Постанова

від 10.07.2012 по справі 9/17-3587-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2012 р.Справа № 9/17-3587-2011 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Белянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від позивача: Федорчук Р.В., за довіреністю №1 від 03.01.2012р.

від відповідача: Скопінцев Ю.Ю., за довіреністю від 25.05.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт"

на рішення господарського суду Одеської області від 04 листопада 2011 року

у справі №9/17-3587-2011

за позовом Дочірнього підприємства „БІ ЄНД ВАЙ"

до відповідача Державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт"

про стягнення 115450,61 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство „БІ ЄНД ВАЙ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" про стягнення заборгованості у розмірі 115450,61 грн., з яких: 86316,52 грн. основного боргу, 5726,10 грн. 3% річних, 17083,51 грн інфляційних та 6324,48 грн. матеріальної компенсації.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04 листопада 2011 року у справі №9/17-3587-2011 (суддя Меденцев П.А.) позов Дочірнього підприємства „БІ ЄНД ВАЙ" задоволено; з ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" на користь позивача стягнуто 86326,52 грн. основного боргу, 17083,51 грн. інфляційних витрат, 5726,10 грн. трьох відсотків річних, 6324,48 грн. матеріальної компенсації, 1154,61 грн. держмита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

При винесенні рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 06.10.2000р. між сторонами по справі укладено договір про сумісну інвестиційну діяльність №521/200, в який 26.03.2003р. сторони внесли зміни та доповнення, виклавши його у новій редакції у вигляді договору про сумісну діяльність №774/2003 (далі - договір), за умовами якого сторони для досягнення спільної господарської мети - одержання прибутку зобов'язались здійснювати сумісну діяльність. Суд першої інстанції дійшов висновку про встановлення матеріалами справи факту виконання позивачем своїх зобов'язань за договором в повному обсязі. Між тим, відповідач, на думку місцевого господарського суду, свої зобов'язання виконав не в повному обсязі, а саме: не перерахував належну позивачу частку прибутку, отриманого за 2008 рік, 1 квартал 2009 року від спільної діяльності сторін, з огляду на що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача частки прибутку, індексу інфляції, трьох відсотків річних та матеріальної компенсації підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, відповідач (ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. За доводами скаржника існують розбіжності між показниками прибутку за 2008 рік, 1 квартал 2009 року, наведеними у протоколах розподілу прибутку, наданих до суду позивачем, та у звітах про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, наданих до суду відповідачем.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2011р. апеляційна скарга ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" прийнята до провадження та призначена до розгляду.

10.01.2012р. ухвалою Одеського апеляційного господарського суду провадження по справі №9/17-3587-2011 було зупинено у зв'язку з призначенням судової бухгалтерської експертизи.

01.06.2012р. у зв'язку з надходженням висновку експерту та закінченням судової експертизи ухвалою Одеського апеляційного господарського суду провадження по справі №9/17-3587-2011 було поновлено провадження у справі.

У судових засіданнях представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача (Дочірнього підприємства „БІ ЄНД ВАЙ") у судових засіданнях надавав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, наданому до апеляційного господарського суду 05.01.2012р. за вх.№4218/11/Д3 та у клопотанні, наданому до апеляційного господарського суду 06.07.2012р. за вх.№4218/11/Д12.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт", з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що 06.10.2000р. між Білгород-Дністровським морським торговельним портом (відповідач, порт) та ДП „БІ ЄНД ВАЙ" (підприємець, позивач) було укладено договір про сумісну інвестиційну діяльність між Білгород-Дністровським морським торговельним портом і ДП „БІ ЄНД ВАЙ" №521/200, за умовами якого сторони здійснювали сумісну взаємовигідну діяльність на території та акваторії порту, використовуючи виробничі приміщення, інженерні споруди та виробниче обладнання, які належить порту та підприємцю, забезпечують сумісне фінансування об'єктів, які входять в состав перевантажного комплексу в обумовленому обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що 26.03.2003р. між тими ж сторонами було укладено договір №774/2003 про внесення змін та доповнень в договір про сумісну інвестиційну діяльність між Білгород-Дністровським морським торговельним портом і ДП „БІ ЄНД ВАЙ" від 06.10.2000р. №521/200 (надалі -договір) та викладено його у новій редакції.

За п.2.1 договору сторони договору для досягнення спільної господарської мети -одержання прибутку зобов'язуються здійснювати сумісну діяльність.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що керівництво сумісною діяльністю і ведення спільних справ по виконанню зобов'язань за цим договором покладається на порт згідно з виданою підприємством довіреністю і здійснюється відповідно до чинного законодавства України. Така довіреність становить невід'ємну частину договору про сумісну діяльність оформлюється відповідно до глави 4 Цивільного кодексу України.

Згідно із п.4.2.8 договору порт зобов'язався вести відокремлений баланс, статистичну звітність, бухгалтерський облік і податкову звітність сумісної діяльності відповідно до чинного законодавства, відкрити поточний рахунок та керувати ним.

Відповідно до п.5.1 договору порт і підприємство визначають вид і обсяг своїх внесків у сумісну діяльність, що здійснюються шляхом внесення коштів чи майна, включаючи нематеріальні активи, що безпосередньо використовуються у сумісній діяльності. Перелік і вартість таких внесків зазначені відповідно в додатках 1 і 2, що є невід'ємною частиною цього договору.

За умовами п.п. 6.1-6.4 договору прибуток від сумісної діяльності визначається в порядку, передбаченому чинним законодавством України, яким регулюється здійснення сумісної діяльності на території України без створення юридичної особи, а також умовами укладеного договору. Загальний прибуток, що належатиме порту і підприємству, поділяється між ними пропорційно внескам у сумісну діяльність, зазначених у додатках 1, 2. При цьому прибуток розподіляється у співвідношенні: Порту - 60%, Підприємству - 40%. Зазначений у пункті 6.2. даного договору порядок розподілу прибутку обов'язково корегується з урахуванням змін внесків сторін. Згідно з розділом 5 цього договору. Корегування оформлюється підписанням додаткових угод, які є невід'ємними частинами цього договору. Прибуток, одержаний після сплати податку на прибуток по декларації від сумісної діяльності, перераховується портом у вигляді щоквартальних платежів не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним, виходячи з фактичного щоквартального прибутку, отриманого портом. Сторони щорічно не пізніше 25 числа звітного місяця проводять звіряння розрахунків і погашення заборгованості на підставі складених у результаті перевірки Актів звіряння розрахунків і погашення заборгованості.

Приписами п.п. 8.1, 8.3, 8.4 встановлено, що сторони несуть взаємну майнову відповідальність відповідно до чинного законодавства України у випадку невиконання, несвоєчасного або неналежного виконання зобов'язань за цим договором. Сторони передбачають установлення штрафних санкцій щодо порушень взаємної платіжної дисципліни за даним договором, згідно чинного законодавства. Відшкодування винною стороною збитків і сплати штрафів, передбачених пунктами 8.2 та 8.3 не звільняє її від виконання зобов'язань за цим договором.

Згідно з п.п. 11.1-11.2 сторони будуть прикладати всі зусилля для того, щоб вирішувати усі розбіжності і суперечки, пов'язані з даним договором, шляхом переговорів. При неможливості розв'язати суперечки шляхом переговорів, вони підлягають розгляду в господарському суді Одеської області.

Пунктом 13.1 договору встановлено, що даний договір укладався на трьох річний термін, набирає чинності з дати підпису і діє до 31.12.2015р.

В подальшому між сторонами укладалися протоколи про зміну вкладів учасників сумісної діяльності за договором №771/2003 від 26.03.2003р. та змінювався відсоток внесеного сторонами у сумісну діяльність майна.

З наявної в матеріалах справи додаткової угоди від 08.08.2006р. між ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" та ДП „БІ ЄНД ВАЙ" про внесення змін до договору про сумісну діяльність №774/2003 від 26.03.2003р. вбачається, що в преамбулі договору найменування Білгород-Дністровський морський торговельний порт було змінено на ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт".

Матеріалами справи встановлено, що 28.04.2007р. між сторонами було укладено додаток до договору №774/2003 від 26.03.2003р. про сумісну інвестиційну діяльність між Білгород-Дністровським морським торговельним портом і ДП „БІ ЄНД ВАЙ", в якому сторони погодили, що вклад порту 64%, а вклад підприємства 36% (відсоткове співвідношення вкладів у подальшому не змінювалось, що підтверджується протоколами розподілу прибутку за 2008р. та 2009р.).

З матеріалів справи вбачається, що 26.03.2009 р. між сторонами було укладено угоду про дострокове розірвання договору.

У подальшому позивачем було направлено відповідачу претензію №1 на суму 92 641,00 грн. належних позивачу за розподілом прибутку отриманого від спільної діяльності, з пропозицією врегулювати даний спір у досудовому порядку та сплатити Підприємству протягом місяця зазначену заборгованість.

У відповідь на вказану претензію позивача, 19.08.2011р. ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" було направлено лист №2172, в якому відповідач відмовив у задоволенні вищезазначеної претензії.

З наявного в матеріалах справи висновку судово-економічної експертизи по справі 9/17-3587-2011 від 30.05.2012р. вбачається, що не надається за можливе встановити суму прибутку отриманого по договору про сумісну діяльність №774/2003 від 26.03.2003р. між ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" та ДП „БІ ЄНД ВАЙ" на протязі 2008р., окрім того, при умові достовірного відображення первинних документів у регістрах бухгалтерського обліку та звітності документально підтверджується отримання сумісною діяльністю сторін за договором про сумісну діяльність №774/2003 від 26.03.2003р. прибутку на протязі 1 кварталу 2009р. у сумі 175613,93 грн. При цьому, експерт зазначив, що не надається за можливе встановити в повному обсязі проведення господарських операцій по вищевказаному договору про сумісну діяльність.

За вимогами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

За ч.2 ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом (ст. 1134 ЦК України).

За приписами ст. 1139 ЦК України прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Аналогічно розподіляються також витрати та збитки учасників (ст. 1137 ЦК України).

За ст. 359 ЦК України плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Відповідно до ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

З огляду на вищевикладене апеляційний господарський суд дійшов висновку, що на протязі 1 кварталу 2009р. сумісною діяльністю сторін за договором про сумісну діяльність №774/2003 від 26.03.2003р. було отримано прибуток у розмірі 175613,93 грн., враховуючи протокол розподілу прибутку за перший квартал 2009р. до договору про сумісну діяльність №774/2003 від 26.03.2003р. вищевказана сума прибутку має бути розподілена між сторонами пропорційно до вкладів, а саме: ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" -64%, що у гривневому еквіваленті отриманого прибутку за вказаний період складає 112392,93 грн. , а ДП „БІ ЄНД ВАЙ" -34% що у гривневому еквіваленті отриманого прибутку за вказаний період складає 63221 грн.

Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується отриманням сумісною діяльністю сторін за договором про сумісну діяльність №774/2003 від 26.03.2003р. за 1 квартал 2009р. прибутку у розмірі 175613,93 грн., позовні вимоги ДП „БІ ЄНД ВАЙ" в частині стягнення з відповідача 63221 грн. частки прибутку, отриманого за 1 квартал 2009р. за договором про сумісну діяльність №774/2003 від 26.03.2003р. підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Щодо позовних вимог ДП „БІ ЄНД ВАЙ" про стягнення з відповідача частки прибутку, отриманого за 2008р. за договором про сумісну діяльність №774/2003 від 26.03.2003р. у розмірі 23105,52 грн., апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ДП „БІ ЄНД ВАЙ" в цій частині з огляду на те, що матеріалами справи не підтверджується, а позивачем не доведено в розумінні ст. ст. 32-33 ГПК України, наявності прибутку від сумісною діяльністю за договором про сумісну діяльність №774/2003 від 26.03.2003р. за 2008р.

Щодо стягнення позовних вимог ДП „БІ ЄНД ВАЙ" про стягнення з ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" 17083,51 грн. інфляційних та 5726,10 грн. 3% річних, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги розрахунки 3% річних та індексу інфляції, надані позивачем до суду першої інстанції в частині стягнення 4108,71 грн. 3% річних та 12226,88 грн. інфляційних з огляду на їх законність та доведеність. В інший частині позовні вимоги ДП „БІ ЄНД ВАЙ" про стягнення з ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" 3% річних та витрат від інфляції не підлягають задоволенню, у зв'язку з тим, що не доведено отримання прибутку від сумісною діяльністю за договором про сумісну діяльність №774/2003 від 26.03.2003р. за 2008р.

Окрім того, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ДП „БІ ЄНД ВАЙ" в частині стягнення з відповідача матеріальної компенсації у розмірі 6324,48 грн. за частку (36 %) спільного майна - матеріальних цінностей придбаних портом за кошти отримані від спільної діяльності за договором про сумісну інвестиційну діяльність № 521/200 від 06.10.2000 р. (у новій редакції Договір про сумісну діяльність №774/2003 від 26.03.2003 р.).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав та необхідність часткового задоволення позовних вимог ДП „БІ ЄНД ВАЙ" в частині стягнення з ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" 63221 грн. основної заборгованості, 4108,71 грн. трьох відсотків річних, 12226,88 грн. інфляційних втрат та 6324,48 грн. матеріальної компенсації, в решті позовних вимог - відмовити.

За таких обставин апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" та часткового скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду як такого, що винесене з порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин справи.

В силу вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, на ІТЗ судового процесу та державного мита за розгляд апеляційної скарги покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 04 листопада 2011 року у справі №9/17-3587-2011 скасувати частково, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:

„Позов Дочірнього підприємства „БІ ЄНД ВАЙ" задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 01125689) на користь Дочірнього підприємства „БІ ЄНД ВАЙ" (65012, м. Одеса, пров. Мукачівський, 6/3, офіс 11, код ОКПО 31121174) 63221 (шістдесят три тисячі двісті двадцять одна) грн. основної заборгованості, 4108 (чотири тисячі сто вісім) грн. 71 коп. трьох відсотків річних, 12226 (дванадцять тисяч двісті двадцять шість) грн. 88 коп. інфляційних втрат, 6324 (шість тисяч триста двадцять чотири) грн. 48 коп. матеріальної компенсації, 859 (вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 02 коп. держмита та 175 (сто сімдесят п'ять) грн. 58 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити".

3. Стягнути з Дочірнього підприємства „БІ ЄНД ВАЙ" (65012, м. Одеса, пров. Мукачівський, 6/3, офіс 11, код ОКПО 31121174) 63221 (шістдесят три тисячі двісті двадцять одна) на користь Державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 01125689) 295 (двісті дев'яносто п'ять) грн. 55 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 11 липня 2012 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов М.В. Михайлов А.І. Ярош