Постанова

від 03.07.2012 по справі 0870/4586/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2012 року 11:58 Справа № 0870/4586/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Татаринова Д.В.

при секретарі Урсуленко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства «Гама Пак»

до: Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області

про: скасування податкового повідомлення-рішення, -

за участю представників сторін:

від позивача: Лях О.В. (дов. б/н від 07.05.2011 року)

від відповідача: Сиваш О.О. (дов. №29/10/10 від 14.03.2012 року) -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2012 до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Гама Пак» (далі - позивач, ПП «Гама Пак») до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області (далі - відповідач, ДПІ у Запорізькому районі), в якому позивач просить суд визнати неправомірним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000072311 від 07.03.2012, винесене відповідачем в сумі 34 993,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 34 992,00 грн., за штрафними санкціями - 01,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить приписам ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «ТПК «Стеллар», оскільки за даними операціями товар був поставлений, оплату здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар використовується в межах господарської діяльності платника податків.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з підстав зазначених у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, з підстав зазначених у письмових запереченнях від 06.06.2012, а саме зазначила, що в ході проведення перевірки ПП «Гама Пак» не встановлено реальності придбання ТМЦ ПП «Гама Пак» у ТОВ «ТПК «Стеллар», що призвело до порушення п.5.1, пп..5.2.1, п.5.2, пп5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (із змінами та доповненнями в редакції закону, що діє на момент вчинення порушення), а саме підприємством безпідставно включено до складу валових витрат суму 49 482,00 грн., в т.ч. по операціям з «придбання» ТМЦ у ТОВ «ТПК «Стеллар» в розмірі 48 802,00 грн. та по операціях з перевезення «придбаних» ТМЦ у ТОВ «ТПК «Стеллар» в розмірі 680,00 грн. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ПП «Гама Пак», пройшов процедуру державної реєстрації, отримав свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

ПП «Гама Пак» зареєстроване за юридичною адресою: 70454, Запорізька область, Запорізький район, селище міського типу Малокатеринівка, вул. Прибережна, буд. 58; взято на облік в органах державної податкової служби 21.03.2008, станом на день розгляду справи перебуває на обліку в ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області ДПС; являється платником податку на додану вартість.

З 23.11.2011 по 29.11.2011, на підставі направлень від 23.11.2011 №080313 та №080314, ДПІ у Запорізькому районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Гама Пак» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2011. в частині взаємовідносин з ТОВ «ТПК «Стеллар» (код ЄДРПОУ 36879064). За результатами перевірки складено акт № 54/2311/35815675 від 06.12.2011.

Перевіркою, зокрема, встановлено:

- відсутність первинних документів щодо взаємовідносин між ПП «Гама Пак» та ТОВ «ТПК «Стеллар», у зв'язку з тим, що наявні у ПП «Гама Пак» документи стосовно взаємовідносин з ТОВ «ТПК «Стеллар» не є первинними документами, так як операції не мали характеру фактично здійснених операцій;

- відсутність реальності придбання товарно-матеріальних цінностей ПП «Гама Пак» у ТОВ «ТПК «Стеллар», що призвело до порушення п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті на суму в розмірі 12370 грн. 00 коп., в тому числі за перший квартал 2011 року;

- відсутність реальності придбання товарно-матеріальних цінностей ПП «Гама Пак» у ТОВ «ТПК «Стеллар», що призвело до порушення пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149 ст. 149 та п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті на суму в розмірі 22622 грн. 00 коп., в тому числі за другий квартал 2011 року;

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 19.12.2011 №0000462311, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 34 994,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму в розмірі 34 992,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 02,00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки та винесеним на його підставі податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Державної податкової адміністрації у Запорізькій області із скаргою вих. № 60 від 28.12.2011.

24.02.2012 Державною податковою службою у Запорізькій області винесено рішення №361/10/10-42 про результати розгляду первинних скарг, яким, зокрема, скасовано податкове повідомлення-рішення в частині зайво застосованої штрафної санкції у розмірі 01,00 грн., в іншій частині ППР №0000462311 залишено без змін.

Не погодившись з винесеним рішенням позивач звернувся до Державної податкової служби України із скаргою вих. № 65 від 06.02.2012.

07.03.2012 ДПІ у Запорізькому районі, на підставі акту перевірки № 54/2311/35815675 від 06.12.2011 та рішення ДПС у Запорізькій області, винесено ППР №0000072311, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 34 993,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму в розмірі 34 992,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 01,00 грн.

04.05.2012 ДПС України винесено рішення №7706/6/10-211 про результати розгляду скарг, яким ППР№0000462311, з урахуванням рішення ДПС у Запорізькій області, залишено без змін.

Не погодившись із винесеними рішеннями позивач звернувся до суду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для проведення перевірки позивача являлись відомості інформаційних баз АРМ «ТАХ», АРМ «БестЗвіт», АІС «Реєстр платників податків» та Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів на рівні ДПА України, документів, наданих підприємством, акту перевірки ТОВ «ТПК «Стеллар», отриманого від ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в Акті перевірки від 06.12.2011 №54/2311/35815675, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

04.01.2011 Між ТОВ «ТПК «Стеллар» (постачальник) та ПП «Гама Пак» (покупець) укладено договір №401 (далі - Договір № 401), предметом якого являлась поставка товарів згідно рахунків та накладних.

На виконання Договору №401 позивачу надані видаткові накладні: №РН-501 від 05.01.2011 на поставку товару - «Гофролист, ящик Сассандра 325х245х306», на загальну суму в розмірі 13 226,18 грн., в тому числі ПДВ 2 204,36 грн.; №РН-2021 від 02.02.2011 на поставку товару - «Гофрокартон Т-1», на загальну суму в розмірі 45 335,76 грн., в тому числі ПДВ 7 555,96 грн.; №РН-1005 від 10.05.2011 на поставку товару - «Поддон, Короба под сборную комплектацию, Гофрокартон Т-23», на загальну суму в розмірі 58717,18 грн., в тому числі ПДВ 9 786,20 грн.; №РН-1205 від 12.05.2011 на поставку товару - «Поддон, Короба под сборную комплектацию, Гофрокартон Т-23» на загальну суму в розмірі 59 309,87 грн., в тому числі ПДВ 9 884,98 грн.

Досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, суд встановив, що перевезення придбаного товару здійснювалось на підставі договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №0110 від 01.10.2008, укладеного між позивачем та підприємцем Косовим А.І., що підтверджується товарно-транспортними накладними типової форми №1-ТН: №120511\01 від 12.05.2011, №100511\02 від 10.05.2011, №100511\01 від 10.05.2011, №020211 від 02.02.2011, №051110 від 05.01.2011 та №120511\02 від 12.05.2011; та автомобільним транспортом, що перебував у користуванні позивача на підставі договору оренди (найму) транспортного засобу від 20.04.2011, що підтверджується виданими подорожніми листами №5 від 12.05.2011 та №3 від 10.05.2011.

Позивачем на виконання Договору №401 здійснена оплата за придбаний товар, що підтверджується виписками по особовому рахунку ПП «Гама Пак»: по вхідному залишку станом на 04.04.2011 від 08.04.2011, по вхідному залишку станом на 07.04.2011 від 08.04.2011, по вхідному залишку станом на 19.04.2011 від 22.04.2011, по вхідному залишку станом на 27.04.2011 від 11.05.2011.

За приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Судом встановлено, що в рахунок оплати частини товару був виданий простий вексель серії АА №0937382 на суму в розмірі 118027,05 грн., який був переданий позивачем його контрагенту на підставі Акта приймання-передачі від 22.06.2011.

За приписами ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 №3480-IV (далі - Закон України №3480-IV) вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Простий вексель серії АА №0937382 відповідає за змістом та формою вимогам ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2011 №2374-III (далі - Закон України №2374-III).

Законом України №2374-III визначено особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності на території України.

Простий вексель - це письмове, чітко встановленої форми абстрактне і безумовне боргове зобов'язання векселедавця векселедержателю сплатити зазначену в ньому суму у визначений строк і в певному місці.

У розрахунках простим векселем зазвичай беруть участь дві особи. Виписує і підписує простий вексель боржник. Однак, до простого векселя можуть застосовуватися положення щодо індосаменту, які відносяться до переказного векселя.

До тексту векселя не включаються відомості про саму операцію, тобто, з'явившись на підставі конкретної операції, він від неї відокремлюється і стає самостійним договором. Для полегшення процедури розрахунків у тексті векселя допускається посилання на номер зовнішньоторговельного контракту, банківської гарантії, акредитива тощо.

Оцінивши укладений правочини за правилами ст. 86 КАС України, суд відзначає, що він укладеній між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, його предметом є речі, що не обмежені в цивільному обороті.

Суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що відповідачем отримано від ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя акт перевірки від 19.09.2011 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТПК «Стеллар» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Запоріжіндустріалресурс» за період з вересня 2010 року по червень 2011 року. Висновки даного акту були підставою для проведення перевірки позивача.

Актом перевірки від 19.09.2011 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТПК «Стеллар» встановлено відсутність реальності здійснення поставок товарів за перевіряємий період.

Відтак, відповідач стверджує, що оскільки даним актом перевірки зафіксовано факт відсутності здійснення реальних господарських операцій між ТОВ «Запоріжіндустріалресурс» та ТОВ «ТПК «Стеллар», тому такий товар відповідно не міг бути поставлений в подальшому позивачу.

Однак, суд не погоджується із висновками податкового органу, оскільки в період з вересня 2010 року по червень 2011 року, за поясненнями позивача, ТОВ «ТПК «Стеллар» перебував у договірних правовідносинах з великою кількістю контрагентів, які поставляли йому даний товар, а доказів того, що саме цей товар був поставлений ТОВ «ТПК «Стеллар» і не міг бути поставлений іншими його контрагентами відповідач не надав, та пояснив, що перевірка була проведена лише щодо одного контрагента ТОВ «ТПК «Стеллар» -ТОВ «Запоріжіндустріалресурс».

Таким чином, суд приходить до висновку, що інформація щодо взаємовідносин «ТПК «Стеллар» з ТОВ «Запоріжіндустріалресурс» не стосується господарських операцій, що були здійснені позивачем з придбання товару в ТОВ «ТПК «Стеллар».

За приписами пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Закон України №334/94-ВР) платниками податку є: з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону України №334/94-ВР встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України №334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

ПП. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України №334/94-ВР до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 із змінами та доповненнями (далі - ПК України) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Як зазначено у пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом на підставі долучених до справи доказів було встановлено, що придбання ПП «Гама Пак» товарів у контрагента ТОВ «ТПК «Стеллар» викликало реальні зміни майнового стану платника податків та призводило до збільшення (зменшення) активів та зобов'язань підприємства.

Таким чином, позивач правомірно відніс до складу валових витрат підприємства, витрати пов'язані із придбанням товару у ТОВ «ТПК «Стеллар».

Той факт, що в актах перевірки ТОВ «ТПК «Стеллар», значиться про відсутність у підприємства власних складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспору, не є беззаперечним доказом того, що товар взагалі був відсутній, а послуги не надавалися.

Також слід зазначити, що відсутність у підприємства основних засобів, відсутність зареєстрованих транспортних засобів тощо, не може впливати на права контрагента - платника податків до тих пір, поки в судовому порядку не буде доведено наявність у посадових осіб такого підприємства умислу на укладення із таким суб'єктом господарювання угод з метою ухилення від сплати податків.

З цього приводу суд зазначає, що відсутність основних та транспортних засобів може бути пов'язана з тим, що підприємство їх орендує, але наявність транспорту не має сенсу, оскільки перевезення товару здійснюється транспортом позивача.

При цьому, у разі якщо податковий орган посилається на наявність таких обставин, він повинен вжити усіх належних заходів для їх належного підтвердження та доведення.

Крім того, суд не може погодитись з правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначених угод, вважає її хибною з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання договорів недійсними, укладених позивачем з контрагентами, відсутні.

Статтею 207 ГК України встановлено: господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину, укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

При цьому, слід зазначити, що до висновку про порушення позивачем положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України, відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за її дії.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладений між позивачем та ТОВ «ТПК «Стеллар» договір не віднесений законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним.

Суд зазначає, що позивачем належним чином оформлено господарські правовідносини з ТОВ «ТПК «Стеллар», а фактичне здійснення таких операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності.

Надаючи оцінку цим доказам, суд вважає, що питання достовірності отримання товару ТОВ «ТПК «Стеллар» у ТОВ «Запоріжіндустріалресурс» є предметом його особистої відповідальності як юридичної особи платника податків і ніяким чином не являється свідченням відсутності самої господарської операції та безумовною підставою для висновку про визнання вчинених даним підприємством правочинів нікчемним.

Таким чином, наявність у позивача умислу на вчинення протиправних дій при отриманні товару (робіт, послуг) від ТОВ «ТПК «Стеллар» відповідачем не доведено.

Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327 (далі - Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів між ТОВ «ТПК «Стеллар» та ТОВ «Запоріжіндустріалресурс», його позиція про те, що цей договір ймовірно суперечить інтересам держави, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

З огляду на це, висновок податкового органу про завищення ПП «Гама Пак» валових витрат за період І квартал 2011 року в сумі 12 370,00 грн. та за ІІ квартал 2011 року на суму 22 622,00 грн. є безпідставними та такими, що спростовуються дослідженими у справі доказами.

З огляду на все вищевикладене, доводи податкового органу про порушення ПП «Гама Пак» вимог п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями); пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149 ст. 149 та п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2759-VI із внесеними змінами та доповненнями, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області від 07.03.2012 № 0000072311 про визначення ПП «Гама Пак» податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 34 993,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 34 922,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 01,00 грн. підлягає скасуванню повністю.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Крім того, платник податків, який сумлінно придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про «дефекти» правового статусу свого контрагента.

Цей же підхід до вирішення податкових конфліктів відображений у судових рішеннях Європейського суду. У рішенні в справі «Інтерсплав» проти України» абсолютно однозначно визначено, що платника податків може бути притягнено до відповідальності за зловживання у сфері оподаткування тільки в тому випадку, якщо доведена його безпосередня залученість у ці зловживання.

З огляду на викладене, позовні вимоги ПП «Гама Пак» підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області №0000072311 від 07.03.2012 скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 -12, 14, 86, 158 -163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області № 0000072311 від 07.03.2012 в повному обсязі.

Судові витрати у розмірі 349,93 (триста сорок дев'ять гривень дев'яносто три копійки) грн. присудити на користь Приватного підприємства «Гама Пак» з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) Д. В. Татаринов