Рішення

від 12.07.2012 по справі 26/5014/581/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.07.12 Справа № 26/5014/581/2012

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства „Моддіс-Луганськ", м.Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Содружество", м.Луганськ

про стягнення 25526 грн. 42 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача -керівник відділу продажу Плеканець В.В., довіреність №171 від 27.03.2012;

від відповідача -представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 21432 грн. 52 коп., пені в сумі 3340 грн. 24 коп., інфляційних нарахувань в сумі 107 грн. 16 коп. та 3% річних в сумі 646 грн. 50 коп.

Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення №9101611090041.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

Між Приватним підприємством „Моддіс-Луганськ" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Содружество" (покупець, відповідач) 14.10.2011 був укладений договір поставки №1209 (далі -договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець -прийняти і оплатити товар (продукти харчування) по номенклатурі (асортименту) і в кількості, зазначеним в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1 договору).

Згідно п.2.2 договору загальна сума договору складається із сумарної ціни товару, що підлягає поставці на підставі цього договору згідно накладних.

В п.3.2 договору сторони передбачили, що постачальник поставляє товар покупцю в один з робочих днів тижня, по вибору покупця, згідно узгоджених заявок протягом 3-х календарних днів.

Відповідно до п.4.1 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем на умовах відстрочки платежу на 21 календарних днів з моменту отримання товару.

Сторони в п.8.3 договору передбачили, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, передбачених п.4.1 договору, покупець сплачує постачальнику пеню, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

На виконання вказаних умов договору позивач у період з 15.10.2011 по 28.10.2011 поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №РН00000013790 від 15.10.2011 (а.с.13), №РН00000013968 від 21.10.2011 (а.с.14), №РН00000014157 від 28.10.2011 (а.с.15) на загальну суму 21432 грн. 52 коп.

Отриманий товар відповідач не оплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 21432 грн. 52 коп., на яку позивач нарахував пеню в сумі 3340 грн. 24 коп., інфляційні нарахування в сумі 107 грн. 16 коп. та 3% річних в сумі 646 грн. 50 коп. та звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В п.4.1 договору сторони передбачили, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем на умовах відстрочки платежу на 21 календарних днів з моменту отримання товару.

Але, відповідач вказані умови договору не виконував, тому позивач 29.12.2011 звернувся до відповідача з претензією №134 (а.с.24-25), яку останній залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, враховуючи викладені приписи законодавства, умови договору поставки, факт поставки товару відповідачу за видатковими накладними №РН00000013790 від 15.10.2011 (а.с.13), №РН00000013968 від 21.10.2011 (а.с.14), №РН00000014157 від 28.10.2011 (а.с.15) на загальну суму 21432 грн. 52 коп., що відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №1209 від 14.10.2011 в сумі 21432 грн. 52 коп.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки, як зазначив позивач, і це не оспорено відповідачем, останній своєчасно у передбачений п.4.1 договору строк поставлений товар не оплатив, має місце неналежне виконання зобов'язань за спірним договором відповідачем.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.8.3 договору сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, передбачених п.4.1 договору, покупець сплачує постачальнику пеню, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

Враховуючи викладене, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 3340 грн. 24 коп. за період з 28.10.2011 по 17.02.2012, але суд не погоджується з вказаним розрахунком, враховуючи наступне.

Як вже зазначалось, сторонами в п.4.1 договору передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем на умовах відстрочки платежу на 21 календарних днів з моменту отримання товару.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, в даному випадку мають місце 3 поставки за видатковими накладними №РН00000013790 від 15.10.2011 (а.с.13), №РН00000013968 від 21.10.2011 (а.с.14), №РН00000014157 від 28.10.2011 (а.с.15), за які відповідач повинен був розрахуватися відповідно до 06.11.2011, до 12.11.2011, до 19.11.2011. Тобто, початок періоду для нарахування пені по кожній видатковій накладній різний. Суд вважає обґрунтованим наступний розрахунок:

- по видатковій накладній №РН00000013790 від 15.10.2011, враховуючи заявлений позивачем в позовній заяві період, період прострочення складає з 06.11.2011 по 17.02.2012, а пеня складає -2*7,75 (розмір облікової ставки НБУ)*10632 грн. 38 коп. (сума заборгованості)*104 (кількість днів прострочення) /365/100= 469 грн. 57 коп.;

- по видатковій накладній №РН00000013968 від 21.10.2011, враховуючи заявлений позивачем в позовній заяві період, період прострочення складає з 12.11.2011 по 17.02.2012, а пеня складає -2*7,75 (розмір облікової ставки НБУ)*6057 грн. 00 коп. (сума заборгованості)*97 (кількість днів прострочення) /365/100=249 грн. 49 коп.;

- по видатковій накладній №РН00000014157 від 28.10.2011, враховуючи заявлений позивачем в позовній заяві період, період прострочення складає з 19.11.2011 по 17.02.2012, а пеня складає -2*7,75 (розмір облікової ставки НБУ)*4743 грн. 14 коп. (сума заборгованості)*91 (кількість днів прострочення) /365/100=183 грн. 29 коп.

Всього пеня складає 902 грн. 35 коп. і підлягає стягненню з відповідача саме в такому розмірі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 28.10.2011 по 17.02.2012 в сумі 646 грн. 50 коп., але як і у випадку нарахування пені ним не були враховані умови п.4.1 договору.

Так, обґрунтованим є наступний розрахунок 3% річних:

- по видатковій накладній №РН00000013790 від 15.10.2011, враховуючи заявлений позивачем в позовній заяві період, період прострочення складає з 06.11.2011 по 17.02.2012, а 3% річних складають -3*10632 грн. 38 коп. (сума заборгованості)*104 (кількість днів прострочення)/365/100=90 грн. 88 коп.;

- по видатковій накладній №РН00000013968 від 21.10.2011, враховуючи заявлений позивачем в позовній заяві період, період прострочення складає з 12.11.2011 по 17.02.2012, а 3% річних складають -3*6057 грн. 00 коп. (сума заборгованості)*97 (кількість днів прострочення) /365/100=48 грн. 29 коп.;

- по видатковій накладній №РН00000014157 від 28.10.2011, враховуючи заявлений позивачем в позовній заяві період, період прострочення складає з 19.11.2011 по 17.02.2012, а 3% річних складають -3*4743 грн. 14 коп. (сума заборгованості)*91 (кількість днів прострочення) /365/100=35 грн. 47 коп.

Всього з відповідача слід стягнути 3% річних в розмірі 174 грн. 64 коп.

Що стосується вимоги про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 107 грн. 16 коп., то ці вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 102 грн. 57 коп., оскільки відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді справ" при застосуванні індексів інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується з урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Тобто, позивачем невірно визначений період нарахування індексу інфляції за видатковою накладною №РН00000014157 від 28.10.2011.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Відповідач позов не оспорив, доказів відсутності заборгованості не подав.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 12.07.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства „Моддіс-Луганськ" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Содружество" задовольнити частково .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Содружество", вул.2-а Краснознаменна, б.16-В, м.Луганськ, код 37234547 на користь Приватного підприємства „Моддіс-Луганськ", вул.Совєтская, б.60, м.Луганськ, код 37234861 заборгованість в сумі 21432 грн. 52 коп., пеню в сумі 902 грн. 35 коп., 3% річних в сумі 174 грн. 64 коп., інфляційні нарахування в сумі 102 грн. 57 коп., судовий збір в сумі 1425 грн. 74 коп., видати наказ позивачу.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 13.07.2012.

Суддя С.С. Єжова