Ухвала

від 30.08.2012 по справі 2а/1770/1813/2012

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"30" серпня 2012 р. Справа № 2а/1770/1813/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

ОСОБА_2,

при секретарі Луценку Т.М. ,

за участю представників сторін

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "06" липня 2012 р. у справі за позовом Приватного підприємства - фірма "Атрибут" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податковихо повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року ОСОБА_3 підприємство-фірма "Атрибут" (далі ПП фірма) звернулося до суду з вказаним позовом та просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000292342, №0000302342 від 01 лютого 2012 року, винесені ОСОБА_4 податковою інспекцією у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі ДПІ у м. Рівному).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06 липня 2012 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Рівному, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову - про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що поза увагою суду залишилися ті обставини, що ТОВ "ТД "ФАБ-Україна" не здійснювало реальної діяльності, а отже і не відбулося фактичного здійснення господарської операції між позивачем та зазначеним контрагентом.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, за результатами позапланової виїзної перевірки ПП фірми "Атрибут", за період з 01.05.2010р. по 31.05.2010р., ДПІ у м. Рівне складено акт № №44/23-100/31021104 від 23.01.2012 року, за змістом якого, встановлено, що товариством занижено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 49 167, 00 грн., в тому числі за 2010 рік в сумі 49 167, 00 грн. та занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 39333,00 грн. в т.ч.: за травень 2010р. на суму 39333,00 грн.

01 лютого 2012 року, на підставі акту перевірки, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000292342 яким товариству донараховано податок на прибуток в сумі 49167,00 (сорок дев'ять тисяч сто шістдесят сім грн. 00 коп.) гривень, застосувано штрафні санкції у сумі 24584,00 (двадцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) гривень, всього на суму 73751,00 (сімдесят три тисячі сімсот п'ятдесят одна грн. 00 коп.) гривень;

- №0000302342 яким товариству донараховано податок на додану вартість в сумі 39333,00 (тридцять дев'ять тисяч триста тридцять коп.) гривень, застосувано штрафні санкцій у сумі 19667,00 (дев'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят сім грн. 00 коп.) гривень, всього на суму 59000,00 (п'ятдесят дев'ять тисяч грн. 00 коп.) гривень.

Заперечення ПП фірми "Атрибут" залишені ДПІ в м. Рівне без задоволення, а висновки, що викладені в акті перевірки - без змін.

Скасовуючи зазначені податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що при прийнятті спірних рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Так, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матерiальнiй або нематерiальнiй формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській дiяльностi.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті ( пп. 5.2.1 п.2 ст.5 вказаного Закону).

За змістом абз. 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи з приписів зазначених правових норм, судом першої інстанції правильно визначено, що єдиною підставою для невключення до валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі. В той час як наслідком понесених підприємством витрат є отримання виручки від реалізації продукції (доходу в податковому обліку), то ці витрати відносяться до складу витрат.

Зазначених приписів дотримано позивачем при отриманні товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "ТД "ФАБ-Україна", що були продані у тому ж звітному періоді, включені до складу валових доходів ПП фірми "Атрибут" і податкових зобов'язань, що підтверджується договором поставки № 19/05 від 19.05.2010р., укладеним між ПП фірмою "Атрибут" (постачальник) та ТОВ "Інтерпром ЛТД" (покупець), видатковою накладною № PH-00381 від 20.05.2010р., податковою накладною № 382 від 20.05.2010р., видатковою накладною № РН-00386 від 21.05.2010р., податковою накладною № 386 від 21.05.2010р., податковою накладною № 381 від 19.05.2010р., довіреністю № 11 від 20.05.2010р.

З огляду на викладене, придбання ПП фірмою "Атрибут" товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "ТД "ФАБ-Україна" здійснено в рамках господарської діяльності з метою отримання економічного ефекту - прибутку.

Окрім того, судом безспірно встановлено, що між ТОВ "Інтерпром ЛТД" та ПП-фірмою "Атрибут" 19 травня 2010 року було укладено договір поставки № 19/05, згідно якого ПП фірма "Атрибут" зобов'язувалось передати ТОВ "Інтерпром ЛТД" у власність товар, кокосову олію рафіновану в кількості 20 000 кг по ціні 12,40 грн/кг в тому числі ПДВ, а ТОВ "Інтерпром ЛТД" зобов'язалось прийняти товар і оплатити його згідно умов Договору. Загальна сума Договору становила 248 800,00 грн. в т.ч. ПДВ 41 333,33 грн.

Згідно п. 2.7 Договору поставка товару здійснюється за домовленістю сторін на наступних умовах: самовивіз товару. Адреса складу вказується Постачальником в телефонному режимі.

Про підтвердження здійснення поставки товару свідчить оформлена належним чином видаткова накладна № РН-00381 від 20.05.2010р., податкова накладна № 382 від 20.05.2010р., видаткова накладна № РН-00386 від 21.05.2010р., податкова накладна № 386 від 21.05.2010р., податкова накладна №381 від 19.05.2010р.

Відповідно до повідомлення ТОВ "Інтерпром ЛТД", в подальшому зазначена продукція була продана ВАТ "Галичина" (код 00447238), згідно видаткової накладної №240 від 21.05.2010р., та ТОВ "Ласунка" (код 24440838), згідно видаткової накладної №241 від 21.05.2010р., для отримання економічного прибутку. Жодних претензій при прийманні товару та його подальшому використанню до постачальника ПП-фірми "Атрибут" не було.

З огляду на викладене, судом першої інстанції спростовані висновки податкового органу щодо неправомірного включення до валових витрат суму по господарській операції з ТОВ "ТД "ФАБ-Україна", а також і висновки щодо необґрунтованого включення до складу податкового кредиту податок по вказаній господарській операції.

Так, у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Однак, податковим органом не надано жодних доказів, що підтверджують ту обставину, що позивачем матеріальні цінності придбанні ним використовуються в інших цілях, а не в його господарській діяльності.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на ПП фірма "Атрибут" ведення бухгалтерського і податкового обліку відповідає чинному законодавству України з питань оподаткування.

Первинні документи на підставі яких ПП фірма "Атрибут" сформувала валові витрати та податковий кредит відповідають ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому, визначення податковим органом суми податкових зобов'язань за допомогою інформації, одержаної з інших джерел, ніж первинні документи, прямо суперечить вищезазначеному Закону та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства".

Доводи апелянта про те, що вказані документи не можуть вважатися первинними, оскільки ТОВ "ТД "ФАБ-Україна" не здійснювало реальної діяльності є безпідставними, оскільки чинним законодавством, на момент виникнення спірних правовідносин, для платника податків не передбачено обов'язку й не надано права вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей, у тому числі щодо його зміни місцезнаходження, кількості працівників та виробничих потужностей.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ "ТД "ФАБ-Україна" на момент вчинення господарських операцій з позивачем було зареєстровано як платник податку на додану вартість, відомості про нього у встановленому законом порядку були внесені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Ні установчі документи даного контрагента, ні його свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість не були визнані на момент вчинення правочину з ПП - фірмою "Атрибут" недійсними в установленому порядку.

Так само, укладений між позивачем та вказаним контрагентом правочин відповідає нормам ч.5 ст.203, ст.228 ЦК України, а тому висновок відповідача про фіктивність господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Разом з тим, реальність господарських операцій позивача з його контрагентом підтверджені матеріалами справи та не спростовані податковим органом ні в суді першої інстанції, а ні при розгляді справи апеляційним судом.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "06" липня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: ОСОБА_5

ОСОБА_2

Повний текст ухвали виготовлено 31.08.2012 року.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 підприємство - фірма "Атрибут" АДРЕСА_1,33000

3- відповідачу ОСОБА_4 податкова інспекція у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023