Рішення

від 26.10.2006 по справі 17/378/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/378/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"26" жовтня 2006 р. Справа № 17/378/06

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при  секретарі  Хімороді В.Г .,

з участю представників сторін:

від позивача –Фольгін О.Л, дор. від 01.06.2006 р.,

від відповідача–повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, не з?явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/378/06

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВИНФОРТ», м. Одеса, пров. В.Катаєва, 3,

до приватного підприємства  виробничо–комерційної фірми «Андаліт»,                   м. Миколаїв, вул. Героїв Сталінграду, 1-д,

про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «ВИНФОРТ» звернувся з позовом до приватного підприємства виробничо –комерційної фірми  «Андаліт»про стягнення заборгованості за договором поставки № 62002 від 10.01.2006 р. на загальну суму 61 193 грн.71 коп.

Дані позовні вимоги позивач обргунтовує тим, що відповідно до договору поставки № 62002 від 10.01.2006 р. (надалі - Договір) Позивач на адресу Відповідача відвантажив партії товару - алкогольні напої на загальну суму 62 142  грн. 99 коп., які мали бути оплачені на протязі 2 (двох) банківських днів з моменту продажу товару третім особам, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару (п. 3.2. Договору).

Дати відвантаження:

1. ТТН № РкС1_04074 від 22.03.2006 р. на суму   22145 грн. 69 коп.

2. ТТН № РкСІ _04637 від 29.03.2006 р. на суму     21790 грн.01 коп.

3. ТТН № РкС1_08664 від 07.06.2006 р. на суму   13303 грн.08 коп.

4. ТТН № РкС1_09671 від 21.06.2006 р. на суму    591 грн. 84 коп.

5. ТТН № РкС1_ 10132 від 28.06.2006 р. на суму   1801 грн. 44 коп.

6. ТТН № РкС1_10600 від 05.07.2006 р. на суму   2510 грн. 93 коп.

Відповідачем  всього було оплачено: 24.05.06 р.-2 360 грн. 50 коп.,                               31.05.06 р. –10 000 грн. та  23.06.06 р.- 5 000 грн.

Також Відповідачем було здійснено повернення товару 07.07.2006 р. на суму      1 860грн. 47 коп.

Таким чином, станом на 9 серпня 2006 р. повністю вказані партії не були оплачені, і сума основного боргу Відповідача перед Позивачем складає 42 922  грн.  02 коп.

Відповідно пунктів 4.1., 4.2. Договору крім суми основного боргу за прострочення платежу Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу штраф у розмірі 14 309  грн. 69 коп. та пеню у розмірі 3962  грн. 00 коп. (розрахунок в матеріалах справи).

Таким чином, загальна заборгованість Відповідача перед Позивачем  станоном на 9 серпня 2006 р. складає: основний борг –42 922 грн. 02 коп., штраф –14 309 грн. 69 коп., пеня –3 962 грн., усього: 61 193 грн. 71 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнає частково та просить суд позовні вимоги  задовільнити частково з наступних причин:

У зв'язку з тим, що директор Якубовський О.В. не підписував договір № 62002 від 10.01.2006 року та те, що договір містить посилання на те, що саме ним був укладений та підписаний даний договір, Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма „Андаліт" не погоджується з застосування штрафних санкцій та нарахуванням пені.

Той факт, що підприємство сплачувало кошти за отриманий товар, не можна вважати, що договір визнаний підприємством та є діючим , оскільки підприємство довгий час співпрацює з позивачем та неодноразово отримувало від останнього товар на підставі усних договорів.

Так, відповідно до  зазначених позивачем товаро-транспортних накладних було отримано товар (алкогольні напої), але жодна товаро-транспортна накладна не містить посилання на будь-який договір, отже не можливо достеменно встановити на підставі якого саме договору було отримано товар від позивача.

Факт оплати товару також не вказує на сплату товару, поставленого за договором № 62002 від 10.01.2006 року, оскільки платіжні документи також вказують на оплату товару, отриманого на підставі товаро-транспортних накладних.

З врахуванням того, що частина товару була повернута позивачу, що ним не заперечується, сума боргу за фактично отриманий товар, на підставі вищезазначених товаро-транспортних накладних складає 42 922 грн .02 коп, які підприємство визнає та зобов'язується сплатити позивачу, але на даний час у зв'язку з відсутністю коштів клопоче перед судом та позивачем у разі задоволення позову, в частині його визнання, надати розстрочку виконання рішення суду терміном на три місяці.

У разі наполягання позивача на дійсність договору та стягнення інших сум, передбачених позовною заявою, Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма „Андаліт" в порядку ст..41 ГПК України просить суд призначити судову експертизу (почеркознавчу) з метою встановлення невідповідності підпису Якубовського О.В. на оригіналі договору № 62002 від 10.01.2006 року та зобов'язати позивача надати суду оригінал зазначеного договору.

Позивач в свою чергу надав заперечення щодо відзиву на позовну заяву, де зазначив наступне:

1.           Відповідач вказує що ПП „АНДАЛІТ" неодноразово отримувало товар від ТОВ „ВИНФОРТ" на підставі усних угод.

Таке посилання не відповідає дійсним обставинам справи, та суперечить нормам чинного законодавства України.

Згідно з ч. 1. ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

ТОВ „ВИНФОРТ" співпрацювало з ПП „АНДАЛІТ" на підставі договорів поставки. Договору поставки № 62009 від 10.01.2006р. передував договір поставки     № 2025 від 18.04.2005р., який діяв до 31.01.06 р.

Всі поставки товару, як у 2005 році, так і у 2006 році здійснювались в рамках та на умовах вищевказаних договорів, про що свідчать посилання на договір у  товарно-транспортних накладних  (копії ТТН у матеріалах справи).

Ця обставина повністю спростовує довід відповідача про те, що неможливо достеменно встановити на підставі якого саме договору було отримано товар.

2.           У судовому засіданні представник Відповідача визнав заборгованість перед позивачем у розмірі 42 922 грн. 02 коп. (суму основного боргу).

Таким чином, фактичне визнання відповідачем основного боргу перед позивачем, що виник внаслідок неодноразових поставок товару і подальшої його оплати (це є однією з умов договору № 62009), свідчить про визнання відповідачем умов, внаслідок яких виник цей борг, а саме: існування між сторонами договірних правовідносин (договору).

Крім того, неодноразові поставки товару Позивачем згідно з договором, і його оплата відповідачем вказує на те, що сторони фактично виконували умови договору   № 62009 від 10.01.2006 року.

Згідно з ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Істотними умовами господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Із змісту договору випливає що між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

З таких обставин,  позивач вважає неприпустимим визнання відповідачем одних умов договору та невизнання і невиконання інших умов договору.

3.           ТОВ „ВИНФОРТ" заперечує проти пропозиції відповідача про призначення судової експертизи для встановлення дійсності підпису особи, яка підписала договір № 62009, з наступних підстав:

-          Відповідач визнав суму основного боргу, тобто визнав легітимність товарно-транспортних накладних.  

-          Справжність підпису осіб на договорах та інших документах підприємств засвідчується відповідною печаткою підприємства.

  На товарно-транспортних накладних, якими оформлювався прийом товару містяться підписи відповідальних осіб відповідача, та печатка підприємства. Такий самий відбиток печатки міститься на договорі № 62009 від 10.01.2006 року, додатках до нього, Акті звірки взаєморозрахунків (копії у матеріалах справах).

  Неодноразове фактичне здійснення оплати за отриманий товар (підписання платіжних доручень саме директором та головним бухгалтером підприємства) безумовний доказ того що директор ПП «АНДАЛІТ»Якубовський О.В., знав про існування договору з ТОВ „ВИНФОРТ".

Згідно з ст. 241 Цивільного кодексу  України правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Таким чином, навіть при умові, що на Договорі підпис іншої особи, дії підприємства і директора Якубовського О.В. свідчать про схвалення цього договору.

Згідно з Законом України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Згідно з ст.41 ГПК України, господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Із змісту наведених статей виходить, що метою призначення судової експертизи є встановлення, на підставі спеціальних знань експертів, обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Проведення почеркознавчої експертизи надасть суду додаткову інформацію про обставини, які не мають значення для вирішення спору і стане підставою для необгрунтованого затягування судового процесу.

На думку позивача, враховуючи існуючі обставини справи, у суду наявна достатня інформація для встановлення фактичних обставин справи і правильного вирішення спору.

Крім того,  позивач звертає увагу суду на той факт, що всупереч вимогам ст.      59 ГПК України, відповідач не надав, та не послався на жодний доказ, який підтверджує його доводи.

Вивчивши матеріали справи, пояснення сторін, суд дійшов наступного висновку:

Відповідно до договору поставки № 62002 від 10.01.2006 р., укладеному між сторонами, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 62 142 грн.99 коп., що складається із суми 42 922 грн.02 коп. основного боргу, штраф у сумі        14 309 грн. 69 коп. та пені у сумі 3962 грн. (п.п. 4.1.,4.2. договору № 62002).

Позивач уточнив  позовні вимоги в частині суми пені, яка складає 1 948 грн.      44 коп.

Відповідач суму основного боргу визнає у повному обсязі, але заперечує проти штрафних санкцій, посилаючись на те, що договір  поставки № 62002 від        10.01.2006 року між сторонами не укладався та  жодна товаро-транспортна накладна не містить посилання на будь-який договір. Відповідач просить призначити  судову почеркознавчу експертизу з метою встановлення невідповідності підпису Якубовського О.В. на оригіналі договору № 62002 від 10.01.2006 року, а також у зв?язку із відсутністю коштів клопоче розстрочити віиконання рішення суду терміном на 3 місяці.

Вивчивши матеріали справи та надані сторонами додаткові  документи, суд дійшов висновку про недоцільність задоволення вищезаначеного клопотання, оскільки віідповідач визнав суму основного боргу, так як визнав легітимність товаро-транспортних накладних, на яких йде посилання на  договір № 62009 від 10.01.2006 р.

Тобто, посилання відповідача у відзиві щодо відсутності  посилання в товаро-транспортних накладних на договір та те, що між сторонами існувала тільки усна домовленість є невірним та спростовується матеріалами справи.  

Крім того, справжність підпису осіб на договорах та інших документах підприємств засвідчується відповідною печаткою підприємства,  легітимність якої відповідач не оспорює.

Щодо  клопотання відповідача щодо розстрочки виконання рішення терміном на 3 місяці, то дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не надано жодних доказів щодо тяжкого фінансового стану підприємства та неможливість задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України  одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускаться,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов?язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання  і зобов?язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов?язання, а також сплатити штрафні санкції..

Враховуючи наведне, суд дійшов висновку  про можливість задоволення уточнених позовних вимог у повному обсязі.

Сплачене держмито слід віднести на рахунок сторін пропорційно задоволеним вимогам позивача, відпоівдно до ст. 49 ГПК України, стягнувши з відповідача на користь позивача 591 гривні 80 коп. В іншій частині держмито покласти на позивача. Також слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118  гривень.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.          Уточнені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ВИНФОРТ» задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «АНДАЛІТ», м. Миколаїв, вул. Героїв Сталінграду,1-д, ( р/р 26001000020000 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 326795,  код 30900514) суму  основного боргу у розмірі         42 922 грн. 02 коп., штраф у розмірі 14 309 грн. 69 коп., пеню у сумі  - 1948 грн.        44 коп., державне мито в розмірі 591 грн. 80 коп. та 118 грн витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь  товариства з обмеженою відповідальністю «ВИНФОРТ», м.Одеса, пров. В. Катаєва, 3                    (р/р 26000312626 у АБ "ПІВДЕННИЙ",  МФО 328209, код 30704028).

Суддя Коваль С.М.