Постанова

від 11.07.2012 по справі 2а/1770/2473/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2473/2012

11 липня 2012 року 12год. 10хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Наумчук Сергій Вячеславович,

відповідача: представники Шніцер Олег Миколайович, Галушко Надія Миколаївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-М" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-М" про стягнення з відповідача на користь позивача адміністративно-господарської санкції у розмірі 4466,67 гривень та стягнення пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції у розмірі 38 грн. 27 коп., обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "Україна-М" за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом до 15 квітня 2012 року повинно було самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 4466,67 грн., що підтверджується звітом форми 10-ПІ за 2011 рік.

На суму заборгованості по адміністративно-господарським санкціям позивачем була нарахована пеня в сумі 38 грн. 27 коп. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача складає 4504 грн. 94 коп.

Представник позивача Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів позов підтримав просив задовольнити повністю.

Відповідач до початку розгляду справи подав письмові заперечення на адміністративний позов у яких позовні вимоги не визнав повністю. Письмові заперечення мотивовано тим, що у 2011 році в товаристві згідно нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів було створено одне робоче місце для інваліда, що підтверджується звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік. На протязі 2011 року відповідач щомісяця подавав до Сарненського районного центру зайнятості звіти про наявність вакансії інваліда з інформацією про створення у ТОВ "Україна-М" робочого місця для працевлаштування інваліда.

Крім того, дирекція товариства проводила роботу щодо залучення інвалідів, які проживають на території Костянтинівської сільської ради, але на жаль жоден інвалід не відгукнувся на прохання працювати.

Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю "Україна-М" приймало всі заходи для працевлаштування інваліда і він був не працевлаштований у товаристві не з вини відповідача, у зв'язку з чим не має підстав для стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Представники відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-М", позов заперечили, з мотивів викладених у письмових запереченнях, просили відмовити у задоволенні повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік (а.с. 3) поданого товариством з обмеженою відповідальністю "Україна-М" до Фонду соціального захисту інвалідів середньооблікова численність штатних працівників облікового складу товариства у 2011 році становить 12 осіб.

Частиною 3 ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідачем відповідно до ст. 19 зазначеного Закону визначений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2011 року у кількості одного робочого місця.

Згідно звіту форми 10 ПІ „Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2011 рік, наданого товариством з обмеженою відповідальністю "Україна-М" запис щодо середньооблікової численність інвалідів - штатних працівників зайнятих на робочих місцях відповідача відсутній.

Відповідно до ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 цього Закону.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника у відповідача у 2011 році становить 8933,33 грн.

За не зайняте робоче місце позивачем товариству з обмеженою відповідальністю "Україна-М" нараховано адміністративно-господарську санкцію в сумі 4466,67 гривень та пеню в сумі 38 грн. 27 коп. (а.с. 4).

Відповідно до копії звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік та копій звітів про наявність вакансій (а.с. 3, 25-35) у товаристві з обмеженою відповідальністю "Україна-М" наявне робоче місце інваліда - "столяр".

Згідно звітів про наявність вакансій станом на 01.02. 2011 року, 01.03. 2011 року, 01.04. 2011 року, 04.05. 2011 року, 06.06. 2011 року, 01.07. 2011 року, 03.08. 2011 року, 14.09. 2011 року, 03.10. 2011 року, 02.11. 2011 року та 01.12. 2011 року товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-М" подавало до Сарненського районного центру зайнятості Рівненської області інформацію щодо наявності вакантного робочого місця для інваліда третьої групи, професія "столяр" (а.с. 25-35).

Відповідно до листа № 1360 від 09.07. 2012 року Сарненський районний центр зайнятості повідомляє, що протягом 2011 року особи з інвалідністю, які б відповідали вимогам заявлених відповідачем вакансій по посаді столяр, за пошуком роботи не зверталися (а.с. 23).

Так, за змістом статті 19 Закону N 875-XII для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону N 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

У частині 1 статті 20 Закону N 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року N 1251-XII "Про систему оподаткування", а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як установлено судом, на виконання вимог законодавства, товариство направляло до Сарненського районного центру зайнятості Рівненської області відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інваліда, але робоче місце залишилось вакантним у зв'язку з не направленням для працевлаштування інваліда уповноваженими органами.

У зв'язку з тим, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження товариства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Крім того, суду слід зазначити, що у зв'язку з внесенням змін до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" прийнято Постанову Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01. 2007 року "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Відповідно до п. 2 даної Постанови ряд постанов Кабінету Міністрів України втратили чинність. Згідно п. 1 Переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність зазначено Постанову Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314 "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів". Пунктом 3 цієї постанови встановлювалася вимога щодо проведення атестації робочого місця інваліда спеціальною комісією підприємства за участю представників медико-соціальної експертної комісії, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що атестація робочого місця для працевлаштування інваліда проводиться на загальних підставах відповідно до Порядку проведення атестації робітників за умовами праці", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08. 1992 року. Даний висновок суду також підтверджено листом Міністерства праці та соціальної політики України № 341/19/71-07 від 19.02. 2007 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Таким чином, проведення попередньої атестації робочих місць інвалідів, без наявності конкретного інваліда з індивідуальною програмою реабілітації є безпідставним та не ґрунтується на вимогах закону.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем, товариством з обмеженою відповідальністю "Україна-М" протягом лютого-грудня 2011 року, були вжиті всі необхідні заходи щодо виділення та створення робочого місця для працевлаштування інваліда та виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарської санкції за нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда протягом лютого-грудня 2011 року відсутні.

Разом з тим, відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" № 803-ХІІ від 01.03. 1991 року (зі змінами та доповненнями, внесеними 17.11. 2009 року) підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи зобов'язані сприяти проведенню державної політики зайнятості на основі працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, в кількості, визначеній місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад, та інвалідів у кількості, визначеній згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Частина 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" встановлює, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оскільки товариством з обмеженою відповідальністю "Україна-М" не було подано суду жодного доказу щодо подання центру зайнятості адміністративних даних про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів за січень 2011 року, то суд дійшов висновку про не виконання відповідачем обов'язку передбаченого ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо подання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інваліда за вищезазначений період.

Таким чином, товариством з обмеженою відповідальністю "Україна-М" не вчинено всіх необхідних дій щодо працевлаштування інвалідів згідно нормативу, передбаченого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-XII від 21.03. 1991 року протягом січня 2011 року.

Так, враховуючи, що за 2011 рік підлягала стягненню адміністративно-господарська санкція за нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда у розмірі 4466,67 грн. та пеня у розмірі 38 грн. 27 коп., то за січень 2011 року підлягає стягненню відповідно адміністративно-господарська санкція за нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда у розмірі 372,22 грн. та пеня у розмірі 03 грн. 01 коп., а всього на суму 375,23 грн.

За наведених обставин, позовні вимоги в цій частині підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення в повному обсязі.

В силу ст. 94 КАС України, судові витрати не присуджуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Україна-М" (р/р 26005249020001 в РФ „Приватбанк", МФО 333391, код 13992996) на користь держави в особі Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31216230700002 відкритий в ГУДКСУ в Рівненській області, код ЄДРПОУ 38012714, МФО 833017, код платежу: 50070000) адміністративно-господарську санкцію в розмірі 372,22 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році та пені в сумі 03,01 грн., а всього 375 грн. 23 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.

Постанова складена в повному обсязі