Ухвала

від 14.06.2012 по справі 47/100-25/181

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 червня 2012 р. № 47/100-25/181

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддів:Данилової Т.Б., Могил С.К., Подоляк О.А., Селіваненка В.П., розглянувши заяву Відкритого акціонерного товариства "Одесліфт", про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 24.04.2012 у справі№47/100-25/181 за позовомВідкритого акціонерного товариства "Одесліфт" доМіністерства оборони України третя особаДомоуправління №1 Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси Південного оперативного командування простягнення 125920,27 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Одесліфт" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України, за участю третьої особи - Державної установи Домоуправління №1 Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси Південного оперативного командування про стягнення заборгованості за договором технічного обслуговування ліфтів в розмірі 125920,27 грн. Рішенням господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі №47/100-25/181, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2012, у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2012 у справі №47/100-25/181 рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Відкрите акціонерне товариство "Одесліфт" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.04.2012 у справі №47/100-25/181, в якій просить зазначену постанову, а також рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України статей 1, 3, 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", статті 619 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, на думку заявника, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. В обґрунтування своїх доводів заявник посилається на постанову Вищого господарського суду України від 17.01.2011 у справі №7/142 .

Розглянувши заяву про перегляд Верховним Судом України постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови від 24.04.2012 у справі №47/100-25/181 , Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в позові щодо стягнення заборгованості за договором технічного обслуговування ліфтів у розмірі 125920,27 грн. При цьому суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, а саме того, що спірна заборгованість виникла внаслідок порушення договірних зобов'язань третьою особою, а позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні статті 34 ГПК України для покладення відповідальності за зобов'язанням третьої особи на відповідача.

Водночас у постанові від 17.01.2011 у справі №7/142 , залишаючи в силі рішення місцевого господарського суду про задоволення позову та стягнення заборгованості з відповідача за зобов'язаннями третьої особи, суд касаційної інстанції на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи виходив з того, що третя особа є одночасно бюджетною установою Міністерства оборони України, казенним підприємством та суб'єктом господарювання, який утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому відповідно до статей 76, частини сьомої статті 77 Господарського кодексу України та статті 5 Закону "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" відповідач є відповідальною особою за зобов'язаннями третьої особи.

З аналізу змісту наведених постанов суду касаційної інстанції вбачається, що у цих справах судом касаційної інстанції застосовано відповідні норми матеріального права в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій обставин та наданих позивачем доказів , у зв'язку з чим відсутні підстави стверджувати про наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального з ухваленням різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Враховуючи наведене, відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Відкритому акціонерному товариству "Одесліфт" в допуску справи № 47/100-25/181 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя Т.Добролюбова Судді: Т.Данилова С.Могил О.Подоляк В.Селіваненко

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)