Постанова

від 02.07.2012 по справі 10101/10/1570

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 10101/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2012 року

м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Соколенко О.М.

при секретарі -Кулішенко Є.С.

за участю: представника позивача -Гун О.В. (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Турмалін»до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Турмалін»до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.06.2010 року № 0009972301/0 та від 23.06.2010 року № 0009972301/1.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки дотримання ПП «Турмалін»вимог податкового, валютного та іншого законодавства відповідачем складено акт від 28.05.2010 року № 3046/2302/36553799/92, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009972301/0 від 02.06.2010 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств. Позивач зазначає, що не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, він оскаржив його в досудовому порядку до податкових органів, за результати чого вказане податкове повідомлення рішення залишено без змін і відповідачем винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0009972301/1 від 23.06.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в акті перевірки зазначено, що в порушення п. 5.1., п.п. 5.2.1 п 5.2, п.п. 5.3.9. 5.3, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством віднесено до складу валових витрат вартість транспортно-експедиційного обслуговування контейнерів, наданих TOB «Українська залізнично-логістична компанія» за 4 квартал 2009 року на суму 104670 грн. При цьому, позивач зазначає, що виконання TOB «Українська залізнично - логістична компанія»робіт, а саме, транспортно-експедиційного обслуговування вантажів для ПП «Турмалін»безпосередньо пов'язано з основним видом діяльності підприємства - оптова торгівля, а також зазначає, що вказані роботи підтверджені необхідними первинними документами, як то: договором транспортно-експедиційного обслуговування вантажів, актами здачі-прийняття робіт, що відповідають діючому законодавству, рахунками-фактурами та податковими накладними до цього договору. Крім того позивач зазначає, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.1., 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме підприємством в 3, 4 кварталах 2009 року до складу валових витрат включені витрати без підтвердження первинними документами на загальну суму 10949 гривень, в т. ч. за 3 квартал 2009 року на суму 5092 гривні, за 4 квартал 2009 року на суму 5857 гривень, щодо надання послуг ФОП ОСОБА_1 по організації декларування товарів, майна та інших предметів, які переміщуються через митний кордон України, а також інших послуг, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю підприємства. Позивач вказує, що зв'язок між наданням ФОП ОСОБА_1 цього роду послуг для ПП «Турмалін»безпосередньо пов'язано з основним видом діяльності підприємства - оптова торгівля та зазначені валові витрати на суму 10949 грн. за 3 та 4 квартал 2009 року підтверджено необхідними первинними документами, а саме: договором про надання відповідних послуг, актами здачі-прийняття робіт з зазначенням номера ВМД, рахунками-фактурами та податковими накладними до цього договору. Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивач вважає винесені податкові повідомлення-рішення від 02.06.2010 року № 0009972301/0 та від 23.06.2010 № 0009972301/1 необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.1, а.с.228-229), в яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки під час перевірки було встановлено, зокрема, порушення позивачем пп. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5,3,1, п.п.5.3.9. п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що підтверджується висновками акту перевірки. Враховуючи викладене, відповідач вважає що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного податкового законодавства, є правомірними, а отже скасуванню не підлягають.

Під час розгляду справи, судом в порядку правонаступництва здійснено заміну відповідача -державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на його правонаступника - державну податкову інспекцію у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою представника відповідача про отримання повістки, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутністю або про відкладення розгляду справи до суду не надав.

У відповідності до вимог ч.4 ст.128 КАС України неявка відповідача - суб'єкта владних повноважень належним чином сповіщеного, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, враховуючи положення ч.4 ст.128 КАС України, а також те, що відповідачем були надані заперечення на адміністративний позов та представником відповідача були надані пояснення по справі , суд розглядав справу на підставі наявних доказів за відсутності відповідача.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Приватне підприємство «Турмалін»зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради 13.07.2009 року за № 15561020000036091, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 508289 (т.1, а.с.8).

Судом встановлено, що позивач знаходиться на податковому обліку в державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси та у період, за який проводилась перевірка, ПП «Турмалін»було зареєстроване, зокрема, платником податку на прибуток приватних підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлень від 29.04.2010 року № 241/70/23-02, від 17.05.2010 року № 283/79/23-02, виданих ДПІ у Київському районі м. Одеси, згідно із частиною п.1 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка приватного підприємства «Турмалін»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 14.07.2009 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 14.07.2009 року по 31.12.2009 року відповідно до затвердженого плану перевірки. Перевірку проведено з відома директора ПП «Турмалін»- Бабій А.В.

Судом встановлено, що перевірка проводилась з 29.04.2010 року по 17.05.2010 року та термін проведення перевірки було продовжено на підставі наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси за № 176-п від 18.05.2010року «Про продовження термінів перевірки з 18.05.2010 року по 25.05.2010 року».

За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено акт від 28.05.2010 року за № 3046/92/23-02/36553799 (т.1,а.с.30-52), яким встановлено порушення позивачем, зокрема, пп. 5.1., п.п. 5.2.1 п 5.2, п.п. 5.3.1, п.п.5.3.9. п.5.3, п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 28905 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі 1273 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 27632 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси складено податкове повідомлення-рішення від 02.06.2010 року № 0009972301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 34813 грн. (у тому числі: за основним платежем у сумі 28905 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 5908 грн.) (т.1, а.с.53).

Судом встановлено, що позивач, не погоджуючись з даним рішенням, скористався досудовим порядком врегулювання спору та оскаржив вказане рішення, подавши 07.06.2010 року скаргу до ДПІ у Київському районі м. Одеси (т.1,а.с.54). Рішенням ДПІ у Київському районі м. Одеси від 22.06.2010 року № 16873/25-007 про результати розгляду первинної скарги (т.1, а.с.59-60) залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 02.06.2010 року № 0009972301/0, а скаргу директора ПП «Турмалін»-без задоволення.

За результатами розгляду вказаної скарги, ДПІ у Київському районі м. Одеси 23.06.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009972301/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 34813 грн. (т.1,а.с.55).

Також, судом встановлено, що позивачем 08.07.2010 року було подано повторну скаргу до ДПА в Одеській області, в якій він просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 02.06.2010 року № 0009972301/0 та від 23.06.2010 року № 0009972301/1 (т.1, а.с.57-58). Рішенням ДПА в Одеській області від 27.07.2010 року № 27521/10/25-0007 повторна скарга позивача була залишена без розгляду (т.1,а.с.61-62). В подальшому ПП «Турмалін»звернулось до Державної податкової адміністрації України із повторною скаргою від 09.08.2010 року на податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 02.06.2010 року № 0009972301/0 та від 23.06.2010 року № 0009972301/1 (т.1,а.с.63-66). Рішенням Державної податкової адміністрації України від 31.08.2010 року № 8780/6/25-0115 (т.1, а.с.67), залишено без змін рішення ДПА в Одеській області від 27.07.2010 року № 27521/10/25-0007 та зазначено, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 02.06.2010 року № 0009972301/0 та від 23.06.2010 року № 0009972301/1 не підлягають адміністративному оскарженню, але з урахуванням строків давності можуть бути оскаржені до суду в порядку, визначеному законодавством України.

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив вищевказані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси в судовому порядку.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Спірні податкові повідомлення-рішення від 02.06.2010 року № 0009972301/0 та від 23.06.2010 року № 0009972301/1 базуються на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог пп. 5.1., п.п. 5.2.1 п 5.2, п.п. 5.3.1, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на прибуток у сумі 28905 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі 1273 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 27632 грн.

Як вбачається з розділу 3.1.2 акту перевірки від 28.05.2010 року за № 3046/92/23-02/36553799, перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 14.07.2009 року по 31.12.2009 року встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»(валових витрат) всього у сумі 115619 грн., у тому числі за 3-й квартал 2009 року в сумі 5092 грн., за 4-й квартал 2009 року у сумі 110527 грн.

Так, згідно даних щодо задекларованих та встановлених у ході перевірки сум валових витрат, за 3 квартали 2009 року загальна сума валових витрат по даним платника (дані декларації про прибуток підприємства) становить 5758835 грн., по даним перевірки -5753743 грн., відхилення становить -5092 грн. та за 2009 рік: загальна сума валових витрат по даним платника становить 19444438 грн., по даним перевірки -19328819 грн., відхилення становить -115619 грн.

При цьому, в акті зазначається, що в порушення п.5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.2, п.п. 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством віднесено до складу валових витрат вартість транспортно-експедиційного обслуговування контейнерів, наданих ТОВ «Українська залізнично-логістична компанія»(код ЄДРПОУ 36155805) за 4 квартал 2009 року на суму 104670 грн. До перевірки ПП «Турмалін»надані акти виконаних робіт, що не містять інформації про зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці (в актах не визначено який вантаж перевозився, пункти навантаження та розвантаження товару, умови перевезення). Послуги перевезення не підтверджені товарно-транспортною документацією, а також відсутні подорожні листи.

На порушення п.п.5.3.1, 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат протягом 3 кварталу 2009 року (звітний період 3 квартали 2009 року) та 4 кварталу 2009 року (звітний 2009 рік) включались витрати, які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Підприємством в 3,4 кварталах 2009 р. до складу валових витрат включені витрати без підтвердження первинними документами на загальну суму 10949 грн., в т.ч. за 3 квартал 2009 року на суму 5092 грн., за 4 квартал 2009 року на суму 5857 грн.: надання послуг СПД ФО ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1), а саме організація митного оформлення, складання аркушів ВМД - надані послуги не підтверджені актами виконаних послуг) по податковим накладним: - №13, 15 від 30.09.2009 року на суму 5092 грн., крім того ПДВ на суму 1018 грн.; - № 18 від 30.10.2009 року на суму 1070 грн., крім того ПДВ на суму 214 грн.; - № 20 від 30.11.2009 року на суму 3037 грн., крім того ПДВ на суму 2531 грн.; - № 24 від 29.12.2009 року на суму 1750 грн., крім того ПДВ на суму 350 грн.

Згідно висновку щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток (розділ 3.1.4 акту перевірки) зазначено, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 14.07.2009 року по 31.12.2009 року встановлено його заниження всього у сумі 28905 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі 1273грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 27632 грн. (звітний 2009 рік) в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в розділі 3 акта перевірки.

При цьому, у акті вказано, що посадова особа ПП «Турмалін»відмовився від надання письмових пояснень, щодо встановлених перевіркою порушень.

Суд погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, включення позивачем сум до складу валових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно копії довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 093988 (т.1, а.с.9), видами діяльності ПП «Турмалін»за КВЕД є: 51.90.0 - інші види оптової торгівлі, 51.19.0 - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, 65.23.0 - інше фінансове посередництво.

Судом встановлено, що 26.11.2009 року між ТОВ «Українська залізнично-логістична компанія»(експедитор) та ПП «Турмалін»(клієнт) укладено договір №6 (т.1,а.с.69-72), згідно якого клієнт доручає, а експедитор приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок клієнта здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування імпортних вантажів залізничним транспортом, які направляються з Одеського морського торгового порту в пункт контролю «Одеса-Ліски»(далі -послуги). Пунктом 1.2, 5.1 Договору визначено, що вид та найменування вантажу, заявленого до перевезення згідно з даним Договором, зазначаються в Заявках, які є невід'ємною частиною Договору. Терміни та обсяги послуг за цим Договором узгоджуються сторонами та зазначаються в Заявках, які є невід'ємною частиною Договору та надсилаються Експедитору. Згідно з п.3.1 Договору, вартість послуг, які можуть надаватися за цим договором вказані в Додатку №1 до договору, який є невід'ємною частиною договору, розмір плати експедитору складається з загальної вартості транспортно-експедиційного обслуговування. Пунктом 4.1 Договору визначено, що клієнт здійснює 100% попередню оплату в розмірі заявленого в Заявці обсягу перевезення (послуг) вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Експедитора. Відповідно до п.5.2. терміни та обсяги послуг за цим Договором вважаються узгоджуваними з моменту виставлення клієнту рахунка та його оплати. Пунктом 11.1 Договору передбачено, що він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2009 року. Разом з цим сторонами договору укладено додаток №1 до договору щодо ставок на перевезення контейнерів (т.1,а.с.73).

В свою чергу на підтвердження виконання вказаного договору, позивачем надано до суду ксерокопії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.1,а.с.74,77,80,83,86,89,92,95,98,101,104,107,110,113,116,119,122,125,128,131,134,137,140,142,); ксерокопії рахунків-фактур (т.1, а.с.75, 78, 81, 84, 87, 90, 93, 96, 99, 102, 105, 108, 111,113,117,120,123,126,129,132,135,138,141,143) та ксерокопії податкових накладних (т.1, а.с.76,79,82,85,88,91,94,97,100,103,106,109,112,115,118, 121,124,127,130,133,136,139).

При цьому, на вимогу суду надати належним чином завірені копії вказаних документів ні позивачем, ні його уповноваженим представником не виконано вказаної вимоги суду.

Як вбачається з акту перевірки, ПП «Турмалін»включило до податкової декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2009 року суму валових витрат з придбання вказаних послуг cуму у розмірі 104670 грн.

Водночас, суд зазначає, що на вимогу суду ні позивачем, ні його уповноваженим представником протягом всього розгляду справи не було надано належним чином завірених копій податкових декларацій з податку на прибуток за перевіряємий період, а також не було надано доказів на підтвердження здійснення сплати за отримані послуги.

Також, судом встановлено, що 17.08.2009 року між СПД ОСОБА_1 (виконавець) та ПП «Турмалін»(замовник), укладено договір № 17/08 (т.1,а.с.144-146), згідно якого сторони домовились про те, що замовник отримує, а виконавець приймає на себе зобов'язання за домовлену плату та у визначені строки надати послуги (підготовка документів) по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів замовника, які переміщуються через кордон України, а також інші послуги, пов'язані з зовнішньоекономічною діяльністю замовника. Згідно п.5.1 Договору, за надання послуг (підготовку документів) по декларуванню товарів, замовник сплачує виконавцю суму, згідно рахунку, виставленого виконавцем, розмір якого залежить від кількості виконаних робіт та наданих послуг. Пунктом 9.2 Договору передбачено, що він діє з 17.08.2009 року по 16.08.2010 року.

В свою чергу на підтвердження виконання вказаного договору, позивачем надано до суду ксерокопії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) по рахункам (т.1, а.с.150,154,158,162,166); ксерокопії рахунків-фактур (т.1,а.с.149,153,157,161,165); ксерокопії податкових накладних (т.1, а.с.148,152,155-156,160,163-164).

При цьому, на вимогу суду надати належним чином завірені копії вказаних документів ні позивачем, ні його уповноваженим представником не виконано вказаної вимоги суду.

Як вбачається з акту перевірки, ПП «Турмалін»включило до податкової декларації з податку на прибуток за 3,4 квартали 2009 року суму валових витрат з придбання вказаних послуг на загальну суму 10949 грн. без наявних актів виконаних робіт.

Водночас суд зазначає, що на вимогу суду ні позивачем, ні його уповноваженим представником протягом всього розгляду справи не було надано належним чином завірених копій податкових декларацій з податку на прибуток за перевіряємий період, а також не було надано доказів на підтвердження здійснення сплати за отримані послуги.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, керуючись ст. 86 КАС України, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, а також у сукупності їх достатність та взаємозв'язок, суд критично ставиться до зазначених документів як до доказів фактичного отримання позивачем послуг та використання цих послуг у власній господарській діяльності та погоджується із встановленими ДПІ порушеннями, щодо завищення позивачем валових витрат по вказаним господарським операціям з огляду на наступне.

До спірних правовідносин з приводу правильності включення спірних сум до валових витрат за господарськими операціями позивача підлягають застосуванню норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на момент включення сум до складу валових витрат; ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(зі змінами і доповненнями) (далі - Закон «Про бухгалтерський облік»).

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Поняття «валових витрат»підприємства визначається п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на момент включення позивачем спірних сум до складу валових витрат) , згідно якого валові витрати виробництва і обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних у якості компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарської діяльності.

Вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат встановлені ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.2.1. п.5.2 ст. 5 зазначеного Закону (який діяв на момент включення позивачем спірних сум до складу валових витрат) передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3. - 5.7. цієї статті.

У пункті 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на момент включення позивачем спірних сум до складу валових витрат) наведено вичерпний перелік операцій, за якими витрати не включаються до складу валових витрат.

Відповідно до пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 зазначеного Закону (який діяв на момент включення позивачем спірних сум до складу валових витрат) не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік», визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок у платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції платника податків фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону «Про бухгалтерський облік», на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

З огляду на вимоги наведених правових норм, наявність безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження їх розрахунковими, платіжними та іншими документами (в першу чергу, первинними документами) є підставою для зменшення платником податків об'єкту оподаткування на суму витрат з придбання (виготовлення) товарів (послуг).

При цьому, будь-які документи (договори, накладні, рахунки та ін.) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності формальних реквізитів таких документів.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також має враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарську операцію документів.

Як вже встановлено судом, за господарськими операціями за вищевказаними договорами, за якими позивачем було віднесено до складу валових витрат спірні суми, позивач отримав від його контрагентів податкові накладні, сторонами договору були складені акти здачі прийняття робіт (наданих послуг).

Судом досліджені акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), які надані контрагентами позивача - ТОВ «Українська залізнично-логістична компанія», СПД ОСОБА_1 проте на думку суду, вказані документи не можуть слугувати належним доказом фактичного отримання наданих послуг, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що вищевказаними господарськими договорами, укладеними позивачем із ТОВ «Українська залізнично-логістична компанія», СПД ОСОБА_1 не визначено конкретних предметних, кількісних, якісних чи вартісних характеристик замовлених позивачем послуг.

Умови договору транспортного експедирування, укладеного з ТОВ «Українська залізнично-логістична компанія», визначені ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»як істотні, зокрема, вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; розмір плати експедитору в договорі відсутні. Обумовлені договором заявки, письмові підтвердження контрагента позивача про приймання цих заявок, а також інші документи, які розкривали б суть обумовлених договором транспортно-експедиційних послуг, та містили інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором, як того вимагають ст.993 ЦК України, ст.12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»позивачем не надано.

Разом з тим, акти приймання наданих послуг ТОВ «Українська залізнично-логістична компанія», окрім загального найменування послуг «переважування вантажів на автовісах; вантажно-розвантажувальні роботи; зберігання вантажів; транспортно-експедиційне обслуговування; перевалка вантажів та оформлення документів; демередж; лінійний сервіс, використання інфраструктури порту; організація ТЕО; підготовка засобів перевезення»і їх загальної вартості, теж не розкривають конкретний зміст і обсяг фактично здійснених послуг, їх натуральних, кількісних та вартісних вимірників (показників), в них відсутнє детальне визначення переліку наданих послуг та їх конкретний зв'язок із специфікою діяльності позивача.

Надані акти виконаних робіт не містять інформації про зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), в них не визначено з яким вантажем здійснювались вантажно-розвантажувальні роботи, який вантаж перевозився та зберігався, умови перевезення, які документи оформлялись. Крім того, послуги перевезення не підтверджені товарно-транспортною документацією.

Тобто, з актів приймання наданих послуг за вищезазначеним договором не можливо встановити, які саме конкретні послуги були надані, в якому обсязі, яким чином визначено вартість наданих послуг, не можливо визначити одиницю виміру таких послуг для розрахунку їх вартості.

При цьому, акти, складені на підтвердження виконання договору, містять однакове найменування виконаних послуг, що унеможливлює визначити та розмежити конкретний перелік виконаних робіт за кожним актом.

Таким чином, з наданих позивачем актів приймання наданих послуг неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу наданих послуг, і, як результат, виявити зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача. Види, наданих згідно з актами приймання послуг, носять загальний характер і фактично відтворюють умови договорів про надання послуг стосовно зобов'язань виконавця за цими договорами та містять загальну вказівку про надання таких послуг.

Тобто, фактично акти наданих послуг не містять обов'язковий реквізит первинного документа: «зміст та обсяг господарської операції», а тому вони не можуть підтверджувати здійснення господарських операцій.

Крім того, суд зазначає, що інші документи, які б конкретизували конкретний вид, зміст наданих послуг, та документи, які б підтверджували фактичне виконання послуг з переважування вантажів на автовісах; вантажно-розвантажувальних робіт; зберігання вантажів; транспортно-експедиційного обслуговування; перевалці вантажів та оформлення документів; демереджу; лінійного сервісу, використання інфраструктури порту; організації ТЕО під час перевірки позивачем надані не були та на неодноразову пропозицію суду надати такі докази - позивачем в ході судового розгляду справи не надані відповідні докази.

Стосовно наданих послуг СПД ОСОБА_1 суд зазначає, що під час перевірки позивачем не було надано відповідних актів виконаних робіт, у зв'язку із чим в акті перевірки зазначено, що надані послуги, а саме організація митного оформлення, складання аркушів ВМД - не підтверджені актами виконаних послуг.

При цьому, позивачем до матеріалів справи надані акти виконаних робіт: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000012 по рахунку № СФ-0000012 від 31.08.2009 року на суму 2175 грн.; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000014 по рахунку № СФ-0000014 від 30.09.2009 року на суму 2917 грн., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000016 по рахунку № СФ-0000016 від 30.10.2009 року на суму 1070 грн., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000018 по рахунку № СФ-0000018 від 30.11.2009 року на суму 2531 грн., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000022 по рахунку № СФ-0000022 від 29.12.2009 року на суму 1780 грн., в яких зазначено, що виконавцем були проведені такі роботи: ВМД (із зазначенням їх номерів та дат), складання кожного додаткового аркуша ВМД, організація митного оформлення.

При дослідженні в судовому засіданні наданих позивачем актів надання послуг, встановлено, що в зазначених документах в порушення ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" не міститься вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій -конкретних видів послуг, внаслідок чого неможливо достовірно визначити перелік наданих послуг, їх об'єм, вартість та зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Тобто, з актів приймання наданих послуг за вищезазначеним договором не можливо встановити, які саме конкретні послуги були надані, в якому обсязі, яким чином визначено вартість наданих послуг, не можливо визначити одиницю виміру таких послуг для розрахунку їх вартості.

При цьому, акти, складені на підтвердження виконання договору, містять однакове найменування виконаних послуг, що унеможливлює визначити та розмежити конкретний перелік виконаних робіт за кожним актом.

Таким чином, з наданих позивачем актів приймання наданих послуг неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу наданих послуг, і, як результат, виявити зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача. Види, наданих згідно з актами приймання послуг, носять загальний характер і фактично відтворюють умови договорів про надання послуг стосовно зобов'язань виконавця за цими договорами та містять загальну вказівку про надання таких послуг.

Тобто, фактично акти наданих послуг не містять обов'язковий реквізит первинного документа: «зміст та обсяг господарської операції», а тому вони не можуть підтверджувати здійснення господарських операцій.

Інші, первинні в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», документи на підтвердження здійснення операції з надання позивачу транспортно-експедиційних послуг та послуг з організації митного оформлення, складання аркушів ВМД, понесення ним у зв'язку з цим витрат, пов'язаних в одержанням доходу, позивачем не надано, в матеріалах справи не містяться.

Таким чином, з наданих позивачем до суду документів не вбачається, які саме послуги (зміст цих послуг), в якому обсязі, були надані контрагентами, яким чином визначено вартість наданих послуг, не доведено зв'язок цих послуг із господарською діяльністю позивача, а також, економічна доцільність витрат на зазначені послуги, зокрема їх вплив на отримання прибутку. Позивачем документально не доведено факту здійснення господарської операції.

Щодо посилань позивача на належність наданих послуг до господарської діяльності позивача, суд зазначає, що доказів про використання цих послуг безпосередньо в господарській діяльності позивача та їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності до суду не надано, а тому вказані посилання ґрунтуються на узагальнюючих припущеннях, які не можуть бути взяти судом до уваги, оскільки б це призвело до формального вирішення справи.

Позовна заява не містить опису фактичного виконання господарських зобов'язань за укладеними з контрагентами договорами, у зв'язку з чим судом з'ясовувалося у повноваженого представника позивача питання щодо фактичності й достовірності здійснення господарських операцій. Водночас, в межах предмету доказування по справі, представник позивача не надав зрозумілих та аргументованих пояснень стосовно господарської мети, комерційної необхідності та економічної доцільності витрат на зазначені послуги, а також, стосовно призначення та використання послуг в господарській діяльності позивача.

В якості доказів на підтвердження права віднести до складу валових витрат витрати на транспортно-експедиційні послуги та послуги з підготовки документів по декларуванню товарів, майна, інших засобів, позивач посилається на: договори; рахунки; акти виконаних робіт; податкові накладні. Інші документи на підтвердження отримання вказаних послуг позивачем ні на вимогу податкового органу, ні на вимогу суду не подані.

Посилання представника позивача на наявність належним чином оформлених податкових накладних, виписаних ТОВ «Українська залізнично-логістична компанія», СПД ОСОБА_1 та наявність актів виконаних робіт, як на доказ підтвердження правомірності формування валових витрат, суд вважає безпідставними, оскільки будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Наявність актів виконаних робіт в даних правовідносинах є необхідною обставиною для віднесення сум до складу валових витрат, але не вичерпною.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що лише формальна наявність у позивача актів здачі-приймання робі (наданих послуг) та податкових накладних, виписаних ТОВ «Українська залізнично-логістична компанія», СПД ОСОБА_1 не є достатнім і беззаперечним документальним підтвердженням фактичного надання послуг, і не дають можливість суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій, що вказує на відсутність у позивача фактичних підстав для віднесення спірних сум до валових витрат.

Отже, наявність вказаних актів та накладних не є достатньою підставою для визнання правомірності віднесення спірних сум до валових витрат, оскільки наведені в них відомості не підтверджуються належними первинними бухгалтерськими документами.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд враховує те, що позивачем не надано жодного доказу в обґрунтування використання вказаних результатів наданих послуг в своїй господарській діяльності за вказаний період.

Аналізуючи письмові докази, представлені позивачем на підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат вартості послуг, судом встановлено, що акти виконаних робіт не містять усіх необхідних реквізитів, а лише назву послуг та їх вартість, а інших документів, де зазначено інформацію про проведені заходи щодо надання вищевказаних послуг (суть виконаних робіт) не надано і, відповідно, документально не підтверджено, що понесені ПП «Турмалін»витрати на послуги пов'язані з їх подальшим використанням у власній господарській діяльності.

У зв'язку з ненаданням позивачем належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів на підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат сум видатків на послуги у розмірі 115619 грн. згідно договорів з ТОВ «Українська залізнично-логістична компанія», СПД ОСОБА_1 суд вважає, що позивачем не підтверджено зв'язок з господарською діяльністю понесених витрат на оплату послуг, та їх фактичного надання на ту суму, яка включена до валових витрат, а тому згідно з пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", з урахуванням п. 5.1. ст. 5 Закону, вказані витрати не підлягають включенню до складу валових витрат відповідного звітного періоду.

За таких обставин суд вважає, що висновок відповідача про завищення позивачем валових витрат за 3 та 4 квартали 2009 року на загальну суму 115619 грн., і, як наслідок цього, заниження останнім податку на прибуток у сумі 28905 грн. є правомірним та обґрунтованим.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи представник відповідача довів суду, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача щодо протиправності нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 28905 грн.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 02.06.2010 року № 0009972301/0 та від 23.06.2010 року № 0009972301/1 прийняті відповідачем правомірно, та скасуванню не підлягають, а отже адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14,71, 72, 79, 86, 94, 103, 158 -163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Турмалін» до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.06.2010 року № 0009972301/0 та від 23.06.2010 року № 0009972301/1 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею02 липня 2012 року.

Суддя О.М. Соколенко

.