Постанова

від 08.06.2012 по справі 2а-7799/10/5/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 червня 2012 р. (11:37) Справа №2а-7799/10/5/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Павленко Н.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_2, договір про надання правових послуг від 29.05.2010 року, паспорт серії НОМЕР_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2010 № 0025721701/1.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.07.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 16.12.2010 року по справі призначено судову бухгалтерську експертизу, у зв'язку з чим провадження по справі зупинено до одержання її результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.07.2011 року провадження по справі поновлено.

Ухвалою суду від 03.11.2011 року по справі призначено повторну судову бухгалтерську експертизу, у зв'язку з чим провадження по справі зупинено до одержання її результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.05.2012 року провадження по справі поновлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.06.2012 року первинного відповідача по справі замінено на його правонаступника - Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 08.06.2012 року, наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема тим, що відповідачем при проведенні перевірки та визначенні податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з розміру товарних залишків, не були витребувані акти інвентаризації та акти, в яких зафіксовані залишки товарних запасів станом на 31.12.2008 року.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином - телефонограмою від 30.05.2012 року. Клопотання про відкладення розгляду справи відповідач до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив. Раніше відповідачем було надано заперечення на адміністративний позові, в якому він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що позивачем в порушення п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» не було проведено умовного продажу товарних залишків у зв'язку з анулюванням реєстрації платника податку на додану вартість на суму 61324,68 грн. Крім того, позивачем до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість не були включені суми податку від реалізації товарів ТОВ «Джонаголд» та ТОВ «Грінвуд Фінанс». На підставі зазначеного вище, позивачу було донараховано податкове зобов'язання та були застосовані до нього штрафні санкції.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 06.09.2007 року проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_3 від 06.09.2007 року (а.с.11).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 07.09.2007 року перебуває на податковому обліку у ДПІ в м. Сімферополі.

Згідно із свідоцтвом серії Є в„– 602720 від 01.01.2009 року позивач з січня 2009 року знаходиться на спрощеній системі оподаткування (а.с.13).

Крім того, 03.08.2009 року позивачем отримане свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100238198 (а.с.12).

Посадовими особами ДПІ в м. Сімферополі у період з 15.01.2010 року по 28.01.2010 року проведено документальну виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1) за період з 07.09.2007 року по 30.09.2009 року.

За результатами перевірки складено акт № 663/17-1/НОМЕР_1 від 28.01.2010 року (а.с.22-33), в якому зафіксовано порушення позивачем п.9.8 ст. 9, п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виявилось у заниженні податкового зобов'язання на суму ПДВ - 10862,11 грн.

Перевіркою встановлено, що за період з 04.10.2007 року по 31.12.2008 року та з 03.08.2009 року по 30.09.2009 року ОСОБА_1 задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 146205,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за перевіряємий період встановлено їх заниження.

Згідно наданих до перевірки документів ФОП ОСОБА_1 відповідно до заяви про зняття як платник ПДВ від 14.01.2009 року вх.№ 1640/п, на 31.12.2008 року мав залишки на суму 61324,68 грн., у тому числі сума ПДВ - 10220,78 грн.

Таким чином, станом на 31.12.2008 року ОСОБА_1 у відповідності до положень п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» зобов'язаний був визнати умовний продаж придбаних товарів, віднесених до складу податкового кредиту минулих років в сумі ПДВ - 10220,78 грн. та задекларувати податкові зобов'язання у грудні 2008 року в сумі ПДВ 10220,78 грн.

У порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ФОП ОСОБА_1 не включив до складу податкових зобов'язань суму ПДВ всього 641,33 грн., у тому числі 595,33 грн. у квітні 2008 року від ТОВ «Джонаголд» (ЄДРПОУ 34700645) та суму 46 грн. у серпні 2009 року від ТОВ «Грінвуд Фінанс» (ЄДРПОУ 33535227029).

Акт перевірки № 663/17-1/НОМЕР_1 від 28.01.2010 року позивачем підписаний, один примірник акту отриманий.

На підставі даних акту, враховуючи виявлені під час перевірки порушення, відповідачем 30.01.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000561701/0, яким визначено суму податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість в сумі 16293,16 грн., у тому числі 10862,11 грн. за основним платежем та 5431,05 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.35).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивачем було його оскаржено до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (а.с.42-43).

За результатами розгляду первинної скарги позивача Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим 06.04.2010 року прийнято рішення за № 9320/П/25-017 (а.с.37-38).

Під час розгляду скарги встановлено, що ФОП ОСОБА_1 була надана до ДПІ в м. Сімферополі декларація за грудень 2008 року (від 20.01.2009 року № 265773), де згідно розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість зафіксовані причини корегування податкового зобов'язання з ПДВ (ПДВ на остаток товару на 31.12.2008 року) на суму 135,00 грн. ПДВ, що не визначено в акті перевірки від 28.01.2010 року № 663/17-1/НОМЕР_1 та не враховано при визначенні перевіркою суми заниженого податкового зобов'язання.

Враховуючи зазначене, ДПІ в м. Сімферополі скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.01.2010 року № 0000561701/0 у частині 135,00 грн. нарахованого податку на додану вартість і 67,50 грн. застосованої штрафної санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

За наслідками розгляду первинної скарги позивача, на підставі даних акту перевірки від 28.01.2010 року № 663/17-1/НОМЕР_1, податковим органом 08.04.2010 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0025721701/1, в якому визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16090,66 грн., у тому числі 10727,11 грн. за основним платежем та 5363,55 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.36).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до Державної податкової адміністрації в АР Крим (а.с.41).

Однак, рішенням Державної податкової адміністрації в АР Крим від 14.05.2010 року № 439/П/25-023 (а.с.39) повторна скарга позивача залишена без розгляду у зв'язку з пропущенням строку, встановленого на оскарження.

Не погодившись з рішеннями податкового органу, прийнятими в адміністративному порядку, позивачем податкове повідомлення-рішення від 08.04.2010 року № 0025721701/1 було оскаржено у судовому порядку.

Під час розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій та встановлено наступне.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Як зазначалось вище, на момент проведення перевірки позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, про що ним було отримано свідоцтво серії Є в„– 602720 від 01.01.2009 року.

Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 від 03.07.1998 року (чинному на момент проведення перевірки позивача) було передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Пунктом 2 Указу було встановлено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

При цьому, згідно з п. 4 Указу спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

На підставі зазначеного вище, позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, був зареєстрований платником податку на додану вартість згідно із свідоцтвом № 100238198 від 03.08.2009 року.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Реєстрація осіб як платників на додану вартість була передбачена статтею 9 Закону №168. Згідно з пунктом 9.8 цієї статті реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання;

д) установчі документи особи, зареєстрованої як платник податку, за рішенням суду визнані недійсними;

е) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті «а» цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б» - «е» цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 14.01.2009 року до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим була надана заява про зняття з обліку як платника податку на додану вартість.

Враховуючи вимоги п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем було проведено інвентаризаційний опис товарних залишків на кінець податкового періоду, за яким відбувається анулювання реєстрації платником податку на додану вартість (а.с.67-68).

Згідно з даним описом вартість товарних залишків (кава Академія) станом на 31.12.008 року становить 375,39 грн.

З урахуванням суми товарних залишків, позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2008 року у розмірі 135,00 грн. та задекларовано його у податковій декларації за відповідний звітний період (а.с.80-83).

Проте, за висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки від 28.01.2010 року № 663/17-1/НОМЕР_1, сума товарних залишків позивача на кінець останнього звітного податкового періоду становить 61324,68 грн.

Зазначене призвело до заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2008 року на суму 10085,78 грн. (10220,78 грн. - 135,00 грн.).

Враховуючи наявну розбіжність між даними податкового органу та даними платника податку, з метою визначення дійсної суми товарних залишків позивача станом на 31.12.2008 року, судом по справі було призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої було доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Експертом 31.05.2011 року було надано висновок № 241 судово-бухгалтерської експертизи, проведеної за матеріалами справи № 2а-7799/10/5/0170 (а.с.101-104).

За висновками експерта, згідно представленим на дослідження первинним документам бухгалтерського обліку ФОП ОСОБА_1., станом на 31.12.008 року залишки товарно-матеріальних цінностей складають 53068,60 грн.

Висновки експерта щодо суми товарно-матеріальних залишків позивача станом на 31.12.2008 року зроблені за наслідками вивчення первинних документів: накладних на придбання товарів від постачальників та накладних на реалізацію товарів, а також бухгалтерських регістрів - оборотних відомостей по рахунку 281 «Товари на складі».

Зведені дані експертного дослідження викладені у додатку № 1 до висновку № 241 від 31.05.2011 року (а.с.105-167).

Заперечуючи проти висновків експертного дослідження щодо суми товарно-матеріальних залишків станом на 31.12.2008 року, позивачем було зазначено про те, що експертом необґрунтовано були використані дані про залишки товарів на складі, оскільки вказаний товар згідно з договором відповідального зберігання № 01 від 01.10.2007 року (а.с.202-203) знаходиться на зберіганні у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Суд не погоджується з доводами позивача в цій частині з урахуванням наступного.

Згідно з ч.1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Отже, за умовами договору зберігання право власності на товар не переходить від поклажодавця до зберігача, таке право зберігається за поклажодавцем.

Таким чином, речі (товари), які знаходяться на відповідальному зберіганні, мають бути обліковані у бухгалтерському обліку поклажодавця, якому вони належать на праві власності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п.2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.п. 1,2 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) визначені Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за № 893/4186 (далі по тексту - Інструкція № 291).

Відповідно до Інструкції № 291 на рахунку 28 «Товари» ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу.

На субрахунку 281 «Товари на складі» ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо.

Враховуючи зазначене вище, суд вважає правомірним використання експертом при проведенні експертного дослідження щодо залишків товарних запасів позивача, окрім первинних документів (накладних), також бухгалтерського регістру - оборотно-сальдової відомості по рахунку № 281 «Товари на складі» за період з 07.09.2007 року по 31.12.2008 року.

Будь-яких інших доказів, які б вказували на суму товарних залишків, позивачем ані суду, ані експертові представлено не було.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в поставі або ухвалі.

Вивчивши документи, наявні в матеріалах справи, співставивши їх з нормами законодавства, суд погоджується з висновками експерта, викладені у висновку № 241 від 31.05.2011 року.

За таких обставин, станом на 31.12.2008 року сума товарних залишків ФОП ОСОБА_1. становила 53068,60 грн.

З урахуванням зазначеного вище, керуючись положеннями п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач повинен був збільшити суму своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2008 року на суму 8844,77 грн. Однак, вказана сума податку на додану вартість позивачем у податковій декларації за грудень 2008 року задекларована не була.

Відповідно до п.б) п.п.4.2.2. п.4.2 ст. 4 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (що був чинний на момент прийняття оскаржуваного рішення, далі по тексту - Закону № 2181) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що податковим органом правомірно збільшено суму податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 8844,77 грн., а також застосовані до нього штрафні санкції у розмірі 4422,39 грн.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 08.04.2010 року № 0025721701/1 в цій частині є таким, що прийнято Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим правомірно, у зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування у цій частині.

Що стосується висновків податкового органу про заниження позивачем суми податкового зобов'язання на суму 641,33 грн., у тому числі 595,33 грн. за квітень 2008 року та 46,00 грн. за серпень 2009 року, то суд зазначає наступне.

Висновки податкового органу щодо заниження позивачем суми податкового зобов'язання на суму 595,33 грн. обґрунтовані тим, що позивачем до його складу не було включено суму податку, яка була отримана від реалізації товарів ТОВ «Джонаголд» у квітні 2008 року.

Відповідно до п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну (п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону № 168).

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Пунктом 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону № 168 встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з даними податкового органу, позивачем у квітні 2008 року було реалізовано товар ТОВ «Джонаголд» (ідентифікаційний номер 347006401099) на загальну суму ПДВ 595,33 грн.

Проте, наявними в матеріалах справи документами не підтверджуються висновки податкового органу щодо проведення між позивачем та ТОВ «Джонаголд» господарської операції у квітні 2008 року.

Водночас, матеріали справи вказують на те, що позивачем у жовтні 2007 року було реалізовано товар ТОВ «Джонаголд» на суму ПДВ 595,33 грн., у тому числі 570,34 грн. згідно податкової накладної № 1 від 09.10.2007 року та 25,00 грн. згідно податкової накладної № 19 від 22.10.2007 року (а.с.78-79).

Про те, що названі податкові накладні були видані позивачем саме у жовтні 2007 року вказують, зокрема, відомості Реєстру отриманих та виданих податкових накладних (а.с.75-77).

Враховуючи вимоги п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем податкові зобов'язання по господарській операції з ТОВ «Джонаголд» на суму ПДВ 595,33 грн. задекларовані у жовтні 2007 року, про що свідчить надана позивачем копія податкової декларації за відповідний звітний період.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів того, що реалізація товарів позивачем ТОВ «Джонаголд» на суму ПДВ 595,33 грн. відбулась у квітні 2008 року.

На підставі зазначеного вище, суд вважає необґрунтованим донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 595,33 грн. та застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 297,67 грн. У зв'язку з чим, податкове повідомлення рішення від 08.04.2010 року № 0025721701/1 в цій частині є таким, що прийнято Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим протиправно та підлягає скасуванню.

Що стосується здійснення позивачем господарської операції з ТОВ «Грінвуд фінанс» у серпні 2008 року на суму 46,00 грн., то суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у серпні 2008 року реалізовано товар (каву Hausbrandt) ТОВ «Гринвуд фінанс» на суму 276,00 грн., в тому числі ПДВ - 46,00 грн., що підтверджується податковою накладною № 31 від 12.08.2009 року.

Отже, сума податкового зобов'язання по вказаній господарській операції у відповідності до положень п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» мала бути задекларована позивачем у серпні 2009 року.

Проте, згідно даних податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року (а.с.17-18), вказана сума податкового зобов'язання по контрагенту ТОВ «Грінвуд фінанс» позивачем не була облікована.

За таких умов, суд вважає правомірним донарахування позивачу податку на додану вартість на суму 46,00 грн. та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 23,00 грн. У зв'язку з чим, податкове повідомлення рішення від 08.04.2010 року № 0025721701/1 в цій частині є таким, що прийнято Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим правомірно. Отже, відсутні підстави для його скасування в цій частині.

Підсумовуючи зазначене вище, під час розгляду справи підтверджено правомірність збільшення податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 8890,77 грн. (8844,77+46) та застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 4245,39 грн. (4222,39+23).

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 08.04.2010 року № 0025721701/1 є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 1836,34 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 918,16 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Враховуючи зазначене вище, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, витрати зі сплати судового збору у розмірі 0,58 грн. пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні, яке відбулось 08.06.2012 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 08.06.2012 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 08.04.2010 року № 0025721701/1 в частині донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1836,34 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 918,16 грн.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 0,58 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби України.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.