Постанова

від 04.07.2012 по справі 2а/1270/4349/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2012 року Справа № 2а/1270/4349/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Колесніковій Я.А.,

за участю представників

позивача: Єрмоленка Є.В. (довіреність б/н від 31.05.2012),

відповідача: Юрченко М.Ю. (довіреність № 3/10 від 02.04.2012),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Друкарня Престиж-Сервіс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000152270 від 31.05.2012, -

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов приватного підприємства «Друкарня Престиж-Сервіс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, у якому позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби за формою «Р» № 0000152270 від 31.05.2012 про донарахування податку на додану вартість в сумі 15737,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 1358,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач не згоден з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, з огляду на таке.

07 травня 2012 року Ленінською МДПІ у м. Луганську складено акт «Про результати позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Друкарня Престиж-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Діомат ЛТД» та приватним підприємством «Арикон» за період з 01.01.11 по 31.12.11 № 95/23/33432988.

Документальною невиїзною перевіркою встановлено, що ПП «Друкарня Престиж-Сервіс» порушило п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 ПК України і завищило суму податкового кредиту всього на суму ПДВ 15737,00 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000152270 від 31.05.2012.

Позивач зазначає, що висновки акта ґрунтуються на результатах перевірок інших платників податків, робиться посилання на інші акти перевірок контрагентів позивача, що, на думку позивача, є неприпустимим та не може бути підставою для притягнення до відповідальності сумлінного платника податків. Право на податковий кредит позивача підтверджується належним чином оформленими документами (податковими накладними, угодами, рахунками, накладними), які у повному обсязі були надані до перевірки.

В акті перевірки відповідачем не зазначено, яким чином та які саме правочини були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а відтак доводи щодо нікчемності правочинів є безпідставними.

Також, позивач зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Що стосується відсутності товарно-транспортних накладних, позивач зазначає, що такі накладні необхідно надавати лише при перевезенні вантажним транспортом. Виходячи з характеристики товару, що перевозився, позивач зазначає, що товар можливо було перевозити іншими видами транспорту.

Також позивач зауважує, що при проведенні перевірки не прийнято до уваги наявність рішень суду по справам № 2а-11182/11/1270 та № 2а-11182/11/1270 якими визнано протиправними дії податкового органу при проведенні перевірки ТОВ «Діомат-ЛТД» та ПП «Арікон». А саме результати цих перевірок використано при перевірки ПП «Друкарня Престиж-Сервіс». Цими рішеннями підтверджується неправомірність проведених перевірок та посилання на таки перевірки безпідставні.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом та справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення на позов (а.с.214-218 том 1), у яких зазначив, що висновки порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на актах Алчевської ОДПІ від 10.02.2012 № 324/236-37156815 та від 10.02.2012 № 323/236-37288409 про результати проведення документальних невиїзних перевірок ПП «Арикон» та ТОВ «Діомат-ЛТД».

Так, в актах від 10.02.2012 № 324/236-37156815 та від 10.02.2012 № 323/236-37288409 зазначено про те, що підприємствами не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань з ПДВ по операціях з продажу товарів (послуг, робіт). В ході перевірки встановлено відсутність у ПП «Арикон» та ТОВ «Діомат-ЛТД» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг, чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ПП «Арикон» та ТОВ «Діомат-ЛТД» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Господарські операції між ПП «Арикон» та ТОВ «Діомат-ЛТД» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності.

Відповідач зазначає, що документи, які підтверджують здійснення розрахунків за отриманий товар та послуги, до перевірки не надані. Крім того, надані позивачем до перевірки документи не підтверджують фактичний рух товару від контрагентів до позивача. До перевірки не надано документів, що свідчать про транспортування та якість товару.

Відповідач також робить висновок, що надані до перевірки документи не мають силу первинних та не можуть братися до уваги з метою формування податкового кредиту у спірному періоді.

У судовому засіданні представником відповідача надано пояснення, аналогічні викладеному у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що приватне підприємство «Друкарня престиж-Сервіс» (далі - ПП «Друкарня престиж-Сервіс») (ідентифікаційний код 33432988) як юридична особа зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 28.03.2005 за № 1 383 102 0000 003682, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 485433 (а.с.47 том 1).

Позивач, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 21.04.2005 № 17324593, виданого Ленінською МДПІ у м. Луганську, індивідуальний податковий номер - 334329812366, зареєстрований платником ПДВ (а.с.46 том 1).

З 26.04.2012 по 07.05.2012 на підставі наказу начальника Ленінської МДПІ у м. Луганську від 25.04.2012 № 138 проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Друкарня престиж-Сервіс», код за ЄДРПОУ 33432988, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Діомат-ЛТД», код за ЄДРПОУ 37288409, та ПП «Арикон», код за ЄДРПОУ 37156815, за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, за результатами проведення якої складено акт від 07.05.2012 № 95/23/33432988 (а.с.9-35 том 1).

Згідно висновків акта від 07.05.2012 № 95/23/33432988 перевіркою встановлено порушення ПП «Друкарня престиж-Сервіс»:

- п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту на суму 15737,00 грн., а саме: за березень 2011 року - 1350,00 грн., за квітень 2011 року - 2680,83 грн., за травень 2011 року - 2943,33 грн., за червень 2011 року - 3333,33 грн., за липень 2011 року - 5429,47 грн.;

- п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого відповідачем занижено позитивне значення: за березень 2011 року - 1350,00 грн., за квітень 2011 року - 2680,83 грн., за травень 2011 року - 2943,33 грн., за червень 2011 року - 3333,33 грн., за липень 2011 року - 5429,47 грн.

та занижено значення рядка 25 декларації з ПДВ «Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду: за березень 2011 року - 1350,00 грн., за квітень 2011 року - 2680,83 грн., за травень 2011 року - 2943,33 грн., за червень 2011 року - 3333,33 грн., за липень 2011 року - 5429,47 грн.

З акта перевірки вбачається, що відповідачем зроблено висновок про те, що ПП «Друкарня престиж-Сервіс» безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ по операціях з ТОВ «Діомат-ЛТД» та ПП «Арикон». Такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що позивачем до перевірки не надано документів, які б свідчили про транспортування та якість товару, отриманого від контрагентів-постачальників.

Крім того, до перевірки не надано документів, що підтверджують розрахунки за отриманий товар та послуги у березні-липні 2011 року від ТОВ «Діомат-ЛТД» та ПП «Арикон».

Крім того, в актах перевірок Алчевської ОДПІ в Луганській області від 10.02.2012 № 324/236-37156815 та від 10.02.2012 № 323/236-37288409 про результати проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Арикон» та ТОВ «Діомат-ЛТД» зазначено про те, що підприємствами не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань з ПДВ по операціях з продажу товарів (послуг, робіт). В ході перевірки встановлено відсутність у ПП «Арикон» та ТОВ «Діомат-ЛТД» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг, чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ПП «Арикон» та ТОВ «Діомат-ЛТД» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Господарські операції між ПП «Арикон» та ТОВ «Діомат-ЛТД» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності.

На підставі акта від 07.05.2012 № 95/23/33432988 Ленінською МДПІ у м. Луганську згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України винесено податкове повідомлення-рішення № 0000152270 від 31.05.2012, яким ПП «Друкарня престиж - Сервіс» донараховано суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 17095,00 грн., з яких: за основним платежем - 15737,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1358,00 грн. (а.с.44 том 1).

Розглянувши адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінивши обґрунтованість заперечень відповідача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, з огляду на таке.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із ст.198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст.200 ПК України.

Згідно ст.200 ПК України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п.201.6 ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Разом з тим, пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України регламентовано, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що між ПП «Друкарня престиж - Сервіс» та ТОВ «Діомат-ЛТД» укладено договір купівлі-продажу № 5 від 04.05.2011 (а.с.53 том 1), відповідно до умов якого продавець зобов'язаний в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати покупцю товар, а покупець прийняти та сплатити за нього.

Оплата та прийняття товару за цим договором здійснюється згідно накладної (п.3.2 договору купівлі-продажу № 5 від 04.05.2011).

Пунктом 3.3 цього договору поставка товару здійснюється продавцем протягом 30 днів після укладення договору.

Як вбачається з матеріалів справи операцію купівлі-продажу оформлено:

- податковими накладними: № 13 від 04.05.2011 на загальну суму 17660,00 грн., у тому числі ПДВ 2943,33 грн., № 468 від 01.06.2011 на загальну суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ 3333,33 грн., № 490 від 01.07.2011 на загальну суму 31376,80 грн., у тому числі ПДВ 5229,47 грн. (а.с.57, 64, 73 том 1);

- видатковими накладними: № 13 від 04.05.2011 на загальну суму 17660,00 грн., у тому числі ПДВ 2943,33 грн., № 468 від 01.06.2011 на загальну суму 10400,00 грн., у тому числі ПДВ 1733,33 грн., № 490 від 01.07.2011 на загальну суму 31376,80 грн., у тому числі ПДВ 5229,47 грн. (а.с.58, 65, 72 том 1).

Також, між ПП «Друкарня престиж - Сервіс» та ТОВ «Діомат-ЛТД» укладено договір транспортного експедирування № 5 від 04.05.2011 (а.с.54-55 том 1), відповідно до умов якого експедитор від свого імені та за рахунок замовника організовує перевезення бланкової продукції (вантаж) замовника автомобільним транспортом у міському та приміському направленні.

Відповідно до п.6.2 цього договору грошову винагороду замовник сплачує експедитору на підставі рахунків, що надаються експедитором.

Господарську операцію за цим договором оформлено: податковою накладною № 468 від 01.06.2011 на загальну суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ 3333,33 грн. (а.с.64 том 1); актом здачі-прийняття робіт № 468 від 01.06.2011 на загальну суму 9600,00 грн., у тому числі ПДВ 1600,00 грн. (а.с.66 том 1), рахунком-фактурою № СФ-0000450 від 01.06.2011 на загальну суму 9600,00 грн., у тому числі ПДВ 1600,00 грн. (а.с.252 том 1).

Крім того, між ПП «Друкарня престиж - Сервіс» та ТОВ «Діомат-ЛТД» укладено договір надання послуг від 01.06.2011 (а.с.56 том 1), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати консультації по веденню бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві замовника в обсягах та на умовах, передбачених цим договором.

Вартість послуг за цим договором за місяць складає 1200,00 грн.

Господарську операцію за цим договором оформлено: податковою накладною № 489 від 01.07.2011 на загальну суму 1200,00 грн., у тому числі ПДВ 200,00 грн. (а.с.70 том 1), актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на загальну суму 1200,00 грн., у тому числі ПДВ 200,00 грн. (а.с.71 том 1)

Оплату за цими договорами здійснено у повному обсязі, що підтверджено виписками про рух коштів по рахунку позивача (а.с.59-63, 67-69, 74-83 том 1).

Вказані операції відображено ПП «Друкарня престиж - Сервіс» у журналі-ордері і відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за період з 01.05.2011 по 31.08.2011 (а.с.84 том 1).

Також, судом установлено, що між ПП «Друкарня престиж - Сервіс» та ПП «Арикон» укладено договір купівлі-продажу № 3 від 29.03.2011 (а.с.85 том 1), відповідно до умов якого продавець зобов'язаний в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати покупцю товар, а покупець прийняти та сплатити за нього.

Оплата та прийняття товару за цим договором здійснюється згідно накладної (п.3.2 договору купівлі-продажу № 3 від 29.03.2011).

Пунктом 3.3 цього договору поставка товару здійснюється продавцем протягом 30 днів після укладення договору.

Як вбачається з матеріалів справи операцію купівлі-продажу оформлено:

- податковими накладними: № 3203290 від 29.03.2011 на загальну суму 8100,00 грн., у тому числі ПДВ 1350,00 грн., № 3204011 від 01.04.2011 на загальну суму 16085,00 грн., у тому числі ПДВ 2680,83 грн. (а.с.86, 89 том1);

- видатковими накладними: № 3203290 від 29.03.2011 на загальну суму 8100,00 грн., у тому числі ПДВ 1350,00 грн., № 3204011 від 01.04.2011 на загальну суму 16085,00 грн., у тому числі ПДВ 2680,83 грн. (а.с.87, 90 том1).

Розрахунки за цим договором здійснено у повному обсязі, що підтверджено виписками про рух коштів по рахунку позивача (а.с.88, 91-94 том 1).

Вказану операцію відображено ПП «Друкарня престиж - Сервіс» у журналі-ордері і відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за період з 01.03.2011 по 30.04.2011 (а.с.95 том 1).

Податкові накладні, отримані ПП «Друкарня престиж - Сервіс» від ТОВ «Діомат-ЛТД» та ПП «Арикон», включені позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за період з березня 2011 року по липень 2011 року (а.с.167-171, 178-181, 188-192, 199-203, 206-209 том 1).

Дослідженням податкової звітності ПП «Друкарня престиж - Сервіс» з податку на додану вартість за період з березня 2011 року по липень 2011 року встановлено, що позивачем згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ПП «Арикон» та ТОВ «Діомат-ЛТД» (а.с.161-166, 172-177, 182-187, 193-198, 204205, 210-213).

Крім того, позивачем на підтвердження використання товарів, отриманих від ПП «Арикон» та ТОВ «Діомат-ЛТД», у подальшій господарській діяльності підприємства приєднано до матеріалів справи:видаткові накладні, звіти про використаний папір на виробництво продукції (а.с.128-160 том 1).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у березні - липні 2011 року по фінансово-господарським операціям з ПП «Арикон» та ТОВ «Діомат-ЛТД» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Висновки відповідача про відсутність реальності здійснення господарських операцій між ПП «Друкарня престиж-Сервіс», ПП «Арикон» та ТОВ «Діомат-ЛТД», що ґрунтуються на висновках актів від 10.02.2012 № 324/236-37156815 та від 10.02.2012 № 323/236-37288409 про результати проведення документальних невиїзних перевірок ПП «Арикон» та ТОВ «Діомат-ЛТД», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, суд вважає необґрунтованими, з огляду на те, що порушення податкового законодавства з боку контрагента платника податків не може автоматично свідчити про наявність порушень податкового законодавства саме з боку позивача без підтвердження належними та допустимими доказами, а отже не може тягнути за собою настання негативних наслідків для сумлінного платника податків.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що ПП «Друкарня престиж-Сервіс» - покупець товару, замовник послуг, на час здійснення господарських операцій з придбання товарів (послуг) у ПП «Арикон» та ТОВ «Діомат-ЛТД» не мав обов'язків та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами, зареєстрованими у встановленому законом порядку як юридичні особи, платниками податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкту господарювання.

Відповідачем суду не надано доказів порушення правил бухгалтерського та податкового обліку саме позивачем. Натомість представником позивача суду документально підтверджено реальність здійснених господарських операцій з ПП «Арикон» та ТОВ «Діомат-ЛТД.

Посилання Ленінської МДПІ у м. Луганську на нікчемність договорів, укладених позивачем з ПП «Арикон» та ТОВ «Діомат-ЛТД», з підстав, визначених в ст.228 ЦК України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договори між позивачем та ПП «Арикон», ТОВ «Діомат-ЛТД не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги ч.1 та ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не таким, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до ст.228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку, виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладених договорів між позивачем та його контрагентами. Тобто, має місце оспорюванність самих договорів, та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст.228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладеного правочину, що, в свою чергу, не створює юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мала місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів ч.4 ст.70 КАС України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень ст.ст.207 та 208, 250 Господарського кодексу України, ст.ст.203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такий правочин, як на недійсний або вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Жодних порушень позивачем правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем суду не надано доказів на підтвердження факту узгодженості дій позивача з його контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників, чи сприяння ухиленню постачальників товару від виконання податкових зобов'язань.

Що стосується посилань відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, як на доказ відсутності фактичного здійснення господарських операцій, суд оцінює критично, з огляду на таке.

Як вбачається з договорів купівлі-продажу, укладених між позивачем та його контрагентами, обов'язок постачання товару покладено на продавця.

Таким чином, з викладеного вбачається, що позивач не мав жодного відношення до транспортування товару та, відповідно, не здійснював жодних витрат на це.

Товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат, витрат за автотранспортні послуги, а не витрат з придбання товарів.

Таким чином, на думку суду відсутність товарно-транспортних накладних у ПП «Друкарня престиж-Сервіс» не є перешкодою для формування підприємством податкового кредиту по податку на додану вартість, та не свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Що стосується відсутності товарно-транспортних накладних за договором, укладеним між ПП «Друкарня престиж-Сервіс» та ТОВ «Діомат-ЛТД» про надання транспортно-експедиційних послуг, суд зазначає таке.

Дослідженням вказаного договору встановлено, що умовами договору не передбачено обов'язку виконавця складати та передавати замовнику товарно-транспортну накладну.

Умовами договору визначено, що розрахунок за надані послуги здійснюється на підставі рахунку, який, у свою чергу, у матеріалах справи наявний.

Отже, у даному випадку, відповідач вимагає від позивача надання первинної документації (товарно-транспортної накладної), складання якої умовами договору не передбачено, що, на думку суду, є безпідставним.

Посилання відповідача на відсутність документів, що підтверджують якість отриманого товару, як на доказ відсутності фактичного здійснення господарських операцій, суд оцінює критично, суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Права органів державної податкової служби визначено ст.20 ПК України.

Вивченням положень вказаної статті встановлено, що податковому органу діючим законодавством не надано права перевіряти якість товару, а отже, у відповідача відсутнє право й вимагати від позивача документацію, що підтверджує якість такого товару.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на реальний характер всіх операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит по господарських операціях з ПП «Арикон» та ТОВ «Діомат-ЛТД», а у податкового органу відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням № 0000152270 від 31.05.2012.

Безпідставність збільшення позивачу грошових зобов'язань по податку на додану вартість обумовлює й безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням № 0000152270 від 31.05.2012.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 04 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 09 липня 2012 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Друкарня Престиж-Сервіс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000152270 від 31.05.2012, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби № 0000152270 від 31.05.2012, яким Приватному підприємству «Друкарня Престиж-Сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 17095,00 грн., з яких: за основним платежем 15737,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1358,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Друкарня Престиж-Сервіс» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 170,95 грн. (сто сімдесят гривень дев'яносто п'ять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 09 липня 2012 року.

СуддяК.О. Пляшкова