Постанова

від 14.06.2012 по справі 2а-1904/12/0170/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2а-1904/12/0170/22 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ вул. Севастопольська, 43,  м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна,  95013          ПОСТАНОВА Іменем України 14 червня 2012 р. (09:40) Справа №2а-1904/12/0170/22    Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., при секретарі судового засідання Реут А.Ю., без участі представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом          Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим ДПС      до  Фірми "Арабескі"      про стягнення. Обставини справи. Державна податкова інспекція в м.Сімферополі АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Фірми "Арабескі" про стягнення заборгованості у сумі 46 196,11 грн. Позов мотивовано положеннями п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, наявністю у відповідача податкового боргу. Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.04.12р. відкрито провадження по справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду. Під час розгляду справи відповідача - Державну податкову інспекцію в м.Сімферополі АР Крим реорганізовано у Державну податкову інспекцію в м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, яка є її повним правонаступником. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день, місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, місце і час розгляду справи повідомлявся неодноразово належним чином згідно ст.33 КАС України за місцезнаходженням, про причини неявки суд не повідомив.   Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів з'ясування обставин по справі, керуючись ст.ст.33,128 КАС України, суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представників сторін. Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд                                                             ВСТАНОВИВ:            Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд під час розгляду справи керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади. Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”). До функцій державних податкових інспекцій в районах, містах, без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, відповідно до ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” віднесено, зокрема: здійснення контролю за  своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів;  контроль своєчасності подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів (п.п.1,3 ст.10). Відповідач - Фірми "Арабескі", зареєстроване як  юридична особа ЄДРПОУ 19442781 та знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції в м.Сімферополі АР Крим, як платник податків. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України до компетенції адміністративного суду віднесено спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” (далі –Закон №509) державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади. Згідно із п. 11 ст. 10 Закону №509 державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. Пунктом 8 частини першої статті 3 КАС України визначено, що позивачем в адміністративній справі може бути суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. Такий суб'єкт владних повноважень може бути позивачем у адміністративній справі лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 50 КАС України, до переліку яких віднесено також випадки, встановлені іншими законами (пункт п'ятий частини першої статті 50 КАС України). Враховуючи зазначене, позивач у справі є суб'єктом владних повноважень, законом передбачено право звернення позивача до суду із позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом, спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Встановлюючи правові підстави виникнення у позивача податкової заборгованості судом встановлено наступне. 22.10.2009р. співробітниками Державної податкової служби проведена позапланова виїзна перевірка «фірми «Арабескі» з питану дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 12.10.2009р. В ході перевірки встановлені порушення пп.5.3.9, п.5.3, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22 травня 1997 року, на підставі якої донараховано податку на прибуток у сумі 5 928,00 грн.; пп.3.1., ст.3 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15.12.2004р. №637, а саме: не підтверджена сума витрат на оренду житла у відрядженнях на загальну суму 25 727,00 грн.; пп.4.2.9 «а», п.4.2, ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV від 22.05.2003р. - до складу оподатковуваного доходу не включені суми компенсації вартості житла, а саме до авансових звітів не надані підтверджуючі документи, занижено податкове зобов'язання податку з доходів фізичних осіб у сумі 3 859,05 грн. За результатами перевірки був складений акт перевірки №10289/23-7 від 22.10.2009р., на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №00131912301/0 від 03.11.2009р. на суму 8 892,00грн., у тому числі за основним платежем на суму 5 928,00грн. та за штрафними фінансовими санкціями на суму 2 964,00 грн., (розміщено на дошці оголошень 06.11.2009р.), частково сплачено за основним платежем на суму 0,04 грн. Заборгованість складає 5 927,96 грн. А також податкове повідомлення-рішення №0018932301/0 від 03.11.2009р. на суму 25 727,00грн. (розміщено на дошці оголошень 06.11.2009р.). Податкове повідомлення-рішення №0010601701/0 від 03.11.2009р. на суму 11577,15грн. (розміщено на дошці оголошень 10.11.2009р.) До теперішнього часу суми не сплачені. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону №2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі – Закон №2181 в редакції на час виникнення правовідносин) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Згідно з п. 1.1 ст. 1 Закону № 2181 платниками податків є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції. Пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000року №2181-ІІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. Згідно з п.п. 5.4.1. п.5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначені законом строки, визнається сумою податкового боргу платника податків. Позивачем були направлені відповідачу податкові вимоги №1/3492 від 17.11.2010р. (отримана 30.11.2009року) та №1/695 від 25.11.2010 року (отримана 26.02.2010р.), однак до теперішнього часу податковий борг не сплачено. Вимоги, податкові повідомлення-рішення у судовому порядку не оскаржені та не скасовані. На час розгляду справи набрав чинності Податковий кодекс України, Згідно з п.п. 20.1.29 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законів, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів. Відповідно до п.п.20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Статтею 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Таким чином, оскільки станом на день розгляду справи податкова заборгованість не сплачена в добровільному порядку, то вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи й підлягають задоволенню. На час розгляду справи набрав чинності Податковий кодекс України, Згідно з п.п. 20.1.29 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законів, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів. Відповідно до п.п.20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Статтею 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Таким чином, оскільки станом на день розгляду справи податковий борг складає 46 196,11 грн., вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню. Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 158– 163 КАС України, суд –           ПОСТАНОВИВ:           1. Адміністративний позов задовольнити.           2. Стягнути з Фірми "Арабескі" (ЄДРПОУ 19442781) у дохід державного бюджету м.Сімферополя АР Крим (р/р 31112009700002, 31114104700002, 33219800700005 в ГУДКУ в АРК, МФО 824026, ЄДОРПОУ 34740405) заборгованість в розмірі 46 196 (сорок шість тисяч сто дев'яносто шість) гривень 11 копійок.            Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.          Суддя                                                                          Радчук А.А.