Постанова

від 27.03.2012 по справі 2а-14473/11/0170/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2012 р. (12:47) Справа №2а-14473/11/0170/19

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Кузнякової С.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Устінової І.В.,

представників позивача Гусака І.С., Плис Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська продовольча компанія"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська продовольча компанія" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення № 0011522301 від 04 листопада 2011р., виданого на підставі акту перевірки № 15037/23-2/31284550 від 21.10.2011р. Позовні вимоги мотивовані тим, що покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 16980грн., у тому числі за квітень 2010р. у сумі 2367грн., за серпень 2010р. у сумі 11196грн. та за вересень 2010р. у сумі 3417грн. по операціям з придбання цукру у Приватного підприємства «Південна цукрова компанія» внаслідок того, що угода з цим підприємством укладена з порушенням ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1., 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України та є нікчемною, є безпідставними та суперечать фактичним обставинам справи. Так, після укладення договору поставки цукру від 21.04.2010р. товар був доставлений на склад Покупця (ТОВ «Кримська продовольча компанія») за допомогою ФОП «ОСОБА_1» та сплачений, що підтверджується товаротранспортними накладними та податковими накладними, після чого весь цукор, одержаний від ПП «Південна цукрова компанія», був розфасований і успішно реалізований, що підтверджується актами виконання робіт по фасуванню цукру та реєстрами податкових накладних на реалізацію цукру фасованого в розрізі контрагентів з кількістю цукру і сумою продажу. Щодо відсутності основних фондів та виробничих потужностей, транспортних засобів та іншого майна у ПП «Південна цукрова компанія» на момент поставок цукру позивачу, то, як вважає позивач, згідно діючого законодавства він не зобов'язаний перевіряти майнові фонди, наявність транспортних засобів та виробничі потужності у своїх контрагентів. До того ж, як пояснив позивач, перед укладенням договору ним була проведена робота по перевірці ПП «Південна цукрова компанія» через офіційний сайт ДПА України на предмет його реєстрації платником ПДВ. Станом на квітень, серпень та вересень 2010р. ПП «Південна цукрова компанія» було зареєстровано платником ПДВ та надало всі необхідні документи для укладення договору. Що ж стосується висновку ДПІ про неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, то позивач зауважив, що згідно наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» № 488/346 від 29.12.1995р., а також листа Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва № 17/3/31/1055 використання товарно-транспортних накладних при перевезенні вантажів як бланк суворої звітності не є обов'язковим, а тому підприємець на власний розсуд обрав форму ТТН, однак у них наведені всі потрібні для первинних документів реквізити. Як стверджує позивач, ним згідно супровідного листа № 553 від 19.10.2011р. були надані всі документи (товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, податкові накладні), які доводять дійсність руху товарів від продавця до покупця, а також були надані акти виконання робіт по фасуванню цукру, отриманого від ПП «Південна цукрова компанія» і реєстри податкових накладних на реалізацію цукру фасованого в розрізі контрагентів з кількістю цукру і сумою продажу, що є незаперечним доказом перетворення та реалізації отриманого цукру.

Представник відповідача у судові засідання 31.01.2012р., 22.02.2012р., 13.03.2012р. та 27.03.2012р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд вважає можливим відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України розглянути справу у відсутність представника відповідача на підставі наявних у матеріалах справи документів.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані позивачем, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим у зв'язку прийняттям такого повідомлення -рішення, дотримання порядку, строків та підстав проведення перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська продовольча компанія» є юридичною особою, яка 18.12.2000 року зареєстрована Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 435627, Довідкою з ЄДРПОУ № 05.3-06-01/1389 від 05.09.2005 року та Статутом ТОВ «Кримська продовольча компанія».

Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська продовольча компанія» взято на облік платника податків з 20.12.2000 року, та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 00886884 (ІПН платника ПДВ - 312845501285)

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Кримська продовольча компанія» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що 10.10-14.10.2011р. Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим на підставі наказу № 3526 від 05.10.2011р., а також згідно зі ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 гл. 8 р. 2 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ПП «Південна цукрова компанія» (ЄДРПОУ 36693457) за квітень, серпень та вересень 2010р., за результатами якої складено Акт перевірки за №15037/23-2/31284550 від 21.10.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість в перевіреному періоді на загальну суму 16980грн., в тому числі: квітень 2010р. - 2367грн., серпень 2010р. - 2367грн. та вересень 2010р. - 3417грн.

Висновки даного акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення №0011522301 від 04.11.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 16980,00грн. основного платежу та 4245,00грн. штрафних санкцій.

Перевіряючи дотримання ДПІ в м. Сімферополі АР Крим порядку, підстав та строків проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно Наказу № 3526 від 05.10.2011 року відповідачем на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України вирішено провести саме документальну позапланову невиїзну перевірку позивача по справі.

Згідно зі ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно із п. 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Отже, невиїзна документальна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 ПК України.

Щодо наявності підстав для проведення перевірки відповідно до ст. 78 ПК України, суд зазначає наступне.

Виключний перелік обставин, за наявності хоча б однієї з яких здійснюється документальна позапланова виїзна перевірка, наведено у п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Згідно пункту 78.1.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому, в силу п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Таким чином, обов'язковими передумовами законності призначення перевірки за вказаними обставинами є направлення письмового запиту органом державної податкової служби до платника податків стосовно надання пояснень та їх документальних підтверджень та ненадання платником податків протягом 10 днів з дня отримання запиту пояснень та їх документальних підтверджень.

Як стверджує позивач, він супровідним листом № 553 від 19.10.2011р. надав 19.10.2011р. усі документи, що доводять дійсність руху товару від продавця до покупця.

З даного листа № 553 від 19.10.2011р. вбачається, що його разом з документами: копії товарно-транспортних накладних на отримання цукру від ПП «Південна цукрова компанія», копії актів виконаних робіт по фасовці цукру на давальницькій основі та кількості використаної сировини сторонніми організаціями, реєстри податкових накладних з реалізації цукру фасованого ТМ «5 балів» за періоди квітень, серпень-вересень 2010р., було надано додатково до листа за вих. № 355 від 12.07.2011р. на запит ДПІ № 30137/10/23-2 від 06.07.2011р.

Як зазначено в акті перевірки (а.с. 14), до перевірки надані: податкові накладні за квітень, серпень та вересень 2010р., реєстри отриманих та виданих податкових накладних за ці періоди, договір купівлі-продажу від 21.04.2010р. б/н з ПП «Південна цукрова компанія», а також товарно-транспортні накладні на перевезення цукру.

За таких обставин, суд вважає, що оскільки позивачем були надані документи на запит відповідача на підтвердження товарності господарських операцій з ПП «Південна цукрова компанія» за періоди квітень, серпень-вересень 2010р., у ДПІ в м. Сімферополі підстави для проведення спірної позапланової невиїзної документальної перевірки взагалі не виникли, а отже вона була проведена протиправно.

Перевіряючи правомірність прийняття ДПІ в м. Сімферополі АР Крим податкового повідомлення-рішення № 0011522301 від 04 листопада 2011р., судом встановлено наступне.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки спірні господарські операції відбувались між позивачем та його контрагентом в квітні, серпні, вересні 2010 року, суд перевіряє відповідність їх оподаткування Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, які втратили чинність з 01.01.2011 року, однак, підлягають застосуванню до зазначених спірних правовідносин.

Відповідно до акту перевірки при проведенні перевірки використана інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АС «Аудит», АІС «Облік податків та платежів», АІС «Реєстр платників податків», АС «Бест-Звіт», АС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Як зазначено у п. 3.2.2 акту, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за квітень, серпень, вересень 2010р. встановлено його завищення всього у сумі 16980грн., в тому числі за: квітень 2010р. - у сумі 2367грн., серпень 2010р. - у сумі 11196грн. та вересень 2010р. у сумі 3417грн.

Вказане порушення полягає в тому, що позивач відобразив у своїй податковій звітності ПП «Південна цукрова компанія», взаємовідносини з яким, відповідно до Акту планової документальної перевірки від 14.02.2011р. № 845/23-2/36693457 визнані безтоварними та нікчемними, що свідчить про фіктивність формування податкового кредиту у ТОВ «Кримська продовольча компанія» та неможливість здійснення постачання товарів (робіт, послуг) у квітні, серпні та вересні 2010р.

До вказаного висновку ДПІ дійшла у зв'язку з тим, що згідно акту планової документальної перевірки № 845/23-2/36693457 від 14.02.2011р. ПП «Південна цукрова компанія», перевіркою відображеного показника на підставі податкових накладних, виписок банку, видаткових накладних, даних Детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено завищення показників рядку 10.1 «придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з ПДВ на митній території України товарів (робіт, послуг) та основних фондів з метою їх використання в межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою» декларацій по ПДВ за квітень, серпень та вересень 2010р. у сумі 16980грн.

За висновком ДПІ, ТОВ «Кримська продовольча компанія» не отримувало товар (роботи, послуги) у зв'язку з тим, що у ПП «Південна цукрова компанія» відсутні основні фонди та виробничі потужності, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами. Таким чином, при формуванні структури податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Кримська продовольча компанія» з ПП «Південна цукрова компанія» за квітень, серпень та вересень 2010р. встановлено завищення податкового кредиту по факту взаємовідносин з вказаним підприємством у квітні 2010р. у сумі 2367грн., у серпні 2010р. у сумі 11196грн. та у вересні 2010р. у сумі 3417грн., усього 16980грн. Також ПП «Південна цукрова компанія» реалізувало цукор на адресу покупців, який був придбаний у ТОВ «АПК УЛАН», яке, згідно даних дослідного програмного забезпечення «Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» станом на 14.02.2011р. ТОВ «АПК УЛАН» зазначений під станом «7- до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей», відповідно до звітності даного підприємства, на ньому на 01.07.2010р. рахується 7 працівників, основних засобів на підприємстві враховується на суму 26000,00грн., усі контрагенти ТОВ «АПК УЛАН» по ланцюгу характеризуються однаковими показниками в частині класифікації таких контрагентів, як посередники з відсутністю основних фондів, штатної чисельності, терміну існування юридичної особи від 1,5 до 2-х років, характеру подання податкової звітності ( відомості у наданих звітах не повні та суперечливі в частині надання основних звітних декларацій без декларування відповідних обсягів з подальшим їх уточненням. Таким чином, за висновком ДПІ, факт поставки ТОВ «АПК УЛАН» цукру на адресу ПП «Південна цукрова компанія» не підтверджується.

Внаслідок цього, оскільки відсутня поставка ТОВ «АПК УЛАН» цукру на адресу ПП «Південна цукрова компанія», то як наслідок, ТОВ «Кримська продовольча компанія» не отримувало товар (роботи, послуги) від ПП «Південна цукрова компанія».

Як зазначено в акті перевірки, надані до перевірки документи: податкові накладні за квітень, серпень та вересень 2010р., реєстри отриманих та виданих податкових накладних за ці періоди, договір купівлі-продажу від 21.04.2010р. б/н з ПП «Південна цукрова компанія», а також товарно-транспортні накладні на перевезення цукру, не були прийняті відповідачем до уваги, оскільки: надані до перевірки товарно-транспортні накладні оформлені неналежним чином, тобто відсутні порядкові номери, не вказані номери маршрутних листів, не вказаний вид перевезення та адреса пункту відвантаження товару, а також відсутній запис, що свідчить про передачу цукру від постачальника товару - ПП «Південна цукрова компанія» на адресу покупця ТОВ «Кримська продовольча компанія». Крім вищевказаних документів, до перевірки не було надано інші, належним чином оформлені документи, які б підтвердили фактичне отримання послуг та товару, зокрема, актів приймання продукції на підставі вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання № П-6, затвердженої постановою Державного арбітражу СРСР від 15.06.1965р.

За таких обставин, перевіркою встановлено, що позивачем, у порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з наступними змінами і доповненнями, по взаємовідносинам з ПП «Південна цукрова компанія» завищено податковий кредит за квітень, серпень та вересень 2010р. на суму 16980грн.

Суд з вказаними висновками ДПІ не погоджується та вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Як зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України за вих. № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, а відтак висновок про безтоварність поставок між ТОВ «АПК УЛАН» та ПП «Південна цукрова компанія» не може бути єдиним та безперечним доказом безтоварності операцій між ПП «Південна цукрова компанія» та ТОВ «Кримська продовольча компанія».

Так, судом встановлено, що 21.04.2010р. між ПП «Південна цукрова компанія» (Продавець) та ТОВ «Кримська продовольча компанія» (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу б/н, відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язався поставити Покупцю, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цукор-пісок (товар) на умовах даного договору.

П. 2.1 договору було обумовлено, що поставка товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії товару вказується у накладних, що супроводжують кожну партію товару.

Розділом 3 договору встановлено, що ціна товару та вартість кожної партії обумовлюється окремо та встановлюється за згодою сторін. Кінцева вартість товару вказана у наданому Покупцю рахунку, а також у накладних. Ціна товару включає в себе вартість товару, тари та ПДВ. Розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України. Покупець здійснює оплату за товар на розрахунковий рахунок Продавця на умовах 100% попередньої оплати.

На виконання даного договору, ПП «Південна цукрова компанія» було поставлено ТОВ «Кримська продовольча компанія» цукор, що підтверджується видатковими накладними: № 028 від 06.08.2010р. на суму 23400,00грн. (в т.ч. ПДВ 3900,00грн.), № 072 від 28.04.2010р. на суму 7100,00грн. (в т.ч. ПДВ 1183,33грн.), № 001 від 01.09.2010р. на суму 20500,00грн. (в т.ч. ПДВ 3416,67грн.), № 060 від 22.04.2010р. на суму 7100,00грн. (в т.ч. ПДВ 1183,33грн.), № 049 від 16.08.2010р. на суму 20375,00грн. (в т.ч. ПДВ 3395,83грн.) та № 005 від 02.08.2010р. на суму 23400,00грн. (в т.ч. ПДВ 3900,00грн.), всього на суму 101875,00грн. (в т.ч. ПДВ 20375,00грн.)

Як свідчать наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних, доставку цукру позивачу здійснював ФОП ОСОБА_1 на підставі укладеного з ним позивачем договору про надання транспортних послуг від 01.01.2010р.

Вказане спростовує доводи відповідача про те, що відсутність у ПП «Південна цукрова компанія» власних транспортних засобів свідчить про безтоварність спірних господарських операцій, адже жодною нормою законодавства суб'єктам господарювання не забороняється залучати транспортні засоби інших осіб для здійснення господарської діяльності та перевезення товару.

Суд вважає безпідставними висновки ДПІ про неналежне оформлення товарно-транспортних накладних: відсутні порядкові номери, не вказані номери маршрутних листів, не вказаний вид перевезення та адреса пункту відвантаження товару, а також відсутній запис, що свідчить про передачу цукру від постачальника товару - ПП «Південна цукрова компанія» на адресу покупця ТОВ «Кримська продовольча компанія», оскільки відсутність цих відомостей не робить їх недійсними.

Суд не погоджується також з доводами відповідача про обов'язковість підтвердження поставки товару актами приймання-передачі відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання, затвердженої постановою Державного арбітражу СРСР від 15.06.1965р. № П-6 від 15.06.1965г., оскільки нормативні акти СРСР діють на території України до моменту прийняття відповідних актів законодавства України з питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законом Україну (постанова Верховної Ради України від 12.09.91 № 1545 «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР».

У законодавчих актах України не встановлено переліку конкретних документів на підтвердження тіє чи іншої господарської операції.

Разом з тим, відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження поставки товару договір, витратні накладні, товарно-транспортні накладні та інші документи, які містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», суд доходить висновку, що вони відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів та безпідставно не були прийняті до уваги відповідачем по справі.

До того ж, суд вважає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Залучені до матеріалів справи копії банківських виписок свідчать про те, що ТОВ «Кримська продовольча компанія» оплатило ПП «Південна цукрова компанія» отриманий цукор ( а. с. 108-139).

На підтвердження фактичного здійснення даних господарських операцій, ПП «Південна цукрова компанія» виписані також податкові накладні: № 28 від 06.08.2010р. на суму 23400,00грн. (в т.ч. ПДВ 3900,00грн.), № 72 від 28.04.2010р. на суму 7100,00грн. (в т.ч. ПДВ 1183,33грн.), № 01 від 01.09.2010р. на суму 20500,00грн. (в т.ч. ПДВ 3416,67грн.), № 60 від 22.04.2010р. на суму 7100,00грн. (в т.ч. ПДВ 1183,33грн.), № 49 від 16.08.2010р. на суму 20375,00грн. (в т.ч. ПДВ 3395,83грн.) та № 05 від 02.08.2010р. на суму 23400,00грн. (в т.ч. ПДВ 3900,00грн.), всього на суму 101875,00грн. (в т.ч. ПДВ 20375,00грн.)

Суми ПДВ, сплачені позивачем у квітні, серпні та вересні 2010 р. по операціям з ПП «Південна цукрова компанія», були віднесені позивачем до податкового кредиту за квітень 2010р. у сумі 2367грн., за серпень 2010р. у сумі 11196грн. та за вересень 2010р. у сумі 3417грн. відповідно.

Факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача підтверджується наступним.

Як зазначено у довідці статистики з ЄДРПОУ, основними видами діяльності позивача є: неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля у неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом.

Судом також встановлено, що крім ПП «Південна цукрова компанія», позивачем у спірному періоді був придбаний цукор і у інших контрагентів, зокрема, в квітні 2010р. у ПП «Аніс-Агро» на підставі договору купівлі-продажу від 01.01.2010р. на суму 19740,00грн.

01.02.2010р. між ПП «Полімер-Сервіс» (Орендодавець) та ТОВ «Кримська продовольча компанія» (Орендар) був укладений договір оренди нежитлового складського приміщення, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Ж. Дерюгіної, 6, загальною площею 100кв.м., з метою зберігання та оптової реалізації продукції. Цього ж дня між сторонами підписаний Акт приймання-передачі даного приміщення.

Судом встановлено, що 01.01.2009р. між позивачем (Давалець) та ФОП ОСОБА_2 (Переробник) був укладений договір на фасовку готової продукції, відповідно до умов п. 1.1 якого Переробник надає Давальцю послуги по фасовці продукції - упаковує сировину Давальця (муку, крупу, макаронні вироби) на власному обладнанні.

У п. 2.2 договору зазначені тарифи, за якими Давалець оплачує Переробнику за надані послуги, зокрема, фасовка цукру 0,9кг - 0,10грн. за одиницю продукції. Додатком до договору сторони змінили ціну та вказали, що тариф на фасовку цукру 0,9кг становить 0,18грн. за одиницю продукції.

Також, 01.08.2010р. між позивачем (Давалець) та ФОП ОСОБА_3 (Переробник) був укладений договір на фасовку готової продукції, відповідно до умов п. 1.1 якого Переробник надає Давальцю послуги по фасовці продукції - упаковує сировину Давальця (муку, крупу, макоронні вироби) на власному обладнанні.

У п. 2.2 договору зазначені тарифи, за якими Давалець оплачує Переробнику за надані послуги, зокрема, фасовка цукру 0,9кг - 0,18грн. за одиницю продукції.

Наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі робіт, підписаними ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Кримська продовольча компанія», підтверджується виконання ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 робіт по фасуванню цукру.

Рух товару - цукру по складу підтверджують картки субконто: ТМЦ: Цукор ваговий за квітень, серпень та вересень 2010р.

В наступному, як свідчать матеріали справи, розфасований цукор був реалізований, що підтверджується реєстрами податкових накладних на реалізацію цукру фасованого в розрізі контрагентів з кількістю цукру і сумою продажу.

Відповідно до п.1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

В силу п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.2.6 п.п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, судом встановлено, що отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Будь-які дані про те, що на момент виписки вищевказаних податкових накладних ПП «Південна цукрова компанія» не було зареєстровано платником ПДВ або його свідоцтво платника ПДВ було анульовано на момент виписки податкових накладних, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не зазначалися.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, спірний податковий кредит підтверджується відповідними податковими накладними, наданими позивачем до перевірки.

До того ж, перевіркою не встановлено порушень заповнення податкових накладних, виписаних даними особами.

Вказані податкові накладні відображені у реєстрах отриманих податкових накладних за квітень, серпень та вересень 2010р.

Щодо посилань відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на дані комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АС «Аудит», АРМ «Бест Звіт», АІС «Реєстр платників податків" АІС «Облік податків і платежів", пошуково-довідкової системи ЦБД ДПА Україна, «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», під час яких виявлено розбіжності у квітні, серпні та вересні 2010р. по контрагенту позивача, а також Акт планової документальної перевірки від 14.02.2011р. № 845/23-2/36693457, то суд вважає, що такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту, адже відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В свою чергу, п.5.2 Порядку передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, дані автоматизованого зіставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Суд, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази реальності вчинених позивачем операцій з його прямим контрагентом, доходить висновку про те, що на підставі норм п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сплачені позивачем у квітні, серпні та вересні 2010р. суми ПДВ правомірно віднесені ним до податкового кредиту.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладеної позивачем з ПП «Південна цукрова компанія» угод на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з наступного.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного договору поставки, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ в м. Сімферополі АР Крим належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ПП «Південна цукрова компанія» правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

До того ж, як слідує з акту перевірки, ПП «Південна цукрова компанія» у відповідних звітних періодах були відображені податкові зобов'язання по взаємовідносинам з ТОВ «Кримська продовольча компанія».

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 16980 гривень та нараховані штрафні санкції на суму 4245,00 гривень.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірне податкове повідомлення - рішення не може бути визнано таким, що прийнято на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0011522301 від 04 листопада 2011р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 27.03.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 02.04.2012 року.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0011522301 від 04 листопада 2011р., видане на підставі акту перевірки № 15037/23-2/31284550 від 21.10.2011р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська продовольча компанія" судовий збір в розмірі 28,23 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.