Ухвала

від 22.10.2012 по справі 2а-7799/10/5/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-7799/10/5/0170

22.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лядової Т.Р.,

суддів Горошко Н.П. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

Сторони та їх представники у судове засідання не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 08.06.12 у справі № 2а-7799/10/5/0170

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим,95018)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М.Залки,1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.04.2010 № 0025721701/1.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.06.2012 року позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 08.04.2010 року № 0025721701/1 в частині донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1836,34 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 918,16 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 0,58 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби України.

На зазначене судове рішення від позивача та відповідача надійшли апеляційні скарги, в яких ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення.

Апеляційні скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони та їх представники у судове засідання не з'явилися, про місце та час розгляду справи сповіщені у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез'явившихся сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами ДПІ в м. Сімферополі у період з 15.01.2010 року по 28.01.2010 року проведено документальну виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за період з 07.09.2007 року по 30.09.2009 року.

За результатами перевірки складено акт № 663/17-1/1932513539 від 28.01.2010 року (арк.с.22-33), в якому зафіксовано порушення позивачем п.9.8 ст. 9, п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що виявилось у заниженні податкового зобов'язання на суму ПДВ -10862,11 грн.

Перевіркою встановлено, що за період з 04.10.2007 року по 31.12.2008 року та з 03.08.2009 року по 30.09.2009 року ОСОБА_2 задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 146205,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за перевіряємий період встановлено їх заниження.

Згідно наданих до перевірки документів ФОП ОСОБА_2 відповідно до заяви про зняття як платник ПДВ від 14.01.2009 року вх.№ 1640/п, на 31.12.2008 року мав залишки на суму 61324,68 грн., у тому числі сума ПДВ -10220,78 грн.

Таким чином, станом на 31.12.2008 року ОСОБА_2 у відповідності до положень п.9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість"зобов'язаний був визнати умовний продаж придбаних товарів, віднесених до складу податкового кредиту минулих років в сумі ПДВ -10220,78 грн. та задекларувати податкові зобов'язання у грудні 2008 року в сумі ПДВ 10220,78 грн.

У порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"ФОП ОСОБА_2 не включив до складу податкових зобов'язань суму ПДВ всього 641,33 грн., у тому числі 595,33 грн. у квітні 2008 року від ТОВ "Джонаголд" та суму 46 грн. у серпні 2009 року від ТОВ "Грінвуд Фінанс".

Акт перевірки № 663/17-1/1932513539 від 28.01.2010 року позивачем підписаний, один примірник акту отриманий.

На підставі даних акту, враховуючи виявлені під час перевірки порушення, відповідачем 30.01.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000561701/0, яким визначено суму податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість в сумі 16293,16 грн., у тому числі 10862,11 грн. за основним платежем та 5431,05 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (арк.с.35).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивачем було його оскаржено до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (арк.с.42-43).

За результатами розгляду первинної скарги позивача Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим 06.04.2010 року прийнято рішення за № 9320/П/25-017 (арк.с.37-38).

Під час розгляду скарги встановлено, що ФОП ОСОБА_2 була надана до ДПІ в м. Сімферополі декларація за грудень 2008 року (від 20.01.2009 року № 265773), де згідно розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість зафіксовані причини корегування податкового зобов'язання з ПДВ (ПДВ на остаток товару на 31.12.2008 року) на суму 135,00 грн. ПДВ, що не визначено в акті перевірки від 28.01.2010 року № 663/17-1/1932513539 та не враховано при визначенні перевіркою суми заниженого податкового зобов'язання.

Враховуючи зазначене, ДПІ в м. Сімферополі скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.01.2010 року № 0000561701/0 у частині 135,00 грн. нарахованого податку на додану вартість і 67,50 грн. застосованої штрафної санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

За наслідками розгляду первинної скарги позивача, на підставі даних акту перевірки від 28.01.2010 року № 663/17-1/1932513539, податковим органом 08.04.2010 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0025721701/1, в якому визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16090,66 грн., у тому числі 10727,11 грн. за основним платежем та 5363,55 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (арк.с.36).

З матеріалів справи вбачається, що на момент проведення перевірки позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, про що ним було отримано свідоцтво серії Є № 602720 від 01.01.2009 року.

Відповідно до п. 4 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

На підставі зазначеного вище, позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, був зареєстрований платником податку на додану вартість згідно із свідоцтвом НОМЕР_1 від 03.08.2009 року.

Реєстрація осіб як платників на додану вартість була передбачена статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР. Згідно з пунктом 9.8 цієї статті реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання;

д) установчі документи особи, зареєстрованої як платник податку, за рішенням суду визнані недійсними;

е) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті "а"цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "е"цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 14.01.2009 року до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим була надана заява про зняття з обліку як платника податку на додану вартість.

Враховуючи вимоги п.9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", позивачем було проведено інвентаризаційний опис товарних залишків на кінець податкового періоду, за яким відбувається анулювання реєстрації платником податку на додану вартість (арк.с.67-68).

Згідно з даним описом вартість товарних залишків (кава Академія) станом на 31.12.008 року становить 375,39 грн.

З урахуванням суми товарних залишків, позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2008 року у розмірі 135,00 грн. та задекларовано його у податковій декларації за відповідний звітний період (а.с.80-83).

Проте, за висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки від 28.01.2010 року № 663/17-1/1932513539, сума товарних залишків позивача на кінець останнього звітного податкового періоду становить 61324,68 грн.

Зазначене призвело до заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2008 року на суму 10085,78 грн.

За висновками проведеної у справі судово-бухгалтерської експертизи, згідно представленим на дослідження первинним документам бухгалтерського обліку ФОП ОСОБА_2, станом на 31.12.008 року залишки товарно-матеріальних цінностей складають 53068,60 грн.

Висновки експерта щодо суми товарно-матеріальних залишків позивача станом на 31.12.2008 року зроблені за наслідками вивчення первинних документів: накладних на придбання товарів від постачальників та накладних на реалізацію товарів, а також бухгалтерських регістрів -оборотних відомостей по рахунку 281 "Товари на складі".

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач заперечуючи проти висновків експертного дослідження щодо суми товарно-матеріальних залишків станом на 31.12.2008 року, наполягав на тому, що експертом необґрунтовано були використані дані про залишки товарів на складі, оскільки вказаний товар згідно з договором відповідального зберігання №01 від 01.10.2007 року (арк.с.202-203) знаходиться на зберіганні у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з такими доводами відповідача в цій частині з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Отже, за умовами договору зберігання право власності на товар не переходить від поклажодавця до зберігача, таке право зберігається за поклажодавцем.

Таким чином, речі (товари), які знаходяться на відповідальному зберіганні, мають бути обліковані у бухгалтерському обліку поклажодавця, якому вони належать на праві власності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п.2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.п. 1,2 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291 на рахунку 28 "Товари"ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу.

На субрахунку 281 "Товари на складі"ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо.

Отже при експертному дослідженні правомірно використано експертом щодо залишків товарних запасів позивача, окрім первинних документів (накладних), також бухгалтерського регістру -оборотно-сальдової відомості по рахунку № 281 "Товари на складі"за період з 07.09.2007 року по 31.12.2008 року.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що станом на 31.12.2008 року сума товарних залишків ФОП ОСОБА_2 становила 53068,60 грн.

А отже судом першої інстанції правомірно визначено, що керуючись положеннями п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", позивач повинен був збільшити суму своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2008 року на суму 8844,77 грн. Однак, вказана сума податку на додану вартість позивачем у податковій декларації за грудень 2008 року задекларована не була.

Відповідно до п.б) п.п.4.2.2. п.4.2 ст. 4 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(що був чинний на момент прийняття оскаржуваного рішення, далі по тексту -Закону № 2181) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б"підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність збільшення суми податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 8844,77 грн., а також застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 4422,39 грн., а отже податкове повідомлення-рішення від 08.04.2010 року № 0025721701/1 в цій частині є таким, що прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, у зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування у цій частині.

Що стосується висновків податкового органу про заниження позивачем суми податкового зобов'язання на суму 641,33 грн., у тому числі 595,33 грн. за квітень 2008 року та 46,00 грн. за серпень 2009 року, то судом першої інстанції також вірно встановлено наступне.

Висновки податкового органу щодо заниження позивачем суми податкового зобов'язання на суму 595,33 грн. обґрунтовані тим, що позивачем до його складу не було включено суму податку, яка була отримана від реалізації товарів ТОВ "Джонаголд"у квітні 2008 року.

Відповідно до п.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з даними податкового органу, позивачем у квітні 2008 року було реалізовано товар ТОВ "Джонаголд" на загальну суму ПДВ 595,33 грн.

Проте, наявними в матеріалах справи документами не підтверджуються висновки податкового органу щодо проведення між позивачем та ТОВ "Джонаголд"господарської операції у квітні 2008 року.

Разом з тим матеріалами справи підтверджується, що позивачем у жовтні 2007 року було реалізовано товар ТОВ "Джонаголд"на суму ПДВ 595,33 грн., у тому числі 570,34 грн. згідно податкової накладної № 1 від 09.10.2007 року та 25,00 грн. згідно податкової накладної № 19 від 22.10.2007 року (арк.с.78-79).

Про те, що названі податкові накладні були видані позивачем саме у жовтні 2007 року вказують, зокрема, відомості Реєстру отриманих та виданих податкових накладних (арк.с.75-77).

Враховуючи вимоги п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"позивачем податкові зобов'язання по господарській операції з ТОВ "Джонаголд"на суму ПДВ 595,33 грн. задекларовані у жовтні 2007 року, про що свідчить надана позивачем копія податкової декларації за відповідний звітний період.

Доказів того, що реалізація товарів позивачем ТОВ "Джонаголд"на суму ПДВ 595,33 грн. відбулась у квітні 2008 року відповідачем у порядку ст. 71 КАС України не надано.

Отже судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 595,33 грн. та застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 297,67 грн., а отже податкове повідомлення рішення від 08.04.2010 року № 0025721701/1 в цій частині є таким, що прийнято протиправно та підлягає скасуванню.

Щодо здійснення позивачем господарської операції з ТОВ "Грінвуд фінанс"у серпні 2008 року на суму 46,00 грн., судом першої інстанції також вірно встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у серпні 2008 року реалізовано товар (каву Hausbrandt) ТОВ "Гринвуд фінанс"на суму 276,00 грн., в тому числі ПДВ -46,00 грн., що підтверджується податковою накладною № 31 від 12.08.2009 року.

Отже, сума податкового зобов'язання по вказаній господарській операції у відповідності до положень п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" мала бути задекларована позивачем у серпні 2009 року.

Проте, згідно даних податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року (а.с.17-18), вказана сума податкового зобов'язання по контрагенту ТОВ "Грінвуд фінанс"позивачем не була облікована.

Отже судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність донарахування позивачу податку на додану вартість на суму 46,00 грн. та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 23,00 грн. У зв'язку з чим, податкове повідомлення рішення від 08.04.2010 року № 0025721701/1 в цій частині є таким, що прийнято у відповідності до норм чинного законодавства та відсутні підстави для його скасування в цій частині.

Враховуючи всі вищевикладені обставини справи, судом першої інстанції безперечно встановлені підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2010 року № 0025721701/1 в частині збільшення податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 1836,34 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 918,16 грн.

Судова колегія зазначає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для скасування судового рішення з мотивів, викладених в апеляційних скаргах не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 08.06.12 у справі № 2а-7799/10/5/0170 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.Р.Лядова