Постанова

від 10.07.2012 по справі 5016/427/2012(1/30)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2012 р.Справа № 5016/427/2012(1/30) Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів Головей В.М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Ткачук Є. О.

за участю представників :

ДП „Миколаївський морський торговельний порт" Мар'янко Ю.І.( за дорученням),

ТОВ „Ай Сі-Ел Україна"- не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ай-Сі-Ел Україна" на рішення господарського суду Миколаївської області від 23.05.2012 р. по справі №5016/427/2012(1/30) за позовом Державного підприємства „Миколаївський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ай-Сі-Ел Україна" про стягнення 545,62 грн.

ВСТАНОВИЛА:

06.03.2012 року у господарському суді Миколаївської області Державним підприємством „Миколаївський торговельний порт" (далі -позивач, Порт) пред'явлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю Ай-Сі-Ел Україна" (далі -відповідач, ТОВ) про стягнення 3838,39 грн. пені за прострочення зобов'язань по оплаті рахунків за надані послуги за укладеним між сторонами договором № Л-32 М від 01.04.2008р. (а.с.2-5).

Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач у порушення п.3.1 вказаного договору не сплатив в п'ятиденний термін виставлені ним (позивачем) рахунки за надання медичних послуг (оплата здійснена з простроченням: частково 30.11.2010р.; частково 01.07.2011р.), а тому згідно п.5.1 договору за неналежне його виконання з відповідача повинно бути стягнуто неустойку у вигляді пені в сумі 3838,39 грн.

До позову позивач надав розрахунок пені в якому ним було зазначено двадцять шість рахунків, за несвоєчасну оплату яких він просив стягнути пеню.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.03.2012р. за вказаним позовом порушено провадження у справі (а.с.1).

19.04.2012р. Відповідач надав суду відзив на позов, в якому заявив клопотання про застосування спеціального строку позовної давності та просив відмовити в стягнення пені по 16 рахункам у зв'язку зі збігом позовної давності по цим вимогам. По решті зазначеним позивачем рахункам відповідач зазначив, що при здісненні розрахунку пені позивач припустився помилок (навівши при цьому свій розрахунок пені), і в дійсності пеня складає суму 64,15 грн. (а.с. 129-132).

23.05.2012р. позивач надав місцевому суду письмові заперечення на відзив в якому висловив свою незгоду з позицією відповідача щодо порядку та строків нарахування пені та визначення початку та збігу позовної давності (а.с. 145-147).

В той же день позивач надав місцевому суду заяву про зменшення позовних вимог у який, враховуючи позицію відповідача щодо пропуску строку позовної давності по окремим (16) рахункам , просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 545,62 грн. за період з 06.03.2011р. по 01.07.2011р. по десяти рахункам, зазначивши в заяві наступний порядок нарахування:

- по рахунку № 69071322 від 30.11.2010р. на суму 2505,71 грн. за період нарахування з 06.03.2011р. по 01.07.2011р. -125,56 грн.;

- по рахунку № 68941322 від 30.11.2010р. на суму 1635,24 грн. за період нарахування - з 06.03.2011р. по 01.07.2011р. -81, 94 грн.;

- по рахунку № 75411322 від 31.12.2010р. на суму 792,09 грн. -за період нарахування - з 06.03.2011р. по 01.07.2011р. - 39,69 грн.;

- по рахунку № 75521322 від 31.12.2010р. на суму 3333,17 грн. за період нарахування - з 06.03.2011р. по 08.06.2011р. -167,02 грн.;

- по рахунку № 2511322 від 31.01.2011р. на суму 406,62 грн. за період нарахування - з 06.03.2011р. по 01.07.2011р. - 20,38 грн.;

- по рахунку № 2591322 від 31.01.2011р. на суму 906,73 грн. за період нарахування - з 06.03.2011р. по 01.07.2011р. - 45,44 грн.;

- по рахунку № 11281322 від 28.02.2011р. на суму 625,31 грн. за період нарахування - з 23.03.2011р. по 01.07.2011р.- 26,82 грн.;

- по рахунку № 11341322 від 28.02.2011р. на суму 512,80 грн.. за період нарахування - з 23.03.2011р. по 01.07.2011р. -21,99 грн.;

- по рахунку № 14631322 від 31.03.2011р. на суму 332,08 грн. за період нарахування - з 15.04.2011р. по 01.07.2011р. -11,00 грн.;

- по рахунку № 14721322 від 31.03.2011р. на суму 174,43 грн. за період нарахування - з 15.04.2011р. по 01.07.2011р.- 5,78 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.05.2012 р. (повний текст підписано суддею Васильєвою Л.І. - 28.05.2012 р. ) позовні вимоги з урахуванням заяви про їх зменшення задоволено частково, а саме в суд стягнув з відповідача на користь позивача 456,64 грн. пені, а також судовий збір у розмірі 1347,02 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію суд послався на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 09.06.2011р. по справі №5016/1266/2011, якою була затверджена мирова угоди між цими сторонами з іншого спору, та розрахував пеню за період до затвердження цієї угоди в сумі 432,81 грн. та після її затвердження в сумі 23, 83 грн.

Не погоджуючись з винесеним рішенням відповідач звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове , яким задовольнити позов частково в сумі 64,15 грн.

В обґрунтування своєї позиції скаржник зазначив, що місцевий суд невірно, у порушення приписів чинного законодавства, визначив початок перебігу позовної давності і необґрунтовано стягнув пеню. Крім того, на думку відповідача, судом необґрунтовано зроблено розподіл судових витрат.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.06.2012 р. зазначену скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.07.2012 р. о 21:30, про що всі учасники судового процесу повідомлені належним чином.

У письмовому відзиві на скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представник скаржника (відповідача) в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, про причини свого нез'явлення суд не повідомив.

Враховуючи викладені обставини, а також думку представника позивача, колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за відсутністю скаржника.

Представник позивача в усних поясненнях наданих суду просив залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення представника позивача, обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази , а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи 01.04.2008р. між сторонами спору було укладено договір №Л-32М про організацію медичного обслуговування ВСП „Миколаївський морський медичний центр" (далі -Договір) згідно умов якого Порт (позивач) зобов'язувався здійснювати медичне обслуговування відповідача(замовника), а останній оплачувати ці послуги (п.1.1). Сторони також узгодили що відповідач повинен здійснювати оплату за послуги в термін п'яти банківських днів з дня отримання рахунку (п.3.1) і що у разі несвоєчасної оплати рахунку відповідач оплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення до повної сплати заборгованості (п.5.1.)

Враховуючи вказані умови договору колегія суддів дійшла висновку, що позиція відповідача, висловлена ним у відзиві на позов, з посиланням на ч. 6.ст.236 ГК України, щодо можливості нарахування пені лише за шість місяців в даному конкретному випадку є хибною, оскільки вказана норма передбачає припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а Договором в даному випадку встановлено інше - пеня сплачується за кожний день прострочення до повної плати заборгованості, тобто позивач мав правові підстави для нарахування пені за весь час прострочення оплати заборгованості, починаючи від дня, коли зобов'язання мало бути виконано до повного його виконання (погашення заборгованості).

Також є хибною позиція відповідача відзиві на позов щодо невірності порядку нарахування позивачем пені.

Так відповідач вважає, що позивач почав нарахування пені з 06.03.2011р. (дати подачі позову), а не з дня прострочення зобов'язань, а таке нарахування суперечить законодавству.

Дійсно, початком нарахування пені повинна бути дата наступна за датою, коли зобов'язання мало бути виконано і початок нарахування пені не може ставитись у залежність с днем пред'явлення до суду позову про її стягнення.

Однак, позивач зазначивши в заяві про зменшення позовних вимог дату 06.03.2011р. (тобто дата за рік до подання позову) визначив не початок нарахування пені, а початковий момент з якого він розраховував період за який він її просить стягнути з урахування передбаченого чинним законодавством річного строку позовної давності по такому виду вимоги і таке визначення є правильним.

Водночас з наявної в матеріалах справи ухвали господарського суду Миколаївської області від 09.06.2011р. по справі №5016/1266/2011, якою була затверджена мирова угоди між цими сторонами з іншого спору, вбачається, що предметом того спору, серед іншого, було стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по рахункам в сумі 11224,18 грн. за Договором №Л-32М від 01.04.2008р., тобто за договором, стягнення пені за яким є предметом цього спору.

Порівняний аналіз десяти рахунків, за прострочення оплати яких позивач просить стягнути пеню у цьому спорі, та десяти рахунків, стягнення заборгованості по сплаті яких було предметом спору по справі №5016/1266/2011, дає можливість зробити висновок, що це ті ж самі рахунки.

Проте, вказаною мировою угодою сторони узгодили, що відповідач зобов'язується сплатити свою заборгованість перед позивачем у сумі 2518122, 53 грн. ( до складу якої входить заборгованість в сумі 11224, 18 грн. за Договором № Л-32 М від 01.04.2008р по вказаним десяти рахункам) протягом 15-и календарних днів з моменту затвердження господарським судом цієї мирової угоди.

В викладеного вбачається, що сторони встановили (узгодили) мировою угодою новий, відмінний від умов Договору № Л-32 М від 01.04.2008р., строк оплати заборгованості по вказаний десяти рахункам.

При цьому цей строк стосується лише тих рахунків, які були предметом того спору і за прострочення оплати яких позивачем заявлено позов про стягнення пені у цьому спорі, а оплата решті рахунків виставлених позивачем за Договором (які не були предметом того спору) повинна здійснюватись у строки передбачені Договором.

Зазначена мирова угоди було затверджена господарським судом Миколаївської області 09.06.2011р., а відтак, враховуючи її умови новий кінцевий строк по оплаті заборгованості по вказаним рахункам настав 24.06.2011р. ((09.06.2011р.(момент затвердження судом мирової угоди) +15-ть календарних днів) і саме з цієї дати позивач мав право нараховувати передбачену Договором пеню по вказаним рахункам.

Місцевий суд правильно встановивши ці обставини незрозуміло з яких причин розрахував пеню поділивши її на два періоди, а саме до укладання мирової угоди і після її укладання, хоча, як зазначалось вище, мировою угодою було встановлено новий строк оплати вказаних рахунків, а відтак, та враховуючи що позов про стягнення пені заявлено позивачем після укладання цієї угоди, стягнення пені за період до укладання цієї угоди та до закінчення встановленого мировою угодою строку виконання зобвязання по оплаті заборгованості по цим рахункам буде безпідставним.

Враховуючи, що відповідач остаточно розрахувався з позивачем по вказаній заборгованості (11224, 18 грн.) - 01.07.2011р., то пеня може бути стягнута за період з 24.06.2011р. по 01.07.2011р. та буде дорівнювати сумі 33, 37 грн.

З огляду на викладене рішення місцевого суду підлягає зміні, в нової редакції якого з відповідача на користь позивача стягується пеня у сумі 33, 37 грн. за період з 24.06.2011р. по 01.07.2011р.

Оцінюючи висновки місцевого суду щодо розподілу судових витрат та позиції скаржника з цього питання колегія суддів зазначає наступне.

Позивач при зверненні до місцевого суду з первісними позовними вимогами про стягнення 3838, 38 грн. сплатив судовий збір у розмірі 1609,50 грн., тобто мінімальну визначену Законом України „Про судовий збір" (далі - Закон) суму судового збору.

За загальними правила Закону при зменшенні суми позовних вимог позивачу слід повертати різницю між сплаченою сумою збору та тою яка б підлягала сплаті за зменшеною вимогою. Однак, враховуючи що позивач сплатив при подачі позову найменшу передбачену Законом ставку судового збору і при зверненні до суду з позовом з такими зменшеними вимогами він повинен був сплатити таку ж найменшу суму судового збору, таке повернення не здійснюється.

Водночас ст. 49 ГПК України передбачено порядок розподілу між сторонами судового збору, згідно якого (порядку) судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просив стягнути з відповідача 545, 62 грн. сплативши при цьому судовий збір у розмірі 1609,50 грн. Позовні вимоги позивача задовольняються судом апеляційної інстанції на 6 % (33,37 грн. х 100%: 545, 62 грн.), а відтак, саме такий відсоток судового збору підлягає йому відшкодуванню відповідачем і буде складати 96,57 грн. (1609,50 х 6% : 100%).

Скаржник при зверненні до апеляційного суду зі скаргою сплатив судовий збір у розмірі 820,50 грн., тоді як згідно Закону повинен був сплатити 804, 75 грн., а відтак, зайве сплачена ним сума 15 грн.75 коп. підлягає поверненню.

Крім того, скаржнику підлягає відшкодуванню за рахунок позивача сплачений скаржником судовий збір при поданні в апеляційній скарги в розмірі -756,46 грн. ( 94% х 804,75 грн. : 100%) .

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99,

101-105 Господарського процесуального

кодексу України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1) Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ай-Сі-Ел Україна" - задовольнити частково.

2) Рішення господарського суду Миколаївської області від 23.05.2012 р. по справі №5016/427/2012(1/30) -змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„ Позов Державного підприємства „Миколаївський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ай-Сі-Ел Україна" про стягнення 545,62 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ай-Сі-Ел Україна" на користь Державного підприємства „Миколаївський торговельний порт" :

-- 33 (тридцять три) грн. 37 коп. - пені за період з 24.06.2011р. по 01.07.2011р.;

- 96 (дев'яносто шість) грн. 57 коп. - витрат по сплаті судового збору при поданні позову;

В решті частини позову відмовити"

3) Стягнути з Державного підприємства „Миколаївський торговельний порт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ай-Сі-Ел Україна" 756 (сімсот п'ятдесят шість) грн. 46 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4) Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Ай-Сі-Ел Україна" з державного бюджету України зайво сплачену платіжним дорученням №990 від 05.06.2012 року суму судового збору в розмірі - 15 ( п'ятнадцять ) гр. 75 коп.

5) Зобов'язати господарський суд Миколаївської області видати накази відповідно до резолютивної частини цієї постанови з і зазначенням у них всіх необхідних реквізитів.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 11.07.2012 р.

Головуючий суддя Мирошниченко М.А.

Судді Головей В.М.

Шевченко В.В.