Постанова

від 07.06.2012 по справі 2а-4550/09/5/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 червня 2012 р. (11:41) Справа №2а-4550/09/5/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Павленко Н.О.,

за участю представника позивача - Ткаченко М.Г., довіреність № б/н від 04.01.2012 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Санаторій «Форос»

до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: Державне підприємство «Санаторій «Форос» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовної заявою до Державної податкової інспекції у місті Ялта АР Крим з позовними вимогами щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень:

№ 0005422301/0 від 09.09.2004 року на суму 445685,00 грн., в тому числі 297123,00 грн. за основним платежем з податку на додану вартість та 148562,00 грн. фінансові санкції,

№ 0005432301 від 09.09.2004 року на суму 128655,00 грн. - сума завищеного бюджетного відшкодування,

№ 0005442301/0 від 09.09.2004 року на суму 741740,00 грн., в тому числі 394800,00 грн. основний платіж з податку на прибуток, 346940,00 грн. - фінансові санкції,

№ 0005462301/0 від 09.09.2004 року на суму 374720,00 грн., у тому числі 267200,00 грн. основний платіж з податку на дивіденди, 107520,00 грн. - фінансові санкції.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 29.04.2005 року позовну заяву прийнято до розгляду.

Позивачем 26.05.2005 року надано уточнення до адміністративного позову, в якому позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення:

№ 0005422301/0 від 09.09.2004 року на суму 445685,00 грн., в тому числі 297123,00 грн. за основним платежем з податку на додану вартість та 148562,00 грн. фінансові санкції,

№ 0005432301 від 09.09.2004 року на суму 128655,00 грн. - сума завищеного бюджетного відшкодування,

№ 0005442301/3 від 27.04.2005 року на суму 789800,00 грн., в тому числі 394800,00 грн. основний платіж з податку на прибуток, 395000,00 грн. - фінансові санкції,

№ 0005462301/3 від 27.04.2005 року на суму 367780,00 грн., у тому числі 267200,00 грн. основний платіж з податку на дивіденди, 105080,00 грн. - фінансові санкції.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 21.06-01.07.2005 року по справі призначено судову бухгалтерську експертизу, у зв'язку з чим провадження по справі зупинено.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 07.11.2006 року провадження по справі поновлено.

Позивачем 30.11.2006 року надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить суд визнати недійсним податкові повідомлення-рішення:

№ 0005432301 від 09.09.2004 року на суму 128655,00 грн. - сума завищеного бюджетного відшкодування,

№ 0005442301/0 від 09.09.2004 року на суму 741740,00 грн., в тому числі 394800,00 грн. основний платіж з податку на прибуток, 346940,00 грн. - фінансові санкції,

№ 0005462301/0 від 09.09.2004 року на суму 374720,00 грн., у тому числі 267200,00 грн. основний платіж з податку на дивіденди, 107520,00 грн. - фінансові санкції,

а також частково недійсним податкове повідомлення-рішення № 0005422301/0 від 09.09.2004 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму (445685-8771,75)=436913,25 грн., в тому числі основний платіж - (297123-6035,50)=291087,50 грн., фінансові санкції (148562-2736,75)=145825,25 грн.

Заявою від 25.01.2007 року позивачем уточнено позовні вимоги, а саме: визнати недійсними податкові повідомлення-рішення:

№ 0005432301 від 09.09.2004 року на суму 128655,00 грн. - сума завищеного бюджетного відшкодування,

№ 0005442301/3 від 27.04.2005 року на суму 789800,00 грн., в тому числі 394800,00 грн. основний платіж з податку на прибуток, 395000,00 грн. - фінансові санкції,

№ 0005462301/3 від 27.04.2005 року на суму 367780,00 грн., у тому числі 267200,00 грн. основний платіж з податку на дивіденди, 105080,00 грн. - фінансові санкції,

а також частково недійсним податкове повідомлення-рішення № 0005422301/0 від 09.09.2004 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму (445685-12770,25)=432914,75 грн., в тому числі основний платіж - (297123-8513,50)=288609,50 грн., фінансові санкції (148562-4256,75)=144305,25 грн.

Постановою Господарського суду АР Крим від 12.02.2007 року позовні вимоги Державного підприємства «Санаторій «Форос» задоволено частково, визнані нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим № 0005432301 від 09.09.2004 року на суму 128655,00 грн. - сума завищеного бюджетного відшкодування, № 0005442301/3 від 27.04.2005 року про донарахування податку на прибуток в сумі 789800,00 грн., в тому числі 394800,00 грн. за основним платежем та 395000,00 грн. за фінансовими санкціями. Визнано частково нечинним № 0005462301/3 від 27.04.2005 року про донарахування дивідендів на суму 365512,00 грн., у тому числі 261080,00 грн. за основним платежем та 104432,00 грн. за фінансовими санкціями. Визнано частково нечинним № 0005422301/0 від 09.09.2004 року у частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 424206,50 грн., у тому числі 282804,00 грн. за основним платежем та 141402,50 грн. за фінансовими санкціями.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.05.2007 року постанову Господарського суду АР Крим від 12.02.2007 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.03.2009 року касаційна скарга Державної податкової інспекції в м. Ялта задоволена частково. Постанова Господарського суду АР Крим від 12.02.2007 року та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.05.2007 року скасовані, а справа передана на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.03.2009 року справу прийнято до провадження суддею Сидоренко Д.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.07.2010 року по справі було призначено повторну судово-бухгалтерську експертизу, у зв'язку з чим провадження по справі було зупинено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.11.2010 року провадження по справі було поновлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.04.2011 року по справі призначено судову бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз.

У зв'язку з призначенням експертизи, провадження по справі зупинено до отримання її результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.07.2011 року провадження по справі поновлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.08.2011 року по справі призначено судову бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз.

У зв'язку з призначенням експертизи, провадження по справі зупинено до отримання її результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.04.2012 року провадження по справі поновлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.05.2012 року первинного відповідача по справі замінено на його правонаступника.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 07.06.2012 року, на задоволенні адміністративного позову наполягав у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, надав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надання додаткових розрахунків, а також необхідністю виклику податкового ревізора-інспектора у судове засідання.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, суд дійшов висновку про відступіть підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи достатність доказів, наявних в матеріалах справи, для вирішення спору по суті. Крім того, відповідачем не було надано достатніх доказів, які б вказували на неможливість представлення розрахунку у дане судове засідання, а також не надано обґрунтування необхідності виклику у судове засідання податкового ревізора-інспектора. Також, відповідачем не було повідомлено суду про причини неможливості явки у дане судове засідання.

Суд зазначає, що раніше відповідачем суду надавались заперечення на позовну заяву, в яких ним висловлено свою правову позицію щодо необґрунтованості позовних вимог та необхідності відмови у їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим в період з 30.06.2004 року по 07.09.2004 року проведено комплексну документальну перевірку дотримання податкового та валютного законодавства Державним підприємством «Санаторій «Форос» (ЄДРПОУ 20670777) за період з 01.10.2002 року по 31.03.2004 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт № 252/23-1/20670777 від 07.09.2004 року (т.І, а.с.20-92), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п.п.4.1.1 п.4.1 ст. 4, п.п.5.3.5 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого завищена сума від'ємного значення об'єкту оподаткування на 986000,00 грн., в тому числі по податковим періодам: за IV квартал 2002 року на 150000,00 грн., за IV квартал 2003 року на 686200,00 грн., за І квартал 2004 року на 149800,00 грн.;

- п.п.5.3.5 п.5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на 314700,00 грн., в тому числі по податковим періодам за IV квартал 2003 року на 314700,00 грн.,

- ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік», в результаті чого занижено податкове зобов'язання по дивідендам на суму 267200,00 грн., в тому числі по податковим періодам: за ІІІ квартал 2003 року на суму 267200,00 грн.,

- заниження суми податкового зобов'язання по дивідендам за IІІ квартал 2003 року на 1600,00 грн.,

- завищення суми податкового зобов'язання по дивідендам за IV квартал 2003 року на 1600,00 грн. (порушені ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік», п.16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»),

- п.п.7.8.2 п.7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижена сума податкового зобов'язання по авансовому внеску з податку на прибуток, нарахованому на суму дивідендів на 80100,00 грн.,

- заниження суми податкового зобов'язання по авансовому внеску з податку на прибуток, нарахованому на суму дивідендів за ІІІ квартал 2003 року на 500,00 грн.,

- завищення суми податкового зобов'язання по авансовому внеску на податок на прибуток, нарахованому на суму дивідендів за IV квартал 2003 року на 500,00 грн. (порушені п.п.7.8.2 п.7.8 ст. 7, п.16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»),

- п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7, п.4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого в перевіряємому періоді занижена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 297123,00 грн., в тому числі по податковим періодам: за січень 2003 року на 605,00 грн., за квітень 2003 року на 1878,00 грн., за червень 2003 року на 4172,00 грн., за серпень 2003 року на 2581,00 грн., за жовтень 2003 року на 7603,00 грн., за листопад 2003 року на 173892,00 грн., за грудень 2003 року на 101826,00 грн., за січень 2004 року на 2476,00 грн., за березень 2004 року на 2090,00 грн.,

- сума ПДВ 128655,00 грн., заявлена до бюджетного відшкодування за листопад 2003 року підлягає зменшенню на 128655,00 грн. (порушений п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з даними акту перевірки, висновки податкового органу щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств обґрунтовані, зокрема наступним.

В порушення п.4.1.1 п.4.1 ст. 4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ДП «Санаторій «Форос» занижено валовий дохід, у тому числі за : за IV квартал 2002 року на 150000,00 грн. та за 2003 рік на суму 2108300,00 грн. у зв'язку з тим, що до його складу не включена передплата на виконання будівельних робіт, яка надійшла на розрахунковий рахунок від ДП «Укрінвестстрой».

Крім того, ДП «Санаторій «Форос» необґрунтовано до складу валових витрат включена сума процентів, розрахована відповідно до протоколу-угоди № 1 від 23.12.2003 року до договору купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту № 01/12-6 від 01.12.2003 року, укладеного ДП «Санаторій «Форос» з ПП «Інтек». Так, вказаним договором не передбачена дата кінцевого розрахунку. Крім того, нарахування процентів передбачено за кожний день прострочення платежу, що дає підставу вважати, що укладений між ДП «Санаторій «Форос» та ПП «Інтек» договір не є договором на надання товарного кредиту, а нарахування процентів є пенею за рішенням сторін.

З тих самих підстав, за висновками податкового органу ДП «Санаторій «Форос» було завищено суму валових витрат на 1500500,00 грн. по договору товарного кредиту, укладеного з ТОВ «Стіл-Сервіс».

Внаслідок допущених порушень, прибуток, що підлягає оподаткуванню за ставкою 30% занижений підприємством на 1331600,00 грн., відповідно податкове зобов'язання з податку на прибуток занижено на 399500,00 грн.

Однак, з урахуванням зменшення податкового зобов'язання за наслідками перевірки на загальну суму 84800,00 грн. (на вартість торгового патенту та на загальну суму авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів) сума податкового зобов'язання за 2003 рік за підсумками перевірки занижена на 314700,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства за ІІІ квартал 2003 року сума не нарахованих та несплачених авансових внесків з податку на прибуток, що нараховуються на суму дивідендів, становить 80100,00 грн.

Отже, загальна сума несплаченого підприємством податкового зобов'язання з податку на прибуток становить 394800,00 грн. (314700,00+80100,00).

Також в акті перевірки зазначено про те, що ДП «Санаторій «Форос» є платником дивідендів до бюджету, як державне підприємство, що має в статутному фонді частку державного майна, яка становить 100%.

Перевіркою встановлено, що у ІІІ кварталі 2003 року позивачем було отримано прибуток у розмірі 1792100,00 грн., отже, сума дивідендів за вказаний період повинна становити 268800,00 грн. (1792100,00 грн.х15%).

ДП «Санаторій «Форос» несвоєчасно сплачені дивіденди у сумі 1600,00 грн., що є порушенням ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік», п.16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, не сплаченою залишилась сума дивідендів у розмірі 267200,00 грн.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством необґрунтовано виключена сума податкових зобов'язань у зв'язку з проведенням коригування кількісних та вартісних показників до виписаних раніше податкових накладних. Таке коригування відбулось у зв'язку з поверненням товару покупцями, однак, на розрахунках корегувань відсутні дата отримання розрахунку та підписи покупців, якими повертається товар.

Загальна сума необґрунтовано виключених податкових зобов'язань з податку на додану вартість становить 11269,00грн.

Перевіркою також встановлено, що до складу податкового кредиту необґрунтовано повторно включена сума податку по одним й тим самим накладним у загальній сумі 6347,00 грн.

Також, до складу податкового кредиту необґрунтовано включений податок у загальній сумі 7972,00 грн. по податковим накладним, у яких відсутні обов'язкові реквізити - номер та дата.

Перевіркою встановлено завищення позивачем податкового кредиту за листопад 2003 року на суму 300100,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Стіл-Сервіс» (суть виявленого порушення було викладено судом вище при здійсненні опису порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Перевіркою встановлено завищення позивачем податкового кредиту за грудень 2003 року на суму 100090,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Інтек» (суть виявленого порушення було викладено судом вище при здійсненні опису порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Зазначене вище, призвело до заниження позивачем податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 297123,00 грн.

Придбання товару на умовах товарного кредиту у контрагентів ТОВ «Стіл-Сервіс» та ПП «Інтек» призвело також до порушення Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завищення суми бюджетного відшкодування на 128655,00 грн.

Акт перевірки був підписаний представниками позивача із запереченнями.

На підставі даних акту перевірки № 252/23-1/20670777 від 07.09.2004 року податковим органом 09.09.2004 року прийняті податкові повідомлення-рішення (т.І, а.с.12-15):

№ 0005422301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 445685,00 грн., у тому числі 297123,00 грн. за основним платежем та 148562,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

№ 0005432301 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 128655,00 грн.,

№ 0005442301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 741740,00 грн., у тому числі 394800,00 грн. за основним платежем та 346940,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

№ 0005462301/0 про визначення податкового зобов'язання по платежу дивіденди у розмірі 374720,00 грн., у тому числі 267200,00 грн. за основним платежем та 107520,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з переліченими вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було їх оскаржено в органах державної податкової служби в адміністративному порядку.

За наслідками розгляду скарг позивача податковим органом 27.04.2005 року були прийняті (т.І, а.с.98-99):

№ 0005442301/3 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 789800,00 грн., у тому числі 394800,00 грн. за основним платежем та 395000,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

№ 0005462301/3 про визначення податкового зобов'язання по платежу дивіденди у розмірі 367780,00 грн., у тому числі 267200,00 грн. за основним платежем та 105080,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Під час розгляду справи судом перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і встановлено наступне.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та його контрагентами ТОВ «Стіл-сервіс» та ПП «Інтек» були укладені договори товарного кредиту. Вказані правочини були відображені ДП «Санаторій «Форос» у бухгалтерському та податковому обліку. З урахуванням показників даних правочинів позивачем були сформовані податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств, податковий кредит з податку на додану вартість, а також визначена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судом перевірено правомірність облікування позивачем вказаних господарських операцій у податковому обліку і встановлено наступне.

На час виникнення спірних правовідносин, порядок оподаткування податком на прибуток було визначеного відповідним Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334).

Відповідно до п.п. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зараз і далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

При цьому, під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону).

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» закріплене поняття господарської діяльності, а саме, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено поняття підприємництва, яким є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.

З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що обов'язковими ознаками витрат платника податку, що можуть бути віднесені до складу валових, є:

по-перше, призначення придбаних товарів (робіт, послуг) для використання їх у власній господарській діяльності такого платника податків;

по-друге, підтвердження понесених витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами вбачається також з норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Законом України «Про податок на додану вартість» передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачені ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього Закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, наявність у платника податку належним чином оформлених податкових накладних є достатньою підставою для формування податкового кредиту та визначенням суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Однак, суд зазначає, що наявність виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Судом перевірено наявність у позивача необхідних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами ПП «Інтек» та ТОВ «Стіл-сервіс» і встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2003 року між ПП «Інтек» (продавець) та ДП «Санаторій «Форос» (покупець) укладений договір № 01/12-6 купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту (т.ІІ, а.с.48).

Предметом вказаного договору є купівля-продаж товару згідно специфікації (п.1.1 Договору).

Згідно із Специфікацією № 1 до договору № 01/12-6 від 01.12.2003 року (т.ІІ, а.с.49) товаром, визначеним у п.1.1 Договору, є: лист мет. 2мм, Кут 50, Круг мет.16, швелер 10, лист мет. 4мм. Загальна вартість товару становить 909909,84 грн., у тому числі 151651,64 грн. ПДВ.

Товар переданий від продавця до покупця згідно з накладними від 01.12.2003 року та від 02.12.2003 року (т.VI, а.с.120-121).

На суму поставки ПП «Інтек» виписано податкову накладну № 01/12-6 від 01.12.2003 року на суму 909909,84 грн., у тому числі 151651,64 грн. ПДВ (т.ІІ, а.с.44).

Згідно з договором зберігання № 01/12-6 від 01.12.2003 року (т.ІІ, а.с.53) товар, отриманий позивачем за договором купівлі-продажу на умовах товарного кредиту, був переданий на зберігання ПП «Інтек».

Проте, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували проведення оплати ДП «Санаторій «Форос» за договором зберігання.

Відповідно до договору-угоди № 1 від 23.12.2003 року (т.ІІ, а.с.54) до договору № 01/12-6 від 01.12.2003 року, укладеного між ПП «Інтек» та ДП «Санаторій «Форос», загальна сума відсотків, яка належить до сплати покупцем продавцю станом на 23.12.2003 року складає 600540,49 грн., в тому числі ПДВ - 100090,08 грн.

На вказану суму була оформлена податкова накладна № 23/12-6 від 23.12.2003 року (т.ІІ, а.с.45).

Згідно з п. 1 Додаткової угоди № 1 від 23.12.2003 року (т.ІІ, а.с.55) покупець в якості часткового розрахунку по заборгованості згідно з договором № 01/12-6 від 01.12.2003 року, передає продавцю простий вексель номінальною вартістю 1410360,25 грн. У п.2 Додаткової угоди зазначено, що несплаченою залишилась сума заборгованості у розмірі 100090,08 грн.

Вказаний вище вексель було передано згідно з актом № 1 приймання-передачі від 23.12.2003 року (т.ІІ, а.с.56).

Як свідчать матеріали справи, в подальшому товар, отриманий позивачем від ПП «Інтек», був реалізований ПП «Купронік» на підставі договору купівлі-продажу.

Товар був відпущений на підставі накладної № 1156 від 02.12.2003 року (т.VI, а.с.122а). Відповідно до накладної загальна вартість переданого товару становить 910063,14 грн., в тому числі ПДВ 151677,19 грн.

В якості розрахунку за отриманий товар ПП «Купронік» на підставі додаткової угоди № 1 (т.І, а.с.124) передано позивачу вексель, номінальною вартістю 1410360,25 грн.

Вказаний вище вексель було передано згідно з актом № 1 приймання-передачі від 22.12.2003 року (т.І, а.с.124).

Таким чином, за підсумками вивчення представлених позивачем документів, судом встановлено, що здійснення господарської операції між ДП «Санаторій «Форос» та ПП «Інтек» підтверджується: договором купівлі-продажу на умовах товарного кредиту, Додатковими угодами до договору, накладними. Наявні в матеріалах також договір про реалізацію отриманого позивачем товару від ПП «Інтек» третій особі - ПП «Купронік».

Однак, суд зазначає, що наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції, а також свідченням реальності здійсненого правочину.

Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій.

Як було з'ясовано судом вище, позивачем не було надано суду платіжних документів, що підтверджують проведення оплати ПП «Інтек» за зберігання товару. Відсутні в матеріалах справи також товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт перевезення товару від продавця ДП «Санаторій «Форос» до покупця ПП «Інтек», в той час як наявність вказаних первинних документів є обов'язковою при здійсненні перевезення (поставки) товару у відповідності до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2007 року № 363, який зареєстровані Міністерством юстиції України 20.02.1998 року № 128/2568.

Відсутність перелічених вище первинних документів свідчить про те, що укладена між позивачем та ПП «Інтек» угода не була спрямована на настання реальних правових наслідків.

На відсутність факту проведення даної господарської операції вказує також наступне.

Згідно з п.2.1 Статуту ДП «Санаторій «Форос» (у редакції від 14.08.2002 року, т.ІІ, а.с.113-119) метою діяльності підприємства є здійснення господарської, виробничої, науково-дослідної і підприємницької діяльності, спрямованої на одержання прибутку (доходу). Підприємство самостійно розробляє і затверджує цільову програму і плани виробничо-господарської діяльності, здійснює санаторно-курортну діяльність відповідно до останніх вимог медичної науки й ефективним використанням наявної матеріальної бази відповідно до законодавства України. Види діяльності товариства передбачені у п.2.2 Статуту.

Таким чином, основним видом діяльності товариства є санаторно-курортна діяльність. В той час, як предметом договору № 01/12-6 від 01.12.2003 року є купівля-продаж металевих виробів, що не співпадає з основними видами діяльності позивача.

З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що придбані за даним договором товари не були призначені для використання їх позивачем у своїй господарській діяльності.

А отже, витрати, понесені позивачем за договором № 01/12-6 від 01.12.2003 року купівлі-продажу на умовах товарного кредиту, не можуть бути віднесені до складу валових, враховуючи їх не пов'язаність з господарською діяльністю позивача, оскільки це суперечить вимогам п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, за наслідками проведеного експертного дослідження (Висновок експерта № 3189 від 24.04.2012 року, т. VI, а.с.11-119) встановлено, що ДП «Санаторій «Форос» від здійснення господарських операцій з продавцем ПП «Інтек» за договором № 01/12-6 від 01.12.2003 року та покупцем ПП «Купронік» за договором № б/н від 01.12.2003 року не мало прибутку.

Зазначене вище, вказує на відсутність економічної доцільності проведення вказаної господарської операції.

З огляду на зазначене, правомірними є висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми валових витрат у 2003 році на суму 500500,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Інтек».

Враховуючи те, що матеріали справи вказують на відсутність факту здійснення господарської операції між позивачем та ПП «Інтек», суд також вважає необґрунтованим включення позивачем суми податку на додану вартість по податковій накладній № 23/12-6 від 23.12.2003 року до складу податкового кредиту грудня 2003 року. З огляду на зазначене, позивач також не має права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Інтек».

У зв'язку з чим, суд вважає податкові повідомлення-рішення № 0005432301 від 09.09.2004 року, № 0005442301/3 від 27.04.2005 року та № 0005422301/0 від 09.09.2004 року в цій частині такими, що прийняті Державною податковою інспекцією в м. Ялта АР Крим правомірно, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх скасування.

Між позивачем (позичальник) та ТОВ «Стіл-сервіс» (кредитор) 03.11.2003 року укладено договір № ТК 03/11/03-01 товарного кредиту (т.ІІ, а.с.57-59), відповідно до п.1.1 якого кредитор зобов'язується передати позичальнику товар на умовах відстрочення оплати.

Згідно із Специфікацією № 1 до договору № ТК 03/11/03-01 від 03.11.2003 року (т.ІІ, а.с.128, зворотній бік) товаром, визначеним у п.1.1 Договору, є: датчик Сапфир-22Р-ДД-2430-02-У2-0,25-2,5 к ПА-42; швелер 30У; труба 28*3 (х.к); кут 160*160*10. Загальна вартість товару становить 1440480,00 грн., у тому числі 240080,00 грн. ПДВ.

Товар переданий від продавця до покупця згідно з видатковими накладними від 03.11.2003 року № РН-0025.3, № РН-0025.2, № РН-0025.1, №РН-0000025 (т.VI, а.с.132-135).

Відповідно до протоколу-угоди № 1 від 28.11.2003 року (т.ІІ, а.с.60) до договору № ТК 03/11/03-01 від 03.11.2003 року, укладеного між ТОВ «Сліт-Сервіс» та ДП «Санаторій «Форос», загальна сума відсотків, яка належить до сплати покупцем продавцю станом на 29.11.2003 року складає 1800600,00 грн., у тому числі 300100,00 грн. ПДВ

На вказану суму була оформлена податкова накладна № 70 від 28.11.2003 року (т.ІІ, а.с.43).

Згідно з п. 1 Додаткової угоди № 1 від 28.11.2003 року (т.І, а.с.131) покупець в якості часткового розрахунку по заборгованості згідно з договором № ТК 03/11/03-01 від 03.11.2003 року, передає продавцю простий вексель номінальною вартістю 2971000,00 грн. У п.2 Додаткової угоди зазначено, що для кінцевого розрахунку позичальник повинен перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок кредитора у розмірі 270080,00 грн.

Вказаний вище вексель було передано згідно з актом № 1 приймання-передачі від 28.11.2003 року (т.І, а.с.131, зворотній бік).

Як свідчать матеріали справи, в подальшому товар, отриманий позивачем від ТОВ «Стіл-Сервіс», був реалізований ТОВ «Євромост» на підставі договору купівлі-продажу товару № КП 03/11-10 від 10.11.2003 року.

Товар був відпущений на підставі накладної № 990 від 10.11.2003 року (т.VI, а.с.127). Відповідно до накладної загальна вартість переданого товару становить 1444711,20 грн., в тому числі ПДВ 240285,20 грн.

В якості розрахунку за отриманий товар ТОВ «Євроміст» на підставі договору № 80351715269035 від 28.11.2003 року (т.І, а.с.138) передано позивачу вексель, номінальною вартістю 2971000,00 грн.

Вказаний вище вексель було передано згідно з актом приймання-передачі від 28.11.2003 року (т.І, а.с.139).

Таким чином, за підсумками вивчення представлених позивачем документів, судом встановлено, що здійснення господарської операції між ДП «Санаторій «Форос» та ТОВ «Стіл-сервіс» підтверджується: договором товарного кредиту, Додатковими угодами до договору, накладними. Наявні в матеріалах також договір про реалізацію отриманого позивачем товару від ТОВ «Стіл-сервіс» третій особі - ТОВ «Євроміст».

Однак, як зазначалось судом вище наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції, а також свідченням реальності здійсненого правочину.

Зокрема, в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт перевезення товару від ТОВ «Стіл-сервіс» до ДП «Санаторій «Форос» та від ДП «Санаторій «Форос» до ТОВ «Євроміст», в той час як наявність вказаних первинних документів є обов'язковою при здійсненні перевезення (поставки) товару у відповідності до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2007 року № 363, який зареєстровані Міністерством юстиції України 20.02.1998 року № 128/2568.

Відсутність перелічених вище первинних документів свідчить про те, що укладена між позивачем та ТОВ «Стіл-сервіс» угода не була спрямована на настання реальних правових наслідків.

На відсутність факту проведення даної господарської операції вказує також те, що предмет договору № ТК 03/11/03-01 від 03.11.2003 року (купівля-продаж металевих виробів) не співпадає з основними видами діяльності позивача.

З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що придбані за даним договором товари не були призначені для використання їх позивачем у своїй господарській діяльності.

А отже, витрати, понесені позивачем за договором № ТК 03/11/03-01 від 03.11.2003 року товарного кредиту, не можуть бути віднесені до складу валових, враховуючи їх не пов'язаність з господарською діяльністю позивача, оскільки це суперечить вимогам п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З огляду на зазначене, правомірними є висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми валових витрат у 2003 році на суму 150000 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Стіл-сервіс».

Враховуючи те, що матеріали справи вказують на відсутність факту здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Стіл-сервіс», суд також вважає необґрунтованим включення позивачем суми податку на додану вартість по податковій накладній № 70 від 28.11.2003 року до складу податкового кредиту листопада 2003 року. З огляду на зазначене, позивач також не має права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Стіл-сервіс».

У зв'язку з чим, суд вважає податкові повідомлення-рішення № 0005432301 від 09.09.2004 року, № 0005442301/3 від 27.04.2005 року та № 0005422301/0 від 09.09.2004 року в цій частині такими, що прийняті Державною податковою інспекцією в м. Ялта АР Крим правомірно, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх скасування.

Перевіркою позивача також було встановлено заниження податкового зобов'язання по дивідендам за ІІІ квартал 2003 року.

Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» № 380-IV 26.12.2002 року було встановлено, що згідно із статтею 18 Закону України «Про підприємства в Україні» державні некорпоратизовані та корпоратизовані, казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 557 22.04.2003 року «Про норматив і порядок відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями» (далі по тексту - Постанова № 557).

Відповідно до п. 1 Постанови № 557 відрахування до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу), розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, здійснюється державними некорпоратизованими, крім підприємств установ кримінально-виконавчої системи та корпоратизованими, казенними підприємствами (крім державних підприємств електроенергетичної галузі, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів) та їх об'єднаннями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році у розмірі 15 відсотків обсягу чистого прибутку (доходу), а державними сільськогосподарськими підприємствами, які постраждали у 2003 році від стихійного лиха, - у розмірі 5 відсотків.

Визначена відповідно до пункту 1 цієї постанови частина прибутку (доходу) сплачується у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств, і зараховується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду державного бюджету, відкриті в органах Державного казначейства (п.2 Постанови № 557).

Відповідно до п.7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства - емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Санаторій «Форос» за організаційно-правовою формою є державним підприємством загальнодержавної власності, частка держави у майні якого становить 100%.

Отже, позивач у 2003 році повинен був щоквартально сплачувати до Державного бюджету України 15 відсотків частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності.

Як вбачається з даних акту перевірки, сума дивідендів, що мала бути сплачена підприємством у ІІІ кварталі 2003 року становить 268800,00 грн.

Розмір дивідендів вирахуваний податковим органом з урахуванням того, що сума чистого прибутку, отриманого ДП «Санаторій «Форос» у ІІІ кварталі 2003 року, становить 1792100,00 грн.

При цьому, за даними перевірки позивачем самостійно, хоча й з порушенням строків, сплачено суму дивідендів у розмірі 1600,00 грн. Отже, сума заборгованості позивача по дивідендам за ІІІ квартал 2003 року складає 267200,00 грн.

Позивач заперечував проти висновків відповідача щодо суми чистого прибутку, отриманого підприємством у ІІІ кварталі 2003 року. Так, за даними позивача сума чистого прибутку за вказаний період становить 69800,00 грн. та на вказану суму у повному обсязі нараховані та сплачені дивіденди.

Позиція позивача обґрунтована тим, що суму прибутку підприємства була визначена податковим органом без врахування показників попередніх кварталів.

Проте, з положень Постанови Кабінету Міністрів України № 557 вбачається, що сума чистого прибутку (доходу) визнач щоквартально, а не за наслідками попередніх періодів чи року в цілому.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що податковим органом при визначенні суми чистого прибутку, отриманого позивачем у ІІІ кварталі 2003 року, правомірно враховані показники лише відповідного звітного періоду.

Отже, сума чистого доходу, отриманого позивачем у ІІІ кварталі 2003 року, становить 1792100,00 грн. Таким чином, розмір дивідендів за вказаний податковий період має становити 268800,00 грн. (1792100,00 грн.х15%). З урахуванням часткової сплати, сума заборгованості відповідача по дивідендам складає 267200,00 грн.

Згідно з п.п. б) п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п.п. 17.1. 3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підставі зазначеного вище, суд вважає правомірним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 105080,00 грн.

За таких умов, податкове повідомлення-рішення № 0005462301/3 від 27.04.2005 року є таким, що прийнято податковим органом правомірно, у зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування.

Як вбачається з даних акту перевірки, несплата позивачем дивідендів за ІІІ квартал 2003 року призвела до порушення п.п.7.8.2 п.7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині не сплати авансових внесків з податку на прибуток, нарахованих на суму дивідендів за вказаний період.

Згідно з п.п.7.8.2 п.7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

Згідно з п.10.1 ст. 10 Закону № 334 прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 30 відсотків до об'єкта оподаткування.

Таким чином, сума авансових внесків з податку на прибуток, нарахованих на суму дивідендів, яка має бути сплачена позивачем у 2003, році становить 80600,00 грн. (268800,00 грн.х30%).

Отже, з урахуванням часткової сплати у розмірі 500,00 грн., заборгованість позивача по авансовим внескам за вказаний період становить 80100,00 грн.

За таких умов, суд вважає податкове повідомлення-рішення № 0005442301/3 від 27.04.2005 року в цій частини таким, що прийнято правомірно, у зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування.

Як вбачається з акту № 252/23-1/20670777 від 07.09.2004 року, перевіркою також було встановлено заниження позивачем валового доходу за IV квартал 2002 року на 150000,00 грн. та за 2003 рік на суму 2108300,00 грн. у зв'язку з тим, що до його складу не включена передплата на виконання будівельних робіт, яка надійшла на розрахунковий рахунок від ДП «Укрінвестстрой».

Судом перевірено висновки податкового органу в цій частині та встановлено наступне.

Між позивачем (замовником), ДП «Укрінвестбуд» (генеральним інвестором) та ТОВ «Полібуд» (генеральним підрядником) 26.07.2002 року укладено інвестиційний договір № 5 (т.ІІ, а.с.93-100). Предметом вказаного договору є спільна діяльність по реконструкції багатоповерхових будівель з надбудовою мансардних та атикових поверхів, а також будівництво та реконструкція малоповерхових котедж них будівель на території Санаторно-медичного підприємства «Санаторно-курортний комплекс «Форос» (п.2.1 Договору).

Згідно з п.2.2 Договору сторони визначають наступний порядок виконання зобов'язань та використання результатів будівництва або реконструкції об'єктів:

- замовник має право виступати інвестором по фінансуванню будівництва або реконструкції житлових та нежитлових приміщень об'єктів;

- генеральний інвестор забезпечує фінансування робіт по виготовленню проектно-кошторисної документації і будівництво об'єктів на умовах, передбачених договором;

- вартість обсягів робіт, пов'язаних з реконструкцією та будівництвом об'єктів, передбачених проектно-кошторисною документацією, та витрат на інженерне забезпечення в обсязі, необхідному для їх експлуатації, визначається у двотижневий термін після одержання проектно-кошторисної документації, погодженої у встановленому порядку генеральним інвестором та затвердженої замовником і погоджується додатковою угодою.

Згідно з п.п.2.2.7 Договору після завершення будівельних робіт, проведення повного розрахунку між сторонами та введенням в експлуатацію, об'єкти переходять у власність сторін пропорційно вкладеним коштам. Внески сторін у спільну діяльність оформлюються Протоколом розподілу між сторонами житлових, вбудовано-прибудованих та гаражних приміщень, який є невід'ємною частиною цього договору.

В матеріалах справи наявні податкові накладні № 1335 від 06.12.2003 року та № 1357 від 19.12.2003 року (т.ІІ, а.с.41-42), які вказують на те, що позивачем у грудні 2003 року були отримані від ДП «Укрінвестбуд» грошові кошти у вигляді передплати за виконані будівельні роботи у розмірі 180000,00 грн., з них ПДВ - 30000,00 грн.

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначені Законом України «Про інвестиційну діяльність» (далі по тексту - Закон).

Згідно із ст. 2 цього Закону інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі:

інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

державного інвестування, у тому числі державної підтримки реалізації інвестиційних проектів відповідно до положень цього Закону, здійснюваного органами державної влади та органами влади Автономної Республіки Крим за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект (ст. 1 Закону).

Отже, обов'язковою умовою здійснення інвестиційної діяльності є отримання за її наслідками прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту.

В той час, як договором № 5 від 26.07.2002 року не передбачено порядку отримання інвестором прибутку. Не зазначено в договорі також про те, що інвестиційна діяльність спрямована на досягнення соціального ефекту.

Зазначене вище, свідчить про те, що укладений між позивачем та ДП «Укрінвестбуд» договір не можна розцінювати як договір про інвестиційну діяльність. А отже, отримані позивачем від ДП «Укрінвестбуд» кошти не є інвестиціями.

У відповідності до п.п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п.11.3 .1 п.11.3 ст. 11 Закону № 334 датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Приймаючи до уваги, що отримані позивачем від ДП «Укрінвестбуд» кошти не є інвестиціями, вони мали бути віднесені позивачем до складу валового доходу відповідного звітного періоду.

За таких умов, суд вважає правомірними висновки податкового органу щодо заниження позивачем валового доходу по взаємовідносинам з ДП «Укрінвестбуд».

Відтак, податкове повідомлення-рішення № 0005442301/3 від 27.04.2005 року в цій частині є таким, що прийнято Державною податковою інспекцією в м. Ялта АР Крим правомірно, у зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування.

Проведеною перевіркою позивача також було встановлено завищення суми податку на додану вартість у зв'язку з повторним включенням суми ПДВ до податкового кредиту:

на суму ПДВ 605,00 грн. за січень 2003 року від ТОВ «Лукойл-Крим» по податковій накладній № 4385 від 21.11.2002 року (запис у книзі обліку надходження товару (робіт, послуг) (далі - Книга) № б/н у грудні 2002 року та № б/н у січні 2003 року),

на суму 105,00 грн. за серпень 2003 року від ТОВ «Вист+» по податковій накладній № 18 від 28.05.2003 року (запис у Книзі № 83 у травні 2003 року та № 83 у серпні 2003 року),

на суму 5637,00 грн. за жовтень 2003 року від ТОВ «Лукойл-Крим» по податковим накладним:

№ 3358 від 10.07.2003 року на загальну суму 4320,00 грн., в тому числі ПДВ - 720,00 грн. (запис у Книзі № 109 у жовтні 2003 року та № 148 у липні 2003 року),

№ 3372/2 від 11.07.2003 року на загальну суму 2880,00 грн., в тому числі ПДВ - 480,00 грн. (запис у Книзі № 110 у жовтні 2003 року та № 164 у серпні 2003 року),

№ 3385/2 від 14.07.2003 року на загальну суму 3139,20 грн., в тому числі ПДВ - 523,20 грн. (запис у Книзі № 111 у жовтні 2003 року та № 165 у серпні 2003 року),

№ 3420/1 від 16.07.2003 року на загальну суму 6575,80 грн., в тому числі ПДВ - 1095,97 грн. (запис у Книзі № 112 у жовтні 2003 року та № 166 у серпні 2003 року),

№ 3485/1 від 18.07.2003 року на загальну суму 2880,00 грн., в тому числі ПДВ - 480,00 грн. (запис у Книзі № 113 у жовтні 2003 року та № 167 у серпні 2003 року),

№ 3547 від 21.07.2003 року на загальну суму 432,00 грн., в тому числі ПДВ - 72,00 грн. (запис у Книзі № 114 у жовтні 2003 року та № 168 у серпні 2003 року),

№ 3597/2 від 23.07.2003 року на загальну суму 4655,00 грн., в тому числі ПДВ - 775,83 грн. (запис у Книзі № 115 у жовтні 2003 року та № 170 у серпні 2003 року),

№ 3597/4 від 23.07.2003 року на загальну суму 1008,00 грн., в тому числі ПДВ - 168,00 грн. (запис у Книзі № 116 у жовтні 2003 року та № 172 у серпні 2003 року),

№ 3622/4 від 25.07.2003 року на загальну суму 5355,00 грн., в тому числі ПДВ - 892,50 грн. (запис у Книзі № 117 у жовтні 2003 року та № 171 у серпні 2003 року),

№ 3695 від 29.07.2003 року на загальну суму 720,00 грн., в тому числі ПДВ - 120,00 грн. (запис у Книзі № 118 у жовтні 2003 року та № 169 у серпні 2003 року),

№ 3689/10 від 30.07.2003 року на загальну суму 1854,00 грн., в тому числі ПДВ - 309,00 грн. (запис у Книзі № 111 у жовтні 2003 року та № 165 у серпні 2003 року).

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачалась відповідальність платників податку у випадку не підтвердження суми податкового кредиту відповідними документами. Так, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 цієї статті у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Позивачем в порядку ст. 71 КАС України не були надані суду податкові накладні, які б підтверджували правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми податку у січні 2003 року у розмірі 605,00 грн., у серпні 2003 року у розмірі 105,00 грн. та у жовтні 2003 року у розмірі 5637,00 грн.

Враховуючи зазначене вище, суд вважає правомірними висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму 6347,00 грн.

За таких умов, податкове повідомлення-рішення № 0005422301/0 від 09.09.2004 року в цій частині є таким, що прийнято Державною податковою інспекцією в м. Ялта АР Крим правомірно, у зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування.

Крім того, проведеною перевіркою позивача було встановлено завищення суми податку на додану вартість на суму 7972,00 грн. по податковим накладним, у яких відсутній номер:

видана ТОВ «Димир-Електроникс» від 03.06.2003 року без номера на загальну суму 5580,00 грн., в тому числі ПДВ - 930,00 грн.;

видана ТОВ «Лукойл-Крим» від 30.07.2003 року без номеру на загальну суму 1854,00 грн., в тому числі ПДВ - 309,00 грн.;

видана ТОВ «Аква-Тур» від 20.08.2003 року без номеру на загальну суму 13003,20 грн., в тому числі ПДВ - 2167,20 грн.;

видані ТОВ «Кримська топ ливна компанія» від 29.12.2003 року без номеру на загальну суму 4872,00 грн., в тому числі ПДВ - 812,00 грн.; від 26.12.2003 року без номеру на загальну суму 4579,00 грн., в тому числі ПДВ - 763,17 грн.; від 23.12.2003 року без номеру на загальну суму 2350,00 грн., в тому числі ПДВ - 391,67 грн.; від 19.12.2003 року без номеру на загальну суму 3055,00 грн., в тому числі ПДВ - 509,17 грн.;

видана ПП «Секансъ-Пик» від 17.03.2004 року без номеру на загальну суму 12542,26 грн., в тому числі ПДВ - 2090,00 грн.

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 (далі по тексту - Наказ № 165).

Пунктом 18 Наказу № 165 передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Таким чином, у перелічених вище податкових накладних відсутній обов'язковий реквізит - порядковий номер.

В порядку ст. 71 КАС України позивачем суду не було надано належним чином оформлених податкових накладних на загальну суму 7972,00 грн.

За таких умов, суд дійшов висновку, що позивач не мав права формувати податковий кредит на підставі податкових накладних, які складені з порушенням законодавства, у зв'язку з чим висновки податкового органу в цій частині є правомірними.

Враховуючи зазначене вище, відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005422301/0 від 09.09.2004 року в цій частині.

Дані акту перевірки також свідчать про те, що позивачем необґрунтовано із складу податкового зобов'язання виключено податок на додану вартість у загальній сумі 11269,00 грн. на підставі розрахунків коригування.

Судом перевірено висновки податкового органу в цій частині та встановлено наступне.

Позивачем відповідно до договору № б/н від 01.10.2002 року ТОВ «Мост-Юг» податкові накладні: № 1406 від 30.12.2003 року на суму 5058,65 грн., в тому числі ПДВ - 843,11 грн.; № 56 від 29.01.2003 року на суму 2045,75 грн., в тому числі ПДВ 340,96 грн.; № 143 від 28.02.2003 року на суму 2073,06 грн., в тому числі ПДВ - 345,51 грн.; № 222 від 27.03.2003 року на суму 2092,69 грн., в тому числі ПДВ - 348,78 грн.

У квітні 2003 року ДП «Санаторій «Форос» виписано розрахунки коригувань кількісних та вартісних показників до виписаних раніше податкових накладних: № 2 від 30.04.2003 року до податкової накладної № 1406 від 30.12.2003 року; № 3 від 30.04.2003 року до податкової накладної № 56 від 29.01.2003 року; № 4 від 30.04.2003 року до податкової накладної № 143 від 28.02.2003 року та № 5 від 30.04.2003 року до податкової накладної № 222 від 27.03.2003 року.

Всього за квітень 2003 року ДП «Санаторій «Форос» проведено коригування податкових зобов'язань з ПДВ на суму 1838,00 грн.

У червні 2003 року ДП «Санаторій «Форос» виписав розрахунки корегувань кількісних та вартісних показників до виписаних раніше податкових накладних:

розрахунки КР ТОЦ «Меридиан» № 101 від 05.06.2003 року до податкової накладної № 67 від 12.05.2003 року на суму 7083,33 грн., в тому числі ПДВ - 1416,67 грн., а також № 102 від 05.06.2003 року до податкової накладної № 43 від 10.04.2003 року на суму 6625,00 грн., в тому числі ПДВ - 1325,00 грн.;

розрахунок ПП «Балкан-Сич» № 130 від 05.06.2003 року до податкової накладної № 49 від 23.03.2003 року на суму 2500,00 грн., в тому числі ПДВ - 500,00 грн.

Всього за червень 2003 року ДП «Санаторій «Форос» проведено коригування податкових зобов'язань з ПДВ на суму 3242,00 грн.

У жовтні 2003 року ДП «Санаторій «Форос» виписав розрахунок коригувань ЗАТ «Гамалія» № 244 від 30.10.2003 року до податкової накладної № 205 від 26.09.2003 року на суму 9829,02 грн., в тому числі ПДВ - 1966,00 грн.

Всього за жовтень 2003 року ДП «Санаторій «Форос» проведено коригування податкових зобов'язань з ПДВ на суму 1966,00 грн.

У листопаді 2003 року на підставі розрахунків коригувань зі складу податкового зобов'язання виключений податок на додану вартість у загальній сумі 2447,00 грн.

У грудні 2003 року ДП «Санаторій «Форос» виписав розрахунки коригувань кількісних та вартісних показників до виписаних раніше податкових накладних:

розрахунок КОЦ «Зея-курорт» № 281 від 31.12.2003 року до податкової накладної № 33 від 17.04.2003 року на суму 8130,00 грн., в тому числі ПДВ - 1626,00 грн.,

розрахунок КОЦ «Зея-курорт» № 282 від 31.12.2003 року до податкової накладної № 115 від 20.06.2003 року на суму 550,00 грн., в тому числі ПДВ - 110,00 грн.

У грудні 2003 року на підставі розрахунків коригувань зі складу податкового зобов'язання виключений податок на додану вартість у загальній сумі 1736,00 грн.

Пунктом 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» було передбачено, що у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

З аналізу вказаної норми вбачається, що метою складення розрахунку коригування є відображення в подальшому коригування кількісних та вартісних показників у податковому обліку платників податку на додану вартість. Необхідність складення таких розрахунків для осіб, які не є платниками податку на додану вартість, відсутня, враховуючи інший порядок ведення податкового обліку вказаними особами.

Як вбачається з даних акту перевірки, висновки податкового органу щодо необґрунтованого зменшення позивачем податкових зобов'язань на підставі розрахунків коригувань обґрунтовані тим, що на даних розрахунках відсутні підписи покупців про їх отримання.

Однак, самим відповідачем в акті перевірки зазначено про те, що особи, по взаємовідносинам з якими виписувались розрахунки коригувань, не є платниками податку на додану вартість. Відтак, вказані особи не повинні у своєму податковому обліку відображати розрахунки коригувань податку на додану вартість. А отже, відсутня необхідність отримання розрахунків коригувань вказаними особами та проставлення ними підпису на розрахунках.

За таких умов, податковим органом необґрунтовано збільшено податкове зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 11269,00 грн. у зв'язку з проведенням коригування кількісних та вартісних показників раніше виданих податкових накладних.

З тих самих підстав, суд також вважає необґрунтованим застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5634,50 грн.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідком визнання цього рішення протиправним.

Позивач просить суд лише визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0005422301/0 від 09.09.2004 року без вимоги про його скасування.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до п. 11 ст. 171 КАС України резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акту незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що лише нормативно-правовий акт може бути визнаний судом нечинним, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є актами індивідуальної дії.

Оскільки акти індивідуальної дії відповідно нормам КАС України підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а не визнаються нечинними, суд вважає за необхідне прийняти постанову про захист прав позивача саме таким способом.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в АР Крим № 0005422301/0 від 09.09.2004 року в сумі 11269,00 грн.

Враховуючи зазначене вище, суд вважає податкове повідомлення-рішення № 0005422301/0 від 09.09.2004 року Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим в частині донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 11269,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5634,50 грн. таким, що прийнято протиправно, у зв'язку з чим має бути скасовано.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були понесені судові витрати у загальній сумі 6578,36 грн., у тому числі 6375,36 грн. витрати на проведення судової експертизи та 203,00 грн. витрати на сплату державного мита.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 64,68 грн. пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні, яке відбулось 07.06.2012 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 08.06.2012 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим № 0005422301/0 від 09.09.2004 року в частині донарахування Державному підприємству «Санаторій «Форос» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 11269,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5634,50 грн.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Санаторій «Форос» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 64,68 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.