Рішення

від 14.03.2012 по справі 23/5005/186/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.03.12р. Справа № 23/5005/186/2012

За позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГАЛА-СКД", м. Дніпропетровськ

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Форт", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у загальному розмірі 3 868,58 грн.

Суддя Бєлік В.Г.

Представники:

від позивача: Салтан К.А. - дов. від 30.01.2012р., представник;

від відповідача: Гладкий О.В. - паспорт серія НОМЕР_4 від 16.09.1998р., голова правління.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "ГАЛА-СКД" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Форт" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 3 868,58 грн., який складається з сум: 3 170,41 грн. - основного боргу, 243,67 грн. - пені, 303,01 грн. - суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 151,49 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Генерального договору № ФП -08-58 про співробітництво з факультативного перестрахування від 15.01.2008р., укладеного між сторонами, сторонами були укладені Ковер -ноти факультативного перестрахування: № 09-14/20 від 01.06.2009р., № 09-14/42 від 06.10.2009р., № 09-14/49 від 06.11.2009р., що є невід'ємними частинами Генерального договору, умовами яких передбачено здійснення відповідачем, у разі настання страхового випадку, виплати своєї частки страхового відшкодування позивачу. У зв'язку з настанням страхового випадку, позивач звернувся до відповідача з пропозицією щодо добровільного виконання відповідачем зобов'язань за договором, яка була залишена відповідачем без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду.

Відповідач проти позову заперечує, просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні, призначеному на 01.03.2012р. о 12:15 год., було оголошено перерву до 05.03.2012р.о 10:45 год.

За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ч.2 ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем та відповідачем укладений Генеральний договір № ФП -08-58 про співробітництво з факультативного перестрахування від 15.01.2008р.

Цим Договором встановлюються загальні умови перестрахування за конкретними договорами перестрахування, які Сторони мають намір укласти в подальшому. Кожна із Сторін, що підписала цей Договір, може приймати від іншої Сторони або передавати їй в перестрахування ризики по видам страхування, на які Сторони мають ліцензії (п.1.1 Генерального договору).

На підставі цього Договору Сторони можуть укладати договори факультативного перестрахування (далі -конкретні договори перестрахування або договори перестрахування) окремо по кожному ризику або групі ризиків. Кожний договір перестрахування не залежить від умов будь-якого іншого договору перестрахування, укладеного Сторонами (п.2.1 Генерального договору).

Відповідно до п.2.2. Генерального договору, Сторона, що передає ризик, в подальшому іменується "Перестрахувальник" або "Ретроцент". Сторона, що приймає ризик на свою відповідальність, в подальшому іменується "Перестраховик" або "Ретроцесіонер".

Відповідно до п.2.3. Генерального договору, передача ризиків у факультативне перестрахування відповідно до цього Договору відбувається на підставі підписаних (акцептованих) Сторонами і скріплених печатками Сторін договорів, сліпів, ковер-нот, в яких викладені умови оригінальних полісів (договорів страхування) і основні положення передачі відповідальності від Перестрахувальника Перестраховику.

Відповідно до п.2.4. Генерального договору, Перестраховик самостійно визначає, які ризики і на яких умовах приймаються ним в перестрахування.

Відповідно до п.2.5. Генерального договору, кожна із Сторін, що підписала цей Договір, може відмовити Перестрахувальнику в прийнятті запропонованого в перестрахування ризику без пояснення причин такої відмови.

Відповідно до п.2.6. Генерального договору, ризики, що передаються в перестрахування, вважаються застрахованими на умовах (за Правилами) Страховика, що уклав договір страхування.

Відповідно до п.3.1. Генерального договору, невід'ємною частиною цього Договору є форм и факультативного перестрахування (договори, ковер-ноти), що підписані (акцептовані) та скріплені печатками Сторін, в яких викладені умови оригінального договору страхування і основні положення передачі відповідальності за договором перестрахування.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про страхування", перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством України, в якій він зареєстрований.

На підставі Генерального договору № ФП -08-58 про співробітництво з факультативного перестрахування від 15.01.2008р., сторонами були укладені Ковер -ноти факультативного перестрахування: № 09-14/20 від 01.06.2009р., № 09-14/49 від 06.11.2009р., № 09-14/42 від 06.10.2009р., що є невід'ємними частинами Генерального договору, умовами яких передбачено здійснення відповідачем, у разі настання страхового випадку, виплати своєї частки страхового відшкодування позивачу.

Відповідно до ст. 8. Закону України "Про страхування", Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Позивач, посилаючись на положення статей 8, 12 Закону України "Про страхування", зазначає, що його вимоги пов'язані між собою не підставами виникнення страхових випадків за оригінальними договорами страхування позивача, а підставою виникнення обов'язку відповідача щодо виконання частини своїх зобов'язань перед позивачем стосовно виплати страхового відшкодування у разі настання переданих за Генеральним договором ризиків.

З матеріалів справи вбачається наступне.

Відповідно до ст.990 Цивільного кодексу України, ст.25 Закону України "Про страхування" страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до Генерального договору відповідачем було прийнято від позивача у перестрахування, шляхом укладення Ковер-ноти факультативного перестрахування № 09-14/20 від 01.06.2009р., що є невід'ємною частиною Договору, частку відповідальності за транспортним засобом MAZDA CX7, реєстраційний номер НОМЕР_1, страхувальник ОСОБА_3 , що застрахований позивачем за Договором добровільного страхування наземного транспорту № ТР-09-456 від 01.06.2009р.

29.01.2010р. зі вказаним автомобілем сталася подія, яка відповідно до умов оригінального договору страхування та Закону України "Про страхування" була визнана позивачем страховим випадком. У зв'язку з чим, на підставі страхового акту, 23.03.2010р. позивачем здійснено ОСОБА_3 виплату страхового відшкодування у сумі 33 506,04 грн.

Відповідно до п.21 Ковер-ноти № 09-14/20, у разі настання страхового випадку відповідач зобов'язаний здійснити виплату своєї частки страхового відшкодування позивачу протягом 10 (десяти) днів після отримання відповідних документів підтверджуючих настання страхового випадку.

На виконання умов Договору позивачем 27.04.2010р. було вручено особисто керівнику відповідача заяву № 147 від 12.04.2010р. на виплату відповідної частки страхового відшкодування у сумі 1 880,44 грн. з доданими до неї відповідними документами.

Відповідач в добровільному порядку відмовляється виплатити частку страхового відшкодування у сумі 1 880,44 грн. Щодо отримання вищевказаних документів не заперечує.

Відповідно до Генерального договору відповідачем було прийнято від позивача у перестрахування, шляхом укладення Ковер-ноти факультативного перестрахування № 09-14/49 від 06.11.2009р., що є невід'ємною частиною Договору, частку відповідальності за транспортним засобом ACURA RDX, реєстраційний номер НОМЕР_2, страхувальник ОСОБА_4 , що застрахований позивачем за Договором добровільного страхування наземного транспорту № ТР-09-496 від 03.11.2009р.

15.02.2010р. зі вказаним автомобілем сталася подія, яка відповідно до умов оригінального договору страхування та Закону України "Про страхування" була визнана позивачем страховим випадком. У зв'язку з чим, на підставі страхового акту, 15.03.2010р. позивачем здійснено ОСОБА_4 виплату страхового відшкодування у сумі 7 284,30 грн.

Відповідно до п.21 Ковер-ноти № 09-14/49, у разі настання страхового випадку відповідач зобов'язаний здійснити виплату своєї частки страхового відшкодування позивачу протягом 10 (десяти) днів після отримання відповідних документів підтверджуючих настання страхового випадку.

На виконання умов Договору позивачем 27.04.2010р. було вручено особисто керівнику відповідача заяву № 124 від 16.03.2010р. на виплату відповідної частки страхового відшкодування у сумі 417,05 грн. з доданими до неї відповідними документами.

Відповідач в добровільному порядку відмовляється виплатити частку страхового відшкодування у сумі 417,05 грн. Щодо отримання вищевказаних документів не заперечує.

Відповідно до Генерального договору відповідачем було прийнято від позивача у перестрахування, шляхом укладення Ковер-ноти факультативного перестрахування № 09-14/42 від 06.10.2009р., що є невід'ємною частиною Договору, частку відповідальності за транспортним засобом Nissan Teana, реєстраційний номер НОМЕР_3, страхувальник ОСОБА_5 , що застрахований позивачем за Договором добровільного страхування наземного транспорту № ТР-09-485 від 05.10.2009р.

21.04.2010р. зі вказаним автомобілем сталася подія, яка відповідно до умов оригінального договору страхування та Закону України "Про страхування" була визнана позивачем страховим випадком. У зв'язку з чим, 15.03.2010р. на підставі страхового акту, позивачем здійснено ОСОБА_5 виплату страхового відшкодування у сумі 10 766,00 грн.

Відповідно до п.21 Ковер-ноти № 09-14/42, у разі настання страхового випадку відповідач зобов'язаний здійснити виплату своєї частки страхового відшкодування позивачу протягом 10 (десяти) днів після отримання відповідних документів підтверджуючих настання страхового випадку.

На виконання умов Договору позивачем 02.07.2010р. було вручено особисто керівнику відповідача заяву № 239 від 25.06.2010р. на виплату відповідної частки страхового відшкодування у сумі 872,92 грн. з доданими до неї відповідними документами.

Відповідач в добровільному порядку відмовляється виплатити частку страхового відшкодування у сумі 872,92 грн. Щодо отримання вищевказаних документів не заперечує.

Загальна сума частки страхового відшкодування, що належить до сплати відповідачем, згідно розрахунку позивача, становить 3 170,41 грн .

Згідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи підтверджено правомірність вимоги позивача щодо відшкодування відповідачем на його користь своєї частки страхового відшкодування у загальному розмірі 3 170,41 грн.

Позивач зазначає про ухилення відповідача від сплати в добровільному порядку частки страхового відшкодування та про направлення на його адресу претензії щодо добровільного виконання договірних зобов'язань. Станом на момент звернення позивача з позовом до господарського суду відповідач відповідь на претензію не надав, заборгованість не сплатив.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантiєю, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.6.9. Генерального договору, у випадку недодержання однієї із Сторін умов п.п. 5.1.5, 5.1.12, 5.3.4 та 5.3.5 цього Договору винній Стороні на вимогу іншої сторони може бути виставлена до оплати пеня у розмірі 0,05% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період часу, за який нараховується пеня.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем у відповідності з вимогами закону та договору за період з 30.06.2011р. по 29.12.201р. нарахована пеня у загальному розмірі 243,67 грн. , який складається з сум:

- розмір пені, який належить до сплати відповідачем за ковер-нотою № 09-14/20 від 01.06.2009р.,складає 144,53 грн.;

- розмір пені, який належить до сплати відповідачем за ковер-нотою № 09-14/49 від 06.11.2009р., складає 32,05 грн.;

- розмір пені, який належить до сплати відповідачем за ковер-нотою № 09-14/42 від 06.10.2009р., складає 67,09 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, за прострочення оплати страхового відшкодування, відповідачу нараховані до сплати за період з травня 2010р. по листопад 2011р. інфляційні у загальному розмірі 303,01 грн. , який складаються з сум:

- сума інфляційних нарахувань, яка належить до сплати відповідачем за ковер-нотою № 09-14/20 від 01.06.2009р., складає 174,85 грн.;

- сума інфляційних нарахувань, яка належить до сплати відповідачем за ковер-нотою № 09-14/49 від 06.11.2009р., складає 60,95 грн.;

- сума інфляційних нарахувань, яка належить до сплати відповідачем за ковер-нотою № 09-14/42 від 06.10.2009р., складає 67,21 грн.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, за прострочення оплати страхового відшкодування, відповідачу за період з 10.05.2010р. по 29.12.2011р. нараховані до сплати 3% річних у загальному розмірі 151,49 грн. , який складається з сум:

- 3% річних, які належать до сплати відповідачем за ковер-нотою № 09-14/20 від 01.06.2009р., складають 92,58 грн.;

- 3% річних, які належать до сплати відповідачем за ковер-нотою № 09-14/49 від 06.11.2009р., складають 20,53 грн.;

- 3% річних, які належать до сплати відповідачем за ковер-нотою № 09-14/42 від 06.10.2009р., складають 38,38 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На момент вирішення спору докази спати відповідачем страхового відшкодування сторонами не подані, в матеріалах справи відсутні.

За викладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГАЛА-СКД" обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, підлягають задоволенню в повному обсязі у загальному розмірі 3 868,58 грн. , який складається з сум: 3 170,41 грн. - основного боргу, 243,67 грн. - пені, 303,01 грн. - суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 151,49 грн. - 3% річних.

Приймаючи до уваги вищевикладене, заперечення відповідача не приймаються до уваги.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Форт" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Ливарна, 15, ідентифікаційний код 30838106) на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГАЛА-СКД" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Я. Самарського, 12-А, кім. 304, ідентифікаційний код 21870934) 3 170,41 грн. - основного боргу, 243,67 грн. - пені, 303,01 грн. - суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 151,49 грн. - 3% річних, 1 411,50 грн. - судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя В.Г. Бєлік

Повне рішення складено 12.03.2012р.