Постанова

від 10.07.2012 по справі 24/5005/1991/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2012 р. Справа № 24/5005/1991/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Хандуріна М.І., суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ліквідатора приватного підприємства "Фізико-технічна лабораторія" Винника К.Є. на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 у справі господарського суду№ 24/5005/1991/2012 Дніпропетровської області за заявоюПриватного підприємства "Фізико-технічна лабораторія" про визнання банкрутом, за участю представників сторін: не з'явились;

встановив:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2012 порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Фізико-технічна лабораторія" з урахуванням особливостей, визначених ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2012 (суддя Калиниченко Л.М.) визнано Приватне підприємство "Фізико-технічна лабораторія" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Винник К.Є.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 (колегія суддів у складі: Лисенко О.М. -головуючий, Джихур О.В., Виноградник О.М.) постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2012 скасовано, провадження у справі припинено.

В касаційній скарзі ліквідатор Приватного підприємства "Фізико-технічна лабораторія" Винник К.Є. просить скасувати постанова суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обґрунтування посилається на помилкове застосування норм матеріального права -п. 5 ст. 60 ГК України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), якщо вартості майна боржника -юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідне правило передбачено ч. 3 ст. 110 ЦК України, яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 51 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з чим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Згідно із ч. 3 ст. 60 Господарського кодексу України ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Відповідно до ч. 4 ст. 105 ЦК України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї, який не може становити менше двох місяців з дня публікації такого повідомлення.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що з доданої до матеріалів справи копії Бюлетеня державної реєстрації № 190 (25) за 2011 рік неможливо встановити коли саме була здійснена публікація вказаного оголошення.

Більше того, до заяви про порушення справи про банкрутство за ст. 51 Закону про банкрутство не додані докази повідомлення боржником явних кредиторів (у розумінні ст. 60 Господарського кодексу України), зокрема контролюючі органи, про його ліквідацію та про порядок і строки заявлення кредиторами претензій.

Так, про прийняття рішення про власну ліквідацію боржником своєчасно не було повідомлено одного з явних кредиторів -ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська. Заяву форми № 8-ОПП ліквідатором подано до податкового органу лише 27.02.2012, тобто після звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство. В той час, як п. 11.1 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів) передбачено, що у 3-денний строк від дати внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення, подати в орган державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, такі документи: заяву про припинення платника податків за ф. N 8-ОПП (додаток 17), дата якої фіксується в журналі за ф. N 6-ОПП; оригінал довідки за ф. N 4-ОПП; копію розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те установчими документами про припинення; копію розпорядчого документа про утворення комісії з припинення (ліквідаційної комісії).

Це позбавило останню вчасно здійснити податкову перевірку боржника та у разі виявлення податкового боргу звернутися до нього з грошовими вимогами.

Зазначене свідчить про те, що пасив боржника не міг бути повністю сформований, тому не можна вважати про його чіткий розмір.

На обов'язковості відповідного повідомлення органу державної податкової служби, а також необхідності врахування порядку виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості у процедурі добровільної ліквідації при зверненні із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 51 Закону про банкрутство наголошено Верховним Судом України ще у 2008 році, а саме у постанові від 10.06.2008 у справі № 15/682-б.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що судом першої інстанції без достатніх правових підстав порушено справу про банкрутство боржника за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 51 Закону про банкрутство, а тому скасування постанови господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2012 колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Відтак, твердження касаційної скарги про помилковість висновків апеляційного суду, порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ліквідатора приватного підприємства "Фізико-технічна лабораторія" Винника К.Є. залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 у справі № 24/5005/1991/2012 залишити без змін.

Головуючий Хандурін М.І.

Судді Білошкап О.В.

Погребняк В.Я.