Ухвала

від 05.12.2013 по справі 2а-3406/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року Справа № 9104/147839/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.

за участю секретаря судового засідання: Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2012 р. по справі за позовом Малого підприємства "Руно" до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Мале підприємство «Руно» звернулось до суду з адміністративним позовом до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень - рішень від 18.01.2012 року №0000012321 та №0000022321.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки висновки відповідача про відсутність реального товарного характеру операцій по придбанню нафтопродуктів у контрагентів ТзОВ «Транс Нафта 2009», ПП «Дніпрокомплект» є безпідставними та необґрунтованими, позивачем до перевірки було надано всі первинні документи на підтвердження реальності вказаних операцій. Про фактичне отримання позивачем нафтопродуктів від ТзОВ «Транс Нафта 2009» свідчить те, що доставка товару здійснювалась залізничним транспортом, залізничні накладні, копії яких надано, супроводжували товар до станції призначення і були передані вантажоодержувачу (позивачу) разом з товаром. Про фактичне отримання МП «Руно» нафтопродуктів від ПП «Дніпрокомплект» свідчить те, що доставка придбаних нафтопродуктів здійснювалась постачальником, що підтверджується поданими до перевірки товарно-транспортними накладними. Позивач володіє власною автобазою, власними та орендованими АЗСЮ бензовозами, використало придбані нафтопродукти у власній господарській діяльності шляхом реалізації цих нафтопродуктів за вищими цінами на власних АЗС та дрібно гуртовими партіями іншим суб'єктам господарювання. Дані обставини підтверджують факт придбання позивачем нафтопродуктів у ТзОВ «Транс Нафта 2009» та ПП «Дніпрокомплект» для використання його у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2012 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 18.01.2012 року №0000012321 та №0000022321.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Малого підприємства «Руно» (адреса: Львівська область, Мостиський район, м. Судова Вишня, вул. Лісозаводська, 2а, код ЄДРПОУ 19323361) 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень судового збору.

Задовольняючи адміністративний позов суд зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 18.01.2012 року №0000012321 та №0000022321 не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Зокрема апелянт зазначив, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій з контрагентом ТзОВ «Транс Нафта 2009», відтак позивачем занижено податок на прибуток за 4 кв. 2010 року в сумі 206756 грн. та 1 кв. 2011 року в сумі 383038 грн. та занижено податок на додану вартість за січень 2011 року в сумі 274427 грн. та за березень 2011 року в сумі 197408 грн. Вказує на те, що перевіркою встановлено, що у контрагента позивача ТзОВ «Транс Нафта 2009» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь - якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Вказує, що оскільки актом перевірки ДПІ у Голосїївському районі м. Києва встановлено безтоварність операцій по взаєморозрахунках ТзОВ «Транс Нафта 2009» із ТОВ «Палтекс» та ТОВ «Укройлпродукт», то відповідно операції МП «Руно» із ТзОВ «Транс Нафта 2009» є безтоварними. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені правомірно і підстав для їх скасування немає.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

На підставі наказу від 16.12.2011 року №328 працівниками ДПІ у Мостиському районі Львівської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку МП «Руно» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в частині взаємовідносин з ТзОВ «Олівін Ойл» (код ЄДРПОУ 33098638), ТзОВ «Транснафта 2009» ( код ЄДРПОУ 36791933) за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт від 27.12.2011 року №125/23-19323361 (надалі - акт перевірки).

Як вбачається з акта перевірки, перевіркою встановлено порушення МП «Руно» (надалі - позивач) п.5.1, 5.2.1, 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року в сумі 206 756 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 383038 грн.; та порушення п.1.7, 1.8, 7.2.3, 7.4.1, 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.2, 198.3, 198.4, 198.6, 201.1., 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 ПК України внаслідок чого занижено податок на додану вартість за січень 2011 року в сумі 274427 грн. ,березень 2011 року в сумі 197408 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення від 18.01.2012 року:

- №0000012321, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 471836 грн., в тому числі за основним платежем 471835 грн. та за штрафними санкціями 1 грн.;

-№0000022321, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 641484 грн., в тому числі за основним платежем 589794 грн. та за штрафними санкціями 51690 грн.

Так, з акта перевірки вбачається, що висновки податкового органу обґрунтовуються тим, що згідно акта перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 03.10.2011 року №1176/3/23-40-36791933 встановлено, що у контрагента позивача ТзОВ «Транс Нафта 2009» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь - якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Вказує, що оскільки актом перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва встановлено безтоварність операцій по взаєморозрахунках ТзОВ «Транс Нафта 2009» із ТОВ «Палтекс» та ТОВ «Укройлпродукт», то відповідно операції МП «Руно» із ТзОВ «Транс Нафта 2009» є безтоварними.

Відповідно до п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами і доповненнями (далі - Закон 334), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 Закону 334, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції, що діяла на момент здійснення операцій по договору(далі - Закон 168), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 1.8 Закону 168, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.7.2.3 Закону 168, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.7.4.1. Закону 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 Податкового кодексу України із змінами і доповненнями (надалі - ПК України), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п.201.6 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.201.10. ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що 22.02.2010 року між позивачем (покупець) та ТзОВ «Транс Нафта 2009» (продавець) укладено договір №ТЗ-2010, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти окремими партіями згідно умов вказаного договору. Вид, марка, кількість товару по вказаному договору визначаються сторонами на кожну окрему партію товару в додаткових угодах до вказаного договору, які є його невід'ємною частиною. Відповідно до п.3.1 вказаного договору, поставка товару здійснюється на умовах РСА та СРТ в редакції Інкотермс - 2000. Згідно п.3.3 договору вказано, що поставка товару здійснюється залізничним транспортом. Датою поставки вважається дата штемпеля станції відправки товару на адресу отримувача, що фіксується в акті прийому - передачі. Згідно п.3.5 договору, право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту передачі товару перевізнику.

Також сторонами договору було підписано додаткові угоди до договору №ТЗ-2010 від 22.02.2010 року: №22 від 31.12.2010 року (стосовно строків дії договору), №20 від 10.12.2010 року (обумовлено поставку товару: бензин А-92 в кількості 60 м.т.), №21 від 28.10.2010 року (обумовлено поставку товару: бензин Аи-92-50 в кількості 60 м.т.), №23 від 18.01.2011 року (обумовлено поставку товару: бензин А-92 в кількості 60 м. т.), №24 від 14.02.2011 року (обумовлено поставку товару: бензин автомобільний Аи-92-50 в кількості 60 м.т.), №25 від 16.02.2011 року (обумовлено поставку товару: бензин Аи-95 в кількості 60 м.т.).

Вказані операції оформлені накладними, рахунками - фактурами від 13.12.2010 року №165, №173 від 28.12.2010 року, №178 від 19.01.2011 року, №190 від 14.02.2011 року, №191 від 17.02.2011 року; актами приймання - передачі №0154 від 10.12.2010 року, №0160 від 29.12.2010 року, №0164 від 18.01.2011 року, №0175 від 15.02.2011 року, №0176 від 17.02.2011 року.

За наслідками операцій по вказаному договору продавець ТзОВ «Транс Нафта 2009» виписала позивачу податкові накладні від 10.12.2010 року №154 (ПДВ в сумі 83155,02 грн.), від 29.12.2010 року №160 (ПДВ в сумі 82249,88 грн.), від 18.01.2011 року №165 (ПДВ в розмірі 109022,30 грн.), №6 від 15.02.2011 року (ПДВ в розмірі 92018,68 грн.), №7 від 17.02.2011 року (ПДВ в розмірі 105389,28 грн.).

З витягу з ЄДРПОУ серії АЄ №614484 видно, що до основних видів діяльності Малого підприємства «Руно» відноситься:роздрібна торгівля пальним, оптова торгівля пальним, діяльність готелів, діяльність ресторанів, діяльність барів, інші види рекреаційної діяльності.

З витягу з ЄДРПОУ серії АЄ №614485 видно, що контрагент позивача ТзОВ «Транс Нафта 2009» є зареєстроване суб'єктом господарювання з 29.10.2009 року, не є припиненим, до основних видів діяльності якого відноситься оптова торгівля паливом. Слід також зазначити, що як вбачається з вказаного витягу місцезнаходження контрагента є підтвердженим.

На підтвердження реальності вказаних операцій позивачем подано копії договору та додатків до договору, копії рахунків - фактур, актів прийому - передачі, накладних (транспортних залізничних), паспорту бензину, податкових накладних, сертифікатів відповідності, паспорту якості, платіжні доручення.

У підтвердження фізичних, технічних та технологічних можливостей позивача для реалізації нафтопродуктів представниками останнього подано копія свідоцтва про право власності на нафтобазу, що розташована за адресою: Львівська область, Мостиський район, м. Судова Вишня, вул. Лісозаводська,2а; копію технологічної схеми розташування резервуарів та трубопроводів складу на підтвердження того, що для зберігання нафтопродуктів підприємство має в наявності резервуар ємністю 200 куб.м.; копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (бензовозів, причепів).

Позивач також пояснив, що відповідальними за отримання, зберігання та відвантаження нафтопродуктів та МП «Руно» є завідувач складом паливно-мастильних матеріалів Гоц Р.М. та заступник завскладу паливно-мастильних матеріалів Каранько Р.М., з якими укладено договір про повну матеріальну відповідальність, копії яких долучено до матеріалів справи разом з копіями доручень. Факт отримання працівниками позивача Гоц Р.М. та Каранько Р.М. нафтопродуктів також підтверджується довідкою, виданою ст. Судова Вишня ДТГО «Львівська залізниця» від 12.06.2012 року №6, копія якої долучена до матеріалів справи.

На підтвердження факту реалізації отриманих нафтопродуктів та використання в господарській діяльності позивачем подано копії книг складського обліку за грудень 2010 по квітень 2011 року по бензину А92 та за січень - квітень 2011 року по бензину А95, накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, товарно-транспортних накладних на підтвердження реалізації нафтопродуктів дрібно - гуртовими партіями.

На підтвердження факту передачі придбаних нафтопродуктів на власні АЗС на реалізацію роздрібним покупцям позивачем подано копії змінних звітів по АЗС за грудень 2010 року по березень 2011 року.

На підтвердження оплати за придбані нафтопродукти ТзОВ «Транс Нафта 2009» позивачем подано копії платіжних доручень за грудень 2010 року - березень 2011 року (в тому числі сплату ПДВ в ціні товару).

Для отримання нафтопродуктів від постачальників, транспортування яких відбувається залізницею, позивач уклав договір з ДТГО «Львівська залізниця» на обслуговування під'їзної колії протяжністю 30 пмк., яка примикає до станції Судова Вишня, копії договорів долучено до матеріалів справи. Позивач вказує на те, що для отримання нафтопродуктів, що перевозяться залізницею він використовує згенерований ключ та цифровий підпис, для цього було укладено договір про надання інформаційних послуг цифрового підпису з ДП «Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України», копію якого долучено до справи (том 2 а.с. 58-60).

Колегією суддів також враховується подана позивачем копія довідки від 15.03.2012 року №31/2-22-80/36791933, складена ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС за наслідками проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Транс Нафта 2009» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків відомостей за січень та травень 2011 року, якою встановлено, що отримано висновок від ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо відсутності ознак фіктивності та щодо реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Транс Нафта 2009» за січень та травень 2011 року, звіркою встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із контрагентами.

Як видно з матеріалів справи, як в позивача, так і в його контрагента на момент проведення вищеописаних господарських операцій були отримані свідоцтва платника ПДВ, доказів їх анулювання не подано.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Наявні у позивача МП «Руно» документи, зокрема договір, додатки до договору, рахунки - фактури, акти прийому - передачі, накладні (транспортні залізничні), паспорти бензину, податкові накладні, сертифікати відповідності, паспорти якості, платіжні доручення, складені за результатами проведених операцій, є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Розрахунок позивача з ТзОВ «Транс Нафта 2009» за надані послуги здійснено через банківську установу, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями. Отже, у позивача наявні усі документи, передбачені правилами ведення податкового обліку, що підтверджує реальність здійснення господарських операцій з ТзОВ «Транс Нафта 2009», що свідчить про помилковість висновку податкового органу про безтоварність операцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Попри свій обов'язок, відповідач не довів суду неможливості здійснення МП «Руно» господарських операцій з ТзОВ «Транс Нафта 2009». Висновки відповідача про неправомірне формування позивачем податкового кредиту, по суті ґрунтуються лише на результатах проведеної ДПІ у Голосіївському районі м. Києва перевірки ТзОВ «Транс Нафта 2009».

Судом вірно не взято до уваги твердження відповідача про те, що в жодній із представлених до перевірки МП «Руно» транспортній залізничній накладній не зазначено ні власником, ні відправником контрагента ТзОВ «Транс Нафта 2009», оскільки відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 року №644, Переліку небезпечних вантажів за номерами ООН, затвердженого Наказом Міністерство транспорту та зв'язку від 25.11.2000 року № 1430 "Про внесення змін до наказу Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року N 644 та Правил перевезення наливних вантажів", ст. 1 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», п.2,3 Порядку проведення спеціального навчання працівників суб'єктів перевезення небезпечних вантажів, затвердженого Постановою КМ України від 31.10.2007 № 1285, відправником нафтопродуктів (зокрема бензину за шифром 3012) є зазначена в перевізних документах юридична або фізична особа яка підготовлює та подає цей вантаж для перевезення та має відповідний сертифікат (свідоцтво), а не продавець вантажу, як це стверджує податковий орган. Крім того, у накладній №32295917 у графі «заяви і відмітки відправника» вказано, що товар по договору з ТзОВ «Транс Нафта 2009». Натомість, судом беруться до уваги пояснення представників позивача про те, що про факт отримання позивачем від контрагента ТзОВ «Транс Нафта 2009» нафтопродуктів свідчать акти прийому - передачі в яких зазначені номери залізничних вагонів, які відповідають номерам, що вказані у залізничних накладних.

Крім того, при проведенні перевірки податковим органом не взято до уваги той факт, що згідно вищенаведеного договору, поставка товару здійснюється на умовах FСА та СРТ в редакції Інкотермс - 2000. Згідно умов поставки FСА та СРТ Інкотермс - 2000, перевізником є будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

Колегія суддів погоджується з думкою позивача про недопустимість такого підходу відповідача до правової оцінки правовідносин щодо формування податкового кредиту, оскільки відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З огляду на викладене, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, сам висновок про нікчемність правочину, є безпідставними і не доводить правомірності збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та по податку на прибуток.

Зважаючи на те, що колегією суддів не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.

За таких обставин, суд вірно дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 18.01.2012 року №0000012321 та №0000022321 не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2012 р. по справі № 2а-3406/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик