Постанова

від 05.07.2012 по справі 2а-3406/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2012 р. № 2а-3406/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.

при секретарі судового засідання Голуб О.Є.

за участю представників сторін:

від позивача - Дарчук М.М.

від відповідача - Білецька О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом

Мале підприємство "Руно" до Державна податкова інспекція у Мостиському районі про про скасування податкових повідомлень-рішень ,

в с т а н о в и в :

Мале підприємство «Руно»звернулось до суду з адміністративним позовом до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень - рішень від 18.01.2012 року №0000012321 та №0000022321.

В зв'язку із завершенням реорганізації позивача, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, суд на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України ) замінив відповідача - державну податкову інспекцію у Мостиському районі Львівської області, його правонаступником - Городоцькою міжрайонною державною податковою інспекцією Львівської області ДПС.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки висновки відповідача про відсутність реального товарного характеру операцій по придбанню нафтопродуктів у контрагентів ТзОВ «Транс Нафта 2009», ПП «Дніпрокомплект» є безпідставними та необґрунтованими, позивачем до перевірки було надано всі первинні документи на підтвердження реальності вказаних операцій. Про фактичне отримання позивачем нафтопродуктів від ТзОВ «Транс Нафта 2009»свідчить те, що доставка товару здійснювалась залізничним транспортом, залізничні накладні, копії яких надано, супроводжували товар до станції призначення і були передані вантажоодержувачу (позивачу) разом з товаром. Про фактичне отримання МП «Руно»нафтопродуктів від ПП «Дніпрокомплект»свідчить те, що доставка придбаних нафтопродуктів здійснювалась постачальником, що підтверджується поданими до перевірки товарно -транспортними накладними. Позивач полодіє власною автобазою, власними та орендованими АЗСЮ бензовозами, використало придбані нафтопродукти у власній господарській діяльності шляхом реалізації цих нафтопродуктів за вищими цінами на власних АЗС та дрібно гуртовими партіями іншим суб'єктам господарювання. Дані обставини підтверджують факт придбання позивачем нафтопродуктів у ТзОВ «Транс Нафта 2009»та ПП «Дніпрокомплект»для використання його у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку. Відтак позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив задовольнити в повному обсязі, надав пояснення аналогічно до викладеного в позовній заяві.

Відповідачем подано до суду заперечення на позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій з контрагентом ТзОВ «Транс Нафта 2009», відтак позивачем занижено податок на прибуток за 4 кв.2010 року в сумі 206756 грн. та 1 кв.2011 року в сумі 383038 грн. та занижено податок на додану вартість за січень 2011 року в сумі 274427 грн. та за березень 2011 року в сумі 197408 грн. Вказує на те, що перевіркою встановлено, що у контрагента позивача ТзОВ «Транс Нафта 2009»відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь -якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Вказує, що оскільки актом перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва встановлено безтоварність операцій по взаєморозрахунках ТзОВ «Транс Нафта 2009»із ТОВ «Палтекс»та ТОВ «Укройлпродукт», то відповідно операції МП «Руно»із ТзОВ «Транс Нафта 2009»є безтоварними. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення винесені правомірно і підстав для їх скасування немає.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 10 липня 2012 року.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

На підставі наказу від 16.12.2011 року №328 працівниками ДПІ у Мостиському районі Львівської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку МП «Руно»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в частині взаємовідносин з ТзОВ «Олівін Ойл»(код ЄДРПОУ 33098638), ТзОВ «Транснафта 2009»( код ЄДРПОУ 36791933) за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт від 27.12.2011 року №125/23-19323361 (далі -акт перевірки).

Як вбачається з акта перевірки, перевіркою встановлено порушення МП «Руно»(далі -позивач) п.5.1, 5.2.1, 5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року в сумі 206 756 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 383038 грн.; та порушення п.1.7, 1.8, 7.2.3, 7.4.1, 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.198.2, 198.3, 198.4, 198.6, 201.1., 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 ПК України внаслідок чого занижено податок на додану вартість за січень 2011 року в сумі 274427 грн. ,березень 2011 року в сумі 197408 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення -рішення від 18.01.2012 року:

- №0000012321, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 471836 грн., в тому числі за основним платежем 471835 грн. та за штрафними санкціями 1 грн.;

- №0000022321, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 641484 грн., в тому числі за основним платежем 589794 грн. та за штрафними санкціями 51690 грн.

Як вбачається з акта перевірки, висновки податкового органу обґрунтовуються тим, що згідно акта перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 03.10.2011 року №1176/3/23-40-36791933 встановлено, що у контрагента позивача ТзОВ «Транс Нафта 2009»відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь -якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Вказує, що оскільки актом перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва встановлено безтоварність операцій по взаєморозрахунках ТзОВ «Транс Нафта 2009»із ТОВ «Палтекс»та ТОВ «Укройлпродукт», то відповідно операції МП «Руно»із ТзОВ «Транс Нафта 2009»є безтоварними.

Відповідно до п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами і доповненнями (далі -Закон 334), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 Закону 334, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.1.7.Закону України «Про податок на додану вартість»у редакції, що діяла на момент здійснення операцій по договору(далі -Закон168), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.1.8.Закону 168, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.7.2.3 Закону 168, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.7.4.1. Закону 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 Податкового кодексу України із змінами і доповненнями (далі -ПК України), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п.201.6 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.201.7.ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.201.10. ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що 22.02.2010 року між позивачем (покупець) та ТзОВ «Транс Нафта 2009»(продавець) укладено договір №ТЗ-2010, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти окремими партіями згідно умов вказаного договору. Вид, марка, кількість товару по вказаному договору визначаються сторонами на кожну окрему партію товару в додаткових угодах до вказаного договору, які є його невід'ємною частиною. Відповідно до п.3.1 вказаного договору, поставка товару здійснюється на умовах FCA та CPT в редакції Інкотермс - 2000. Згідно п.3.3 договору вказано, що поставка товару здійснюється залізничним транспортом. Датою поставки вважається дата штемпеля станції відправки товару на адресу отримувача, що фіксується в акті прийому -передачі. Згідно п.3.5 договору, право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту передачі товару перевізнику.

Також сторонами договору було підписано додаткові угоди до договору №ТЗ-2010 від 22.02.2010 року: №22 від 31.12.2010 року (стосовно строків дії договору), №20 від 10.12.2010 року (обумовлено поставку товару: бензин А-92 в кількості 60 м.т.), №21 від 28.10.2010 року (обумовлено поставку товару: бензин Аи-92-50 в кількості 60 м.т.), №23 від 18.01.2011 року (обумовлено поставку товару: бензин А-92 в кількості 60 м. т.), №24 від 14.02.2011 року (обумовлено поставку товару: бензин автомобільний Аи-92-50 в кількості 60 м.т.), №25 від 16.02.2011 року (обумовлено поставку товару: бензин Аи-95 в кількості 60 м.т.).

Вказані операції оформлені накладними, рахунками -фактурами від 13.12.2010 року №165, №173 від 28.12.2010 року, №178 від 19.01.2011 року, №190 від 14.02.2011 року, №191 від 17.02.2011року; актами приймання -передачі №0154 від 10.12.2010 року, №0160 від 29.12.2010 року, №0164 від 18.01.2011 року, №0175 від 15.02.2011 року, №0176 від 17.02.2011 року.

За наслідками операцій по вказаному договору продавець ТзОВ «Транс Нафта 2009»виписала позивачу податкові накладні від 10.12.2010 року №154 (ПДВ в сумі 83155,02 грн.), від 29.12.2010 року №160 (ПДВ в сумі 82249,88 грн.), від 18.01.2011 року №165 (ПДВ в розмірі 109022,30 грн.), №6 від 15.02.2011 року (ПДВ в розмірі 92018,68 грн.), №7 від 17.02.2011 року (ПДВ в розмірі 105389,28 грн.).

Як вбачається з витягу з ЄДРПОУ серії АЄ №614484, до основних видів діяльності Малого підприємства «Руно» відноситься:роздрібна торгівля пальним, оптова торгівля пальним, діяльність готелів, діяльність ресторанів, діяльність барів, інші види рекреаційної діяльності (том 2 а.с.63).

Як вбачається з витягу з ЄДРПОУ серії АЄ №614485, контрагент позивача ТзОВ «Транс Нафта 2009»є зареєстроване суб'єктом господарювання з 29.10.2009 року, не є припиненим, до основних видів діяльності якого відноситься оптова торгівля паливом (том 2 а.с.64). Слід також зазначити, що як вбачається з вказаного витягу місцезнаходження контрагента є підтвердженим.

На підтвердження реальності вказаних операцій позивачем подано копії договору та додатків до договору, копії рахунків -фактур, актів прийому -передачі, накладних (транспортних залізничних), паспорту бензину, податкових накладних, сертифікатів відповідності, паспорту якості, платіжні доручення.

У підтвердження фізичних, технічних та технологічних можливостей позивача для реалізації нафтопродуктів представниками останнього подано копія свідоцтва про право власності на нафтобазу, що розташована за адресою: Львівська область, Мостиський район, м. Судова Вишня, вул. Лісозаводська,2а; копію технологічної схеми розташування резервуарів та трубопроводів складу на підтвердження того, що для зберігання нафтопродуктів підприємство має в наявності резервуар ємністю 200куб.м.; копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (бензовозів, причепів)(том 1 а.с.127-132).

Позивач також пояснив, що відповідальними за отримання, зберігання та відвантаження нафтопродуктів та МП «Руно»є завідувач складом паливно -мастильних матеріалів Гоц Р.М. та заступник завскладу паливно -мастильних матеріалів Каранько Р.М., з якими укладено договір про повну матеріальну відповідальність, копії яких долучено до матеріалів справи разом з копіями доручень. Факт отримання працівниками позивача Гоц Р.М. та Каранько Р.М. нафтопродуктів такод підтверджується довідкою, виданою ст. Судова Вишня ДТГО «Львівська залізниця»від 12.06.2012 року №6, копія якої долучена до матеріалів справи.

На підтвердження факту реалізації отриманих нафтопродуктів та використання в господарській діяльності позивачем подано копії книг складського обліку за грудень 2010 по квітень 2011 року по бензину А92 та за січень -квітень 2011 року по бензину А95, накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, товарно -транспортних накладних на підтвердження реалізації нафтопродуктів дрібно -гуртовими партіями (том 1 а.с.133-203).

На підтвердження факту передачі придбаних нафтопродуктів на власні АЗС на реалізацію роздрібним покупцям позивачем подано копії змінних звітів по АЗС за грудень 2010 року по березень 2011 року (том 1 а.с.204-233).

На підтвердження оплати за придбані нафтопродукти ТзОВ «Транс Нафта 2009»позивачем подано копії платіжних доручень за грудень 2010 року -березень 2011 року (в тому числі сплату ПДВ в ціні товару) (том 2 а.с.1-53).

Для отримання нафтопродуктів від постачальників, транспортування яких відбувається залізницею, позивач уклав договір з ДТГО «Львівська залізниця»на обслуговування під'їзної колії протяжністю 30пмк., яка примикає до станції Судова Вишня, копії договорів долучено до матеріалів справи. Позивач вказує на те, що для отримання нафтопродуктів, що перевозяться залізницею він використовує згенерований ключ та цифровий підпис, для цього було укладено договір про надання інформаційних послуг цифрового підпису з ДП «Головний інформаційно -обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України», копію якого долучено до справи (том 2 а.с. 58-60).

Також судом враховується подана позивачем копія довідки від 15.03.2012 року №31/2-22-80/36791933, складеної ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС за наслідками проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Транс Нафта 2009»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків відомостей за січень та травень 2011 року, якою встановлено, що отримано висновок від ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо відсутності ознак фіктивності та щодо реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Транс Нафта 2009»за січень та травень 2011 року, звіркою встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із контрагентами.

Як вбачається з матеріалів справи, як в позивача, так і в його контрагента на момент проведення вищеописаних господарських операцій були отримані свідоцтва платника ПДВ, доказів їх анулювання не подано.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Наявні у позивача МП «Руно»документи, зокрема договір, додатки до договору, рахунки -фактури, акти прийому -передачі, накладні (транспортні залізничні), паспорти бензину, податкові накладні, сертифікати відповідності, паспорти якості, платіжні доручення, складені за результатами проведених операцій, є первинними документами у розумінні ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Розрахунок позивача з ТзОВ «Транс Нафта 2009»за надані послуги здійснено через банківську установу, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями. Отже, у позивача наявні усі документи, передбачені правилами ведення податкового обліку, що підтверджує реальність здійснення господарських операцій з ТзОВ «Транс Нафта 2009», що свідчить про помилковість висновку податкового органу про безтоварність операцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Попри свій обов'язок, відповідач не довів суду неможливості здійснення МП «Руно»господарських операцій з ТзОВ «Транс Нафта 2009». Висновки відповідача про неправомірне формування позивачем податкового кредиту, по суті ґрунтуються лише на результатах проведеної ДПІ у Голосіївському районі м. Києва перевірки ТзОВ «Транс Нафта 2009».

Судом не беруться до уваги твердження відповідача про те, що в жодній із представлених до перевірки МП «Руно»транспортній залізничній накладній не зазначено ні власником, ні відправником контрагента ТзОВ «Транс Нафта 2009», оскільки відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 року №644, Переліку небезпечних вантажів за номерами ООН, затвердженого Наказом Міністерство транспорту та зв'язку від 25.11.2000 № 1430 "Про внесення змін до наказу Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644 та Правил перевезення наливних вантажів", ст.1 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», п.2,3 Порядку проведення спеціального навчання працівників суб'єктів перевезення небезпечних вантажів, затвердженого Постановою КМ України від 31.10.2007 № 1285, відправником нафтопродуктів (зокрема бензину за шифром 3012) є зазначена в перевізних документах юридична або фізична особа яка підготовлює та подає цей вантаж для перевезення та має відповідний сертифікат (свідоцтво), а не продавець вантажу, як це стверджує податковий орган. Крім того, у накладній №32295917 у графі «заяви і відмітки відправника»вказано, що товар по договору з ТзОВ «Транс Нафта 2009». Натомість, судом беруться до уваги пояснення представників позивача про те, що про факт отримання позивачем від контрагента ТзОВ «Транс Нафта 2009»нафтопродуктів свідчать акти прийому - передачі в яких зазначені номери залізничних вагонів, які відповідають номерам, що вказані у залізничних накладних.

Крім того, при проведенні перевірки податковим органом не взято до уваги той факт, що згідно вищенаведеного договору, поставка товару здійснюється на умовах FCA та CPT в редакції Інкотермс - 2000. Згідно умов поставки FCA та CPT Інкотермс - 2000, перевізником є будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

Суд погоджується з думкою позивача про недопустимість такого підходу відповідача до правової оцінки правовідносин щодо формування податкового кредиту, оскільки відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт -це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, сам висновок про нікчемність правочину, є безпідставними і не доводять правомірності збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та по податку на прибуток.

Зважаючи на те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 18.01.2012 року №0000012321 та №0000022321 не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку, що вказані податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи наведене, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вказана позиція по суті узгоджується із висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в ухвалі від 22.06.2011 року у справі №К-10512/08, ухвалі від 06.07.2011 року у справі №К-25786/08, ухвалі від 12.07.2011 року у справі №К-40582/09, постанові від 24.05.2011 року у справі №К/9991/1114/11.

Судові витрати у вигляді судового збору (2146 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 158, 160 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення від 18.01.2012 року №0000012321 та №0000022321.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого підприємства «Руно»(адреса: Львівська область, Мостиський район, м. Судова Вишня, вул. Лісозаводська, 2а, код ЄДРПОУ 19323361) 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна