Рішення

від 04.07.2012 по справі 5020-500/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2012 року справа № 5020-500/2012

За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського,5)

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВИП-Сервіс-Ю.С."

(99011, м. Севастополь, вул. Одеська, 1)

про стягнення неустойки у розмірі 314298,26 грн

Суддя Плієва Н.Г.

представники сторін не з'явились

Суть спору:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВИП-Сервіс-Ю.С." про стягнення неустойки у розмірі 314 298,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов'язання щодо своєчасного повернення орендованого майна, внаслідок чого повинен сплатити неустойку в розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11.05.2012 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 01.06.2012.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 04.07.2012.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання з проханням розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку з дотриманням вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, за адресою його місцезнаходження, - вул. Одеська, 1, місто Севастополь, 99011, яка відповідає відомостям, що містяться у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 10), а також за адресою реєстрації засновника товариства: АДРЕСА_1. Правом наданим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач не скористався, відзив на позов не надав.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2006 між територіальною громадою м. Севастополя в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВИП-Сервіс-Ю.С" (Орендар) було укладено договір оренди № 452-05 (надалі - Договір).

Відповідно до умов договору № 452-05 від 02.12.2006, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду вбудовані нежитлові приміщення (ІІ-18 -ІІ-29) загальною площею 138,50 кв.м, що розташовані за адресою місто Севастополь, вулиця Одеська, 1 та знаходяться на балансі РЕП-3. Вартість приміщення складає, згідно Акту оцінки вартості (експертному висновку) від 31.08.2004 року -205547,00 грн.

Договором передбачено, що вбудовані нежитлові приміщення будуть використовуватися для розміщення оздоровчого комплексу (далі - об'єкт оренди).

Договір посвідчено приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Усенко Т.Т. 02.12.2006 та зареєстровано в реєстрі за № 3874.

Відповідно до п. 8.2 Договору, Договір № 452-05 від 02.12.2006 є новою редакцією договору оренди нерухомого майна № 452-05 від 01.07.2005.

Протоколом від 28.02.2008 сторони погодили відповідні зміни до договору оренди № 452 -05 від 01.07.2005.

Зокрема, сторони внесли зміни до пунктів 1.1, 2.2, 3.1, 3.3, 7.1 Договору, відповідно до яких визначили, що:

- вартість нерухомого майна - вбудованих нежитлових приміщень, розташованих у підвалі триповерхового житлового будинку, загальною площею 138,50 кв.м. станом на 31.12.2007 складає 356 260,00 грн;

- розмір орендної плати визначається у відповідності до рішення Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007 та складає 54 789,00 грн на рік;

- орендна плата складає 4 461,634 грн за місяць оренди і перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця;

- відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007 розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому;

- на підставі рішення господарського суду міста Севастополя від 25.07.2007 та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.11.2007 по справі № 20-12/303 договір оренди вважається пролонгованим до 01.05.2009.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що повернення орендарем майна здійснюється протягом одного тижня після закінчення дії договору. Майно повинно бути повернуто в стані, в якому воно було отримано, з урахуванням нормального зносу.

Відповідно до пункту 4.12 договору, орендар зобов'язався повернути орендоване майно при припиненні дії даного договору в належному стані з урахуванням нормального зносу.

Також сторони передбачили, що дія Договору може припинитися, зокрема, внаслідок закінчення строку оренди, передбаченого договором (пункт 7.5 Договору).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 03.12.2009 у справі № 5020-3/330 за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до товариства з обмеженою відповідальністю «ВИП-Сервіс-Ю.С.» про стягнення заборгованості у розмірі 73968,68 грн та усунення перешкод в користуванні майном, позов задоволено повністю, у зв'язку із закінченням строку дії договору зобов'язано ТОВ "ВИП-Сервіс -Ю.С.» звільнити нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення (ІІ-18 -ІІ-29) підвалу, загальною площею 138,50 кв.м., що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Одеська, 1, шляхом передачі цього майна Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради; за період з травня 2009 року по жовтень 2009 стягнуто з відповідача неустойку в розмірі 73968,68 грн.

На виконання вказаного рішення суду, що набрало законної сили 25.12.2009, судом було видано наказ, який позивачем спрямовано для виконання до Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі.

В ході примусового виконання рішення суду, нежитлові приміщення загальною площею 138,5 кв.м, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Одеська, 1 були повернуті Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, про що державним виконавцем складено Акт від 28.09.2011.

На думку позивача, орендар безпідставно користувався орендованим майном після закінчення строку дії договору, а також після набрання рішенням суду від 03.12.2009 у справі № 5020-3/330 законної сили.

Наведене стало підставою звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача неустойки за безпідставне користування орендованим майном за період з листопада 2009 року по вересень 2011 року.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, п'ятої статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, визначене відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, належить територіальним громадам сіл, селищ, міст та районів у містах.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, визначати в угодах та договорах умови використання об'єктів, що передаються у користування і оренду та ін.

Відповідно до пунктів 2, 9 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради від 12.11.2002 № 339 (в редакції рішення Севастопольської міської Ради від 26.01.2010 № 9128), Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради є виконавчим органом Севастопольської міської Ради з управління майном комунальної власності територіальної громади міста Севастополя, одним із завдань якого є управління у визначених Радою межах майном комунальної власності /а.с. 17-20/.

Статтею 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII (з наступними змінами і доповненнями) унормовано, що даний Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі -підприємства), їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Враховуючи, що об'єктом оренди було комунальне майно, застосуванню до спірних відносин сторін підлягають норми Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також норми спеціального законодавства в сфері оренди комунального майна, яким є Закон України „Про оренду державного та комунального майна".

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом, 02.12.2006 між сторонами укладено Договір № 452-056, який за своєю правовою природою та ознаками є договором оренди.

Так, відповідно до частини першої статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України та частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Протоколом від 28.02.2008 були внесені зміни та доповнення до договору оренди, згідно яким орендна плата склала 4 661,63 грн за місяць оренди з застосуванням індексів інфляції та перераховується орендатором орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

Згідно з положеннями статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25.07.2007 у справі № 20-12/303, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.11.2007 та постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2008, встановлено, що договір оренди нерухомого майна від 01.07.2005 № 425-05 є продовженим до 01.05.2009.

Відповідно до статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

За умовами Договору Орендар зобов'язався повернути орендоване майно протягом тижня з моменту припинення Договору в належному стані з урахуванням його зносу (пункти 2.3, 4.12 Договору).

Статтею 785 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, Договір оренди нерухомого майна № 452-05 від 02.12.2006 припинив свою дію з 01.05.2009. За рішенням суду від 03.12.2009 у справі № 5020-3/330 ТОВ «ВИП-Сервіс-Ю.С.» зобов'язано було звільнити нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення (ІІ-18 -ІІ-29) підвалу, загальною площею 138,50 кв.м., що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Одеська, 1, шляхом передачі цього майна Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.

Відповідач свого обов'язку щодо повернення орендованого за договором майна не виконав, тобто є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Актом державного виконавця підтверджується, що орендоване майно було повернуто позивачу 28.09.2011. Таким чином, період прострочення відповідачем зобов'язання щодо повернення орендованого майна становить з 01.11.2009 по 27.09.2011.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення наведених приписів відповідачем не надано доказів сплати неустойки за користування орендованим майном протягом вищезазначеного періоду.

Судом перевірено розрахунок неустойки, наданий позивачем /а.с 7/, та визнано його вірним.

За викладених обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 314 298,26 грн є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИП-Сервіс-Ю.С." (99011, м. Севастополь, вул. Одеська, 1 , ідентифікаційний код 32747697, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради ( 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, р/р 3321387070001 в ДУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 38022717, код платежу 22080400 ) неустойку в розмірі 314 298,26 грн (триста чотирнадцять тисяч двісті дев'яносто вісім грн 26 коп).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИП-Сервіс-Ю.С." (99011, м. Севастополь, вул. Одеська, 1 , ідентифікаційний код 32747697, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, р/р 37188003000416 в ДУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 25750044) судовий збір у розмірі 1 609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять грн 50 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 09.07.2012.

Суддя підпис Н.Г. Плієва