Постанова

від 04.07.2012 по справі 2а-1247/12/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.07.12Справа №2а-1247/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Гавури О.В.;

при секретарі - Плаксіній О.С.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_33, довіреність № б/н від 01.06.12;

представника відповідача - Летюча Діана Геннадіївна, довіреність № 30/9/10-039 від 14.03.12, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_32 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_32 (далі - ФОП ОСОБА_32.) звернулась до Окружного адміністративного суду м.Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Севастополі) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошових зобов'язань № 0010790172 від 19.09.2011 зі штрафних санкцій у сумі 510,00 грн., № 0010770172 від 19.09.2011 з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 48 577, 32 грн., у тому числі зі штрафних санкцій - 170, 00 грн.; № 0011590172 від 30.11.2011 з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 270, 00 грн., № 0011570172 від 30.11.2011 з податку на додану вартість у розмірі 118 699,89 грн., у тому числі зі штрафних санкцій - 23 729, 98 грн., на загальну суму 168 057, 21 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 08 червня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1247/12/2770.

Ухвалою від 08 червня 2012 року закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, з підстав викладених у позові. При цьому представник позивача пояснила. Позивач не згодний з податковим повідомленням-рішенням № 0010790172 про нарахування штрафних санкцій у сумі 510,00 грн. за ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів чи їх копії при здійсненні податкового контролю з огляду на те, що акт перевірки не містить переліку документів, запропонованих перевіряючим надати до перевірки, а також не засвідчує факт відмови ФОП ОСОБА_32. від надання первинних документів. Зазначила, що до перевірки було надано усі необхідні первинні документи, а тому підстав для застосування штрафних санкцій у податкової інспекції не було.

Представник відповідача адміністративний позов не визнала, з мотивів викладених у запереченні (арк. с. 60-63).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши докази та вивчивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя у період: з 05.08.2011 по 25.08.2011 було проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_32. з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період : з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р.

За результатами перевірки складено Акт № 64/17-227/2/1881900657/6782/Р від 01.09.2011, в якому було встановлено порушення платником податків вимог чинного законодавства з оподаткування, а саме: п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, п.п.3.3 п.3 Порядку заповнення і надання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податку, утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПАУ № 451 від 29.09.2003, ст.ст.1, 3 Закону України „Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР, п.4.1 ст.4, п.7.1 ст.7, ст.6, п.п.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 статті 8, п.16.1 ст.16 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 №889-ІV, п.1,2 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 746/99 від 28.06.1999, у тому числі у частині недоплати до бюджету суми єдиного податку за 27 працівників, п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.4.1, 4.7 ст. 4, п.6.1 ст.6, п.7.3, п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7, п.9.3-9.6 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ст.ст.13,14 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 № 13-92, п.п.4.2.8 п.4.2. ст.4, ст.8, ст.18, п.19.1.а ст.19, Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", п.177.5 ст.177, п.п.49.18.5 п.49.18 статті 49 Податкового кодексу України, п.9 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України № 599 від 23.10.1999 р.

За результатами перевірки ДПІ Ленінського району м. Севастополя 19.09.2011 було винесено податкові повідомлення - рішення: № 0010790172 про визначення штрафних санкцій у розмірі 510,00 грн., № 0010780172 про визначення суми єдиного податку у розмірі 2700,00 грн., № 0010750172 про визначення податку на додану вартість у розмірі 120 569,89 грн., № 001077172 про визначення податку з доходів фізичних осіб у розмірі 48 577,32 грн., які оскаржувалися ФОП ОСОБА_32 у адміністративному порядку.

За результатами оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПА у м. Севастополі частину податкових нарахувань було скасовано, а саме: податкове повідомлення-рішення № 0010750172 скасовано у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 1870,00 грн., № 0010780172 скасовано повністю, № 0010750172 залишено без змін з одночасним збільшенням грошового зобов'язання з ПДФО у сумі 270,00 грн., № 0010790172 залишено без змін.

30.11.2011 ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя було винесено податкове повідомлення-рішення №0011590172 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 118 699,89 грн., у т.ч. за штрафними санкціями - 23 739, 98 грн., № 0011590172 про збільшення грошового зобов'язання з ПДФО у розмірі 270,00 грн.

Судом встановлено, що 26.07.2011 відповідно до ст.77 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_32. було вручено під розписку копію наказу про проведення перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення перевірки.

У повідомленні № 5788/17-2 від 26.07.2011 з посиланням на п.85.2 статті 85 Податкового кодексу України було зазначено про необхідність забезпечення підприємцем надання до перевірки усіх необхідних документів, зокрема: декларацій, розрахунків, звітності, первинних та інших документів, які використовуються у бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням та сплатою податків і зборів (копія додається).

Відповідно до п. 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно п.85.4 статті 85 Кодексу при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Аналогічним чином норма п. 85.8 говорить про те, що посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що по праву податкового органу отримувати під час здійснення податкового контролю документів, які стосуються предмету перевірки, кореспондується обов'язок платника податків їх надати в повному обсязі.

Відповідно до п.85.7 статті 85 Податкового кодексу України отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи органу державної податкової служби, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

З матеріалів справи вбачається, що 05.08.2011 року ФОП ОСОБА_32. надав до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя через канцелярію копію листа про надання документів, що належать до предмету перевірки, та власноруч складений опис, у якому було зазначено: ксерокопії ліцензій, платіжні відомості на видачу заробітної плати, табелі обліку робочого часу, заяви про застосування соціальних пільг, трудові угоди (копія додається). 11.08.2011 підприємцем було надано до перевірки також банківські виписки з описом.

В своєму позові ФОП ОСОБА_32., посилаючись на п.8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, п.4 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", п.1 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян", зазначає, що платник фіксованого податку може вести облік доходів та витрат у будь-якій зручній для нього формі.

Вказаний факт не заперечувався ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя.

В акті перевірки на сторінках: 9, 10, 11 наведено посилання на документи, які не було надано підприємцем до перевірки.

Зокрема, на стр. 8-9 Акту зазначено, що перелік основних платників податків-контрагентів ФОП ОСОБА_32. за період встановлювався згідно наданих ним банківських виписок. На сторінках наведено дві таблиці, у яких відображено перелік контрагентів - постачальників товарів та послуг в адресу ОСОБА_32. та перелік споживачів. Тобто згідно банківських виписок підприємець отримував дохід, а також ніс витрати господарської діяльності.

Предметом перевірки ФОП ОСОБА_32. було не тільки дослідження дотримання умов Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", а дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Таким чином, посилання позивача на необов'язковість надання цих документів для платника фіксованого (єдиного) податку є неспроможним, адже платник згідно вимог статті 85 Кодексу повинен надати до перевірки усі документи, що стосуються її предмету.

В ході судового розгляду встановлено, що у періоді, що перевірявся, платник перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Факт недотримання умов Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" був підставою для висновку про неможливість користуватись пільговим режимом оподаткування. Такого висновку податковий орган міг дійти й в разі виявлення господарських операцій, за яких перебування на спрощеній системі заборонено. Отже, тільки повний аналіз господарських договорів, їх виконання давав змогу всебічно та повно дослідити питання дотримання податкового та іншого законодавства платником.

Також ФОП ОСОБА_32. до перевірки було надано договори про надання послуг професійних водіїв з ФОП ОСОБА_34., ФОП ОСОБА_35. Таким чином, підприємець доводив відсутність трудових відносин з деякими з водіїв, які керували його транспортними засобами, тобто відсутність факту порушення умов перебування на спрощеній системі. На сторінці 11 Акту перевірки у табл.1.13 зазначено, що позивачем не надано до перевірки будь-яких документів, які свідчать про факт здійснення (виконання) послуг.

Надання цих документів також було обов'язковим для визначення наявності чи відсутності цих господарських операцій, що, до того ж, було підставою для висновку про дотримання умов Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".

Стаття 121 Податкового кодексу України містить відповідальність за порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.121.1 статті 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Таким чином, законодавець у цій нормі не обмежився можливістю застосування відповідальності лише за ненадання первинних документів, а встановив відповідальність за ненадання будь-яких документів з питань обчислення податків та зборів. Дана норма цілком узгоджується з нормами статті 85 Податкового кодексу України.

Посилання позивача на п.85.6 статті 85 Податкового кодексу України щодо обов'язкового складання акту в разі відмови платника надати документи не заслуговує на увагу, адже перевіряючим ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя не було встановлено факт відмови, нема на такий факт посилання й в акті перевірки.

Проте, норма п.121.1 статті 121 Податкового кодексу України передбачає відповідальність за ненадання платником документів, а не за відмову від надання. Отже, складений акт відмови не є вичерпним доказом обґрунтованості ненадання документів, за відсутності якого накладати штрафну санкцію неправомірно.

Додатково слід зазначити, що до винесення податкового повідомлення-рішення ФОП ОСОБА_32. мав можливість уникнути відповідальності за вказане порушення, якщо б надав документи, про відсутність яких йдеться в акті перевірки.

ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя разом з направленням акту перевірки 01.09.2011 року було направлено лист-запит № 6783/17-2, у якому ще раз підкреслювалася необхідність надання визначеного переліку документів (копія додається). Вказаний лист було отримано підприємцем, проте документи надано так й не було.

Також, судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли з питання неоднозначного тлумачення норм Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", зокрема п.1.

Відповідно до п.1 Указу спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва, зокрема для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Тобто перебування на спрощеній системі оподаткування передбачає обов'язок суб'єкта малого підприємництва виконання двох обов'язкових умов :

- щодо кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах - не більше 10;

- щодо граничного обсягу виручки за рік - не більше 500 тис. грн.

Таким чином, Указом запроваджено спеціальний (пільговий) режим оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, спрямований на їх підтримку. В іншому випадку - невідповідності діяльності суб'єкта вищезазначеним умовам він не може вважатися таким, що потребує отримання пільгового режиму з боку держави.

Не заперечуючи факту перевищення суми коштів на розрахунковому рахунку, ФОП ОСОБА_32. вважає, що кошти, отримані ним у межах перевищення 500 тис. грн. не є виручкою у розумінні Указу. Зокрема, підприємець зазначає, що перевищення сталося не за рахунок отримання доходу від здійснення підприємницької діяльності, а внаслідок поповнення рахунку власними коштами.

Ці доводи суд не приймає до уваги, тому що вони не засновані на нормах чинного законодавства України.

Згідно п.1 Указу виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Слід зазначити, що розрахунковий рахунок суб'єкта господарювання використовується для ведення підприємницької діяльності, кошти, що поступають на нього, є обіговими, беруть участь у господарській діяльності, яка спрямована згідно норм Господарського кодексу України на отримання доходу.

Указом Президента України з впровадженням терміну „виручка" було введено обмеження форм розрахунків суб'єктів малого підприємництва - тільки шляхом готівкового або безготівкового розрахунку через розрахунковий рахунок, відкритий для здійснення підприємницької діяльності (Така думка викладена у Постанові ВСУ від 07.04.2009 року, копія додається).

При цьому, застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються усі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу.

Аналогічної думки дійшов Верховний суд України у постанові від 06.03.2012 року у справі за позовом ФОП до Дергачівської МДПІ Харківської області, постанові від 06.03.2012 року у справі ФОП до Кременчуцької ОДПІ Полтавської області; Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 15.04.2010 року у справі № К-17637/07, ухвалі від 17.11.2011 року у справі № К-32266/09.

При цьому, слід зазначити, що суди розглядали питання з'ясування природи виручки, отриманої суб'єктами малого підприємництва на розрахунковий рахунок шляхом отримання транзитних коштів (за договорами комісії, про надання брокерських послуг тощо), тобто взагалі не належним суб'єкту малого підприємництва.

У справі К-17637 від 15.04.2010 року Вищий адміністративний суд України зазначив, встановивши отримання позивачем коштів на розрахунковий рахунок як фінансової підтримки з місцевого бюджету, що виручкою є всі надходження коштів, отримані від продажу продукції, а також виручка від іншої реалізації, позареалізаційні доходи.

Судом встановлено, що основним видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_32. у періоді, що перевірявся, є надання послуг з перевезення пасажирам у транспорті загального користування. Отже, кошти отримуються водіями від наданих послуг у готівковому вигляді, а потім здаються у касу на потрапляють на розрахунковий рахунок.

При проведенні перевірки ФОП ОСОБА_32 не надавалося будь-яких доказів того, що власні кошти, якими він поповнив підприємницькій рахунок, було отримано ним не у межах підприємницької діяльності.

Посилаючись на п.п.4.3.23 п.4.3 статті 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", Декрет КМУ „Про прибутковий податок з громадян", згідно яких не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу основна сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку, яка повертається такому платнику податку, основна сума кредиту, що отримується платником, позивач здійснює неприпустиму підміну законодавчих понять.

По-перше, готівкові кошти ОСОБА_32 поклав не на депозитний рахунок громадянина, а на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця, який, як зазначалося вище, використовується для обслуговування господарської діяльності.

По-друге, застосування положень Закону „Про податок з доходів фізичних осіб", Декрету „Про прибутковий податок з громадян" неможливо до спірних правовідносин. У періоді, за який зафіксовано перевищення 500 тис. грн. на рахунку, ФОП ОСОБА_32 знаходився на спрощеній системі оподаткування, факт отримання ним коштів, таким чином, має значення для застосування відповідальності за порушення норм Указу Президента, яка, у свою чергу, настає в разі перевищення виручки на розрахунковому рахунку, а не доходу фізичної особи-підприємця. Отже, застосуванню та оцінці підлягає поняття „виручка", а не „дохід".

Згідно п.2 Указу доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Отже, оподаткування доходів, отриманих платником податків з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням загальної системи оподаткування.

Відповідно до статті 2 Закону України „Про податок на додану вартість" платником податку є будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.

Згідно п.п.2.3.1 п.2.3 статті 2 Закону особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 грн. (без урахування податку на додану вартість).

Пунктом 9.3 статті 9 Закону закріплено, що особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (останній абз.п.9.3 ст.9).

Аналіз наведених положень законодавства свідчить про встановлений законодавцем обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість, а також обов'язок сплачувати ПДВ в разі наявності ознаки особи, яка підлягає обов'язковій реєстрації, незалежно від факту здійснення чи нездійснення реєстрації.

Суд звертає увагу, що окрім недотримання умови граничного розміру виручки на розрахунковому рахунку суб'єкту малого підприємництва, при перевірці ФОП ОСОБА_32. було виявлено й порушення другої умови - щодо кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах.

На стор.19 Акту перевірки викладено інформацію щодо фізичних осіб, з якими у ФОП ОСОБА_32. були оформлені трудові відносини.

Також під час перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя було направлено запит №2367/9/17-2 від 22.07.2011 до Територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті м. Севастополя.

Згідно відповіді №27/2-2210 від 10.08.2011 інспекцією був наданий перелік порушень транспортного законодавства у сфері пасажирських перевезень водіями транспортних засобів, що здійснювали на момент порушення перевезення пасажирів або відстоювали транспортний засіб, знаходячись на робочому місці, на маршрутах загального користування, право на перевезення пасажирів за яким було надано згідно до договорів с Севастопольської міської державною адміністрацією ФОП ОСОБА_32. у 2009-2010 рр..

Порівняння даних, встановлених працівників даною перевіркою згідно наданих підприємцем документів (відомості нарахування заробітної плати, трудових договорів, табеля обліку робочого часу) та даних Територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті м. Севастополя свідчать про недотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Зведені дані наведені у таблиці на арк.20 Акту.

Впродовж лютого-квітня 2010 року включно згідно інформації ФОП ОСОБА_32 з ним в трудових відносинах перебувало 10 осіб, згідно ж отриманих відомостей від ТУ ГДІ на автомобільному транспорті м. Севастополя водіями автобусів виступали ще 1 особа (у лютому, квітні), 2 особи (у березні); у червні-грудні за даними підприємця - 10 осіб, за даними Управління ще : 3, 1, 3, 6, 6, 3 особи відповідно.

З зазначеними особами трудові угоди позивач до перевірки не надав.

Платником податків до перевірки було щодо деяких з водіїв було надано договори: з ФОП ОСОБА_32 „Про спільну діяльність", ФОП ОСОБА_34 та ФОП ОСОБА_35 «Про надання послуг» професійних договорів. Вказаним підприємець підтверджував, що перелік водіїв перебувають у трудових відносинах не з ним, а з іншими підприємцями. Проте будь-яких доказів виконання цих договорів, реального існування господарських правовідносин, ним не надано. До того ж, в ході перевірки було отримано пояснення від ФОП ОСОБА_35., який зазначив, що працював деякий час на своєму автомобілі на позивача, проте договір про надання послуг професійних водіїв з ним не укладав, виручку у 2009-2010 роках отримував лише від оренди транспортного засобу (копія пояснень додається).

Додатково слід зазначити, що згідно відповіді МВС України Управління МВС України в м. Севастополі Управління ДАІ згідно бази даних ДАІ за позивачем зареєстровані транспортні засоби у кількості 56 автомобілів, орендовані - 53.

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 23 Кодексу, Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Відповідно до ст.24 Кодексу трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

До перевірки ФОП ОСОБА_32 не надано письмових трудових договорів з громадянами: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_4, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31.

Проте, оскільки дані особи здійснювали перевезення пасажирів у маршрутних таксі, ліцензії на які було оформлено на ім'я ФОП ОСОБА_32., водіїв було фактично допущено до роботи на автомобілях, вони приймали участь у господарській діяльності підприємця, це є порушенням суб'єктом малого підприємництва умови перебування на спрощеній системі оподаткування.

Вказане ще раз підтверджує правильність висновків податкового органу про неможливість ФОП ОСОБА_32 використовувати пільговий режим оподаткування, який надається суб'єктам малого підприємництва, обсяг виручки у яких за рік не перевищує 500 тис.грн., та у трудових відносинах з якими перебувають не більше 10 осіб.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстав для задоволення позову не має.

Постанова викладена у повному обсязі 09.07.2012 року.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.В. Гавура