Рішення

від 09.07.2012 по справі 10/27

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 67-28-47, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

„04" липня 2012 року Справа № 5028/10/27/2012

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Чернігівпродовоч",

пр-т Перемоги, 35, кв. 7, м. Чернігів, 14017

Відповідач: Виконавчий комітет Чернігівської міської ради,

вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000

Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство „Чернігівське МБТІ",

пр-т Перемоги, 33, м. Чернігів, 14017

Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дочірнє підприємство „ЧПК-Трейд-01" ВАТ „Чернігівський плодоовочевий комбінат", вул. Інструментальна, 5, м. Чернігів, 14037

Предмет спору: про визнання незаконним та часткове скасування рішення

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

позивач: Авраменко Г.Н., директор, протокол № 5 від 02.08.1999р.

Розмовенко О.Г., довіреність № б/н від 10.03.2010р., адвокат

відповідач: не з"явився

третя особа 1 на стороні відповідача: Гормель М.І., довіреність б/н від 10.01.2012р.\

третя особа 2 на стороні відповідача: Буряк П.С., директор, протокол № 2 від 09.08.1996р.

Рішення оголошується після оголошених 08.05.12р., 15.05.12р., 22.05.12р., 29.05.12р., 20.06.12р., 03.07.12р. перерв на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 04.07.2012р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Чернігівпродовоч" подано позов до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради за участю третіх осіб на стороні відповідача Комунального підприємства „Чернігівське МБТІ" та Дочірнього підприємства „ЧПК-Трейд-01" ВАТ „Чернігівський плодоовочевий комбінат" про визнання незаконним та часткове скасування рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 240 від 23 жовтня 2004 року в частині надання доручення Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації про оформлення свідоцтв про право власності дочірньому підприємству „ЧПК-Трейд-01" ВАТ „Чернігівський плодоовочевий комбінат" на об"єкти нерухомості по вул. Інструментальній, 5, на будівлі магазинів по вул. Рокосовського, 39-а, по вул. Шевченка, 28-а, по вул. Волковича, 2, по вул. Бєлова, 28, по пр. Миру, 203, на приміщення магазину по вул. Інструментальній, 5 та складське приміщення магазину по проспекту Миру, 203 .

Позивач вважає , що рішення виконкому Чернігівської міської ради від 23.10.04р. № 240 в оскаржуємій частині не відповідає діючому станом на 01.10.96р. законодавству України, зокрема, ст. 6 Закону УРСР „Про власність" від 07.02.91р., ч. 2 ст. 10 Закону УРСР „Про підприємства в Україні" від 27.03.91р. та п. 4.2. Статуту ДП „ЧПК-Трейд-01" ВАТ „Чернігівський плодоовочевий комбінат", зареєстрованого розпорядженням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 328-р від 05.09.96р. , а тому підлягає визнанню його в цій частині недійсним та скасуванню судом на підставі ст..21 Цивільного кодексу України. Крім того, зазначене рішення прийнято відносно нерухомого майна, що знаходилось у ДП „ЧПК-Трейд-01" на відповідальному зберіганні.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідач в судове засідання не з"явився, надіславши до суду клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника відповідача та відзив на позов, в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову (т. 1 а.с.85-88). Судом клопотання відповідача щодо розгляду справи без участі повноважного представника відповідача задоволено.

У відзиві на позов відповідач зазначає , що спірне рішення прийнято ним у відповідності до вимог чинного законодавства та просить суд відмовити у позові, оскільки на думку відповідача 1, зазначеним рішенням не порушені права позивача, оскільки згідно з п. 4.1 Статуту, затвердженого розпорядженням Чернігівського міського голови від 12.05.99р. № 211-р, статутний фонд товариства становить 46250 грн., зміни до Статуту ТОВ „Чернігівпродовоч" не вносились. Відповідач також вважає, що Додаткову угоду до установчого договору ТОВ „Чернігівпродовоч" від 12.05.99р., якою передбачено передачу до статутного фонду ТОВ „Чернігівпродовоч" Дочірнім підприємством „ЧПК-Трейд-01" сьомі магазинів загальною вартістю 457059 грн., не може прийматись до уваги як правовстановлюючий документ на майно ТОВ „Чернігівпродовоч", оскільки відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 16 Закону України „Про господарські товариства" (в редакції, чинній на той час), товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду за рішенням товариства про зміни розміру статутного фонду, яке набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру. Зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо розміру статутного фонду позивача не вносились.

Представник третьої особи 1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в своїх письмових поясненнях зазначає, що свідоцтва про право власності на зазначені об"єкти оформлені підприємством на виконання рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 23.10.2004р. № 240 відповідно до порядку оформлення правовстановлюючих документів, визначеного у Тимчасовому положенні про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженому наказом міністерства юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445 (т. 2 а.с. 14). Також від третьої особи 1 на стороні відповідача надійшло клопотання від 30.05.2012р. № 1157 про розгляд справи без участі повноважного представника (т. 2 а.с. 139), яке було задоволено судом.

Представник третьої особи 2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судовому засіданні підтримав позицію відповідача та надав письмові пояснення , які судом приєднані до матеріалів справи (т. 1 а.с. 90-102, т. 2 а.с. 76-84, 130-132). Представник третьої особи 2 просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з посиланням на ч. 4 п.п „а" п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно та п.п 3 п. 1 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", які передбачають, що оформлення права власності на об"єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування юридичним особам у разі внесення до статутного фонду об"єктів нерухомого майна їх засновниками, тому, на думку представника третьої особи 2, відмовити ДП „ЧПК-Трейд-01" в реєстрації прав власності на нерухоме майно, внесене до статутного фонду цього підприємства відкритим акціонерним товариством „Чернігівський плодоовочевий комбінат", відповідач не мав правових підстав. Право господарського відання, на яке вказує позивач, є речовим правом, яке відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підлягає обов"язковій державній реєстрації, однак, оскільки складові права господарського відання, а саме: володіння, користування та розпорядження майном є похідними права власності, то їх реєстрація, відповідно до ч. 2 ст. 4 цього Закону, здійснюється виключно лише після державної реєстрації прав власності. Крім того, представник третьої особи 2 вважає, що позивачем порушено строк позовної давності.

Ухвалою суду за клопотанням представника третьої особи 2, яке було підтримано позивачем, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, було продовжено строк вирішення спору до 05.07.2012р.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2004 року виконавчим комітетом Чернігівської міської ради (відповідачем) було винесено рішення № 240 «Про оформлення права власності на об"єкти нерухомості»(т. 1 а.с. 66), пунктом 1 якого Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації (третій особі 1) було доручено оформити свідоцтва про право власності на підставі проведеної технічної інвентаризації Дочірньому підприємству „ЧПК-Трейд-01" ВАТ „Чернігівський плодоовочевий комбінат" ( третя особа 2) на об"єкти нерухомості по вул. Інструментальній, 5, на будівлі магазинів по вул. Рокосовського, 39а, вул. Шевченка, 28а, вул. Волковича, 2, вул. Бєлова, 28, проспекту Миру, 203, на приміщення магазину по вул. Інструментальній, 5 та складське приміщення магазину по проспекту Миру, 203 ( далі - об»єкти нерухомості ). Зазначене рішення оскаржується позивачем.

Як зазначає в своїх письмових поясненнях третя особа 1 ( т.2 а.с.14), на виконання цього оскаржуваного рішення виконавчого комітету, відповідно до порядку оформлення правовстановлюючих документів, визначеного Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 та зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445 в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення ( далі- Тимчасове положення), на підставі наданих третьою особою 2 документів, Чернігівським МБТІ (третя особа 1) були оформлені свідоцтва про право власності на вищезазначені об"єкти нерухомості .

На виконання вимог ухвали суду, третя особа 1 надала до матеріалів справи належним чином посвідчені копії документів, наданих третьою особою 2 до БТІ (матеріали інвентаризаційної справи № 18048 було досліджено в судовому засіданні), та на підставі яких БТІ оформило третій особі 2 право власності на об»єкти нерухомості по вул. Інструментальній, 5, на будівлі магазинів по вул. Рокосовського, 39а, вул. Шевченка, 28а, вул. Волковича, 2, вул. Бєлова, 28, проспекту Миру, 203, на приміщення магазину по вул. Інструментальній, 5 та складське приміщення магазину по проспекту Миру, 203, - а саме: копії заяви про реєстрацію права власності від 16.09.04р. № 101/1, копії свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, копії довідки про включення до ЄДРПОУ, копії статуту Дочірнього підприємства"ЧПК-Трейд-01" ВАТ "Чернігівський плодоовочевий комбінат", копії опису основних засобів, переданих ВАТ "Плодокомбінат" ДП "ЧПК-Трейд-01", копію державного акту на право постійного користування землею, копії ухвали арбітражного суду Чернігівської області від 11.002.97р. по справі № 5/966, копії постанови Вищого арбітражного суду України від 07.10.97р. № 04-1/ЧГ5/966-3/75, копії витягу з протоколу загальних зборів акціонерів ВАТ "Чернігівський плодоовочевий комбінат" №2 від 09.08.96р. (т. 2 а.с. 14, 98-129).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності (ч.10 п."б").

Згідно норм ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення, виконавчий комітет міської ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету підписуються міським головою (ч.6) Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.10).

Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

На момент розгляду поданих третьою особою документів, БТІ здійснювали державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно у відповідності до вимог Тимчасового положення ( п.п. 1.3) .

Відповідно до п.п. 1.4. Тимчасового положення, Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Згідно п. 1.5. Тимчасового положення , обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Відповідно до п. 2.1. Тимчасового положення, для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно, до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням. Відповідальність за достовірність та повноту інформації у документах несе власник (власники) нерухомого майна.

Відповідач та третя особа 2 посилаються як на підставу оформлення свідоцтв про право власності на об»єкти нерухомості внесення до статутного фонду третьої особи 2 об'єктів нерухомого майна їх засновниками.

Згідно підпункту «а»п. 6.1. Тимчасового положення, на яке посилаються відповідач та третя особа 2, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності: місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, зокрема:

- юридичним особам у разі внесення до статутного фонду об'єктів нерухомого майна їх засновниками;

- фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) підприємства, об'єднання, організації отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно підприємства, об'єднання, організації, що ліквідовується;

- фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників підприємства і за рішенням засновників (власників) отримали у власність об'єкт нерухомого майна, переданий їм за актом приймання-передавання;

- фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна, крім правовстановлювальних документів, передбачених у додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення .

Однак, із наданих ДП „ЧПК-Трейд-01" (третя особа 2) відповідачу документів (т. 2 а.с. 98-129) вбачається, що майно до його статутного фонду було передане власником цього майна - ВАТ „Чернігівський плодоовочевий комбінат"- третій особі 2 на праві повного господарського відання. Відповідно до п.п. 4.2., 4.6. Статуту третьої особи 2, майно підприємства формується за рахунок власності власника і закріплюється за підприємством на праві повного господарського відання . Підприємство, за згодою власника, має право продавати, здавати в оренду, передавати іншим підприємствам, організаціям, установам та громадянам, обмінювати, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику належні йому споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, та інші матеріальні цінності, використовувати та відчужувати їх іншим способом, а також списувати їх з балансу. Згідно п.п. 5.8.7., 5.8.9. Статуту , до виключної компетенції власника належить прийняття рішень про продаж, здачу в оренду, передачу іншим підприємствам, організаціям, установам і громадянам, обмін, надання безоплатно в тимчасове користування або в позику належних підприємству будинків, споруд, устаткування, транспортних засобів, інвентаря, сировини та інших матеріальних цінностей, використання та відчуження їх іншим способом, а також списання їх з балансу, а також прийняття рішень про заснування об"єднань та вступ підприємства до об"єднань з іншими суб"єктами підприємницької діяльності ( а.с.103-112 т.2).

Таким чином, із статутних документів, наданих третьою особою 2 відповідачу, однозначно витікає відсутність у третьої особи права власності на об»єкти нерухомості, відносно яких винесено оскаржуване рішення, оскільки його право на володіння, користування та розпорядження нерухомим майном є обмеженими власником цього майна .

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідачем не було враховано, що діюче на момент отримання в статутний фонд спірних об"єктів нерухомості законодавство України дозволяло формувати статутний фонд підприємств як за рахунок майна, отриманого в статутні фонди юридичних осіб на праві власності так і за рахунок майна, отриманого в статутні фонди юридичних осіб на праві повного господарського відання , що відбувалось у даному випадку.

Так, відповідно до ст. 6 Закону УРСР „Про власність" від 07.02.91р. в редакції, яка діяла станом на 01.10.96р., власник має право використовувати належне йому майно для підприємницької діяльності. Власник засобів виробництва та іншого майна має право створити у встановленому законом порядку підприємство, організацію, що є юридичною особою. Юридична особа здійснює право володіння, користування і розпорядження закріпленим за нею майном власника відповідно до свого статуту (положення).

Згідно ч. 2 ст. 10 Закону УРСР „Про підприємства в Україні" від 27.03.91р. в редакції, яка діяла станом на 01.10.96р., майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності або повного господарського відання.

Посилання третьої особи 2 на приписи Закону України „Про господарські товариства", згідно з якими об"єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, не приймається судом до уваги, оскільки ДП „ЧПК-Трейд-01" ВАТ „Чернігівський плодоовочевий комбінат", згідно його статуту не є господарським товариством, а є підприємством і формування його статутного фонду регулювалось положеннями вищезазначених законів.

Відповідно до п.1.1. Тимчасового положення , воно визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту саме цих прав. Інші речові права, крім права власності, за Тимчасовим положенням реєстрації не підлягали . Реєстрація інших речових прав, у т.ч. відмінних від права власності, з»явилась лише з набуттям чинності 03.08.2004р. Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Згідно п.2.3 Тимчасового положення, для здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно власник (власники) або належним чином уповноважена ним (ними) особа подає заяву встановленої форми (додаток 3).

Згідно п. 3.3. Тимчасового положення, у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено , зокрема, якщо : заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення; із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення ; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства .

Враховуючи те, що:

-третя особа 2 за своїм статутом на момент прийняття оскаржуваного рішення мала лише право повного господарського відання на спірні об»єкти нерухомості, яке є відмінним від права власності та не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до Тимчасового положення;

-будь-яких змін до статуту третьої особи 2, у т.ч. щодо правового статусу нерухомого майна , що є виключною компетенцією власника згідно п.5.8.1 Статуту, - до статуту третьої особи 2 власником підприємства, не вносились ( лист відповідача від 21.06.2012р. за № 3-24/10-4233 т. 2 а.с. 192);

- власник підприємства та нерухомого майна не уповноважував належним чином заявника звертатись до БТІ для оформлення його ( власника) права на зазначені в оскаржуваному рішенні об»єкти нерухомості, -

суд приходить до висновку, що відповідачем оскаржуване рішення прийнято з порушенням порядку реєстрації прав власності, встановленого Тимчасовим положенням.

Ліквідація власника на час винесення оскаржуваного рішення висновків суду не спростовують, оскільки згідно з чиним законодавством України, ліквідація юридичної особи власника мала наслідком припинення його права власності на майно, але не мала наслідком автоматичного переходу права власності до інших юридичних осіб, які можуть отримати у власність нерухоме майно підприємства, що ліквідовуєтьсялише у встановленому законодавством порядку.

Третя особа 2 просить суд відмовити у задоволенні позову також помилково вважаючи право повного господарського відання тотожнім праву власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, який діяв на час прийняття оскаржуваного рішення, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 134 Господарського кодексу України, який діяв на момент прийняття оскаржуваного ріщення, суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Незрозумілим є посилання третьої особи 2 в обгрунтування своїх заперечень на нову редакцію ст.4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", згідно якої речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті ( право господарського відання ), є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно ( а.с.80, 131 т.2).

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав , зокрема, як право власності на нерухоме майно так і інші речові права , у т.ч на чуже нерухоме майно.

Відповідно до п. 3 ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення, державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.

Згідно ч.6 ст.4 цього Закону, в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення, реєстрація права власності повинна передувати реєстрації інших речових прав на таке майно та їх обмежень і проводитися в разі вчинення правочину щодо такої нерухомості, встановлення обмежень речових прав на таку нерухомість.

Однак, мова іде про передування реєстрації права власності за власником майна перед реєстрацією інших речових прав на це майно, а ні позбавлення власника права власності на майно, щляхом реєстрації права власності на нерухоме майно за суб»єктом іншого речового права на таке майно .

Суд не приймає до уваги також заперечення відповідача на позов ( а.с.86-88 т.1/2), оскільки матеріалами справи підтверджено факт ухилення відповідача від реєстрації змін до статуту позивача про збільшення статутного фонду товариства.

Так, рішенням господарського суду Чернігівської області від 31.01.2005р. по справі № 2/604-2/87/40/34/15-6/126/54/23 (за позовом позивача у даній справі до відповідача у даній справі), виконком Чернігівської міської ради було зобов"язано здійснити державну реєстрацію рішення ТОВ „Чернігівпродовоч" ( позивача) про збільшення статутного фонду та доповнень до статуту, затверджених протоколом загальних зборів засновників ТОВ „Чернігівпродовоч" № 2 від 12.05.1999р.. Рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2005р. та ухвалою Вищого адміністративного суду від 26.08.2008р. ( а.с.5-11 т.2/2), але до цих пір, в порушення вимог Конституції України, чинного законодавства та п.п.1.7 п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, чинне рішення суду відповідачем не виконано.

Згідно п. 2 Роз`яснень Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів», підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідач та третя особа 2 з посиланням на вищезазначені Роз»яснення, вважають, що оскаржуваним рішенням не порушені права позивача. Суд не погоджується з такою позицією виходячи з наступного.

15.03.1999р. трьома засновниками: ДП „ЧПК-Трейд-01" ( третя особа 2 у даній справі), ДП „ЧПК-Авто" ВАТ „Чернігівський плодоовочевий комбінат" та ОСОБА_6 був укладений установчий договір про створення ТОВ „Чернігівпродовоч" (позивач у даній справі). Розпорядженням Чернігівського міського голови від 12.05.1999р. № 211-р проведено державну реєстрацію юридичної особи позивача із статутним фондом 46250,00 грн. Згідно п.п. 3.2. та 4.1. статуту позивача, товариство є власником майна, що передане йому засновниками. Законність створення товариства не досліджується судом , ніким не скасовано, реєстрація підтверджена витягом з ЄДР станом на 15.06.2012р. ( а.с.141 т.2).

12.05.99р. між тими ж засновниками була укладена додаткова угода до установчого договору, згідно якій внески третьої особи 2 до статутного фонду складають -1190076,00 грн. Одночасно, 12.05.1999р. на зборах засновників позивача було прийнято рішення про збільшення статутного фонду товариства до 2975934,00 грн., про затвердження додаткової угоди до установчого договору від 15.03.99р. та змін до п. 4.1. і п. 6.6. статуту. Відповідно до акту оцінки і приймання-передачі внесків до статутного фонду від 28.05.99р. третя особа 2 передала позивачу спірні об"єкти нерухомості, відносно яких винесено оскаржуване рішення відповідача, в якості внеску до статутного фонду ТОВ „Чернігівпродовоч". Передача майна в якості внеску до статутного фонду позивача третьою особою підтверджується накладною серії 01 АА № 516978 від 16.06.99р. (т. 1 а.с. 38) та відображено в актах КРУ в Чернігівській області від 05.05.2000р. № 25-05-22/47 та від 14.10.2002р. № 25-13-22/39 в матеріалах справи.

Формування статутного фонду позивача у даній справі не досліджується, оскільки виходить за межі позову, однак, суд виходить з чинного рішення суду про обов»язок відповідача зареєструвати зазначене збільшення статутного фонду та доповнень до статуту, затверджених протоколом загальних зборів засновників ТОВ „Чернігівпродовоч" № 2 від 12.05.1999р. ( а.с.5-11 т.2/2). Невиконання чинного рішення суду відповідачем висновків суду не спростовують.

На підставі постанови про накладення арешту на майно від 26.05.2000р., згідно протоколів накладення арешту на майно від 30.05.2000р. та від 31.05.2000р. з метою забезпечення збереження майна магазинів по вул. Шевченка, 28а, по вул. Бєлова, 28, по вул. Рокосовського, 39а, по вул. Леніна, 203, по вул. Волковича, 2, майно було передано директору ДП „ЧПК-Трейд-01" (т. 1 а.с. 51-55) на відповідальне зберігання та після винесення вироку судом щодо керівника товариства, так і не було повернуто з відповідального зберігання третьою особою - товариству.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що рішення виконкому Чернігівської міської ради від 23.10.04р. № 240 „Про оформлення права власності на об"єкти нерухомості", в частині якій доручено Чернігівському МБТІ оформити ДП „ЧПК-Трейд-01" ВАТ „Чернігівський плодоовочевий комбінат" свідоцтва про право власності на спірні об"єкти нерухомості, порушує цивільні права та інтереси ТОВ „Чернігівпродовоч".

Крім того, представник третьої особи 2 вважає, що позивачем порушено строк позовної давності.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України , позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі , зробленою до винесення ним рішення (ч.3). Відповідно до ч.4 ст..267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача не є стороною у спорі, однак суд вважає за необхідно зазначити таке.

Згідно вимог п.4 ч.1 ст. 268 Цивільного кодексу України, позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства»від 20.12.2011р. із ст. 268 Цивільного кодексу України виключено зазначений пункт 4 частини першої статті 268, проте, згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень до Закону України від 20.12.2011р., протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, щр позивачем строк звернення до суду з позовом, що розглядається, не пропущений.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процессуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Правило про належність доказів є обов'язковим для суб'єктів доказування.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України „Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до п.2-2 ч.2 цієї статті, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюються 1 розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, у даному випадку позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 1073 ,00 грн. Позивачем квитанцією №ПН9652 від 19.04.2012р сплачено судовий збір в сумі 1094 грн.

Згідно ст. 7 Закону України „Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1073,00 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 27, 33, 34, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

„1. Позовні вимоги задовольнити . Визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 240 від 23.10.2004 року в частині надання дозволу на оформлення свідоцтв про право власності Дочірньому підприємству „ЧПК-Трейд-01" ВАТ „Чернігівський плодоовочевий комбінат" на об"єкти нерухомості по вул. Інструментальній, 5, на будівлі магазинів по вул. Рокоссовського, 39а, вул. Шевченка, 28а, вул. Волковича, 2, вул. Бєлова, 28, проспекту Миру, 203, на приміщення магазину по вул. Інструментальній, 5 та складське приміщення магазину по проспекту Миру, 203.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Чернігівської міської ради (14000, м. Чернігів, вул. Магістратська,7, код 03366374) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Чернігівпродовоч" (14017, м. Чернігів, проспект Перемоги, 35, кв. 7, код ЄДРПОУ 30381042)- 1073,00 грн. судового збору.

3. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4.Повернути позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю „Чернігівпродовоч" (14017, м. Чернігів, проспект Перемоги, 35, кв. 7, код ЄДРПОУ 30381042) з Державного бюджету 21,00 грн. зайво сплаченого судового збору, перерахованого квитанцією №ПН9652 від 19.04.2012р. (оригінал квитанції знаходиться в матеріалах справи №5028/10/27/2012 господарського суду Чернігівської області).

5. Копії даного рішення направити сторонам. Після набрання рішенням законної сили надати позивачу додаткову копію, завірену підписом судді та гербовою печаткою суду для надання органам Державної казначейської служби."

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 09.07.2012р.

Суддя І.Г. Мурашко

09.07.12