Рішення

від 05.07.2012 по справі 5017/1218/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" липня 2012 р.Справа № 5017/1218/2012

Господарський суд Одеської області

У складі судді -Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань -Воробйова А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 28.05.2012р.;

Від відповідача: Хоревич О.В. за довіреністю від 30.05.2012р., Дьяченко С.О. /директор/, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 22.11.1996р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю „КОД С" про стягнення 29 684,99 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту -ОСОБА_3) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „КОД С" (далі по тексту -ТОВ „КОД С") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 81 917,51 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 62 178 грн., збитків від інфляції в сумі 10 756,79 грн., пені в сумі 4 676,13 грн., трьох відсотків річних в сумі 4 306,59 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за договором від 29.06.2009р. щодо своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної у позивача продукції.

В процесі розгляду справи, зважаючи на численні заперечення відповідача проти позову, між сторонами по справі було проведено звірку взаєморозрахунків, оформлену актом від 27.06.2012р., за результатами якої була встановлена наявність непогашеної заборгованості ТОВ „КОД С" перед позивачем в сумі 25 000 грн. У зв'язку із викладеними обставинами, позивачем 04.07.2012р. було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в результаті чого ОСОБА_3, не змінюючи правових обґрунтувань пред'явленого позову, просить суд стягнути з ТОВ „КОД С" суму основного боргу в розмірі 25 000 грн., збитки від інфляції в сумі 3 175 грн., пеню в сумі 25,00 грн., три відсотки річних в сумі 1 484,99 грн., а загалом заборгованість в сумі 29 684,99 грн. Вказана редакція позовних вимог ОСОБА_3 є остаточною та була прийнята до розгляду господарським судом.

Відповідач заперечує проти уточнених позовних вимог ОСОБА_3 в частині стягнення збитків від інфляції, трьох відсотків річних та пені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

29.06.2009р. між ОСОБА_3 (Продавець) та ТОВ „КОД С" (Покупець) було укладено договір, відповідно до умов п.п. 1.2, 2.1, 2.2 якого Продавець продає, а Покупець придбає промислові товари (товар). До вартості товару входить пакування, доставка, установка та оформлення супровідної документації на товар. Вид, кількість, ціна, вартість товару, умови поставки узгоджуються між Продавцем та Покупцем, які оформлюються на кожну окрему поставку, та є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи з положень п.п. 4.1, 5.1 договору від 29.06.2009р. доставка та установка товару повинна здійснюватись не пізніше трьох днів з моменту отримання заявки та авансу. Приймання та передача товару, що постачається Продавцем, здійснюється підписанням супровідних документів на товар у двох примірниках.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору від 29.06.2009р. у власність ТОВ „КОД С" було передано товар загальною вартістю 144 418,00 грн., на підтвердження чого ОСОБА_3 було надано суду копії накладних № 13 від 30.06.2009р., № 17 від 02.07.2009р., № 19 від 14.07.2009р., № 18 від 02.07.2009р., № 20 від 14.07.2009р., № 21 від 14.07.2011р., № 22 від 14.07.2009р., № 23 від 15.07.2009р., № 24 від 17.07.2009р., № 31 від 23.07.2009р., № 30 від 20.07.2009р., № 32 від 24.07.2009р., № 33 від 27.07.2009р., № 29.07.2009р., № 35 від 04.08.2009р., № 36 від 10.08.2009р., № 37 від 12.09.2009р., № 38 від 17.08.2009р., № 39 від 17.08.2009р., № 40 від 21.08.2009р., № 41 від 01.09.2009р., № 42 від 01.09.2009р., № 43 від 02.09.2009р., № 44 від 09.10.2009р., № 45 від 09.10.2009р., № 46 від 10.09.2009р., № 47 від 09.10.2009р., № 48 від 14.10.2009р., № 49 від 18.10.2009р., № 50 від 22.10.2009р., № 51 від 28.10.2009р., № 52 від 01.11.2009р., № 53 від 02.11.2009р., № 54 від 06.11.2009р., № 55 від 07.11.2009р., № 56 від 07.11.2009р., № 57 від 08.11.2009р., № 09.11.2009р., № 59 від 13.11.2009р., № 14.11.2009р., № 61 від 14.11.2009р., № 62 від 19.11.2009р., № 63 від 19.11.2009р., № 64 від 20.11.2009р., № 65 від 21.11.2009р., № 66 від 22.11.2009р., № 67 від 22.11.2009р., № 68 від 23.11.2009р., № 69 від 26.11.2009р., № 70 від 26.11.2009р., № 71 від 27.11.2009р., № 72 від 02.12.2009р., № 73 від 02.12.2009р., № 74 від 05.12.2009р., № 75 від 05.12.2009р., № 76 від 09.12.2009р., № 77 від 09.12.2009р., № 78 від 10.12.2009р., № 79 від 10.11.2009р., № 80 від 16.11.2009р., № 81 від 17.11.2009р., № 82 від 19.11.2009р., № 83 від 19.11.2009р., № 84 від 20.11.2009р., № 85 від 23.11.2009р., № 86 від 24.11.2009р., № 87 від 24.11.2009р., № 95 від 15.12.2009р., які скріплені підписами представників сторін та печаткою ТОВ „КОД С".

Положеннями п.п. 4.2, 4.3 договору від 29.06.2009р. кінцевий розрахунок за товар здійснюються не пізніше ніж за сім робочих днів з дати поставки та установки товару і оформлення товаросупровідної документації. Оплата за поставлений товар здійснюється в гривні України.

За поясненнями ОСОБА_3, на момент його звернення до суду із даними позовними вимогами сума заборгованості ТОВ „КОД С" за придбаний на підставі договору від 29.06.2009р. товар складала 62 178 грн. В якості доказів фактичного виконання ТОВ „КОД С" прийнятих на себе грошових зобов'язань за даною угодою позивачем було надано суду копії прибуткових касових ордерів № 1/08 від 20.08.2009р., № 2/08 від 31.08.2009р., № 1/10 від 15.10.2009р., № 1/11 від 20.11.2009р., № 2/11 від 27.11.2009р., № 1/12 від 03.12.2009р., № 2/12 від 15.12.2009р., № 3/12 від 22.12.2009р. та виписки з особового рахунку, які в сукупності підтверджують внесення відповідачем на користь ОСОБА_3 плати в загальній сумі 82 240 грн.

В свою чергу, відповідач заперечував проти визначеної позивачем у позовній заяві суми заборгованості ТОВ „КОД С" за договором від 29.06.2009р., наголошуючи на тому, що правовідносини за цим договором між сторонами по справі існували майже протягом трьох років, що значно ускладнює визначення суми заборгованості за товар, прийнятий відповідачем за вищезазначеними накладними.

З метою визначення фактичної суми боргу відповідача перед ОСОБА_3 за договором від 29.06.2009р. між сторонами по справі було проведено звірку взаєморозрахунків станом на 31.05.2012р, яка оформлена актом від 27.06.2012р., за результатами якої була встановлена наявність непогашеної заборгованості ТОВ „КОД С" перед позивачем у спірних правовідносинах в сумі 25 000 грн. З огляду на результати спільно проведеної сторонами звірки взаєморозрахунків за договором від 29.06.2009р., позивачем були здійснені уточнення позовних вимог, відповідно до яких останній просить стягнути з ТОВ „КОД С" суму основного боргу в розмірі 25 000 грн., збитки від інфляції в сумі 3 175 грн., пеню в сумі 25,00 грн., три відсотка річних в сумі 1 484,99 грн., а загалом заборгованості в сумі 29 684,99 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі виникли правовідносини з оплатної передачі позивачем у власність відповідача товару, врегульовані умовами договору від 29.06.2009р. Надані позивачем в обґрунтування позовних вимог накладні № 13 від 30.06.2009р., № 17 від 02.07.2009р., № 19 від 14.07.2009р., № 18 від 02.07.2009р., № 20 від 14.07.2009р., № 21 від 14.07.2011р., № 22 від 14.07.2009р., № 23 від 15.07.2009р., № 24 від 17.07.2009р., № 31 від 23.07.2009р., № 30 від 20.07.2009р., № 32 від 24.07.2009р., № 33 від 27.07.2009р., № 29.07.2009р., № 35 від 04.08.2009р., № 36 від 10.08.2009р., № 37 від 12.09.2009р., № 38 від 17.08.2009р., № 39 від 17.08.2009р., № 40 від 21.08.2009р., № 41 від 01.09.2009р., № 42 від 01.09.2009р., № 43 від 02.09.2009р., № 44 від 09.10.2009р., № 45 від 09.10.2009р., № 46 від 10.09.2009р., № 47 від 09.10.2009р., № 48 від 14.10.2009р., № 49 від 18.10.2009р., № 50 від 22.10.2009р., № 51 від 28.10.2009р., № 52 від 01.11.2009р., № 53 від 02.11.2009р., № 54 від 06.11.2009р., № 55 від 07.11.2009р., № 56 від 07.11.2009р., № 57 від 08.11.2009р., № 09.11.2009р., № 59 від 13.11.2009р., № 14.11.2009р., № 61 від 14.11.2009р., № 62 від 19.11.2009р., № 63 від 19.11.2009р., № 64 від 20.11.2009р., № 65 від 21.11.2009р., № 66 від 22.11.2009р., № 67 від 22.11.2009р., № 68 від 23.11.2009р., № 69 від 26.11.2009р., № 70 від 26.11.2009р., № 71 від 27.11.2009р., № 72 від 02.12.2009р., № 73 від 02.12.2009р., № 74 від 05.12.2009р., № 75 від 05.12.2009р., № 76 від 09.12.2009р., № 77 від 09.12.2009р., № 78 від 10.12.2009р., № 79 від 10.11.2009р., № 80 від 16.11.2009р., № 81 від 17.11.2009р., № 82 від 19.11.2009р., № 83 від 19.11.2009р., № 84 від 20.11.2009р., № 85 від 23.11.2009р., № 86 від 24.11.2009р., № 87 від 24.11.2009р., № 95 від 15.12.2009р. свідчать про передання у власність ТОВ „КОД С" товару на загальну суму 147 578 грн. , а не на суму 144 418,00 грн., як то зазначає позивач внаслідок допущеної арифметичної помилки з визначення загальної вартості товару, господарська операція з продажу яких зафіксована у вказаних первинних бухгалтерських документах.

В свою чергу, як було зазначено вище по тексту рішення, положеннями п. 4.2 договору від 29.06.2009р. на ТОВ „КОД С" було покладено обов'язок здійснити оплату прийнятого товару не пізніше ніж за сім робочих днів з дати прийняття товару за товаросупровідними документами.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи, а саме з наданих позивачем прибуткових касових ордерів № 1/08 від 20.08.2009р., № 2/08 від 31.08.2009р., № 1/10 від 15.10.2009р., № 1/11 від 20.11.2009р., № 2/11 від 27.11.2009р., № 1/12 від 03.12.2009р., № 2/12 від 15.12.2009р., № 3/12 від 22.12.2009р., квитанцій до них, виписок з особових рахунків ОСОБА_3 і ТОВ „КОД С" вбачається часткове виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором від 29.06.2009р., в результаті чого, за даними спільно проведеної сторонами по справі звірки взаєморозрахунків, за ТОВ „КОД С" утворилась заборгованість перед ОСОБА_3 в сумі 25 000 грн.. З викладених обставин господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині стягнення з відповідача заборгованості за придбаний товар в сумі 25 000 грн.

При цьому, з наявних у справі документів вбачається, що останній платіж в сумі 1 000 грн. в якості погашення заборгованості перед позивачем за придбаний товар ТОВ „КОД С" здійснило 14.04.2010р., тобто із порушеннями визначеного за погодженням сторін строку оплати придбаного товару тривалістю у сім робочих днів з моменту його прийняття, яке, в свою чергу, мало місце протягом червня-грудня 2009р.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням відповідачем виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань зі своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаного на виконання умов договору від 29.06.2009р. товару, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було здійснено розрахунок збитків від інфляції в сумі 3 175,00 грн. з моменту останнього платежу ТОВ „КОД С" в рахунок погашення заборгованості за названим договором. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок суми збитків від інфляції, наведений по тексту заяви про уточнення позовних вимог від 04.07.2012р., господарський суд дійшов висновку про допущення ОСОБА_3 помилки при його здійсненні.

Так, при здійсненні розрахунку збитків від інфляції у спірних правовідносинах, позивачем було правомірно визначено період, протягом якого у ОСОБА_3 як у кредитора виникло право на стягнення даного роду збитків. Однак ОСОБА_3 не було взято до уваги значення індексу інфляції, меншого ніж 100%, який мав місце за даними офіційно опублікованої статистичної інформації протягом періоду нарахування збитків від інфляції.

За змістом положень листу Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. № 62-97р. для визначення суми боргу з урахуванням індексу інфляції необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою, а отриманий зведений індекс інфляції помножити на суму боргу. Крім того, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, що зроблені в різні періоди, кожний внесок збільшується на розмір індексу інфляції відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається с наступного місяця -червня.

Суд зазначає, що пред'явлення вимог про сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Вказану правову позицію висловлено у постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. за № 15/065-11.

За таких обставин, з урахуванням наведених рекомендацій Верховного Суду України та висновків суду щодо порядку визначення суми інфляційних витрат, згідно з якими при визначення розміру збитків від інфляції необхідно застосовувати всі індекси інфляції протягом періоду розрахунку даних витрат, незалежно від того, чи мала місце дефляція, розмір даного роду збитків у спірних правовідносинах має становити:

- 25 000 грн. * 1,1007852643 (зведений індекс інфляції протягом травня 2009р. -квітня 2012р.) -25 000 = 2 519,63 грн.

Підсумовуючи викладене, господарський суд дійшов висновку щодо правомірності нарахування відповідачу до сплати збитків від інфляції в сумі 2 519,63 грн.

Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України позивачем з 14.04.2010р., тобто з моменту останнього платежу ТОВ „КОД С" в рахунок погашення заборгованості за договором від 29.06.2009р., було нараховано три відсотки річних в розмірі 1 484,99 грн. на суму простроченого грошового зобов'язання. Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань, викладений по тексту заяви про уточнення позовних вимог від 04.07.2012р., суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ „КОД С" трьох відсотків річних в сумі 1 484,99 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п.п. 6.1, 6.2 договору від 29.06.2009р. передбачено, що у випадку порушення однією із сторін умов даного договору, сторона, що понесла збитки, вправі вимагати від іншої сторони їх відшкодування, а сторона, що є винуватою у порушенні умов договору, зобов'язана відшкодувати завдані таким порушенням збитки. При порушенні строків оплати або поставки товару за даним договором, Продавець або Покупець має право нарахувати пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого грошового зобов'язання.

З посиланням на п. 6.2 договору від 29.06.2009р. позивачем було додатково нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 25,00 грн.. за прострочення виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань. Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ „КОД С" даного виду неустойки, проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок, викладений по тексту заяви про уточнення позовних вимог від 04.07.2012р., господарський суд дійшов висновку про необгрунтованість вказаного розрахунку та його здійснення всупереч вимогам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Так, по-перше, суд зазначає, що сторони по справі при укладенні договору від 29.06.2009р. визначили правову природу штрафної санкцій, яка закріплена у положеннях п. 6.2 даної угоди, саме як пеню. В свою чергу, за своєю правовою природою пеня є різновидом неустойки, який розраховується у процентах від суми заборгованості за кожен день прострочки, що передбачає її нарахування протягом конкретного проміжку часу, який, в даному випадку, не може перевищувати шести місяців з моменту порушення спірного грошового зобов'язання з боку ТОВ „КОД С", оскільки умовами договору від 29.06.2009р. не передбачено іншого терміну нарахування штрафних санкцій. Однак позивачем при здійсненні нарахування пені в сумі 25,00 грн. взагалі не було визначено, протягом якого строку розраховується вказана штрафна санкція. Крім того, ОСОБА_3 при здійсненні вказаного розрахунку не було враховано приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями), які містять імперативні застереження щодо граничного розміру пені та способу її нарахування.

Крім того, суд зазначає, що ОСОБА_3 було розраховано пеню у спосіб, в який розраховується такий різновид неустойки, як штраф. Однак, в даному випадку, сторонами по справі чітко визначено різновид закріпленої у п. 6.2 договору від 29.06.2009р. штрафної санкції саме як пеня , що, виходячи із правової природи даного різновиду неустойки, передбачає її безумовне нарахування за кожен день прострочення виконання спірного грошового зобов'язання у погодженому сторонами розмірі, який не може перевищувати встановлених законом граничних розмірів.

Викладене, за переконанням суду, дозволяє дійти висновку про необгрунтованість здійсненого ОСОБА_3 розрахунку пені в сумі 25,00 грн., викладеного по тексту заяви про уточнення позовних вимог від 04.07.2012р., його невідповідність вимогам чинного законодавства, що, в свою чергу, має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог у названій частині.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „КОД С" перед ОСОБА_3, яка виникла на підставі договору від 29.06.2009р., на загальну суму 29 004,62 грн., що складається з суми заборгованості за придбаний товар в розмірі 25 000 грн., збитків від інфляції в сумі 2 519,63 грн., трьох відсотків річних в сумі 1 484,99 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи всі вищевикладені обставини, суду вбачаються всі правові підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3 на суму 29 004,62 грн. Таким чином, з ТОВ „КОД С" слід стягнути на користь позивача заборгованість за придбаний товар в сумі 25 000 грн., збитки від інфляції в сумі 2 519,63 грн. та три відсотки річних в сумі 1 484,99 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 615, 617, 625, 629, 655, 662, 664, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині стягнення з відповідача пені в сумі 25,00 грн. слід відмовити у зв'язку із необґрунтованістю здійсненого розрахунку даної штрафної санкції та на підставі положень ст.ст. 549, 611 ЦК України, ст.ст. 231, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладається на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 615, 617, 625, 629, 655, 662, 664, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями), ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „КОД С" /65039, м. Одеса, просп. Гагаріна, 23, корпус 4, кв. 33, код ЄДРПОУ 36435098, р/р 260067612 в ПАТ „Полтава -Банк", МФО 331489, м. Полтава/ на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 /АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 в ВАТ ВТБ Банк м. Київ, МФО 321767/ суму основного боргу в розмірі 25 000 грн. 00 коп. /двадцять п'ять тисяч грн. 00 коп./, збитки від інфляції в сумі 2 519 грн. 63 коп. /дві тисячі п'ятсот дев'ятнадцять грн. 63 коп./, три відсотки річних в сумі 1 484 грн. 99 коп. /одна тисяча чотириста вісімдесят чотири грн. 99 коп./, судовий збір в сумі 580 грн. 09 коп. /п'ятсот вісімдесят грн. 09 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 10.07.2012р.

Суддя Желєзна С.П.