Ухвала

від 05.07.2012 по справі 18/220

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 18/220 05.07.12

Суддя Господарського суду міста Києва -Мандриченко О.В., розглянувши скаргу Фізичної особи -підприємця Дишканта Тимура Юрійовича до Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві про визнання недійсною постанови старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції від 26.03.2012 року у справі №18/220

За позовом Комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»Дніпровської районної у м. Києві ради;

до Фізичної особи -підприємця Дишканта Тимура Юрійовича;

про стягнення 56 862,37 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від скаржника: не з'явилися;

Від стягувача: не з'явилися;

Від ВДВС: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заявник звернувся до суду із скаргою до Відділу державної виконавчої служби Деснянського РУЮ у м. Києві, в якій просить визнати недійсною постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції Панченко Ірини Ігорівни про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.03.2012 року у виконавчому провадженні №318344505 з мотивів, вказаних у скарзі.

Представники стягувача і від ВДВС в судове засідання не з'явилися, пояснень по суті скарги не надали.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2011 р. у справі №18/220 позовні вимоги Комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»Дніпровської районної у м. Києві ради задоволено повністю: з відповідача на користь позивача стягнуто 56 862,37 грн. заборгованості, 568,62 грн. витрат по сплаті державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 р. рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2011 р. у справі №18/220 скасовано, прийнято нове рішення, яким також позов задоволено повністю.

На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду 20.02.2012 року видано наказ.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.03.2012 року касаційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 року повернуто скаржникові без розгляду.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві Панченко Ірини Ігорівни від 26.03.2012 року №31844505 відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва №18/220 від 20.02.2012 р.; боржнику надано строк для добровільного виконання наказу до 02.04.2012 року.

Також 26.03.2012 року старшим державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві Панченко Іриною Ігорівною винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як визначено частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Статтею 85 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб Державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні вказаних дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного відділу Державної виконавчої служби або до суду за місцем знаходження відповідного відділу Державної виконавчої служби, або до іншого суду згідно з вимогами закону.

Стаття 121 2 ГПК України надає право стягувачеві, боржникові та прокурору звертатись до господарських судів зі скаргами на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як вбачається із матеріалів скарги, а саме із заяви до ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві, скаржнику на його адресу 10 квітня 2012 року надійшла постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.03.2012 року.

Також у скарзі зазначається, що оскаржувана постанова винесена 26.03.2012 року, тоді як згідно з відміткою поштового відділення направлена на адресу відповідача у справі №18/200 лише 09.04.2012 року.

Таким чином, подання скарги на дії державної виконавчої служби відповідачем здійснено з пропуском десятиденного строку, встановленого статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Відновлення процесуального строку може відбуватися як виняток за умови поважності причин пропуску строку.

Скаржник не звертався до господарського суду із заявою про відновлення пропущенного строку, не зазначив причин пропуску його.

Як зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" в тому разі, коли законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, ст. 26, ч. 4 ст. 57 Закону N 606-XIV, ст. 121-2 ГПК), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за загальними правилами ст. 248-22 ЦПК. Скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено в порядку, передбаченому статтями 85, 89 ЦПК, залишається без розгляду.

Оскільки скаржником не надано суду доказів на підтвердження поважності причин пропуску десятиденного строку для подачі скарги, а також не надано клопотання про відновлення пропущенного строку на подання скарги, вона підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 86, 121-2 ГПК України, господарський суд,-

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Фізичної особи -підприємця Дишканта Тимура Юрійовича про визнання постанови старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.03.2012 року залишити без розгляду.

2. Ухвалу направити стягувача, боржнику і до ВДВС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві.

3. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому процесуальному порядку.

СуддяО.В. Мандриченко