Постанова

від 10.07.2012 по справі 5023/946/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2012 р. Справа № 5023/946/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М. , суддя Гетьман Р.А.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача -Наугольної О.В. (дов. № 10 від 06.06.2012 р.)

відповідача -ОСОБА_7 (дов. № 12 від 03.05.2012 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_6, м. Харків (вх. № 1489 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 05.04.12 р. у справі № 5023/946/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксус Трейд", м. Київ

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_6, м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, згідно якої, після уточнень позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 94560,04 грн. заборгованості, 8529,99 грн. пені, 4266,55 грн. -3% річних, 6411,15 грн. інфляційних втрат, 2607,79 грн. судового збору та 15000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05 квітня 2012 року (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Фізичної особи підприємця ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксус Трейд" 94560,04 грн. боргу, 8529,99 грн. пені, 4266,55 грн. -3% річних, 6411,15 грн. інфляційних втрат, 2607,79 грн. судового збору та 15000,00 грн. витрати на послуги адвоката.

Відповідач, з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення господарського суду Харківської області по справі № 5023/946/12 від 05.04.2012 р. Також відповідач просить витрати пов'язані з розглядом справи № 5023/946/12 покласти на позивача. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому заявник скарги зазначає, що справу було розглянуто за відсутністю представника відповідача без врахування клопотання про відкладення розгляду справи, що позбавило останнього можливості надати свої докази по справі для повного врегулювання тих обставин, на які посилається позивач.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2012 р. розгляд апеляційної скарги по даній справі відкладено для надання сторонами додаткових доказів по справі.

На виконання ухвали відповідачем до суду апеляційної інстанції надані додаткові пояснення по справі з документальним обґрунтуванням, в яких заявник скарги зазначає, що згідно договорів № 0102-2009 від 01.02.09р.; № 08-01/2010 від 07.01.10р.; № 3 від 04.01.11р. за період з 2009р. по 2011 р. було всього сплачено 87998,36 грн., у тому числі переказами на ім'я директора ТОВ "Люксус Трейд" -ОСОБА_8 Крім того, зазначив про повернення товару за видатковими накладними на суму 19482,07 грн. з посиланням на квитанції про прийняття вантажу. Таким чином, вважає, що заборгованість відповідача перед позивачем по спірним правовідносинам складає 862,05 грн.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. При цьому зазначає, що відповідачем не надано жодного належного доказу проведення оплати за договорами поставки; вважає, що надані відповідачем копії заяв про переказ готівки фізичним особам не підтверджують оплату товару за договорами, оскільки вказані докази не відповідають умовам договору та не узгоджуються з нормами чинного законодавства. Також позивач посилається на те, що надані позивачем квитанції про прийняття вантажу не мають відношення до спірних правовідносин, оскільки відправником зазначено ПП «Астарта», а повернення товару відбулося за договорами, укладеними між ТОВ "Люксус Трейд" та ПП «Астарта».

Відповідач в судове засідання 14 червня 2012 року не з'явився, але через канцелярію суду надав клопотанням про відкладення розгляду справи в зв'язку з терміновим відрядженням представника відповідача.

Представник позивача на виконання ухвали від 22.05.2012 р. надав для огляду в судовому засіданні оригінали видаткових накладних з поставки товару за договорами № 0102-2009 від 01.02.09р.; № 08-01/2010 від 07.01.10р.; № 3 від 04.01.11р. за період з 2009 року по 2011 рік.

Також, в судовому засіданні представник позивача звернувся з заявою про продовження строку вирішення спору за межами строків, визначених ст. 69 ГПК України, на15 днів та відкладення розгляду справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду клопотання позивача задоволено, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 03 липня 2012 року.

В судовому засіданні 03 липня 2012 року сторони підтвердили свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 01.02.2009 р. між ТОВ "Люксус Трейд" (постачальником) та ФОП ОСОБА_6 (покупцем) був укладений договір поставки № 0102-2009.

П. 1.1. договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію, оплачувати її згідно узгоджених цін. П. 5.2. договору визначено, що оплата окремих партій товару здійснюється на умовах відстрочки платежу 45 днів з моменту поставки.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 01.07.2009 р. по 14.09.2009 р. позивач здійснив поставку товарів в строки та на умовах, визначених договором, а відповідач отримав цей товар.

Несплачена вартість товару по цьому договору становила 24456,10 грн.

Також, матеріали справи свідчать про те, що 07.01.2010 р. між ТОВ "Люксус Трейд" (постачальником) та ФОП ОСОБА_6 (покупцем) був укладений договір поставки № 08-01/2010.

П. 1.1. договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію, оплачувати її згідно узгоджених цін. П. 5.2. договору передбачено, що оплата окремих партій товару здійснюється на умовах відстрочки платежу 45 днів з моменту поставки.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 09.06.2010 р. по 24.03.2011 р. позивач здійснив поставку товарів в строки та на умовах, визначених договором, а відповідач отримав цей товар. Несплачена вартість товару по цьому договору становила 67201,79 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2011 р. між ТОВ "Люксус Трейд" (постачальником) та ФОП ОСОБА_6 (покупцем) був укладений договір поставки № 3.

П. 1.1. договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію, оплачувати її згідно узгоджених цін. П. 5.2. договору передбачено, що оплата окремих партій товару здійснюється на умовах відстрочки платежу 45 днів з моменту поставки.

Судом першої інстанції також встановлено, що в період з 18.04.2011 р. по 24.06.2011 р. позивач здійснив поставку товарів в строки та на умовах, визначених договором, а відповідач отримав цей товар. Несплачена вартість товару по цьому договору становила 9902,15 грн.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за вказаними договорами становила 101560,04 грн.

Звертаючись до господарського суду позивач зазначив про те, що відповідачем були перераховані позивачу 18.11.2009 р. грошові кошти в розмірі 6000,00 грн., 10.12.2009 р. в сумі 5000,00 грн. та 27.08.2010 р. в сумі 7000,00 грн. 17.06.2009 р. позивач поставив відповідачу товар на суму 6875,28 грн., в зв'язку з чим заборгованість відповідача склала 94560,04 грн., яка станом на момент розгляду справи відповідачем залишилась несплаченою.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526, 692 Цивільного кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та його часткової оплати з боку відповідача, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, тому суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 94560,04 грн.

П. 6.1. договорів № 0102-2009 від 01.02.2009 р., № 08-01/2010 р. від 07.01.2010 р. та № 3 від 04.01.2011 р., за порушення строків розрахунків, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

У відповідності до п. 6.1 договору позивачем нарахована відповідачу пеня в розмірі 8529,99 грн.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який визнано судом першої інстанції таким, що відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", в зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 8529,99 грн. пені судом задоволено.

Крім того, у відповідності до ст.625 ЦК України місцевий господарський суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних та річних, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 4266,55 грн. -3% річних, 6411,15 грн. інфляційних втрат також визнана обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в апеляційній скарзі заборгованість за договором в розмірі 94560,04 грн. не визнає, посилаючись на те, що згідно договорів № 0102-2009 від 01.02.09р.; № 08-01/2010 від 07.01.10р.; № 3 від 04.01.11р. за період з 2009р. по 2011 р. було всього сплачено 87998,36 грн., у тому числі переказами на ім'я директора ТОВ "Люксус Трейд" -ОСОБА_8 На підтвердження наведених доводів відповідачем надано до суду копії заяв про переказ готівки фізичній особі -ОСОБА_8 Згідно вказаних заяв платником переказу є фізична особа -ОСОБА_5

Колегія суддів не приймає вказані платіжні документи в якості доказів на підтвердження проведення відповідачем оплати за отриманий товар згідно договорів № 0102-2009 від 01.02.09р.; № 08-01/2010 від 07.01.10р.; № 3 від 04.01.11р. та зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 1097 ЦК України, розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1088 ЦК України, сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 5.2 договорів поставки позивачем та відповідачем було чітко обрано вид безготівкових розрахунків, а саме: розрахунки здійснюються в гривнях в безготівковій формі чи в готівковій (з дотриманням вимог Положення про ведення касових операцій в національній валюті України). В полі підстави платежу покупець зобов'язаний посилатись на номер документу, що містить інформацію про вартість замовлення, в оплату поставки, за яким сплачуються кошти.

В свою чергу, вказані договори поставки містять реквізити сторін, де чітко вказано, що постачальником за договором є ТОВ «Люксус Трейд», а не будь-яка фізична особа та зазначено розрахунковий рахунок, за яким відповідач був зобов'язаний сплачувати кошти.

Між тим, у заявах про переказ готівки фізичною особою ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_8 відсутні будь-які дані щодо підстав, за якими сплачувались кошти, а також відомості щодо вчинення дій за дорученням відповідача. За таких обставин, колегія суддів вважає зазначені платежі такими що не мають відношення до договірних відносин між сторонами по справі, оскільки такі платежі носять особистий характер.

Посилання відповідача на вантажні квитанції, як на доказ повернення позивачу товару колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відправником в наданих відповідачем документах зазначено сторонню юридичну особу - ПП «СД Астарта».

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення.

Однак, ані накладні на повернення товару, ані квитанції про приймання вантажу не містять посилання на договори № 0102-2009 від 01.02.09р.; № 08-01/2010 від 07.01.10р.; № 3 від 04.01.11р., в зв'язку з чим відповідачем не доведено, що повернення товару відбувались саме в межах вказаних договорів поставки.

Нормами ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В даному випадку надані позивачем до господарського суду первинні документи бухгалтерського обліку підтверджують здійснення поставки за договорами № 0102-2009 від 01.02.09р.; № 08-01/2010 від 07.01.10р.; № 3 від 04.01.11р. та отримання відповідачем товару за видатковими накладними. При цьому оригінали відповідних накладних були досліджені колегією суддів у повному обсязі під час здійснення апеляційного провадження по даній справі.

В свою чергу, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність у нього заборгованості по спірним поставкам, в зв'язку з чим у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача сплати основного боргу в розмірі 94560,04 грн., а також 8529,99 грн. пені, 4266,55 грн. три відсотки річних, 6411,15 грн. інфляційних витрат, нарахованих за порушення грошового зобов'язання.

Отже, позовні вимоги в зазначеній частині правомірно визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню в зв'язку з доведеністю як самого факту наявності боргу, порушення умов договору щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, так і наявності правових підстав для його стягнення відповідно до приписів ст.ст. 526, 530, 599, 692 ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в зв'язку з тим, що справу було розглянуто за відсутністю представника відповідача, також не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та є такими, що спростовуються матеріалами справи, які свідчать про те, що судом першої інстанції було створено належні умови для всебічного та повного з'ясування вирішення господарського спору по суті. Розгляд справи неодноразово відкладався, у тому числі двічі за клопотанням відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи.

Але, відповідач вимоги ухвал не виконав, будь-яких пояснень або заперечень по суті позовних вимог та витребуваних документів не надав, та процесуальним правом захисту своїх інтересів при розгляді справи в судових засіданнях 13.03.2012р., 22.03.2012р., 05.04.2012р. не скористався, хоча знав про те, що триває розгляд справи, але ніяким чином не сприяв всебічному та повному з'ясуванню всіх обставин справи при розгляді справи в суді. Крім того, відповідач відповідно до ст. 28 ГПК України не був позбавлений права направити в судове засідання іншого представника. Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України. З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд правомірно на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Звертаючись до господарського суду , позивач також просив стягнути з відповідача 15000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Задовольняючи позовні вимоги в зазначеній частині суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та адвокатом Порхун С.В. був укладений договір № 32 про надання правової допомоги від 14.11.2011 р. на суму 15000,00 грн., згідно якого виконавець (адвокат Порхун С.В.) надав правову допомогу замовнику (ТОВ «ЛюксусТрейд»), а останній сплатив за надання правової допомоги 15000,00 грн. за платіжним дорученням № 145 від 06.12.2011 р.

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в зазначеній частині, виходячи з наступного.

Згідно ст. 44 ГПК України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

З огляду на те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, колегія суддів визначає правову природу зазначених витрат підприємства в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, колегією суддів враховано, що при відшкодуванні витрат на оплату послуг адвоката за рахунок позивача слід дотримуватись принципу «розумного обґрунтування»розміру оплати юридичної допомоги, закріпленого в Правилах адвокатської етики (схвалено Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом №6/VI від 12.10.1999року).

Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики угода про надання правової допомоги - це договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) - зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди.

Формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст. 33 Правил адвокатської етики. При визначенні розміру оплати слід враховувати обсяг часу і роботи, що був затрачений адвокатом під час виконання своїх обов'язків по договору.

Умовами договору про надання правової допомоги № 32 від 14.11.2011року передбачена загальна вартість наданих послуг у вигляді представництва інтересів та захист прав ТОВ «ЛюксусТрейд»у господарському суді першої інстанції з питання стягнення з ФОП ОСОБА_6 грошових коштів у сумі 15000,00грн. Умовами договору (п. 3.2) передбачено складання акту виконаних робіт про надану правову допомогу.

Однак, позивачем не надано до господарського суду акту виконаних робіт за договором про надання правової допомоги № 32 від 14.11.2011року, а також звіту про виконану роботу адвокатом під час розгляду справи в суді першої інстанції. Позивачем документально не обґрунтовано фактичні витрати, пов'язаних з виконанням угоди, не наведено критерію об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до платіжного доручення № 145 від 06.12.2011 року, яке надане позивачем в підтвердження оплати послуг адвоката, зазначено «за правову допомогу», а не адвокатські послуги, як то передбачено вимогами ст.44, 48 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованим розмір оплати послуг адвоката, заявлених для відшкодування. Враховуючи викладене, заявлені до стягнення судові витрати в розмірі 15000,00 грн. за адвокатські послуги є необґрунтованим і безпідставним, та визнаються колегією суддів таким, що не підлягає задоволенню. В зв'язку з чим рішення в зазначеній частині підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись статтями статями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_6, м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 05 квітня 2012 року по справі № 5023/946/12 в частині стягнення 15000,00 грн. витрат на послуги адвоката скасувати.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 09 липня 2012 року.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гетьман Р.А.