Рішення

від 04.07.2012 по справі 5017/1013/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" липня 2012 р.Справа № 5017/1013/2012

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Кравченко С.В.

за участю представників сторін :

від позивача ( він же відповідач за зустрічним позовом ) : Чубаров С.М. -директор;

від відповідача (він же позивач за зустрічним позовом): Назім С.М. за довіреністю від 23.04.2012р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „КОМПАНІЯ ЛІБРА";

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Завод „Дністровець";

про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням

та за зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Завод „Дністровець";

до товариства з обмеженою відповідальністю „КОМПАНІЯ ЛІБРА";

про визнання недійсним договору оренди, -

у с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю „КОМПАНІЯ ЛІБРА" ( далі - позивач, відповідач за зустрічним позовом) звернулось із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Завод „Дністровець" (далі -відповідач, позивач за зустрічним позовом) про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, посилаючись на наступне.

08.07.2011 року між сторонами у справі укладено договір оренди нежитлового приміщення № 8 (далі -Договір), відповідно до якого Відповідач передав а Позивач прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення, частину нежитлової будівлі (кабінет заводоуправління), що розташований за адресою: вул. Заводська, 34, м. Біляївка, Біляївського району, Одеської області. Загальна площа Об'єкту оренди складає 35,45 кв. м. До об'єкту оренди включаються нежитлові приміщення, частина будівлі заводоуправління, зазначені в технічному паспорті від 20.10.2010 року під літерою «Б», які складаються з приміщення №12 - 31,4 кв. м. та приміщення №13 - 4,10 кв. м. для розташування офісного кабінету.

На момент передачі від орендодавця до орендаря об'єкту оренди, об'єкт оренди знаходився у належному стані.

Відповідно до п. 3.1.2. Відповідач (орендодавець) взяв на себе зобов'язання, надавати Орендареві можливість користуватися наявними комунальними та іншими послугами, зокрема: телефонним зв'язком, електроенергією , водопостачанням (холодна вода), каналізацією, опаленням.

Відповідно до п. 3.1.3 Договору відповідач зобов'язаний не вчиняти неправомірних дій, які б перешкоджали Орендарю використовувати Об'єкт оренди згідно умов цього Договору.

Відповідно до п. 3.4.5 Договору, орендар має право користуватися системами комунікацій, які знаходяться в Об'єкті оренди.

Відповідно до п. 4.5. Договору, якщо орендар не укладе договори з відповідними постачальниками комунальних та інших послуг, якими він користується в Об'єкті оренди, Орендар, крім Орендної плати зобов'язаний відшкодувати Орендодавцю витрати за комунальні та інші послуги (електропостачання, опалення, водопостачання та водовідведення, вивіз сміття, електрозв'язок тощо) на підставі рахунку орендодавця, показників лічильника, а у разі їх відсутності - пропорційно площі Об'єкта оренди згідно виставлених рахунків організаціями-постачальниками таких послуг. Оплата цих послуг здійснюється Орендарем протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку Орендодавця.

Як зазначає позивач у позові, в порушення вищезазначених вимог Договору, 16.03.2012 року, без попередження, та будь яких правових підстав, Відповідач, що є власником закритої трансформаторної підстанції відключив постачання електроенергії на об'єкт оренди.

Телефонограмою від 19.03.2012 року, відповідачу було направлено вимогу про поновлення електропостачання об'єкту оренди в термін до 20.03.2012 року.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно Правил користування електричною енергією та Закону України "Про електроенергетику" припинення постачання електроенергії споживачу здійснюється постачальником електроенергії з попередженням про це споживача не пізніше ніж за три робочі дні, тому, на думку позивача, самоправні дії відповідача по відключенню електроенергії, суперечать вищеназваним нормативно-правовим актам та є неправомірними, та таким, що порушують права позивача на належне використання об'єкту оренди.

Відносини, що виникають в зв'язку з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються Законом України від 16.10.1997р. №575/97-ВР "Про електроенергетику", та іншими нормативно-правовими актами, тому норми цих актів законодавства виступають як спеціальні по відношенню до загальних положень ГКУ.

Взаємовідносини споживачів електричної енергії, постачальників електричної енергії та електропередавальних організацій регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 N 28 (у редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002 N 928).

Пунктом 1.2 Правил визначено, що споживач електричної енергії (споживач) - юридична або фізична особа - суб'єкт господарської діяльності, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Як зазначає позивач у позові, у разі оренди майна у сфері господарювання відносини сторін регулюються главою 30 параграфом 5 ГКУ, зокрема частиною 1 статті 283 ГКУ де зазначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Тобто, на етапі укладення договору оренди рішення щодо використання об'єкту, який належить орендодавцеві, приймає безпосередньо орендодавець. Відносини з іншими суб'єктами, щодо використання будівлі або іншого майна орендаря закріпляються відповідними договорами оренди.

Відповідно до статті 174 ГК України права та обов'язки сторін можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, на думку позивача, відносини сторін щодо орендованого майна, у тому числі розрахунки за спожиту електричну енергію, регулюються договором оренди. При цьому договором оренди може бути передбачено укладення орендарем прямого договору про постачання електричної енергії з енергопостачальною організацією.

У випадку, якщо орендодавцем не надано орендарю повноважень щодо укладення останнім відповідних договорів, вартість використаної орендарем електричної енергії має враховуватися в орендній платі. В такому випадку з постачальником електричної енергії за передану та поставлену орендарю електричну енергію має розраховуватись орендодавець, як безпосередній власник електроустановок, які здаються в оренду.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України, встановлює, що часткове припинення зобов'язань може мати місце за умови припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язань не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.6 ст. 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Як зазначає позивач у позові, безпідставне, незаконне та самовільне відключення позивача від електропостачання відповідачем, є односторонньою та неправомірною відмовою від зобов'язання, яке не допускається законом, порушує права позивача та унеможливлює використання об'єкту оренди за його цільовим призначенням. З огляду на таке позивач вважає, що у нього є всі правові підстави передбачені як Договором так і матеріальними нормами права України, бути звільненим від сплати орендної плати на час поновлення електрозабезпечення та виконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань.

У відповідності до акту розмежування балансової належності електромереж і експлуатаційної відповідальності власник ТОВ Завод «Дністровець», несе відповідальність за технічний стан і експлуатацію Кл-0,4, та внутрішніх мереж що відходять від належного йому ЗТП.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1,21,33,36,54,56,57 ГПК України, ст. ст. 16,525,598,611,615,714,762 ЦК України, ст. ст. 174,283 ГК України, Законом України від 16.10.1997р. №575/97-ВР "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 N 28 (у редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002 N 928,- позивач просить :

Визнати дії власника закритої трансформаторної підстанції Товариство з обмеженою відповідальністю Завод «ДНІСТРОВЕЦЬ»код ЄДПРОУ 02971222, р/р 26004376210001 в Южне ГРУ ПриватБанк, МФО 328704 - неправомірними.

Зобов'язати відповідача, власника закритої трансформаторної підстанції Товариство з обмеженою відповідальністю Завод «ДНІСТРОВЕЦЬ»код ЄДПРОУ 02971222, р/р 26004376210001 в Южне ГРУ ПриватБанк, МФО 328704 усунути перешкоди в користуванні об'єктом оренди, визначеним Договором оренди нежитлового приміщення № 8 від 08.07.2011 року, зазначеного у технічному паспорті від 20.10.2010 року під літерою «Б», яке складається з приміщення №12 - 31,4 кв. м. та приміщення №13 - 4,10 кв. м. розташованого за адресою вул.. Заводська 34, м. Біляївка, Біляївського районну, Одеської області, шляхом підключення орендаря Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛІБРА»код ЄДРПОУ 36973970, р/р 26002057001106 в ПАТ «А-БАНК», МФО 307770 до електромережі Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «ДНІСТРОВЕЦЬ».

Стягнути з відповідача на корить позивача судові витрати.

25.04.2012р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява від 25.04.2012р. про уточнення позовних вимог та зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить:

Зобов'язати відповідача (орендодавця) Товариство з обмеженою відповідальністю Завод «ДНІСТРОВЕЦЬ»код ЄДПРОУ 02971222, р/р 26004376210001 в Южне ГРУ ПриватБанк, МФО 328704 виконати умови п.3.2 Договору № 8 від 08.07.2012 року, яким позивачеві (орендарю) Товариству з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛІБРА»код ЄДРПОУ 36973970, р/р 26002057001106 в ПАТ «А-БАНК», МФО 307770 надати можливість користування наявними комунальними послугами, та підключити орендований офісний кабінет до електромережі власника закритої трансформаторної підстанції.

Стягнути з відповідача на корить позивача судові витрати.

23.05.2012р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява позивача про уточнення (прохальної ) результативної частини позовної заяви, відповідно до якої позивач просить:

Ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідача (орендодавця) Товариство з обмеженою відповідальністю Завод «ДНІСТРОВЕЦЬ»код ЄДПРОУ 02971222, р/р 26004376210001 в Южне ГРУ ПриватБанк, МФО 328704 виконати умови п.3.1.2 Договору № 8 від 08.07.2011 року, яким позивачеві (орендарю) Товариству з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛІБРА»код ЄДРПОУ 36973970, р/р 26002057001106 в ПАТ «А-БАНК», МФО 307770 надати можливість користування наявними комунальними послугами, та підключити орендований офісний кабінет до електромережі власника закритої трансформаторної підстанції.

Стягнути з відповідача на корить позивача судові витрати.

В засіданні суду представник позивача свої вимоги повністю підтримав, з урахуванням наданої ним заяви від 23.05.2012р. про уточнення (прохальної ) результативної частини позовної заяви, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача із вимогами позивача не згоден, про що зазначив у відзиву на позов.

Крім того, представник відповідача пред'явив зустрічний позов про визнання вказаного договору недійсним у якому зазначив таке.

На думку відповідача (позивача за зустрічним позовом) вказаний Договір оренди був укладений на явно невигідних умовах для ТОВ Завод «ДНІСТРОВЕЦЬ», оскільки незначна орендна плата, що була встановлена договором та суворі обмеження відносно її перегляду призвели до збитків Позивача за зустрічним позовом у вигляді упущеної вигоди.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що вказаний вище договір оренди був вчинений внаслідок зловмисної домовленості представником однієї сторони з другою стороною та повинен бути визнаний недійсним.

Представником Позивача за зустрічним позовом при укладанні договору оренди був ОСОБА_4, який працював на той час на підприємстві Позивача на посаді начальника причалу човнової станції №7. Діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності №1 від 02.07.2011р., яку підписав ОСОБА_5 (на той час директор Позивача за зустрічним позовом). У довіреності зазначено, що ОСОБА_5 як директор підприємства уповноважує начальника причалу ОСОБА_4 укласти від імені підприємства договір оренди частини нежитлового приміщення, будівлі заводоуправління, загальною площею 31,4 кв.м., зазначеного в технічному паспорті від 20.10.2010 року під літерою «Б», яка складається з приміщення №12 - 31,4 кв. м. для розташування офісного кабінету ТОВ «КОМПАНІЯ ЛІБРА». Як вказує позивач за зустрічним позовом, зазначена довіреність була видана працівнику, посадові обов'язки якого не пов'язані з договорами оренди. Більш того, жодного разу до 02.07.2011р. та після цієї дати ОСОБА_4 не отримував повноваження на підписання договорів оренди.

На думку позивача за зустрічним позовом (відповідач), всупереч встановленого порядку, ( при цьому якого саме порядку позивач за зустрічним позовом (відповідач) не зазначає) вказана довіреність не була зареєстрована у журналі реєстрації довіреностей за 2011р., що ведеться на підприємстві. Це, також на думку позивача за зустрічним позовом (відповідача), свідчить про намагання приховати від засновників факт видачі подібної довіреності. Також, позивачу за зустрічним позовом (відповідачу) незрозуміло з точки зору виробничої необхідності факт видачі довіреності, так як на дату укладання договору ОСОБА_5 був на робочому місці та виконував свої обов'язки директора Позивача за зустрічним позовом.

Як зазначається у зустрічному позові представником ТОВ Завод „Дністровець", представником Відповідача за зустрічним позовом при укладанні договору оренди був його директор ОСОБА_5, який одночасно був директором Позивача за зустрічним позовом. Окрім цього ОСОБА_5 був на час укладання договору оренди та залишається зараз єдиним власником Відповідача за зустрічним позовом, про що свідчить статут ТОВ «КОМПАНІЯ ЛІБРА», копія якого була надана до суду Позивачем за первісним позовом та міститься у матеріалах справи.

Таким чином, на думку відповідача (позивача за зустрічним позовом), відбулася домовленість представників Позивача за зустрічним позовом та Відповідача за зустрічним позовом, про що свідчить текст довіреності №1 від 02.07.2011р. та підписаний договір оренди. Відповідно до тексту довіреності ОСОБА_5 чітко формулює завдання для ОСОБА_4 укласти договір оренди нежитлового приміщення з ТОВ «КОМПАНІЯ ЛІБРА», власником та директором якої є ОСОБА_5. В свою чергу, на думку відповідача (позивача за зустрічним позовом), ОСОБА_4 своїми діями підтвердив цю домовленість, так як підписав договір оренди саме того нежитлового приміщення, що було вказано у довіреності, та саме з тією юридичною особою, що була зазначена у довіреності.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом, розмір орендної плати, про яку домовились представники сторін договору оренди значно відрізняється від того розміру, який звичайно встановлювався Позивачем за зустрічним позовом у договорах оренди. Про що, на думку позивач за зустрічним позовом (відповідача), свідчать додані до зустрічного позову договори оренди підписані ОСОБА_5, як директором Позивача ТОВ «КОМПАНІЯ ЛІБРА».

Вищевказані документи, на думку позивача за зустрічним позовом (відповідача), свідчать про те, що представники сторін по договору оренди були обізнані відносно справедливого рівня орендної плати та свідомо уклали договір оренди на вкрай невигідних для Позивача за зустрічним позовом умовах.

Таким чином, Позивач за зустрічним позовом вважає, що укладені з іншими особами договори оренди, спірний договір оренди, довіреність на ОСОБА_4 доводять факт зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і наявність її безпосереднього зв'язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для Позивача за зустрічним позовом умовах.

При цьому позивач за зустрічним позовом (відповідач) посилається на приписи ч. 3 ст. 203 ЦК України згідно з якою волевиявлення учасника правочину має бути вільним, і відповідати його внутрішній волі. На цій підставі можуть бути визнані недійними правочини, вчинені внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (ст. 232 ЦК).

Як стверджує, позивач за зустрічним позовом (відповідач), у порушення статей 232, 237, 238 ЦК України ОСОБА_4 уклав договір оренди нежитлового приміщення №8 від 08 липня 2011р внаслідок зловмисної домовленості з ОСОБА_5 та у його інтересах. Вищевказані докази, на думку позивача за зустрічним позовом (відповідача), свідчать про те, що при укладанні спірного договору оренди представники сторін діяли з умисною змовою і що укладення такого договору призвело до негативних наслідків для Позивача за зустрічним позовом.

Статтею 232 ЦК передбачено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Представник має діяти в інтересах особи, яку він представляє. У випадку, коли буде встановлено, що представник вступив у зловмисну домовленість з другою стороною і діяв при цьому у власних інтересах, інтересах інших осіб, нехтуючи інтересами особи, яку він представляв, всупереч інтересам довірителя, правочин має визнаватись недійсним.

Позивач за зустрічним позовом (відповідач) також зазначає. що як вказано у Постанові, Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Частиною першою статті 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно із частиною третьою статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 16, 203, 232, 237, 238 ЦК України, ст.ст.22, 60 Господарського кодексу України, - відповідач просить визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення №8 від 08 липня 2011р., укладений між сторонами у даній справі.

Представник ТОВ «КОМПАНІЯ ЛІБРА" із вимогами зустрічного позову незгоден повністю, про що зазначив у відзиві на нього.

В засіданнях суду оголошено перерви з 18.06.2012р. по 02.07.2012 р. та з 02.07.2012р. по 04.07.2012 р., згідно правил ст. 77 ГПК України.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відносно первісного позову суд зазначає таке.

Як випливає з матеріалів справи між сторонами у справі 08.07.2011 р. укладений вищевказаний договір оренди не житлового приміщення №8.

Згідно п.3.1.2 ТОВ Завод „Дністровець" взяв на себе зобов'язання надавати Орендареві (ТОВ «КОМПАНІЯ ЛІБРА") можливість користуватися наявними комунальними та іншими послугами, зокрема: телефонним зв'язком, електроенергією , водопостачанням (холодна вода), каналізацією, опаленням.

21 березня 2012р. позивач направив начальнику Біляївського Рема ВАТ „Одесаобленерго" лист № 2 у якому зазначив, що будівля заводоуправління, що розташована по вул. Заводській, 34 у м. Білявки відключена від електричної енергії.

З аналізу викладеного, на думку суду випливає, що вказаним листом підтверджується факт відключення позивача відповідачем від електричної енергії.

Цей факт не спростований відповідачем. Тобто відповідач - ТОВ Завод „Дністровець" відключенням ТОВ „КОМПАНІЯ ЛІБРА»від електричної енергії порушує як умови п. 3.1.2 Договору оренди, що приведені вище, так і приписи ст. ст. 525 та 526 ЦК України якими передбачено виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та забороняється одностороння відмова від виконання зобов'язань

Відтак, оскільки судом встановлено факт порушення з боку відповідача ВАТ „Завод Дністровець" умов п.3.1.2 Договору оренди -відключення ТОВ „КОМПАНІЇ ЛІБРА" від електричної енергії, то вказані дії ТОВ Завод „Дністровець" є неправомірні.

Отже вимоги ТОВ „КОМПАНІЇ ЛІБРА" є правомірними та доведеними.

Відносно зустрічного позову суд зазначає наступне.

Як випливає із змісту зустрічного позову він заявлений з тих підстав, що ТОВ Завод „Дністровець" в особі директора ОСОБА_5 видав начальнику причалу ТОВ Завод „Дністровець" ОСОБА_4 довіреність № 1 на укладання від імені ТОВ Завод „Дністровець" вказаного вище Договору оренди не житлового приміщення.

При цьому позивач за зустрічним позовом (відповідач) зазначає, що вказана довіреність видана особі, посадові обов'язки якої не пов'язані з договорами оренди. Крім того, за цією довіреністю більше не було укладено цією особою ( начальником причалу) жодного договору оренди. Вказана довіреність не була зареєстрована у журналі видачі довіреностей.

Позивач за зустрічним позовом (відповідач) вважає, що між вказаними особами - директором ТОВ Завод „Дністровець" та начальником причалу ТОВ Завод „Дністровець" відбулась зловмисна домовленість та підписаний саме той договір який зазначений довіреності.

Зловмисна домовленість вказаних осіб при підписанні вказаного договору, на думку позивача за зустрічним позовом (відповідача), виразилась у тому, що розмір орендної плати, про яку домовились представники сторін договору оренди значно відрізняється від того розміру, який звичайно встановлювався позивачем за зустрічним позовом у договорах оренди.

При цьому позивач за зустрічним позовом (відповідач) наводить 5-ть договорів оренди приміщень, укладених між ТОВ Завод „Дністровець" та фізичним особами -підприємцями, у яких зазначені різні ставки орендної плати.

Як на підставу своєю позиції позивач за зустрічним позовом (відповідач) посилається на ст. ст. 203 ч.3, 232, 237, 238 ЦК України, Постанову Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до яких для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника : представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Як свідчать надані позивачем по зустрічному позову докази, вони, на думку суду, взагалі не доводять наявності у представників сторін умислу на здійснення правочину саме всупереч інтересам довірителя.

Як свідчить сам зміст вказаної довіреності вона видана саме на укладання цього договору. При цьому кому саме довіреність видана не має правового значення. Це твердження випливає з такого.

Відповідно до частини 3 статті 244 ЦК України, Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до частини 1 статті 245 ЦК України, форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Статтею 246 ЦК України передбачено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Таким чином, вказана довіреність є звичайною довіреністю, яка видається будь-якій особі на здійснення будь-яких ( не заборонених законом ) дій.

Крім того, довіреність ( у тому числі і по цій справі ) може бути використана як одноразово, на протязі певного часу, зазначеного в ній, так і постійно, в залежності від того на вчинення яких дій вона видана.

Доводи позивача за зустрічним позовом що по вказаній довіреності було укладено лише спірний договір і ця обставина є зловмисним умислом сторін, на думку суду є безпідставними оскільки як випливає із змісту самої довіреності яка видана саме на укладання договору на певне приміщення.

Доводи позивача за зустрічним позовом, що розмір орендної плати значно відрізняється від розміру який звичайно встановлюється позивачем у договорах оренди на думку суду також є безпідставними, оскільки в силу частини 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача стягується плата, розмір якої встановлюється договорами найму ( оренди). Тобто ціна у договорі оренди встановлюється за домовленістю сторін, що і було зроблено сторонами у спірному договору. Тому ці твердження позивача судом відхиляються.

Крім того, позивач за зустрічним позовом не надав жодного об'єктивного доказу тому, що представник довірителя усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. Іншими словами, позивач не довів того, що спірний правочин був вчинений саме всупереч інтересам довірителя і через це виникли несприятливі наслідки саме для довірителя, а не для іншої особи.

Також суд зазначає, що позивач у зустрічному позові, виходячи з його змісту, просто оперує нормами ЦК України та не наводить жодного об'єктивного доказу наявності у сторін по спірному договору умислу на вчинення правочину всупереч інтересам довірителя.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивач по первісному позову повністю доведені і отже позов підлягає задоволенню повністю, а вимоги позивача за зустрічним позовом не доведені жодними доказами, про що сказано вище і отже у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Відповідно до заяви ТОВ Ринок «Дністровець»від 18.06.2012р. заяву про уточнення позовних вимог та зміну предмету спору від 24.05.2012р. (вх. суду №16285/2012 від 28.05.2012р.) суд до уваги не приймає, оскільки вона заявлена по іншій справі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю „КОМПАНІЯ ЛІБРА" - задовольнити повністю.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Завод «ДНІСТРОВЕЦЬ»(код ЄДРПОУ 02971222, адреса: 67600, Одеська область, Біляївський район, м.Біляївка, вул. Заводська, 34, р/р 26004376210001 в Южне ГРУ ПриватБанк, МФО 328704) виконати умови п.3.1.2 Договору № 8 від 08.07.2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛІБРА»код ЄДРПОУ 36973970, адреса: 67600, Одеська область, Біляївський район, м.Біляївка, вул. Леніна,352, р/р 26002057001106 в ПАТ «А-БАНК», МФО 307770) надати можливість користування наявними комунальними послугами, та підключити орендований офісний кабінет до електромережі власника закритої трансформаторної підстанції.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Завод „Дністровець" (код ЄДРПОУ 02971222, адреса: 67600, Одеська область, Біляївський район, м.Біляївка, вул. Заводська, 34, р/р 26004376210001 в Южне ГРУ ПриватБанк, МФО 328704) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „КОМПАНІЯ ЛІБРА" (код ЄДРПОУ 36973970, адреса: 67600, Одеська область, Біляївський район, м.Біляївка, вул. Леніна,352, р/р 26002057001106 в ПАТ «А-БАНК», МФО 307770 ) судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн.

У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю Завод „Дністровець" -відмовити.

Повне рішення складено 09.07.2012 р.

Суддя Никифорчук М.І.