Постанова

від 18.06.2012 по справі 2а-5493/11/0170/4

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2012 р. о 14:39 Справа №2а-5493/11/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., за участі представників:

позивача - Брауде С.О., Олініченко М.В.,

відповідача - Грязнової Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нижньогірський райагрохім" до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нижньогірський райагрохім" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (далі - відповідач), в якому просило визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000092300/0 від 29.04.2011 року про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 69528,33 грн. за основним платежем та 17382,08 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позов мотивовано помилковістю висновків за актом перевірки, які покладено в основу спірного податкового повідомлення-рішення щодо неправомірного включення до податкового кредиту сум ПДВ за декларацією за грудень 2010 року за договором з ПП "Торгбудсервіс" яке на думку відповідача не здійснювало фінансово-господарську діяльність.

Ухвалами суду від 13.05.2011 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду. Ухвалами суду від 08.06.2011 року призначена у справі судова економічна експертиза та зупинено провадження по справі. Ухвалою суду від 19.10.2011 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 28.11.2011 року призначена у справі судова економічна експертиза та зупинено провадження по справі.

Ухвалою суду від 20.04.2012 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 28.05.2012 року допущено заміну відповідача у справі його правонаступником - Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим Державної податкової служби.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, надали пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких вказав, що у зв'язку із неможливістю підтвердження здійснення контрагентом позивача ПП "Торгбудсервіс" господарських договорів на постачання товарів і послуг у грудні 2010 року, що відомо з висновків акту перевірки від 03.03.2011 року № 1829/15-2 цього контрагента, декларації з ПДВ якого за цей період не визнані податковими органами як звітність, позивач не має права на податковий кредит з ПДВ в сумі 69528,33 грн.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, висновки проведеної судово-економічної експертизи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 33615617, зареєстрований у якості платника ПДВ, перебуває на податковому обліку в Джанкойській ОДПІ в АРК ДПС.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам із ПП "Торгбудсервіс" (ідентифікаційний код 32319175) за грудень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 15.04.2011 року №1322/23-1/33615617, згідно із висновками якого встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (тут і далі по тексту нормативно - правові акти, в редакції, чинній на час спірних правовідносин, далі - Закон №168), у результаті чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 69528,33 грн.

На підставі даного акту перевірки позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 86910,41 грн. (у тому числі 69528,33 грн. - основний платіж, 17382,08 грн. - штрафні (фінансові) санкції) за податковим повідомленням-рішенням від 29.04.2011 року №0000092300.

В основу висновків податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування покладено наступні обставини.

Перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту за грудень 2010 року позивачем віднесено суми податку на додану вартість за податковою накладною від 30.12.2010 року №123006, виданою ПП "Торгбудсервіс" на суму ПДВ 69528,33 грн. Згідно з актом від 03.03.2011 року № 1829/15-2 невиїзної документальної перевірки ПП "Торгбудсервіс" з питань достовірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань встановлено, що останній вчинив правочини, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є нікчемними, встановлено відсутність здійснення ним господарської діяльності, декларації за грудень 2010 року з ПДВ ПП "Торгбудсервіс" не визнані податковими органами як податкова звітність.

В акті перевірки зроблено висновок про те, що позивачем порушено приписи п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 через віднесення до складу податкового кредиту сум податку, які не були сплачені до Державного бюджету України.

Надаючи оцінку вказаним висновкам суд встановив наступне.

Позивачем із ПП "Торгбудсервіс" укладено договір від 01.04.2010 року №Т10-04/02 про виконання завантажувально-розвантажувальних робіт з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року.

Виконання робіт підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 30.12.2010 року із зазначенням здійснення завантажувальних робіт обсягом 6210т., розвантажувальних робіт обсягом 6064т. на загальну суму - 417170,00 грн., у тому числі ПДВ - 69528,33 грн.

ПП "Торгбудсервіс" видана податкова накладна від 30.12.2010 року №123006 на суму ПДВ 69528,33 грн., отримання позивачем цієї накладної відображено в реєстрі отриманих податкових накладних № 12, суми податку віднесено до складу податкового кредиту у грудні 2010 року.

Оплата за надані послуги підтверджується платіжними документами на перерахування коштів в підтвердження взаємовідносин з ПП "Торгбудсервіс від 11.01.2011 року № 16, від 20.11.2011 року № 29, від 15.02.2011 року № 76 всього на суму 417170,00 грн., у тому числі ПДВ - 69528,33 грн.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі досліджених в судовому доказів суд дійшов висновку, що податковий кредит у розмірі 69528,33 грн. у грудні 2010 року позивач сформував на підставі належно оформлених документів податкового обліку, які були складені за наслідками реального здійснення господарських операцій, у відповідному податковому періоді.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи справу в межах доводів відповідача щодо нікчемності правочинів, вчинених контрагентом позивача - ПП "Торгбудсервіс, не здійснення ним фінансово-господарської діяльності, судом не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочинів, за якими позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ і яке відношення мають операції ПП "Торгбудсервіс з іншими контрагентами до виконання зобов'язань з виконання робіт за договорами із позивачем.

При цьому суд звертає увагу на помилкове тлумачення податковим органом норм Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 228 ЦК України (у редакції, чинній до 01.01.2011 року) правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (ч. 1), а отже, є нікчемним (ч. 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом постачальниками контрагента позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких постачальників, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із пунктом 2 статті 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Для підтвердження права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. Наявність у позивача мети використовувати придбані товари та результати робіт у межах власної господарської діяльності відповідачем не спростована.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до положень ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Для податкових органів доказом є акт перевірки, у якому факти виявлених порушень повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі.

Постановою Окружного адміністративного суду АРК від 09.06.2011 року у справі №2а-3286/11/0170/4 визнано протиправним та скасовано Наказ ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 03.03.2011 № 652 щодо проведення невиїзної документальної перевірки ПП "ТОРГБУДСЕРВІС" з питань формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за грудень 2010, за якою було складено акт перевірки від 03.03.2011 року № 1829/15-2.

У постанові зазначено, що за умови визнання протиправним та скасування Наказу ДПІ в м. Сімферополі від 03.03.2011 № 652, акт документальної невиїзної перевірки, проведеної на підставі вказаного Наказу № 1829/15-2 від 03.03.2011, не має жодних правових наслідків.

Таким чином, суд зазначає, що висновки акту перевірки щодо нікчемності правочинів, вчинених контрагентом позивача - ПП "Торгбудсервіс, які стали підставою для донарахування позивачеві ПДВ за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням не можуть бути визнані судом як належний і допустимий доказ по справі, зазначений акт перевірки не може бути використаний судом як доказ у справі.

Згідно з ч. 1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

До того ж, у цій постанові викладено :«Щодо обставин, визначених в п.п.78.1.8. ПК України суд, проаналізувавши декларацію позивача з ПДВ за грудень 2010 р., зазначає, що ПП "ТОРГБУДСЕРВІС" не було заявлено суму ПДВ до відшкодування з бюджету, від'ємне значення з ПДВ, більш того відповідно до поданої декларації позивачем було задекларовано суму ПДВ , яка підлягала нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 107622,00 грн. та була фактично сплачена до бюджету (а.с.59-61), що також підтверджується карткою особового рахунку позивача (а.с.38-84)».

Таким чином, суд вважає доведеним факт сплати ПП "ТОРГБУДСЕРВІС" до бюджету суми ПДВ за грудень 2010 року.

Таким чином, у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Застосування санкцій у цьому податковому повідомленні-рішенні обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 162 КАС України встановлені повноваження суду при вирішенні справи, до переліку яких входить право суду прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Позивач просить суд визнати незаконним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0000092300/0 від 29.04.2011 року.

Проте, згідно матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення - рішення має номер - №0000092300.

Приймаючи до уваги те, що у відповідності до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим №0000092300 від 29.04.2011 року про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 86910,41 грн., у тому числі 69528,33 грн. за основним платежем та 17382,08 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до п.3 ч. 3 статті 87 КАС України витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 4 ст. 92 КАС України, якщо призначення експертизи здійснюється за ініціативою суду, відповідні витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною п'ятою статті 92 КАС України передбачено, що граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з наданою суду калькуляцією вартості роботи судового експерта по виконанню судової експертизи, експертом проведено експертизу середньої складності за нормативної вартості експертогодини 61,30 грн. і витрачено на її проведення 60 години, всього вартість експертного дослідження складає 4413,60 грн.

Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст.ст.87,92 КАС України з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року і наказу Міністерства юстиції України "Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2012 році" №172/5 від 30.01.2012 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.01.2012 року за №153/20466.

Отже, відповідно до ст. 92 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судово-економічної експертизи підлягають стягненню з Державного бюджету України на корить експертного закладу.

В судовому засіданні 18.06.2012 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 23.06.2012 року.

Керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим від 29.04.2011 року №0000092300 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Нижньогірський райагрохім" (ідентифікаційний код 33615617) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 86910,41 грн., у тому числі: за основним платежем - 69528,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 17382,08 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримського Науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (м.Сімферополь, вул.Чехова, 55а; р/р 31252272210502 в ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 26225794) 4413,60 грн. витрат за проведення судово-економічної експертизи.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.