Ухвала

від 29.08.2012 по справі 2а/1270/4349/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Пляшкова К. О.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2012 року справа №2а/1270/4349/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарька М.Г.

Білак С.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012р. по справі № 2а/1270/4349/2012 (головуючий І інстанції Пляшкова К.О.) за позовом Приватного підприємства «Друкарня Престиж-Сервіс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000152270 від 31.05.2012, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000152270 від 31.05.2012.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012р. позов задоволено повністю, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000152270 від 31.05.2012р.

В апеляційній скарзі Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Донарахування позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість вважає правомірним, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п.138.1.1 п.138.1 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Відповідач вважає, що позивач не довів реальність угод з ТОВ «Діомат-ЛТД» та ПП «Арикон».

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Діомат-ЛТД», код за ЄДРПОУ 37288409, та ПП «Арикон», код за ЄДРПОУ 37156815, за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, за результатами проведення якої складено акт від 07.05.2012 № 95/23/33432988 та прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000152270 від 31.05.2012р. яким позивачеві донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 17095,00 грн., а саме: за основним платежем - 15737,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 1358,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог : - п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту на суму 15737,00 грн., а саме: за березень 2011 року - 1350,00 грн., за квітень 2011 року - 2680,83 грн., за травень 2011 року - 2943,33 грн., за червень 2011 року - 3333,33 грн., за липень 2011 року - 5429,47 грн.; - п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого відповідачем занижено позитивне значення: за березень 2011 року - 1350,00 грн., за квітень 2011 року - 2680,83 грн., за травень 2011 року - 2943,33 грн., за червень 2011 року - 3333,33 грн., за липень 2011 року - 5429,47 грн. та занижено значення рядка 25 декларації з ПДВ «Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду: за березень 2011 року - 1350,00 грн., за квітень 2011 року - 2680,83 грн., за травень 2011 року - 2943,33 грн., за червень 2011 року - 3333,33 грн., за липень 2011 року - 5429,47 грн.

В основу висновків акту перевірки полягли ознаки нікчемності угод, укладених позивачем з ТОВ «Діомат-ЛТД» та ПП «Арикон», передбачені ст.203, ч.1,2 ст.215, ст..216,ст.228, Цивільного кодексу України. Такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що позивачем до перевірки не надано документів, які б свідчили про транспортування та якість товару, отриманого від контрагентів-постачальників.

За приписами п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п.201.6 ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Факт отримання позивачем товару та послуг у ПП «Арикон», ТОВ «Діомат-ЛТД» підтверджується наданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами (видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, рахунки-фактури), які складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Отриманий товар позивачем був оприбуткований та використаний в подальшому у власній господарській діяльності, на підтвердження чого надано до матеріалів справи:видаткові накладні, звіти про використаний папір на виробництво продукції.

Як вбачається з договорів купівлі-продажу, укладених між позивачем та його контрагентами, обов'язок постачання товару покладено на продавця. Тобто, позивач не мав відношення до транспортування товару та, відповідно, не здійснював жодних витрат на це.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг. Відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат, витрат за автотранспортні послуги, а не витрат з придбання товарів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані. Відповідач, встановлюючи факт нікчемності укладеного правочину, фактично керувався лише припущеннями, що є недопустимим. Недекларування контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань породжує негативні наслідки саме для цих підприємств та не може свідчити про факт нікчемності укладених правочинів.

На дату здійснення спірних господарських операцій ПП «Арикон» та ТОВ «Діомат-ЛТД» були зареєстровані як платники податків на додану вартість, установчі документи не були визнані недійсними.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем тих обставин, що укладені позивачем договори порушують публічний порядок, та відсутність підстав вважати їх нікчемними. Доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку податковим органом не надано.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012р. по справі № 2а/1270/4349/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012р. по справі № 2а/1270/4349/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г.Сухарьок