Рішення

від 05.07.2012 по справі 5024/584/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2012 р. Справа № 5024/584/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Загной О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиман-Агро», с.Станіслав Білозерського району Херсонської області,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон,

про стягнення 9000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача : Пак А.М. (директор).

від відповідача : не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лиман-Агро»(позивач) звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач), в якому просить стягнути 9000,00 грн. заборгованості за договором оренди.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив, хоч був належним чином повідомлений про час та місце його проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п.19 Інформаційного листа від 13.08.08р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України", "… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ВГСУ від 10.12.02р. № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Ухвала про порушення провадження у справі від 25.04.2012р., ухвала про відкладення розгляду справи від 05.06.2012р. та лист суду від 18.06.2012 р. направлені відповідачеві за адресою, вказаною в позовній заяві, не повернулись до суду з відміткою поштового відділення "За зазначеною адресою не проживає".

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як слідує з матеріалів справи, а саме зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 05.06.2012р., місцем реєстрації відповідача є АДРЕСА_1. Така ж адреса вказана позивачем і у позовній заяві.

У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.06р. (з відповідними змінами) № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на час розгляду справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про місце, дату та час проведення судового засідання, проте, своїм правом приймати участь у судовому засіданні останній не скористався. Про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд -

в с т а н о в и в:

1 вересня 2010 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди №01/09/10-1 (далі -Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування сховище площею 544,9 м.кв.

Відповідно до ч. 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.3.1., 3.2. Договору оренди орендна плата становить 3000,00 грн. за місяць та повинна вноситися орендарем щомісяця не пізніше 10 числа оплачуваного місяця шляхом перерахування на поточний рахунок орендодавця, який зазначений в договорі.

Матеріали справи свідчать, що 30 квітня 2011 року між сторонами було укладено угоду про розірвання договору (а.с.7) та акт приймання-передачі приміщення від 30.04.2011 р.

Втім, звільнивши приміщення, відповідач не розрахувався з позивачем за три місяці.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 9000,00 грн. за три місяці (лютий, березень, квітень 2011 року).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позову в повному обсязі.

З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду , і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст..43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача.

Суд оголошує вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищезазначених норм права та керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 в «УкрСіббанк», МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиман-Агро»(75051, Херсонська область, Бєлозерський район, с. Станіслав, вул. Білозерське шосе, 13 А, р/р 2600962596 в «РайффайзенбанкАваль»м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 32877718) 9000,00 грн. боргу, в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.07.2012 р.

Суддя В.В.Людоговська