Постанова

від 11.07.2012 по справі 4943/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"11" липня 2012 р. № 2а- 4943/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

при секретарі судового засідання -Беззубко А.О.

за участі представника позивача -Малахової Н.В. (довіреність б/н від 01.04.2011 року),

представника відповідача -Кучеренко О.П. (довіреність № 4974/10/10-006 від 11.06.2012 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс Інвест" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.04.2012 р. №0002982302.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач не погоджується з висновками податкового органу про неможливість здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами та нікчемність укладених правочинів. Позивач вважає, що господарські операції відбулися в повному обсязі, а, отже, позивач правомірно відобразив у податковому обліку господарські операції та в нього виникло право на формування податкового кредиту.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, зазначених у позовні заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених в акті перевірки.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Мегаполіс Інвест" зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 083136 (а.с.39).

ТОВ «Мегаполіс Інвест»знаходиться на обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова з 15.11.2007р. за №10350.

У лютому -березні 2012 року працівниками ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Мегаполіс Інвест»з питання правильності визначення повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт»за липень-вересень 2011 року.

За підсумками перевірки був складений акт за №808/235/35474576 від 12.03.2012р.

Згідно висновків акту перевірки, встановлено наступні порушення позивача:

1 . ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України, в частині недодержання вимог визначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Мегаполіс Інвест»з ТОВ «Промтехноопт»за липень-вересень 2011р.

2 . п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 20000грн., у тому числі за липень 2011р. на суму 10000грн., за серпень 2011р. на суму 10000грн. та зменшене від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту, яка зараховується до суми податкового кредиту наступного звітного податкового періоду за вересень 2011року на суму 10000грн.

23.03.12р. ТОВ «Мегаполіс Інвест»подало заперечення на акт перевірки до податкової інспекції.

На підставі акту перевірки №808/235/35474576 від 12.03.2012р. Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкові було прийнято податкове повідомлення -рішення податкове повідомлення-рішення №0002982302 від 03.04.2012р. яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 25000,0грн., з яких за основним платежем -20000грн., за штрафними (финансовим санкціями) 5000грн.

Щодо встановлення відповідачем в акті документальної невиїзної перевірки порушення позивачем ч.1 ст. 203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «Мегаполіс Інвест»з ТОВ «Промтехноопт»було укладено договір суборенди будинку №0107 від 01.07.2011р. Згідно умов договору, ТОВ «Промтехноопт»передає в суборенду ТОВ «Мегаполіс Інвест»окреме нежитлове приміщення площею 501 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Каштанове, 29, розмір орендної плати за весь об'єкт, що суборендується з урахуванням ПДВ складає 60000 тис.грн. за 1 місяць оренди.

На виконання договору, про надання послуг суборенди щомісячно складались акти виконаних послуг: №б/н від 29.07.11р. за номенклатурою оперативна оренда складського приміщення на загальну суму 60000грн. (у т.ч. ПДВ 10000грн.), №б/н від 31.08.11р. за номенклатурою оперативна оренда складського приміщення на загальну суму 60000грн. (у т.ч. ПДВ 10000грн.), №б/н від 31.08.11р. за номенклатурою оперативна оренда складського приміщення на загальну суму 60000грн. (у т.ч. ПДВ 10000грн.).

Відповідно до умов договору ТОВ «Мегаполіс Інвест»отримало від ТОВ «Промтехноопт» виписані податкові накладні: №911 від 29.07.11р. на суму 60000грн. (у т.ч. ПДВ 10000грн.), №1022 від 31.08.11р. на суму 60000грн. (у т.ч. ПДВ 10000грн.), №969 від 30.09.11р. на суму 60000грн. (у т.ч. ПДВ 10000грн.)

Грошові кошти за надані послуги суборенди приміщення були перераховані через розрахунковий рахунок підприємства, згідно платіжних доручень №188 від 08.08.11р. на суму 60000грн., №209 від 31.08.11р. на суму 60000грн. та №247 від 05.10.11р. на суму 60000грн.

Вказане складське приміщення ТОВ «Мегаполіс Інвест»використовує в господарської діяльності зберігаючи на ньому придбаний у контрагентів товар, що підтверджується договорами поставки, товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи.

Факт отримання послуг суборенди складського приміщення було відображено за даними бухгалтерського та податкового обліку підприємства.

Представником відповідача не заперечувалося, що копії долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, будь-яких порушень порядку виписки та заповнення податкових накладних в акті перевірки та під час їх дослідження в судовому засіданні, не встановлено.

Також судом встановлено, що відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ТОВ «Промтехноопт»знаходилось за юридичною адресою в періодах, в яких здійснювалися господарські операції в з позивачем .

З акту перевірки №808/235/35474576 від 12.03.2012р. вбачається, що висновки податкового органу ґрунтуються на фактах, встановлених, зокрема, в акті зустрічних звірок від 21.10.11 року та від 14.12.2011 року відносно контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт».

Судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.12 року по справі № 16723/11/2070 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Промтехноопт "до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова про визнання дій протиправними адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Промтехноопт "задоволено.

В зазначеному рішенні судом визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова була щодо проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю " Промтехноопт " від 21.10.2011 року.

Відповідно до ч.5 ст.254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, на час проведення перевірки та складання акту у відповідача були відсутні підстави для врахування висновків зустрічної звірки від 21.10.11 року про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю " Промтехноопт ".

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що висновок податкового органу є таким, що не відповідає вимогам ч.3 ст. 2 КАС України.

З приводу викладеного в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочину суд зазначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, належать до виключної компетенції судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що укладений між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договір в судовому порядку не оспорювався, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання зазначеного договору недійсним на момент складання акту перевірки та на час розгляду справи не має.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

В ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним суб'єктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті № 593/233/32867008 від 27.02.2012 р.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №985, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735, суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки № 593/233/32867008 від 27.02.2012 р. суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих послуг та товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентом. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту з ПДВ за липень-вересень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "Промтехноопт".

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в ході розгляду справи не надано належного обґрунтування його правової позиції та, відповідно, правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Судом встановлено, що відповідач діяв без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова №0002982302 від 03.04.2012р. прийняте всупереч нормам ч.3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс Інвест" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби №0002982302 від 03.04.2012 року .

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Інвест»(61057, м.Харків, вул.Мироносицька, 45, код 35474576) судовий збір у розмірі 250.00 грн. (двісті п»ятдесят гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 16 липня 2012 року.

Суддя Шляхова О.М.