Постанова

від 06.07.2012 по справі 2а/1770/1813/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1813/2012

06 липня 2012 року 16год. 35хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Янчук В.В.,

відповідача: представник Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства - фірми "Атрибут"

до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство - фірма «Атрибут» (по тексту постанови - ПП фірма «Атрибут») звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби (по тексту постанови - ДПІ в м. Рівне) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000292342, №0000302342 від 01 лютого 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

Вказує, що з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується і вважає їх протиправними.

Зазначає, що товарно-матеріальні цінності, що придбавалися підприємством-позивачем у ТОВ "ТД "ФАБ-Україна" були продані у тому ж звітному періоді, включені" до складу валових доходів ПП - фірми "Атрибут" і податкових зобов'язань, що підтверджується договором поставки № 19/05 від 19.05.2010р., видатковими та податковими накладними.

Позивач вважає, що придбання ПП - фірмою "Атрибут" товарно-матеріальних цінностей у "ТД "ФАБ-Україна" здійснено в рамках господарської діяльності з метою отримання економічного ефекту - прибутку.

На думку позивача, у підприємства були всі законодавчі підстави формувати валові витрати та податковий кредит на підставі отриманих від ТОВ «ТД «ФАБ-Україна», оскільки недотримання контрагентами позивача правил податкового обліку результатів фінансово-господарської діяльності відповідальність наступає для вказаних осіб, а не для позивача.

У судовому засіданні, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові. Просив позов задовольнити повністю, шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000292342, №0000302342 від 01 лютого 2012 року.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав. Вказав на його необґрунтованість та безпідставність. Пояснив, що відповідно до матеріалів, що знаходяться у справі ТОВ «Торговий Дім «ФАБ -Україна», згідно комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу, інформація яких використана під час перевірки: АС Аудит, АРМ Бест Звіт, АІС Реєстр платників податків, АІС Облік податків та платежів, Пошуково-довідкова система ЦБД ДПА України, Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, що використовуються в ДПІ у м. Херсон ТОВ «Торговий дім «ФАБ-Україна» не здійснювало реальної діяльності, у нього відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (редакція Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями) та ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями. Вважає, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат, витрати отримані від господарських операцій з ТОВ «Торговий дім «ФАБ-Україна». Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом, ДПІ в м. Рівне була проведена позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства фірми «Атрибут» (код ЄДРПОУ 31021104)) при проведенні взаєморозрахунків із суб'єктами підприємницької діяльності і за період і 01.05.2010р. по 31.05.2010р.

За наслідками проведеної перевірки було складено акт № №44/23-100/31021104 від 23.01.2012 року.

Документальною позаплановою перевіркою ТОВ "Атрибут" встановлені порушення:

- пп.5.3.9. п.5.3 ст.5. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997 року (зі змінами та доповненнями) внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 49 167, 00 грн., в тому числі за 2010 рік в сумі 49 167, 00 грн.;

- пп.7.4.5, п.7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість'" №168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 39333,00 грн. в т.ч.: за травень 2010р. на суму 39333,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки позивача податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000292342 від 01 лютого 2012 року про:

донарахування податку на прибуток в сумі 49167,00 (сорок дев'ять тисяч сто шістдесят сім грн. 00 коп.) гривень, застосування штрафних санкцій у сумі 24584,00 (двадцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) гривень, всього на суму 73751,00 (сімдесят три тисячі сімсот п'ятдесят одна грн. 00 коп.) гривень;

- №0000302342 від 01 лютого 2012 року про:

донарахування податку на додану вартість в сумі 39333,00 (тридцять дев'ять тисяч триста тридцять коп.) гривень, застосування штрафних санкцій у сумі 19667,00 (дев'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят сім грн. 00 коп.) гривень, всього на суму 59000,00 (п'ятдесят дев'ять тисяч грн. 00 коп.) гривень.

Після закінчення проведення перевірки Приватним підприємством - фірмою "Атрибут" в ДПІ в м. Рівне було направлено письмові заперечення на акт про результати позапланової виїзної перевірки ПП- фірми "Атрибут" вих. № 27/01 від 27.01.2012р. Листом №3347/23-100 від 01.02.2012 року ДПІ в м. Рівне залишила висновки, викладені в акті перевірки без змін.

З такими висновками податкового органу суд не може погодитися з огляду на наступне.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матерiальнiй або нематерiальнiй формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській дiяльностi.

У відповідності до пп. 5.2.1 п.2 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств " №334/94-ВР від 28.12.1994 р. передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тим самим, за своїм змістом наведені норми Закону України №283/97-ВР передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє зробити висновок: якщо наслідком понесених підприємством витрат є отримання виручки від реалізації продукції (доходу в податковому обліку), то ці витрати відносяться до складу витрат.

Як встановлено судом, товарно-матеріальні цінності, що придбавалися підприємством-позивачем у ТОВ "ТД "ФАБ-Україна" були продані у тому ж звітному періоді, включені" до складу валових доходів ПП - фірми "Атрибут" і податкових зобов'язань, що підтверджується договором поставки № 19/05 від 19.05.2010р., укладеним між ПП - фірмою "Атрибут" (постачальник) та ТОВ "Інтерпром ЛТД" (покупець), видатковою накладною № PH-00381 від 20.05.2010р., податковою накладною № 382 від 20.05.2010р., видатковою накладною № РН-00386 від 21.05.2010р., податковою накладною № 386 від 21.05.2010р., податковою накладною № 381 від 19.05.2010р., довіреністю № 11 від 20.05.2010р.

З огляду на викладену вище обставину у суду є підстава вважати, придбання ПП - фірмою "Атрибут" товарно-матеріальних цінностей у "ТД "ФАБ-Україна" здійснено в рамках господарської діяльності з метою отримання економічного ефекту - прибутку.

Крім того на виконання ухвали суду від 06 червня 2012 року про витребування письмових доказів ТОВ «Інтерпром ЛТД» наступну інформацію.

Зокрема, ТОВ "Інтерпром ЛТД" підтверджує той факт, що між ним та ПП-фірмою "Атрибут" 19 травня 2010 року було укладено договір поставки № 19/05, згідно якого ПП-фірма "Атрибут" зобов'язувалось передати ТОВ «Інтерпром ЛТД» у власність товар, кокосову олію рафіновану в кількості 20 000 кг. по ціні 12,40 грн/кг в тому числі ПДВ, а ТОВ «Інтерпром ЛТД» зобов'язалось прийняти товар і оплатити його згідно умов Договору. Загальна сума Договору становила 248 800,00 грн. в т.ч. ПДВ 41 333,33 грн.

Згідно п. 2.7 Договору поставка товару здійснюється за домовленістю сторін на наступних умовах: самовивіз товару. Адреса складу вказується Постачальником в телефонному режимі.

Підтверджує, що поставка товару оформлена наступними документами: видаткова накладна № РН-00381 від 20.05.2010р., податкова накладна № 382 від 20.05.2010р., видаткова накладна № РН-00386 від 21.05.2010р., податкова накладна № 386 від 21.05.2010р., податкова накладна №381 від 19.05.2010р.

Крім того, згідно наданої інформації встановлено, що Директором ПП-фірми "Атрибут" Лущевською Юлією Петрівною було повідомлено ТОВ «Інтерпром ЛТД», що товар знаходиться на складі їхнього постачальника ТОВ "ТД "ФАБ-Україна" в місті Одеса, звідки даний товар нами і було вивезено самостійно. Приймання товару здійснював працівник підприємства громадянин ОСОБА_6 згідно виданої довіреності № 11 від 20 травня 2010 року. Необхідні, для даного виду продукції, сертифікат та санітарно-гігієнічний висновок, було надано ПП- фірмою "Атрибут".

При цьому, дана продукція була продана ВАТ «Галичина» (код 00447238), згідно видаткової накладної №240 від 21.05.2010р., та ТОВ «Ласунка» (код 24440838), згідно видаткової накладної №241 від 21.05.2010р., для отримання економічного прибутку. Жодних претензій при прийманні товару та його подальшому використанню до постачальника ПП-фірми "Атрибут" не було.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні вимоги містяться в Законі України "Про податок на додану вартість " від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Так, у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також слід враховувати, що у відповідності до 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР , що матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Однак, податковим органом не надано жодних доказів, що підтверджують ту обставину, що позивачем матеріальні цінності придбанні ним використовуються в інших цілях, а не в його господарській діяльності.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV - первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимоги щодо змісту податкової накладної встановлені пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Як встановлено судом, на ПП - фірма «Атрибут» ведення бухгалтерського і податкового обліку відповідає чинному законодавству України з питань оподаткування. Відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій по взаємовідносинах з вищевказаним підприємством відповідає вимогам нормативних документів. На підтвердження права включення в валові витрати вартості отриманих матеріальних цінностей Позивач має оформлені належним чином первинні документи всього ланцюга руху цих товарно-матеріальних цінностей.

На думку суду, визначення податковим органом суми податкових зобов'язань за допомогою інформації, одержаної джерел інших, ніж первинні документи, прямо суперечить Закону №996-XIV та Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-111, наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства».

Відповідно до ст.ст. 9,10 Закону України "Про систему оподаткування" №1251-XII від 25.06.1991р., чинного на момент виникнення спірних правовідносин, норм Закону №334/94-ВР та Закону №168/97-ВР для платника податків не передбачено обов'язку й не надано права вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей, у тому числі щодо його зміни місцезнаходження, кількості працівників та виробничих потужностей.

При цьому, правова природа договору купівлі-продажу визначає наступне волевиявлення сторін цього договору (правочину): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) цей правочин не містить і містити не може, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договору внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "ФАБ-Україна" на момент вчинення господарських операцій з позивачем було зареєстроване як платник податку на додану вартість, відомості про нього у встановленому законом порядку були внесені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Ні установчі документи даного контрагента, ні його свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість не були визнані на момент вчинення правочину з ПП - фірмою "Атрибут" недійсними в установленому порядку. Зміст правочину, вчинененому ПП - фірмою "Атрибут" з ТОВ "ТД "ФАБ-Україна" не суперечить жодному законодавчому акту, що діє в Україні, не порушує моральні засади суспільства та виражає вільне волевиявлення контрагентів здійснити операції з купівлі-продажу ТМЦ. Сторони досягли домовленостей на вчинення правочину, бажали настання наслідків такого правочину та їх результати використали у своїй господарській діяльності з отриманням прибутку і нарахуванням відповідних податків.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Таким чином, витрати та податковий кредит сформовані позивачем є документально підтвердженими належними первинними, розрахунковими документами та податковими накладними. При цьому на момент виписання вказаних документів суб'єкти підприємницької діяльності, що їх видавали володіли правоздатністю та необхідним об'ємом дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України - правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України - правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між позивачем та його контрагентом з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Висновок відповідача про фіктивність господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Тим самим, матеріалами справи підтверджується реальність господарських операцій позивача з його контрагентом.

За умови недотримання контрагентами позивача правил податкового обліку результатів фінансово-господарської діяльності відповідальність наступає для вказаних осіб, а не для позивача.

Таким чином, у ПП - фірми «Атрибут» були всі законодавчі підстави формувати валові витрати та податковий кредит на підставі отриманих від ТОВ «ТД «ФАБ-Україна» податкових накладних.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

За результатами судового розгляду справи суд приходить до висновку, що при прийнятті податкових повідомлень-рішень №0000292342, №0000302342 від 01 лютого 2012 року, суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача, а відтак оспорювані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають до скасування.

Судові витрати присуджуються на користь позивача відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0000292342, №0000302342 від 01 лютого 2012 року.

Присудити на користь позивача Приватного підприємства - фірми "Атрибут" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1327, 51 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.