Постанова

від 05.07.2012 по справі 12/1651

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2012 № 12/1651

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 05.07.2012 року

розглянувши апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» на рішення господарського суду Черкаської області від 19.03.2012 року

у справі № 12/1651 (суддя Грачов В.М.)

за позовом Черкаського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Черкаській області

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива»

про стягнення 6 731,50 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 19.03.2012 року у справі №12/1651 задоволено позовні вимоги Черкаського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Черкаській області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» про стягнення 6 731,50 грн. збитків, завданих забрудненням атмосферного повітря.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нива» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 19.03.2012 року у справі № 12/1651 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що рішення суду винесено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 13.04.2012 року апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу і призначено розгляд справи №12/1651 у судове засідання за участю повноважних представників сторін.

Державною екологічною інспекцією в Черкаській області на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду Черкаської області від 19.03.2012 року у справі №12/1651 відмовити повністю, рішення суду залишити без змін.

Прокурор приймав участь у судових засіданнях та надавав свої пояснення, просив рішення господарського суду Черкаської області від 19.03.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» без задоволення.

Представник позивача приймав участь у даному судовому засіданні та надавав свої пояснення, просив рішення господарського суду Черкаської області від 19.03.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» без задоволення.

Представники відповідача приймав участь в судових засіданнях та надав свої пояснення й підтримали доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Черкаської області від 19.03.2012 року скасувати і прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити повністю.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.03.2009 року держінспекторами з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області Ничипоренком О.В. і Онуфрієвим В.В. проведена позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем - СТОВ «Нива».

За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 13.03.2009 року, в якому зазначено, що основними стаціонарними джерелами забруднення атмосферного повітря є: свиноферма, автопарк, ТОК, комплекс зерноочистки. Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря відсутній, питання постановки на держоблік в галузі охорони атмосферного повітря не вирішений, журнали первинної облікової документації по формам ПОД 1-3 не ведуться, контроль за обсягом та скидом забруднюючих речовин в атмосферне повітря не проводиться, що є порушенням ст.ст. 10, 11, 31 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Викид забруднюючих речовин від стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря здійснюється СТОВ «Нива» без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, чим порушено вимоги ст.ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Керівнику СТОВ «Нива» виданий припис №74 від 16.03.2009 року про усунення виявлених порушень природоохоронного законодавства, у тому числі, щодо отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Стосовно посадової особи - директора СТОВ «Нива» Клименка П.М. складений протокол про адміністративне порушення від 13.03.2009 року №000278 та прийнята постанова про накладення адміністративного стягнення від 16.03.2009 року № 002216 за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена, зокрема, ч. 1 ст. 78 Кодексу України Про адміністративні правопорушення, а саме -допущення викидів забруднюючих речовин в атмосферу без наявності відповідного дозволу, що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря.

Довідками №№ 82, 83 від 21.05.2009 року відповідач надав позивачу інформацію про кількість в господарстві поголів'я свиней, встановлене обладнання та використану сировину за період з 01.01.2009 року по 21.05.2009 року.

У зв'язку з виявленими порушеннями, позивачем здійснений розрахунок розміру відшкодування збитків відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №639 від 10.12.2008 року. Згідно з даним розрахунком розмір шкоди склав 6 731,50 грн.

При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про відшкодування збитків, заподіяних наднормативним викидом забруднюючих речовин в атмосферне повітря в сумі 6 731,50 грн. є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відносини у галузі навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Згідно пункту б частини 1 статті 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Частиною 2 статті 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівня фізичного впливу та вести їх постійний облік.

Згідно з ч. 5 ст. 11 названого Закону, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Згідно статті 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» особи, винні, зокрема: у перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел, а також, у невиконанні розпоряджень та приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря - несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пункту 1.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря №639 від 10.12.2008 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 21.01.2009 року за №48/16064, розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання встановлюється даною Методикою.

Згідно пункту 2.7.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема, у випадку викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря внаслідок невиконання в установлені в дозволі на викиди забруднюючих речовин терміни запланованих заходів щодо скорочення викидів забруднюючих речовин.

Як зазначалось вище, розрахунок збитків позивачем було здійснено за Методикою №639 за формулою: З = mi х 1,1П х Ai х Кт х Кзi.

У відповідності до п. 2.1.2 Методики №639 передбачено, що наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, зокрема, викиди забруднюючих речовин джерелами, які не мають дозволів на викид, в тому числі і по окремих інгредієнтах.

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється спеціалістами Державної екологічної інспекції при перевірці підприємств шляхом інструментальних методів контролю та розрахунковими методами (п. 2.2 Методики №639).

Розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (п. 2.7.1 Методики №639).

Згідно п. 3.6 Методики №639 розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Враховуючи те, що вищезазначена Методика №639, яка розроблена для розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті протиправної поведінки, встановленої уповноваженими на це органами, що вдосконалює порядок визначення розміру збитків, передбачає визначення маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря не лише шляхом проведення інструментально-лабораторних вимірювань та не звільняє від відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, а тому судова колегія вважає необґрунтованими твердження скаржника про неправомірність розрахунку маси забруднюючих речовин, яка необхідна для формули розрахунку збитків.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено та досліджено той факт, що розрахунок розміру збитків здійснений позивачем у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, є обґрунтованим та судовою колегією перевірений.

Разом з цим, твердження скаржника, що розрахунок збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферу СТОВ «Нива», зроблений позивачем не передбачає розрахунку маси наднормативного викиду, не відображено яким чином встановлювалась маса викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря, а також не вбачається з якого джерела (свиноферма, автопарк, ТОК, комплекс зерноочистки) здійснено зазначені викиди газів та інших речовин, на переконання судової колегії не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, є необґрунтованими та спростовуються наступним.

Згідно з наданими відповідачем довідками від 24.05.2009 року №83, №82 було встановлено, що на підприємстві на вирощуванні та відгодівлі знаходиться 280 голів свиней, з 01.01.2009 року по 21.05.2009 року спалено дров 2,5 м3, свердлильний станок працював 1,5 год., станок фугувальний працював 1 год., фуговальний станок (роз пиловочний) працював 3 год. Відповідно до вказаних довідок інспектором було розраховано розрахунок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел СТОВ «Нива», що міститься в матеріалах справи, згідно якого було встановлено, які саме забруднюючі речовини та в якій кількості було викинуто наднормативно, тобто без дозволу, а саме, метан, аміак, пил металевий, двооксид азоту, сажа, оксид вуглецю, пил деревини, пил хутровий, метилмеркаптан, сірководень.

Відповідно до частини 4 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

З огляду на зазначене вище, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та правомірність позовних вимог, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, в даному випадку, відповідачем, всупереч вимог вказаних норм закону, не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 19.03.2012 року, не надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, апелянтом не було надано суду апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду Черкаської області від 19.03.2012 року у справі №12/1651 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

За таких обставин, апеляційна скарга сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 19.03.2012 року у справі №12/1651 має бути залишеним без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» на рішення господарського суду Черкаської області від 19.03.2012 року у справі № 12/1651 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 19.03.2012 року у справі № 12/1651 залишити без змін.

3. Справу № 12/1651 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Мальченко А.О.

Гаврилюк О.М.