Рішення

від 05.07.2012 по справі 5009/1732/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/28/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.12 Справа № 5009/1732/12

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Торговий дім "Вакула" (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 175)

до Приватного підприємства "Альянс-2002" (69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 63, оф. 510: адреса для листування: 69006, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 3, кв. 106)

про стягнення 596 000 грн. 00 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Мартиненко К.І., довіреність № б/н від 17.04.2012р.

Від відповідача: не з'явився

Приватне акціонерне товариство "Торговий дім "Вакула", м. Мелітополь звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Альянс-2002", м. Запоріжжя 596 000 грн. 00 коп. грошової суми дострокового повернення позики за договором позики від 03.08.2010 р.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 07.05.2012 р., справу № 5009/1732/12 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 08.05.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/1732/12, присвоєно справі номер провадження 27/28/12 та призначено судове засідання на 06.06.2012 р. Ухвалою суду від 06.06.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 21.06.2012 р., у зв'язку з неявкою відповідача.

Ухвалою суду від 21.06.2012р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача, судове засідання призначено на 05.07.2012р.

05.07.2012р. продовжено судовий розгляд справи № 5009/1732/12.

05.07.2012р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах викладених у позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача 596 000 грн. 00 коп. грошової суми дострокового повернення позики за договором позики від 03.08.2010р.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 06.06.2012р., 21.06.2012р. та 05.07.2012 р. не з'явився. Письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи -подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка представника відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути -визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов -це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально -правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГПК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Позивач та відповідач у справі мають право на здійснення підприємницької діяльності.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що 03.08.2010р. між Приватним акціонерним товариством "Торговий дім "Вакула" (позикодавець) та Приватним підприємством "Альянс-2002" (позичальник) укладено договір позики.

Відповідно до розділу 1 договору позикодавець в порядку та на умовах, визначених договором зобов'язується надати грошові кошти позичальнику, а позичальник зобов'язує використовувати їх за призначенням та повернути таку ж суму грошових коштів у визначений договором строк.

Згідно п. 3.1 договору сума позики складає 596 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4.1 договору позикодавець повинен надати позику на протязі 3 днів з моменту підписання даного договору.

Позика надається в безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позичальника (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору строк надання позики позичальнику складає 3 роки з моменту надання коштів, а отже не пізніше 03.08.2013р.

На виконання п.п. 3.1, 4.1, 4.2 договору, позивач 04.08.2010р. перерахував на користь відповідача загальну суму позики в розмірі 596 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 3726 від 04.08.2010 р. на суму 96 000,00 грн., № 3705 від 04.08.2010 р. га суму 100 000,00 грн., №3696 від 04.08.2010р. на суму 100 000,00 грн., №3525 від 04.08.2010р. на суму 100 000,00 грн., № 3709 від 04.08.2010 р. на суму 20 000 грн., № 4023 від 04.08.2010 р. на суму 100 000 грн., № 4022 від 04.08.2010 р. на суму 80 000 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору позика надається для придбання відповідачем цілісного майнового комплексу магазину, що розташований за адресою: 69067, м. Запоріжжя, вул. Олександра Невського, 100 (далі - майновий комплекс).

Згідно п. 4.4 договору позики, відповідач зобов'язаний був протягом п'яти днів з моменту державної реєстрації права власності на майновий комплекс укласти з позивачем договір іпотеки, згідно якого в якості забезпечення свого обов'язку повернути за договором позики суму позики в розмірі 596 000 грн. 00 коп., передати позивачу в іпотеку майновий комплекс.

Як зазначив позивач, 17.08.2010 р. державна реєстрація права власності відповідача на майновий комплекс була проведена ОП «ЗМБТІ»про що відповідачу були видані відповідні Витяги із реєстру.

Відповідач не виконав своїх зобов'язань, відповідно до п. 4.4 договору, не уклав з позивачем договір іпотеки та не передав позивачу в іпотеку майновий комплекс, як передбачено умовами договору від 03.08.10р.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

На день звернення позивача з позовом до господарського суду, відповідач не здійснив своїх зобов'язань, передбачених п. 4.4 договору.

02.04.2012 р. позивач направив до відповідача претензію-вимогу, згідно якої повідомив відповідача про дострокове повернення позики в сумі 596 000 грн. 00 коп., у зв'язку із порушенням відповідачем п. 4.4 договору позики і не укладенням в п'ятиденний строк (до 22.08.2010р. включно) із позивачем договору іпотеки, згідно якого в якості забезпечення обов'язку відповідача повернути за договором позики суму позики в розмірі 596 000 грн. 00 коп., передати позивачу в іпотеку майновий комплекс.

Вимога позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Альянс-2002" 596 000 грн. 00 коп. грошової суми дострокового повернення позики за договором позики від 03.08.2010 р.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 05.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Торговий дім "Вакула" до Приватного підприємства "Альянс-2002" задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Альянс-2002" (69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 63, оф. 510: адреса для листування: 69006, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 3, кв. 106, код ЄДРПОУ 31920856, п/р 26009447001 в АБ «МетаБанк», МФО 313582) на користь Приватного акціонерного товариства "Торговий дім "Вакула" (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 175, код ЄДРПОУ 30608654, п/р 26007000116369 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) 596 000 (п'ятсот дев'яносто шість тисяч) грн. 00 коп. грошової суми дострокового повернення позики, 11 920 (одинадцять тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 09.07.2012р.

Згідно з оригіналом

Помічник судді О.М. Камаєва