаного повідомлення затверджений не був. Тобто постанова про накладення арешту на грошові кошти боржника за відсутності затвердженого плану санації боржника не може перешкоджати виконанню плану санації, та, в свою чергу, суперечити інтересам конкурсних кредиторів, задоволення вимог яких здійснюється згідно з затвердженим планом санації в розумінні ст. 18 Закону України № 2443. Тобто матеріалами справи підтверджується, що оскаржувана постанова ВДВС Керченського ГУЮ АР Крим від 04.04.12 р. про накладення арешту на грошові кошти боржника прийнята відповідно вимог чинного законодавства про виконавче провадження з урахуванням спеціальних положень Закону України № 2443 від 14.05.1992 р. «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.   Позивачем з урахуванням положень п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України в розумінні  ст.ст. 69-71 КАС України не надано доказів, які підтверджують обґрунтованість заявлених позовних вимог. Посилання позивача на положення ст.26, п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» не стосуються предмету позову. Правові підстави для задоволення позову відсутні. Постанову у повному обсязі складено 05.07.12 р. Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Відмовити в задоволенні позову. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови,  а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.         Суддя                                                                Шкляр Т.О.