Рішення

від 07.06.2007 по справі 2-94/2007

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Справа №2-199/03

Справа №2-199/03

№2-888/04

№2-а-507/06

 №2-94/07

РІШЕННЯ

 Іменем України

7 червня 2007

року

Октябрський

районний суд м. Полтави в складі: Головуючої судді Сороки К.М.  При секретарі Кучарській Т.Є За участю

адвоката ОСОБА_3. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві

цивільну справу за позовом ОСОБА_1до виконавчого комітету Полтавської міської

Ради, головного управління капітального будівництва Полтавського міськвиконкому

,  відкритого акціонерного товариства

"Укрнафта", Полтавського тампонажного управління "Укрнафта"

про спонукання до виконання зобов'язання, 

-

встановив:

 Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до відповідачів виконавчого комітету Полтавської міської Ради,  головного управління капітального будівництва

Полтавського міськвиконкому та ВАТ "Укррнафта" Полтавського

тампонажного управління "Укрнафта" про спонукання до виконання

зобов"язання,  посилаючись на те, що

згідно рішення Полтавського міськвиконкому №478 від 24.10.1990 року було

дозволено Полтавському тампонажному управління "Укрнафта" знести

будинок №32 по вул Степового Фронту в м. Полтаві.Полтавське тампонажне

управління ВАТ "Укрнафта" видало їй гарантійний лист №22-1415 від

26.08. 1993 року узгоджений з Полтавським міськвиконкомом про надання позивачці

однокімнатної квартири в АДРЕСА_1., але свого зобов"язання не виконалидому

просила зобов"язати міськвиконком виконати гарантійне зобов"язання та

надати їй житлове приміщення в АДРЕСА_3. в вигляді двокімнатної квартири на

сім"ю з двох осіб,  та скасувати

розпорядження Полтавського міськвиконкому про приватизацію квартири в якій вона

проживає АДРЕСА_2скасувавши свідоцтво про право власності на квартиру в якій

проживає а також скасувати реєстрацію права власності вказаної квартири в КП

БТІ "Інвентаризатор" та зобов"язати її разом з повнолітнім сином

ОСОБА_2 1994 року звільнити займану АДРЕСА_2.

В

судовому засіданні позивачка свій позов підтримала. Представник відповідача

Полтавського міськвиконкому з позовом не погодився та просив відмовити в його

задоволенні, посилаючись на те, що ніяких гарантійних зобов"язань на себе

Полтавський міськвиконком не брав по відношенню до ОСОБА_1 а резолюція

заступника голови Полтавської міської Ради Захарова О.М.  від

04.08. 1993 року ніяких правових наслідків за собою не тягне, оскільки з

приводу цього питання виконком не приймав ніяких рішень та не уповноважував

погоджувати гарантійний лист Полтавського тампонажного управління. Захарова ОМ.

Представник

відповідача головного управління капітального будівництва Полтавського

міськвиконкому з позовом не погодилася та просила відмовити в

його задоволенні, посилаючись на те, що управління капітального будівництва

взяло на себе функції замовника по завершенню будівництва житлового будинку по

вул АДРЕСА_3 на підставі рішення міськвиконкому №239 від 25 серпня 1999 року

.Стосовно гарантійного листа який наданий позивачці Полтавським тампонажним

управлінням ніякого відношення не має, оскільки нікому не гарантувало ніяких

зобов"язань , окрім встановлених чинним законодавством обов"язків по

проведенню будівництва в установлений термін. Відселення та підготовка

майданчика під будівництво будинку по АДРЕСА_3 було проведено Полтавським

тампонажним управління ВАТ "Укрнафта".

Представник

ВАТ "Укрнафта" в особі структурної одиниці Полтавського тампонажного

управління "Укрнафта" з позовом не погодилася та просила відмовити в

його задоволенні ,  посилаючись на

те,  що в період відселення жильців з

АДРЕСА_4позивачка була забезпечена житлом -однокімнатною АДРЕСА_1на склад її

сім"ї і в даний час немає підстав для надання їй двокімнатної квартири.

Окрім того Полтавське тампонажне управління не є юридичною особою,  а являється структурною одиницею ВАТ

"Укрнафта", яке не брало на себе ніяких зобов'язань стосовно позивачки.

Також представник ВАТ "Укрнафта" вважає,  що головне управління капітального

будівництва прийняло на себе функції замовника по завершенню будівництва

АДРЕСА_3і Полтавське тампонажне управління після цього вже не мало ніяких

зобов'язань по зведеному будинку та перед сім"ями , які були відселені.

Суд ,

заслухавши сторони. вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про

задоволення вимог позивачки.

Судом

встановленого 03.08.1993 року Полтавське тампонажне управління ВАТ

"Укрнафта" видало позивачці ОСОБА_1 гарантійнний лист №22-1415 (а.с4

т.2), який узгоджений з Полтавським міськвиконкомом 04.08.1993 року підписом

заступника голови міськвинкому Захарова

О.М.  та скріплено

печаткою міськвиконкому , яким Полтавське тампонажне управління гарантувало

виділення позивачці рівноцінної однокімнатної квартири в будинку по АДРЕСА_3

замість виділеної в зв"язку з відселенням ,  однокімнатної АДРЕСА_2

Вказане

зобов"язання не виконано .Зобов"язання повинні виконуватися належним

чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону,  акту планування, договору, а при відсутності

таких вказівок -відповідно до вимог , що ставляться ( ст. 161 ЦК України в

редакції 1963 року) оскільки вказані правовідносини виникли та продовжувалися в

період дії вказаного Кодексу.

У

відповідності до  ст. 162 вищевказаного

Кодексу .одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна

умов договору не допускаються , за винятком випадків , передбачених законом.

Одним із

видів зобов'язання є поручительсьво ( ст. 178 ЦК України 1963 року .У відповідності до  ст. 191 ЦК

України 1963 року за договором поруки поручитель зобов'язується перед

кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов'язання в

повному обсязі або в частині.

В разі

невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як

солідарні боржники , якщо інше не встановлено договором

поруки. Поручитель відповідає в тому ж обсязі як і

боржник( ст. 192 ЦК України

1963 року).

Отже суд

прийшов до висновку що виконком Полтавської міської Ради виступив поручителем

по зобов"язанню Полтавського тампонажного управління від 3.08.1993 року -

надати однокімнатну квартиру позивачці в новозбудованому АДРЕСА_3 Отже і

міськвиконком і Полтавське тампонажне управління є солідарними боржниками перед

позивачкою.

Але Полтавське тампонажне управління на даний час є структурною

одиницею ВАТ "Укрнафта", житловим фондом не відає,  не являється

забудовником і у відповідності до рішення Полтавського міськвиконкому

№239 від 25 серпня 1999 року передало функції замовника по завершенню

будівництва житлового будинку по АДРЕСА_3 в м. Полтаві

головному       управлінню      капітального      будівництва      Полтавського

міськвиконкому,  отже Полтавське тампонажне управління не може

нести відповідальності по вказаному зобов"язанню.

У

відповідності до рішення Полтавського міськвиконкому №383 від 11.12.1996 року

позивачці разом з неповнолітнім сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1народження на

підставі ордера №459 була виділена однокімнатна АДРЕСА_2. В ордері зазанчалося

що житлова площа вказаної квартири 18, 36 кв.м. 

а фактично лише 15, 3 кв. метри, що підтверджується даними технічного

паспорта. Тобто на час отримання так званого тимчасового житла,  виходячи з гарантійного листа,  сім"я позивачки не була забезпечена

середньою нормою жилої площі передбаченої для надання житла мешканцям м.

Полтави в розмірі на менше 7, 8 кв.м.  на

одну особу.

Умовами

договору від 03.08.1993 року між позивачкою та відповідачами Полтавським

міськвиконкомом та Полтавським тампонажним управлінням не була передбачена

заборона в приватизації житла позивачкою і тому позивачка приватизувала

АДРЕСА_2та їй видано свідоцтво про право власності на житло 10.01.1999 року

згідно розпорядження Полтавського містьквиконкому №5725 від 10.01.1999 року

згідно якого позивачка та її син 1994 р.н. є власниками вказаної квартири.

Будівництво

житлового будинку по АДРЕСА_3тривало 9 років а реалізація громадянами права на

приватизацію житла обмежувлася Верховною Радою України в часі та була

продовжена. Умовами договору не була передбачена заборона в приватизації

квартири, хоч на той час на 03.08 1993 року вже діяв Закон України від 19.06,

1992 року №2482-Х11 "Про приватизацію державного житлового фонду".

Враховуючи

ту обставину,  що позивачка згідна

передати займану нею квартиру Полтавському міськвиконкому безкоштовного суд не

розцінює проведену приватизацію квартири, як зміну в односторонньому порядку

умов договору укладеного 03.08.1993 року.

З метою

забезпечення позову судом було накладено заборону видавати ордер та заселяти

АДРЕСА_3яка на даний час є вільною. Тому суд вважає що у відповідності до  ст. 47.48.50 ЖК України на сім"ю

позивачки необхідно виділити двокімнатну квартиру.

У власність

Полтавського міськвиконкому можливо передати квартиру позивачки та її

сина,  що не суперечить вимогам  ст. 48 ЖК України та Тимчасовому положенню

про порядок передачі громадянами житла , що перебуває у їх власності   органу, який   здійснює поліпшення   житлових умов

..затвердженого Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному

господарству від 01.06.1995 року №24 та Наказом Державного комітету

будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.03.2003 року №43.

Оскільки

зобов"язання від 03.08.1993 року виконано не було до досягнення сином

позивачки 9 років і не виконано в даний час то у відповідності до  ст. 50 ЖК України позивачці повинна бути

надана двокімнатна квартира, оскільки при наданні жилих приміщень не

допускається заселення однієї кімнати особам різної статі, старшими за

дев"ять років , крім подружжя.

Суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині вимог до

Головного       управління       капітального        будівництва      

Полтавського

міськвиконкому,

оскільки останнє не брало на себе зобов'язань про надання квартири позивачці.

Оскільки

ВАТ "Укрнафта " також не укладало ніяких договорів і не брало на себе

зобов"язання перед позивачкою то в позові до нього необхідно відмовити.

Враховуючи

ту обставину,  що Полтавське тампонажне

управління ВАТ "Укрнафта" є структурною одиницею ВАТ, не є юридичною

особою, не несе відповідальності за Полтавське тампонажне управління і також не

є забудовником та не має житла , воно не може нести відповідальності за

вказаним зобов'язанням та в позові до нього необхідно відмовити.

Таким

чином суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивачки.

Керуючись  ст.  5,

10, 60, 218 ЦПК України  ст. 161.162.178,

191, 192, 194, ЦК України в редакції 1963 року,   ст. 47.48, ч.2 ст50 ЖК України , суд -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1

задовольнити.

Зобов"язати

виконавчий комітет Полтавської міської Ради виконати гарантійне зобов'язання

про надання ОСОБА_1жилого приміщення в будинку по АДРЕСА_3

Зобов"язати

виконавчий комітет Полтавської міської ради надати ОСОБА_1та її неповнолітньому

сину ОСОБА_2ІНФОРМАЦІЯ_1народження двохкімнтану АДРЕСА_3та видати ордер на

квазану квартиру.

Скасувати

розпорядження виконавчого комітету Полтавської міської Ради від 10.01.1999 року

№5725 про приватизацію АДРЕСА_2ОСОБА_1і ОСОБА_2, скасувати свідоцтво про право

власності на цю квартиру від 10 січня 1999 року видане ОСОБА_1. та

ОСОБА_2відділом приватизації житла Полтавського міськвиконкому а також

скасувати реєстрацію АДРЕСА_2за ОСОБА_1та ОСОБА_2в колективному підприємстві

Полтавське БТГТнвентаризатор".

Зобов'Язати

ОСОБА_1разом з малолітнім сином ОСОБА_2ІНФОРМАЦІЯ_1народження звільнити

АДРЕСА_2і передати її у комунальну власність територіальної громади м. Полтави

в особі Полтавської міської Ради.

В позові ОСОБА_1 до Головного управління капітального будівництва

Полтавського міськвиконкому, ВАТ "Укранафта" та Полтавського

тампонажного управління ВАТ "Укрнафта" відмовити за безпідставністю.

На

рішення може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом 10 днів з

моменту його проголошення.

Апеляційна

скарга може бути подана протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне

оскарження рішення суду.