Постанова

від 05.07.2012 по справі 5017/406/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2012 р.Справа № 5017/406/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.

суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.

При секретарі Щербатюк О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином;

від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Одеської області від 26 березня 2012 року

по справі № 5017/406/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Літера Київ", м. Київ, вул. Здолбуновського, 7-А

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 12 523, 51 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Літера Київ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 12 523,51 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26 березня 2012 року по справі № 5017/406/2012 (суддя Меденцев П.А.) позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 26 березня 2012 року по справі № 5017/406/2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права, а також заявив про застосування строків позовної давності.

Позивач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення та розписки, а матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представника позивача, а тим паче, що в ухвалі суду апеляційної інстанції від 27.04.2012 року про прийняття апеляційної скарги до провадження було зазначено, що незабезпечення сторонами в судове засідання своїх представників не буде перешкоджати розгляду апеляційної скарги.

Від позивача, представники якого не з'явились у судове засідання апеляційної інстанції, ніяких клопотань не надходило.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, заслухавши представника відповідача, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, 09 листопада 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Літера Київ" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір поставки за №76, за яким позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити цей товар.

На підставі вищезазначеного договору відповідачу було поставлено книжкову продукцію на загальну суму 12 523,51 грн.

Станом на дату подачі цієї позовної заяви Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 товар повністю не оплачено, поставлена продукція не повернута, що є порушенням (невиконанням) відповідачем своїх зобов'язань за Договором.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, а відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарським судом правильно встановлено, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання щодо поставки Відповідачу товару, що підтверджується накладними: №18192 від 17.07.2008 року на суму 402,56 грн.; №18193 від 17.07.2008 року на суму 7,73 грн.; №15520 від 19.07.2008 року на суму 175,97 грн.; №11751 від 17.04.2008 року на суму 162,73 грн.; №9863 від 03.04.2008 року на суму 30,78 грн.; №4881 від 28.02.2008 року на суму 215,17 грн.; №14927 від 29.05.2008 року на суму 225,05 грн.; №31324 від 06.12.2007 року на суму 3 472,07 грн.; №31325 від 06.12.2007 року на суму 630,85 грн.; №31326 від 06.12.2007 року на суму 734,54 грн.; №35586 від 27.12.2007 року на суму 424,53 грн.; №35587 від 27.12.2007 року на суму 2,41 грн.; №14720 від 22.05.2008 року на суму 61,56 грн.; №14721 від 22.05.2008 року на суму 8,06 грн.; №15184 від 05.07.2008 року на суму 195,12 грн.; №15185 від 05.07.2008 року на суму 3,95 грн.; №15372 від 12.07.2008 року на суму 234,10 грн.; №1543 від 31.01.2008 року на суму 452,77 грн.; №1544 від 31.01.2008 року на суму 4,82 грн.; №875 від 24.01.2008 року на суму 1,93 грн.; №874 від 24.01.2008 року на суму 307,25 грн.; №10048 від 10.04.2008 року на суму 212,84 грн.; №31562 від 13.12.2007 року на суму 675,37 грн.; №1169 від 10.01.2008 року на суму 373,00 грн.; №685 від 17.01.2008 року на суму 208,34 грн.; №1385 від 17.01.2008 року на суму 133,44 грн.; №1854 від 07.02.2008 року на суму 253,54 грн.; №2871 від 14.02.2008 року на суму 458,61 грн.; №2082 від 14.02.2008 року на суму 122,94 грн.; №4406 від 21.02.2008 року на суму 535,19 грн.; №4407 від 21.02.2008 року на суму 22,80 грн.; №7194 від 06.03.2008 року на суму 120,49 грн.; №7444 від 13.03.2008 року на суму 132,28 грн.; №7692 від 20.03.2008 року на суму 62,97 грн.; №7859 від 27.03.2008 року на суму 46,43 грн.; №7860 від 27.03.2008 року на суму 103,06 грн.; №12025 від 24.04.2008 року на суму 138,70 грн.; №12171 від 08.05.2008 року на суму 134,08 грн.; №12172 від 08.05.2008 року на суму 105,84 грн.; №12334 від 08.05.2008 року на суму 19,29 грн.; №12504 від 15.05.2008 року на суму 102,93 грн.; №17711 від 26.06.2008 року на суму 198,80 грн.; №17843 від 03.07.2008 року на суму 38,59 грн.; №18023 від 10.07.2008 року на суму 69,20 грн.; №20037 від 24.07.2008 року на суму 48,00 грн.; №20207 від 31.07.2008 року на суму 106,73 грн.; №20817 від 14.08.2008 року на суму 192,21 грн.; №20998 від 21.08.2008 року на суму 156,88 грн., підписаними обома сторонами та скріплені печатками.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.3.6. договору поставки, право власності на книжкову продукцію перейшло на відповідача з моменту його отримання у позивача.

Відповідно до п.7.3. договору поставки відповідач прийняв на себе зобов'язання надавати позивачу щоденні, щотижневі та щомісячні звіти за всіма найменуваннями та за всіма групами товарів, у визначених даним пунктом договору обсягах.

Але в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем, за час дії вказаного договору, від відповідача жодного звіту із зазначенням обумовленої у звітах інформації.

Більш того, до часу звернення позивача до суду з позовом не було здійснено на рахунок чи у касу позивача жодної оплати за придбану за договором поставки книжкову продукцію.

В зв'язку з тим, що строк оплати за придбану книжкову продукцію сторонами у договорі поставки не був визначений, позивач листом-вимогою № 24 від 05.10.2011р. запропонував відповідачу на власний вибір у семиденний термін повернути нереалізовану книжкову продукцію та сплатити кошти за реалізовану книжкову продукцію, а у разі неповернення книжкової продукції сплатити заборгованість за вище зазначеним договором поставки у розмірі 12 523,51 грн.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем не було здійснено ані повернення (повне або часткове) придбаної у позивача книжкової продукції, ані здійснено оплату (повну або часткову) за придбану у позивача книжкову продукцію. Крім того, будь-якої відповіді на вищезазначений лист-вимогу позивач від відповідача не отримав.

Частина 2 ст. 598 ЦК України допускає припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 1 ст. 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Частина 1 ст.610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за поставлену книжкову продукцію у розмірі 12 523,51 грн. є обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню повністю.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що господарський суд, відмовляючи в задоволенні клопотання про продовження строку розгляду справи обмежив можливість апелянта на подання доказів, заяв, клопотань з зміненими підставами позову, зокрема про необхідність застосування встановлених строків позовної давності, підготовку зустрічного позову, чим обмежив права апелянта на правову допомогу. Така позиція відповідача не заслуговує на увагу тому, що 13.03.2012 року відповідач звернулася до суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи.

16.03.2012 року ( за 24 доби до закінчення 2 місячного терміну розгляду справи) заявила клопотання про продовження терміну розгляду апеляційної скарги на 15 днів (а.с.68).

22.03.2012 року ОСОБА_1 знову просить надати її справу для ознайомлення та зняття копій. Тобто для захисту своїх прав відповідач мав значний час.

26.03.2012 року, у день винесення рішення, відповідач до суду знову не з'явився, не скористався своїм правом захищати свої інтереси, зокрема, на заявлення застосування строку позовної давності. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 намагалася затягнути розгляд справи.

Таким чином відповідач мав всі можливості та повинен був заявити про застосування до заявлених позивачем вимог строків позовної давності, чого ним зроблено не було, а отже така заява, що надана на стадії апеляційного розгляду задоволенню не підлягає.

Отже, судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи відповідачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б підтвердили позиції відповідача у будь - якій частині, а надані докази не є такими, що в розумінні вищезазначених статей підтверджують обставини, на які посилається відповідач.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.

Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Одеса, на рішення господарського суду Одеської області від 26 березня 2012 року по справі № 5017/406/2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 09 липня 2012 року.

Головуючий суддя: М.В. Михайлов

Суддя: А.І. Ярош

Суддя: О.О. Журавльов