Ухвала

від 05.12.2012 по справі 2а-5493/11/0170/4

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5493/11/0170/4

05.12.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Кучерука О.В. ,

Мунтян О.І.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Нижньогірський райагрохім"- Олініченко Максим Володимирович,

представник відповідача, Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби- Грязнова Галина Михайлівна, довіреність № 27/9/4/10 від 01.03.12,

розглянувши апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 18.06.12 у справі № 2а-5493/11/0170/4

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нижньогірський райагрохім" (пров. Колгоспний, 2,Нижньогірський,Автономна Республіка Крим,97100)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби (вул. Дзержинського, буд.30,Джанкой,Автономна Республіка Крим,96100)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.06.12 адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим від 29.04.2011 року №0000092300 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Нижньогірський райагрохім" (ідентифікаційний код 33615617) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 86910,41 грн., у тому числі: за основним платежем - 69528,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 17382,08 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Кримського Науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (м.Сімферополь, вул.Чехова, 55а; р/р 31252272210502 в ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 26225794) 4413,60 грн. витрат за проведення судово-економічної експертизи.

Не погодившись з постановою суду, представник Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 05.12.12 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нижньогірський райагрохім" є юридичною особою, зареєстрований у якості платника ПДВ, перебуває на податковому обліку в Джанкойській ОДПІ в АРК ДПС.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам із ПП "Торгбудсервіс" (ідентифікаційний код 32319175) за грудень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 15.04.2011 року №1322/23-1/33615617, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (тут і далі по тексту нормативно - правові акти, в редакції, чинній на час спірних правовідносин, далі - Закон №168), у результаті чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 69528,33 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.04.2011 року №0000092300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 86910,41 грн. (у тому числі 69528,33 грн. - основний платіж, 17382,08 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що до складу податкового кредиту за грудень 2010 року позивачем віднесено суми податку на додану вартість за податковою накладною від 30.12.2010 року №123006, виданою ПП "Торгбудсервіс" на суму ПДВ 69528,33 грн.

Відповідачем зазначено, що ПП "Торгбудсервіс" здійснював правочини, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є нікчемними, встановлено відсутність здійснення ним господарської діяльності.

Відповідачем зазначено порушення позивачем приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 через віднесення до складу податкового кредиту сум податку, які не були сплачені до Державного бюджету України.

Судом встановлено, що позивачем із ПП "Торгбудсервіс" укладено договір від 01.04.2010 року №Т10-04/02 про виконання завантажувально-розвантажувальних робіт з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року.

На підтвердження виконання зазначеного вище договору позивачем до матеріалів справи долучені акти здачі-прийняття робіт від 30.12.2010 року із зазначенням здійснення завантажувальних робіт обсягом 6210т., розвантажувальних робіт обсягом 6064т. на загальну суму -417170,00 грн., у тому числі ПДВ - 69528,33 грн; податкові накладні від 30.12.2010 року №123006 на суму ПДВ 69528,33 грн.; платіжні документи на перерахування коштів в підтвердження взаємовідносин з ПП "Торгбудсервіс від 11.01.2011 року № 16, від 20.11.2011 року № 29, від 15.02.2011 року № 76 всього на суму 417170,00 грн., у тому числі ПДВ - 69528,33 грн.

Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень щодо прийняття податкового повідомлення -рішення, судова колегія зазначає наступне.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування, згідно зі статтею 3 цього Закону, або звільняються від оподаткування, згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що податковий кредит у розмірі 69528,33 грн. у грудні 2010 року позивачем сформувано на підставі належно оформлених документів податкового обліку, які були складені за наслідками реального здійснення господарських операцій, у відповідному податковому періоді.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із пунктом 2 статті 3 цього Закону, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Для підтвердження права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. Наявність у позивача мети використовувати придбані товари та результати робіт у межах власної господарської діяльності відповідачем не спростована.

Законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Постановою Окружного адміністративного суду АРК від 09.06.2011 року у справі №2а-3286/11/0170/4 визнано протиправним та скасовано Наказ ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 03.03.2011 № 652 щодо проведення невиїзної документальної перевірки ПП "ТОРГБУДСЕРВІС" з питань формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за грудень 2010, за якою було складено акт перевірки від 03.03.2011 року № 1829/15-2.

У постанові зазначено, що за умови визнання протиправним та скасування Наказу ДПІ в м. Сімферополі від 03.03.2011 № 652, акт документальної невиїзної перевірки, проведеної на підставі вказаного Наказу № 1829/15-2 від 03.03.2011, не має жодних правових наслідків.

На підставі вищезазначеного, судова колегія приходить до висновку, що висновки акту перевірки щодо нікчемності правочинів, вчинених контрагентом позивача - ПП "Торгбудсервіс, які стали підставою для донарахування позивачеві ПДВ за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням не можуть бути визнані як належний і допустимий доказ по справі.

Судова колегія зазначає, що згідно з ч. 1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

До того ж, у цій постанові викладено :"Щодо обставин, визначених в п.п.78.1.8. ПК України суд, проаналізувавши декларацію позивача з ПДВ за грудень 2010 р., зазначає, що ПП "ТОРГБУДСЕРВІС" не було заявлено суму ПДВ до відшкодування з бюджету, від'ємне значення з ПДВ, більш того відповідно до поданої декларації позивачем було задекларовано суму ПДВ , яка підлягала нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 107622,00 грн. та була фактично сплачена до бюджету (а.с.59-61), що також підтверджується карткою особового рахунку позивача (а.с.38-84)".

Таким чином, судова колегія вважає доведеним факт сплати ПП " Торгбудсервіс " до бюджету суми ПДВ за грудень 2010 року.

Таким чином, у податкового органу відсутні підстави для визначення позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про помилковість відповідних висновків податкового органу, тому відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в акті від 15.04.2011 року №1322/23-1/33615617 про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 29.04.2011 року №0000092300.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.06.12 у справі № 2а-5493/11/0170/4 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 грудня 2012 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис О.В.Кучерук

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва