Постанова

від 19.02.2013 по справі 2а-4550/09/5/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-4550/09/5/0170

19.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Курапової З.І.,

суддів Кобаля М.І. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Меджидова Т.М.

за участю сторін:

представник позивача, Державного підприємства "Санаторій "Форос"- Басюл Влас Вікторович, довіреність № б/н від 04.01.12,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС- Бабченко Людмила Павлівна, довіреність № 121/9/10-50 від 05.03.12,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 07.06.12 у справі № 2а-4550/09/5/0170

за позовом Державного підприємства "Санаторій "Форос" (Форос, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98690)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС (вул. Васильєва, 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 07 червня 2012 р. у справі № 2а-4550/09/5/0170 позовні вимоги Державного підприємства «Санаторій «Форос» до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Ялта АР Крим № 0005422301/0 від 09.09.2004 р. в частині донарахування Державному підприємству «Санаторій «Форос» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 11269 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5634,50 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Санаторій «Форос» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 64,68 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у м. Ялті АР Крим ДПС звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АРК від 07.06.2012 р. № 2а-4550/09/0170/5 у частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0005422301\0 від 09.09.2004 р. в частині донарахування 11 269 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 5 634,50 грн., в інший частині залишити без змін, ухвалити нову постанову, якою у позові відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Також, не погодившись з постановою суду, з апеляційною скаргою звернулося Державне підприємство «Санаторій «Форос», просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду була ухвалена із невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального права.

У судовому засіданні 19.02.2013 р. представники сторін доводи своїх апеляційних скарг підтримали.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Державного підприємства «Санаторій «Форос» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Державне підприємство «Санаторій «Форос» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до Державної податкової інспекції у місті Ялта АР Крим, в якому з рахунком уточнених позовних вимог просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення:

№ 0005432301 від 09.09.2004 р. на суму 128655 грн. - сума завищеного бюджетного відшкодування;

№ 0005442301/3 від 27.04.2005 р. на суму 789800 грн., в тому числі 394800 грн. основний платіж з податку на прибуток, 395000 грн. - фінансові санкції;

№ 0005462301/3 від 27.04.2005 р. на суму 367780 грн., у тому числі 267200 грн. основний платіж з податку на дивіденди, 105080 грн. - фінансові санкції;

а також частково недійсним податкове повідомлення-рішення № 0005422301/0 від 09.09.2004 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму (445685-12770,25) = 432914,75 грн., в тому числі основний платіж - (297123 - 8513,50) = 288609,50 грн., фінансові санкції (148562-4256,75) = 144305,25 грн.

Постановою Господарського суду АР Крим від 12.02.2007 р., залишеню без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.05.2007 р., позовні вимоги Державного підприємства «Санаторій «Форос» задоволено частково, визнані нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим № 0005432301 від 09.09.2004 року на суму 128655 грн. - сума завищеного бюджетного відшкодування, № 0005442301/3 від 27.04.2005 р. про донарахування податку на прибуток в сумі 789800 грн., в тому числі 394800 грн. за основним платежем та 395000 грн. за фінансовими санкціями. Визнано частково нечинним № 0005462301/3 від 27.04.2005 р. про донарахування дивідендів на суму 365512 грн., у тому числі 261080 грн. за основним платежем та 104432 грн. за фінансовими санкціями. Визнано частково нечинним № 0005422301/0 від 09.09.2004 року у частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 424206,50 грн., у т ому числі 282804 грн. за основним платежем та 141402,50 грн. за фінансовими санкціями.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.03.2009 року касаційна скарга Державної податкової інспекції в м. Ялта задоволена частково, постанова Господарського суду АР Крим від 12.02.2007 р. та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.05.2007 року скасовані, а справа передана на новий розгляд до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що придбані за договором товари не були призначені для використання їх позивачем у своїй господарської діяльності з підстав:

позивачем не надано суду платіжних документів, що підтверджують проведення оплати ПП «Інтек» за зберігання товару;

відсутність первинних документів, товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт перевезення товару від продавця ДП «Санаторій «Форос» до покупця ПП «Купроник», відсутні в матеріалах справи товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт перевезення товару від ТОВ «Стіл-сервіс» до ДП «Санаторій «Форос» та від ДП «Санаторій «Форос» до ТОВ «Євроміст»:

основним видом діяльності товариства є санаторно-курортна діяльність. В той час, як предметом договору № 01/12-6 від 01.12.2003 року є купівля-продаж металевих виробів, що не співпадає з основними видами діяльності позивача згідно з п.2.1 Статуту.

Судова колегія не погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим в період з 30.06.2004 р. по 07.09.2004 р. проведено комплексну документальну перевірку дотримання податкового та валютного законодавства Державним підприємством «Санаторій «Форос» за період 01.10.2002 р. по 31.03.2004 р.

За наслідками проведеної перевірки складено акт № 252/23-1/20670777 від 07.09.2004 р., в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п.п. 4.1.1 п.4.1 ст. 4, п.п. 5.3.5 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого завищена сума від'ємного значення об'єкта оподаткування на 986000 грн., в тому числі по податковим періодам: за ІУ квартал 2002 р. на 150000 грн., за ІУ квартал 2003 р. на суму 686200 грн., за І квартал 2004 року на 149800 грн.;

- п.п. 5.3.5 п.5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на 314700 грн., в тому числі по податковим періодам за ІУ квартал 2003 р. на суму 314700 грн.;

- ст.51 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік», в результаті чого занижено податкове зобов'язання по дивідендам на суму 267200 грн., в томі числі по податковим періодам: за ІІІ квартал 2003 р. на суму 267200 грн.;

- заниження суми податкового зобов'язання по дивідендам за ІІІ квартал 2003 р. на 1600 грн.;

- завищення суми податкового зобов'язання по дивідендам за ІУ квартал 2003 р. на 1600 грн. (порушені ст.. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік», п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»);

- п.п. 7.8.2 п.7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижена сума податкового зобов'язання по авансовому внеску з податку на прибуток, нарахованому на суму дивідендів на 80100 грн.;

- заниження суми податкового зобов'язання по авансовому внеску з податку на прибуток, нарахованому на суму дивідендів за ІІІ квартал 2003 р. на 500 грн.;

- завищення суми податкового зобов'язання по авансовому внеску на податок на прибуток, нарахованому на суму дивідендів за ІУ квартал 2003 року на суму 500 грн. (порушені п.п. 7.8.2 п.7.8 ст.7, п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»);

- п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п. 7.4.4 п.7.4, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7, п.4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого в перевіряємому періоді занижена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 297123 грн., в тому числі по податковим періодам: за січень 2003 р. на 605 грн., за квітень 2003 р. на 1878 грн., за червень 2003 р. на 4172 грн., за серпень 2003 р. на 2581 грн., за жовтень 2003 р. на суму 7603 грн., за листопад 2003 р. на 173892 грн., за грудень 2003 р. на 101826 грн., за січень 2004 р. на 2476 грн., за березень 2004 р. на 2090 грн.;

- сума ПДВ 128655 грн., заявлена до бюджетного відшкодування за листопад 2003 р. підлягає зменшенню на 128655 грн. ( порушені п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з даними акту перевірки, висновки податкового органу щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств обґрунтовані, зокрема наступним.

В порушення п.4.1.1 п.4.1 ст. 4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ДП "Санаторій "Форос" занижено валовий дохід, у тому числі за : за IV квартал 2002 року на 150000,00 грн. та за 2003 рік на суму 2108300,00 грн. у зв'язку з тим, що до його складу не включена передплата на виконання будівельних робіт, яка надійшла на розрахунковий рахунок від ДП "Укрінвестстрой".

Крім того, ДП "Санаторій "Форос" необґрунтовано до складу валових витрат включена сума процентів, розрахована відповідно до протоколу-угоди № 1 від 23.12.2003 року до договору купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту № 01/12-6 від 01.12.2003 року, укладеного ДП "Санаторій "Форос" з ПП "Інтек". Так, вказаним договором не передбачена дата кінцевого розрахунку. Крім того, нарахування процентів передбачено за кожний день прострочення платежу, що дає підставу вважати, що укладений між ДП "Санаторій "Форос" та ПП "Інтек" договір не є договором на надання товарного кредиту, а нарахування процентів є пенею за рішенням сторін.

З тих самих підстав, за висновками податкового органу ДП "Санаторій "Форос" було завищено суму валових витрат на 1 500 500,00 грн. по договору товарного кредиту, укладеного з ТОВ "Стіл-Сервіс".

Внаслідок допущених порушень, прибуток, що підлягає оподаткуванню за ставкою 30% занижений підприємством на 1331600,00 грн., відповідно податкове зобов'язання з податку на прибуток занижено на 399500,00 грн.

Однак, з урахуванням зменшення податкового зобов'язання за наслідками перевірки на загальну суму 84800,00 грн. (на вартість торгового патенту та на загальну суму авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів) сума податкового зобов'язання за 2003 рік за підсумками перевірки занижена на 314700,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства за ІІІ квартал 2003 року сума не нарахованих та несплачених авансових внесків з податку на прибуток, що нараховуються на суму дивідендів, становить 80100,00 грн.

Отже, загальна сума несплаченого підприємством податкового зобов'язання з податку на прибуток становить 394800,00 грн. (314700,00+80100,00).

Також в акті перевірки зазначено про те, що ДП "Санаторій "Форос" є платником дивідендів до бюджету, як державне підприємство, що має в статутному фонді частку державного майна, яка становить 100%.

Перевіркою встановлено, що у ІІІ кварталі 2003 року позивачем було отримано прибуток у розмірі 1792100,00 грн., отже, сума дивідендів за вказаний період повинна становити 268800,00 грн. (1792100,00 грн.х15%).

ДП "Санаторій "Форос" несвоєчасно сплачені дивіденди у сумі 1600,00 грн., що є порушенням ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік", п.16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Отже, не сплаченою залишилась сума дивідендів у розмірі 267200,00 грн.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством необґрунтовано виключена сума податкових зобов'язань у зв'язку з проведенням коригування кількісних та вартісних показників до виписаних раніше податкових накладних. Таке коригування відбулось у зв'язку з поверненням товару покупцями, однак, на розрахунках корегувань відсутні дата отримання розрахунку та підписи покупців, якими повертається товар.

Загальна сума необґрунтовано виключених податкових зобов'язань з податку на додану вартість становить 11269,00грн.

Перевіркою також встановлено, що до складу податкового кредиту необґрунтовано повторно включена сума податку по одним й тим самим накладним у загальній сумі 6347,00 грн.

Також, до складу податкового кредиту необґрунтовано включений податок у загальній сумі 7972,00 грн. по податковим накладним, у яких відсутні обов'язкові реквізити - номер та дата.

Перевіркою встановлено завищення позивачем податкового кредиту за листопад 2003 року на суму 300100,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Стіл-Сервіс" (суть виявленого порушення було викладено судом вище при здійсненні опису порушень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Перевіркою встановлено завищення позивачем податкового кредиту за грудень 2003 року на суму 100090,00 грн. по взаємовідносинам з ПП "Інтек" (суть виявленого порушення було викладено судом вище при здійсненні опису порушень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Зазначене вище, призвело до заниження позивачем податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 297123,00 грн.

Придбання товару на умовах товарного кредиту у контрагентів ТОВ "Стіл-Сервіс" та ПП "Інтек" призвело також до порушення Закону України "Про податок на додану вартість" в частині завищення суми бюджетного відшкодування на 128655,00 грн.

Акт перевірки був підписаний представниками позивача із запереченнями.

На підставі даних акту перевірки № 252/23-1/20670777 від 07.09.2004 року податковим органом 09.09.2004 року прийняті податкові повідомлення-рішення (т.І, а.с.12-15):

№ 0005422301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 445685,00 грн., у тому числі 297123,00 грн. за основним платежем та 148562,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

№ 0005432301 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 128655,00 грн.,

№ 0005442301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 741740,00 грн., у тому числі 394800,00 грн. за основним платежем та 346940,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

№ 0005462301/0 про визначення податкового зобов'язання по платежу дивіденди у розмірі 374720,00 грн., у тому числі 267200,00 грн. за основним платежем та 107520,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п.п. 5.3.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (діючого не період виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу валових витрат витрати на сплату штрафів та /або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Відповідно до п.п. 5.5.1 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами)протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Позивачем у процесі здійснення господарської діяльності було укладено договір товарного кредиту № 01/12-06 від 01.12.2003 р. з ПП «Інтек», за яким останньому позивачем було сплачено 600540,49 грн. процентів по товарному кредиту (у т.ч. 100090 грн. ПДВ), а також договір товарного кредиту № ТК03/11/03-01 від 03.11.2003 р. з ТОВ «Стил-Сервіс», якому на підставі договору сплачено 1800600 грн. процентів по товарному кредиту (у тому числі 300100 грн. ПДВ). ДПІ виключено сплачені позивачем суми процентів по товарному кредиту зі складу валових витрат, оскільки на думку відповідача, нараховані ТОВ «Стил-Сервіс» та ПП Інтек» проценти фактично є неустойкою за прострочення платежу, а не процентами за товарний кредит. Зазначений висновок ДПІ пов'язаний з тим, що у договорах не передбачений кінцевий строк розрахунку та проценти нараховані не за весь період відстрочки оплати, а за кожен день.

Колегія суддів вважає помилковими зазначені доводи ДПІ, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Згідно з п.п. 1.11.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР товарний кредит - це товари, які передаються резидентами або нерезидентами у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочку остаточного розрахунку на визначений строк та під процент.

Пунктом 1.2. договору товарного кредиту № ТК03/11/03-01 від 03.11.2003 між ТОВ «Стил-Сервіс» та ДП «Санаторій «Форос» передбачено, що санаторію надається відстрочка кінцевого розрахунку за товар до 28.11.2003 включно. За надання відстрочки п. 1.3 договору на санаторій покладено обов'язок сплатити проценти у розмірі 5% в день від загальної вартості товарів з ПДВ.

Договір № 01/12-6 від 01.12.2003 р. купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту між ПП «Інтек» та ДП «Санаторій Форос» також встановлена згода сторін на оплату товару з відстрочкою платежу (п.п. 2.1,2.3,2.4,3.3.). Умови товарного кредиту (у тому числі кількість днів) згідно з п.2.4.1 договору оформлюються протоколом-угодою. Відповідно до протоколу-угоди № 1 від 23.12.2003 р. до договору оформлюються протоколом-угодою. Відповідно до протоколу-угоди № 1 від 23.12.2003 р. до договору № 01/12-6 від 01.12.2003 р., акта приймання - передачі векселя від 23.12.2003. № 1 оплата товару здійснена 23.12.2003 р. Отже, строк користування кредитом визначений за домовленістю сторін.

При укладенні вказаних договорів сторони досягли згоди відносно нарахування процентів за кожен день відстрочки.

Судова колегія дійшла висновку, що ДПІ неправомірно витлумачені умови договорів, здійснивши висновок, що процента за користування товарним кредитом є неустойкою. Згідно зі ст. 213 Цивільного кодексу України право тлумачити правочини мають сторони, а також суд на вимогу сторони чи сторін, якщо сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони.

26.07.2002 р. позивач уклав інвестиційно-підрядний договір № 5 із ДП «Укрінвестбуд», предметом якого є спільна діяльність по реконструкції багатоповерхових будівель з надбудовою мансардних та актових поверхів, а також будівництво і реконструкція малоповерхових котеджних будівель на території санаторія «Форос». На виконання договору генеральній інвестор ДП «Укрінвестбуд» Державного управління справами Президента України перерахував санаторію у 2003 р. 2108300 грн., які були відображені на рахунку 48 як цільове фінансування.

Судова колегія вважає, що віднесення ДПІ до складу валового доходу сум, відображених у складі цільового фінансування, суперечить діючому законодавству.

Згідно п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальний формах, як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Податкова звітність згідно зі ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ базується на даних бухгалтерського обліку. У Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 15 «Доход», затвердженому наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 р. за № 860/4153, встановлені правила визначення доходу.

Пунктом 16 цього Положення передбачено, що цільове фінансування не визнається доходом доти, поки не існує підтвердження того, що воно буде отримано та підприємство виконує умови щодо такого фінансування.

Цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об'єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів) пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об'єктів (пункт 18 Положення). Отже, по цільовому фінансуванню капітальних інвестицій у момент будівництва й одержання коштів, валовий дохід не виникає, а виникає при нарахуванні амортизації на об'єкт, побудований за зазначені кошти.

Також за змістом п.п. 5.3.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0005442301/3, яким визначене податкове зобов'язання ДП «Санаторій «Форос» з податку на прибуток у сумі 789800 грн., у тому числі штрафна санкція в сумі 395000 грн., є протиправним.

Також відповідачем неправомірно виключені з податкового кредиту позивача у листопаді 2003 р. 300100 грн. ПДВ та у грудні 2003 р. 100090 грн. ПДВ, що увійшли до складу сплачених процентів по товарному кредиту.

Відповідно до п.п. 5.5.1 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Позивачем 01.12.03 р. у процесі здійснення господарської діяльності було укладено договір товарного кредиту №01/12-06 з ПП «Інтек», за яким останньому було сплачено 600540,49 грн процентів по товарному кредиту (у т.ч. 100090 грн ПДВ), а також договір товарного кредиту № ТК03/11/03-01 від 3.11.03 р. з ТОВ «Стил - Сервіс», якому на підставі договору сплачено 1800600 грн процентів по товарному кредиту ( у тому числі 300100 грн ПДВ). ДПІ виключила сплачені позивачем суми процентів по товарному кредиту зі складу валових витрат, посилаючись на те, що нараховані ТОВ «Стил - Сервіс» та ПП «Інтек» проценти фактично є неустойкою за прострочення платежу, а не процентами за товарний кредит. Такий висновок ДПІ пов'язує з тим, що у договорах не передбачений кінцевий строк розрахунку та проценти нараховані не за весь період відстрочки оплати, а за кожен день.

Судова колегія вважає помилковим зазначений висновок відповідача.

Згідно з законом товарний кредит - це товари, які передаються резидентами або не резидентами у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочку остаточного розрахунку на визначений строк та під процент (п.п. 1.11.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05. 1997 р. №283/97 - ВР зі змінами та доповненнями).

В договорі товарного кредиту №ТК03/11/03-01 ВІД 3.11.03 р. між ТОВ «Стил - Сервіс» та ДП «Санаторій «Форос» п. 1.2 передбачено, що санаторію надається відстрочка кінцевого розрахунку за товар до 28.11.03 р. включно. За надання відстрочки п.1.3. договору на санаторій покладено обов'язок сплатити проценти у розмірі 5% в день від загальної вартості товарів з ПДВ.

Договір №01/12-6 купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту від 01.12.03 р. між ПП «Інтек» та ДП «Санаторій «Форос» також зафіксував чітко сформульовану згоду сторін на оплату товару з відстрочкою платежу (п.п. 2.1, 2.3, 2.4, 3.3). Умови товарного кредиту (у тому числі кількість днів) згідно з п.2.4.1 договору оформлюються протоколом - угодою. Відповідно до протоколу - угоди №1 від 23.12.03 р. до договору №01/12-6 від 1.12.03, акта приймання передачі векселя від 23.12.03 №1 оплата товару здійснена 23.12.03 р. . Тобто за домовленістю сторін строк користування товарним кредитом також визначений.

Що стосується нарахування процентів за кожен день відстрочки або за весь період, то закон не містить норм, які б жорстко регламентували це питання. При укладенні вказаних договорів сторони, які є вільними у визначенні умов договору, досягли згоди відносно нарахування процентів за кожен день відстрочки, що не суперечить закону. Взагалі ці договори не оскаржені та не визнані недійсними. Згідно зі ст. 204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним. Фактично ДПІ у м. Ялта витлумачила договори, перевищивши свої повноваження. Згідно зі ст. 213 ЦКУ право тлумачити правочини мають сторони, а також суд на вимогу сторони чи сторін, якщо сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони.

Крім того, припущення ДПІ у м. Ялта, що нараховані за договорами товарного кредиту проценти є неустойкою за порушення строків оплати товару, не мають законних підстав, оскільки відповідно до ст. 179 ЦК УРСР, який діяв під час укладення та виконання договорів, неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

За таких обставин висновок відповідача про необґрунтоване включення до складу валових витрат сплачених процентів по угодам товарного кредиту є помилковим.

П. 16 ПСБО №15 «Доход» передбачено, що цільове фінансування не визнається доходом доти, поки не існує підтвердження того, що воно буде отримане та підприємство виконає умови щодо такого фінансування.

Цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об'єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів) пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об'єктів. ( п. 18 ПСБО №15 «Доход»). Таким чином, по цільовому фінансуванню капітальних інвестицій у момент будівництва й одержання коштів , валовий дохід не виникає, а виникає при нарахуванні амортизації на об'єкт, побудований за зазначені кошти.

Крім того, відповідно до п.п. 5.3.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

У ході судового розгляду, відповідач не надав суду доказів обґрунтованості виключення зі складу валових витрат позивача вказаних сум.

Враховуючи вказане, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0005442301/3, яким визначене податкове зобов'язання ДП "Санаторій "Форос" з податку на прибуток у сумі 789800 грн., у тому числі штрафна санкція в сумі 395000 грн., є протиправним.

Суд також доходить висновку про те, що відповідачем неправомірно виключені з податкового кредиту позивача у листопаді 2003 року 300100,00 грн. ПДВ та у грудні 2003 року 100090,00 грн. ПДВ, що увійшли до складу сплачених процентів по товарному кредиту.

Згідно п.п.7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3.04.97 р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг),але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 Закону України «Про податок на додану вартість» або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Оскільки суд визнає правомірним віднесення відсотків по товарному кредиту до валових витрат, слід зробити висновок про законність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих у зв'язку зі сплатою відсотків по товарному кредиту.

Ці ж обставини в свою чергу стали причиною висновку ДПІ у м. Ялта про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 128655,00 грн. та винесення відповідного податкового повідомлення-рішення № 0005432301\0 від 9.09.2004 року, тому суд визнає останнє податкове повідомлення-рішення протиправним.

Разом з тим, суд погоджується з доводами відповідача про обґрунтованість донарахування податку на додану вартість на суму 14319 грн. у зв'язку з непідтвердженням сум податкового кредиту.

За висновком експерта, заниження податку на додану вартість підтверджується наданими документами в сумі 6037,5 грн., у т.ч. за січень 2003 р. - 605 грн., за серпень 2003 р. - 105 грн., за жовтень 2003 р. - 5327,50 грн.

Судом установлено, що позивачем у порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. (з наступними змінами й доповненнями) у податковий кредит повторно включені суми ПДВ:

у січні 2003 р. по податковій накладній № 4385 від 21.11.2002 р., отриманої від ТОВ "ЛУКОЙЛ - Крим" на суму 3630,00 грн., у тому числі ПДВ - 605,00 грн.;

у серпні 2003 р. по податковій накладній № 18 від 28.05.2003 р., отриманої від ТОВ "Віст + " на суму 630,00 грн., у тому числі ПДВ - 105,00 грн;

у жовтні 2003 р. по податкових накладних, отриманих від ТОВ "Лукойл-Крим":

- № 3358 від 10.07.2003 р. на суму 4320,00 грн. у тому числі ПДВ 720,00 грн.;

- № 3372/2 від 11.07.2003 р. на суму 2880,00 грн. у тому числі ПДВ 480,00 грн.;

- № 3385/2 від 14.07.2003 р. на суму 6575,80 грн. у тому числі ПДВ 523,20 грн.;

- № 3420/1 від 16.07.2003 р. на суму 3139,20 грн. у тому числі ПДВ 1095,97 грн.;

- № 3485/1 від 18.07.2003 р. на суму 2880,00 грн. у тому числі ПДВ 480,00 грн.;

- № 3547/1 від 21.07.2003 р. на суму 432,00 грн. у тому числі ПДВ 72,00 грн.;

- № 3597/2 від 23.07.2003 р. на суму 4655,00 грн. у тому числі ПДВ 775,83 грн.;

- № 3597/4 від 23.07.2003 р. на суму 1008,00 грн. у тому числі ПДВ 168,00 грн.;

- № 3622/4 від 25.07.2003 р. на суму 5355,00 грн. у тому числі ПДВ 892,50 грн.;

- № 3695 від 29.07.2003 р. на суму 720,00 грн. у тому числі ПДВ 120,00 грн.;

- № 3689 від 30.07.2003 р. на суму 1854,00 грн. у тому числі ПДВ 309,00 грн.

Крім того, позивачем у порушення вимог пп. 7.4.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. (з наступними змінами й доповненнями) до складу податкового кредиту у період, що перевірявся, були включені суми, не підтверджені податковими накладними, оформленими відповідно до п.п. 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, до податкового кредиту були включені суми:

у червні 2003 р. за податковою накладною без номера від 03.06.2003 р., отриманої від ТОВ "Дімір - Электронікс", на загальну суму 5580,00 грн. у тому числі ПДВ - 930,00 грн.;

у серпні 2003 р. за податковою накладною без номера від 30.07.2003 р., отриманої від ТОВ "ЛУКОЙЛ - Крим", на суму 1854,00 грн., у тому числі ПДВ - 309,00 грн.;

у серпні 2003 р. за податковою накладною без номера від 20.08.2003 р., отриманої від ТОВ "Аква -Тур", на суму 13003,00 грн., у тому числі ПДВ - 2167,20 грн.;

у січні 2004 р. за податковими накладними без номера та адреси, отриманими від ТОВ «Кримська паливна компанія», на загальну суму 14856,06 грн. у т.ч. 2476,01 грн. ПДВ;

у березні 2004 р за податковою накладною без номера від 17.03.04 р. отриманою від ПП «Секансъ - Пик», на суму 12542,26 грн., у т.ч. 2090 грн. ПДВ.

Відповідно до інформаційного листа Вищого Господарського суду України від 14.02.02 р. №01-8/157 відсутність у податковій накладній порядкового номеру, місцезнаходження юридичної особи позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ на підставі такої накладної, оскільки вона не відповідає вимогам Закону.

Отже, податкове повідомлення-рішення №0005422301/0 від 9.09.04 р. підлягає визнанню протиправним частково на суму 424206,5 грн, у т.ч. 282804 грн з основного платежу, 141402,5 грн з фінансових санкцій.

Податковим повідомленням-рішенням №0005462301/3 від 27.04.05 р. ДПІ у м. Ялта визначила податкове зобов'язання ДП «Санаторій «Форос» зі сплати дивідендів у сумі 367780 грн, у тому числі 105080 грн штрафної санкції.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ, обчислюючи розмір дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності санаторія в 3 і 4 кварталах 2003 року, не врахувала збитки, понесені позивачем в 1 кварталі (-924,3 тис. грн.), в 2-м кварталі (-857,0 тис. грн.). Окремо виведений прибуток в 3-м кварталі - (+ 1792,1 тис. грн.), 4-м кварталі - (+59,0 тис. грн.).

Згідно ст. 52 Закону України "Про державний бюджет на 2003 рік" № 380-ІV від 26.12.2002 р., установити, що згідно із статтею 18 Закону України "Про підприємства в Україні" державні некорпоратизовані та корпоратизовані, казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

Норматив і порядок відрахування зазначеної частини прибутку (доходу) встановлюються Кабінетом Міністрів України з метою забезпечення надходжень до загального фонду Державного бюджету України в обсязі не менше 400.000 тис. гривень.

На виконання вимог ст. 52 Закону КМУ прийняв постанову «Про норматив і порядок відрахування до спеціального фонду державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями» від 22.04.03 р. №557. Відповідно до п.1 вищезазначеної постанови відрахування до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу), розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, здійснюється державними некорпоратизованими, крім підприємств установ кримінально-виконавчої системи та корпоратизованими, казенними підприємствами (крім державних підприємств електроенергетичної галузі, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів) та їх об'єднаннями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році у розмірі 15 відсотків обсягу чистого прибутку (доходу), а державними сільськогосподарськими підприємствами, які постраждали у 2003 році від стихійного лиха, - у розмірі 5 відсотків. Перелік таких сільськогосподарських підприємств встановлюється Міністерством аграрної політики за погодженням з Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і Міністерством фінансів.

П. 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 р. за № 391\3684, передбачено, що звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Згідно з листом ДПА України від 19.05.2003 р. № 7866\7\15-1117 «Щодо відображення в податковій звітності дивідендів державних некорпоративних підприємств, казенних підприємств та їх об'єднань» при заповненні рядка 21 декларації по податку на прибуток, підприємства платники податку - державні некорпоратизовані підприємства, казенні підприємства і їхні об'єднання повинні враховувати значення рядка 220 про фінансові результати (форма № 2) помноженого на 0,15.

Форма № 2 є додатком до Положення (стандарті) бухгалтерського обліку № 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів № 87 від 31.03.1999 р. і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 р. за № 397/3690.

Положенням визначений порядок заповнення форми № 2. Форма заповнюється наростаючим підсумком з початку року відповідно за 1-й квартал, 1-і півріччя, 9 місяців, рік. Аналогічно заповнюється й декларація з податку на прибуток (з 1 січня 2003 року). Ні форма № 2, ні декларація з податку на прибуток не передбачає окремо виведений результат господарської діяльності підприємства 3-й і 4-й квартал.

З матеріалів справи, вбачається, що чистий прибуток санаторія, визначений за правилами бухгалтерського обліку, за 9 місяців 2003 р. складав 10800 грн, за 2003 р - 69800 грн. Відповідно дивіденди за 9 міс 2003 р. складають 1620 грн, за 2003 р - 10500 грн., всього 12120 грн. Фактично, позивачем було нараховано та сплачено 10500 грн дивідендів.

За такими обставинами, суд доходить висновку про необґрунтованість податкового повідомлення - рішення № 0005462301/3 від 27 квітня 2005 року про визначення податкового зобов'язання ДП "Санаторій "Форос" за дивідендами у сумі 261080 грн. (262700 грн. - 1620 грн.), і застосуванні штрафних санкцій у сумі 104432 грн. (105080 грн. - 648 грн.), усього на суму 365512 грн.

На виконання Ухвали Вищого адміністративного суду України від 10.03.2009 судовою колегією з'ясовані питання щодо реальності правочинів позивача та наявності прибутку від виконання цих правочинів.

В акті перевірки № 252/23-1/20670777 від 07.09.2004г. відображені ті обставини, що ДП "Санаторій "Форос" здійснені угоди із ПП "Інтек" та ПП "Купорник". За першою угодою ДП "Санаторій "Форос" придбав товар на суму 909909,84 грн.. За другою продав цій товар за 910063,10 грн., тобто на 153,30 грн. більше. При цьому, розрахунки здійснювались векселями, та як вказано в акті перевірки "дисконт у сумі 500297,10 грн. включено ДП "Санаторій "Форос" в валовий дохід".

За договором тимчасового зберігання витрати становлять 600540,49-100090,08=500450,41 грн. Загальне позитивне сальдо для ДП "Санаторій "Форос" становить: 500500-500450,41=49,59грн.

В цьому же акті описані угоди ДП "Санаторій "Форос" із ТОВ "Стіл-сервіс" та ТОВ "Євромост", за якими ДП "Санаторій "Форос" придбав у ТОВ "Євромост" товар на суму 1440480,00 грн., цій же товар реалізовано ТОВ "Євромост" за 1441711,20 грн., тобто позитивне сальдо склало 1231,20 грн. в якості розрахунку ДП "Санаторій "Форос" розрахувався векселем номіналом 2971000,00 грн., дисконт склав 1529288,80 грн., і як слідує із акта включений у валовий дохід

(с. 24). За товарний кредит, отриманий від ТОВ "Стіл-сервіс" нараховані проценти у сумі 1800600,00 грн.. Таким чином витрати склали: 1441711,20-2942211,20= 28688,80 грн..

Згідно п. 11.1 до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2007 року № 363 основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Відсутність товарно - транспортних накладних не свідчить про те, що послуги по перевезенню взагалі не були надані.

Судова колегія зазначає, що товарно - транспортні накладні, є документами які супроводжують вантажі, але не є документами, на підставі яких підприємства повинні будувати свій облік.

Згідно із п. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) необхідною умовою включення витрат у склад валових є підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Цими підтверджувальними документами є розрахункові документи та акт виконаних робіт.

Товарно - транспортна накладна не є первинним документом, яка мала б свідчить про те, що угоди не були спрямовані на настання реальних правових наслідків.

Крім того, згідно Висновку № 3189 судово-єкономичної експертизи по адміністративній справі № 2а-4550/09/5/0170 Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз Министерства юстиції Украйні від 24.04.12 року та наданих документів від здійснення господарських операцій з продавцем ПП "Інтек" за договором № 01/12-6 від 01.12.03 року та покупцем ПП "Купронік" за договором від 01.12.03 року по товарно-матеріальним цінностям, зазначеним у специфікації № 1 від 01.12.03 року не мало прибутку (збиток від операції купівлі-продажу товарів склав 25, 55 грн.); від здійсненя господарських операцій з продавцем ТОВ "Стіл-Сервіс" за договором № ТК 03/11/03-01 від 03.11.03 року та покупцем ТОВ "Євроміст" за договором № КП 03/11-10 від 10.11.03 року по товарно-матеріальним цінностям, зазначеним у спеціфікації № 1 від 03.11.03 року мало прибуток 29 814, 80 грн.

На обґрунтування зазначенного висновку позивачем були надані експерту наступні документи : копії балансу за 2003 рік; копії договорів купівлі-продажу з додатками; копії договорів зберігання; копії доручень на зберігання товарів; копії актів приймання-передачі майна на зберігання; накладні на отримання ТМЦ; копії актів зняття майна зі зберігання; додаткові угоди до договорів; копії актів приймання - передачі товарів та послуг; податкові накладні; накладні на відвантаження ТМЦ; регістри бухгалтерського обліку; журнали-ордери по рахункам: № 631, № 632; головна книга та інші.

Зазначені обставини не прийняти до уваги судом першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення справи з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до п.п.1, 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ДПІ у м. Ялті ДПС на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 07 червня 2012 р. у справі № 2а-4550/09/5/0170 задоволенню не підлягає, апеляційна скарга ДП Санаторій «Форос» підлягає частковому задоволенню, постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, ст.1,4 ч.1 ст. 202, ч. 2 ст.205,207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 07 червня 2012 р. у справі № 2а-4550/09/5/0170 без задоволення.

Апеляційну скаргу Державного підприємства Санаторій «Форос» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 07 червня 2012 р. у справі № 2а-4550/09/5/0170 скасувати.

Ухвалити нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Ухвалити нову постанову.

Позовні вимоги Державного підприємства "Санаторій "Форос" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим № 0005422301/0 від 09 вересня 2004 року в частині донарахування Державному підприємству "Санаторій "Форос" податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 424 206, 50 грн., в тому числі 282 804, 00 грн. за основного платежу та 141 402, 50 грн. з фінансових санкцій;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим № 0005432301/0 від 09 вересня 2004 року про донарахування Державному підприємству "Санаторій "Форос" податкового зобов'язання на суму завищеного бюджетного відшкодування 128 655, 00 грн. - повністю;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим № 0005442301/3 від 27 квітня 2005 року про донарахування Державному підприємству "Санаторій "Форос" податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 789 800, 00 грн., в тому числі 394 800, 00 грн. з основного платежу та 395 000, 00 грн. з фінансових санкцій - повністю;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим № 0005462301/3 від 27 квітня 2005 року в частині донарахування Державному підприємству "Санаторій "Форос" дивідендів на суму 365 512, 00 грн., у тому числі 261 080, 00 грн. з основного платежу та 104 432, 00 грн. з фінансових санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Санаторій "Форос" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,35 грн. та 2 958, 00 витрат на проведення судово-бухгалтерської експертизи шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіці Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 лютого 2013 р.

Головуючий суддя підпис З.І.Курапова

Судді підпис М.І. Кобаль

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Суддя З.І.Курапова