Рішення

від 09.07.2012 по справі 5020-562/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2012 року справа № 5020-562/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у м. Севастополі

(вул. Одеська, 27, м. Севастополь, 99011)

до Приватного підприємства «Автолан»

(вул. Комуністична, 36, м. Севастополь, 99003),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, 99011)

про стягнення 13 146,65 грн,

за участю представників сторін:

позивача - Маслова О.М., довіреність № 07 від 27.12.2011;

відповідача -не з'явився;

третьої особи -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у м. Севастополі звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до Приватного підприємства «Автолан»про стягнення в порядку регресу виплаченого відшкодування у розмірі 13 146,65 грн.

Позивач, з посиланням на статті 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, обґрунтовує позовні вимоги тим, що працівнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальне підприємство «Чисте місто»ОСОБА_3, потерпілій в дорожньо-транспортній пригоді 06.04.2007 з вини працівника відповідача (ОСОБА_1), у зв'язку із виробничою травмою, безстроково встановлено 25% втрати професійної працездатності. Оскільки відшкодування шкоди здійснюється позивачем, з відповідача за період з грудня 2008 року по лютий 2012 року підлягає стягненню в порядку регресу виплачене потерпілій ОСОБА_3 відшкодування шкоди у розмірі 13146,65 грн.

Ухвалою від 24.05.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою від 11.06.2012 в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача на позовних вимогах наполягав, просить їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 24.05.2012 та 11.06.2012 не виконав.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем знаходження Приватного підприємства «Автолан»є: вул. Комуністична, 36, м.Севастополь, 99003 (арк. с. 20-21).

В матеріалах справи містяться поштові повернення ухвал суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», які надсилались відповідачу за вищезазначеною адресою.

Третя особа не з'явилась, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомила, вимоги ухвали суду від 11.06.2012 не виконала.

Таким чином про час та місце розгляду справи представники відповідача та третьої особи були повідомлені належним чином та своєчасно.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У зв'язку з викладеним, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

06.04.2007 на перехресті вулиць Велика Морська та Адмірала Октябрьського у місті Севастополі приблизно о 05 годині 15 хвилин трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ДЄУ», державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1, який належить відповідачу, та працівника Товариства з обмеженою відповідальністю „Комунальне підприємство „Чисте місто" ОСОБА_3. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди працівнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальне підприємство «Чисте місто»ОСОБА_3 спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості.

На час вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем та знаходився при виконанні своїх службових обов'язків.

Зазначені факти встановлено Постановою Ленінського районного суду м.Севастополя від 17.08.2007 у справі № 1-545/07.

Потерпіла ОСОБА_3, на час завдання їй тілесних ушкоджень, перебувала при виконанні трудових обов'язків як працівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальне підприємство «Чисте місто»(здійснювала прибирання закріпленої території у виробничому відділі підприємства у Севастополі, в районі перехрестя вулиць Адм. Октябрьського та Великої Морської).

Факт отримання потерпілою тілесних ушкоджень на виробництві (при виконання трудових обов'язків) встановлено Актом форми Н-5 про розслідування нещасного випадку від 23.07.2007 (арк. с. 87, 88).

Згідно Висновку МСЕК (Виписка з Акту огляду, серія 2-18АД № 000192 від 05.03.2008) потерпілій встановлена 25% втрата професійної працездатності безстроково у зв'язку з виробничою травмою (арк. с. 16).

Згідно з Постановами позивача про призначення потерпілій перерахованої щомісячної страхової виплати від 08.04.2008, 31.03.2009, 19.04.2010, 19.05.2011 та про індексацію щомісячної страхової виплати від 20.11.2008, 24.12.2008, 24.01.2009, 23.02.2009, 20.07.2009, 27.08.2009, 28.09.2009, 29.10.2009, 30.11.2009, 28.12.2009, 27.01.2010, 27.02.2010, 31.03.2010, 30.04.2010, 28.05.2010, 30.06.2010, 30.07.2010, 30.08.2010, 29.09.2010, 28.10.2010, 30.11.2010, 28.12.2010, 25.01.2011, 25.02.2011, 23.03.2011, 22.04.2011, 25.05.2011, 24.06.2011, 21.07.2011, 26.08.2011, 27.09.2011, 25.10.2011, 24.11.2011, 21.12.2011, 24.01.2012, про призначення доплати від 31.03.2009, 31.03.2010, 23.03.2011, ОСОБА_3 виплачено страхове відшкодування (у зв'язку зі стійкою втратою професійної працездатності, зумовленою трудовим каліцтвом) за період з грудня 2008 року по лютий 2012 року у сумі 13 146,65 грн.

Сплата потерпілій страхових відшкодувань позивачем також підтверджується Довідкою про щомісячні грошові виплати в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку ОСОБА_5 (арк. с. 17-19).

15.03.2012 за вих. № 01/01-09/1303 позивачем на адресу Приватного підприємства «Автолан»був направлений лист з вимогою сплатити 13 146,65 грн страхових виплат або надати мотивовану відповідь (арк. с. 7), який залишений відповідачем без задоволення.

За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача в порядку регресу на його користь суму виплаченого відшкодування у розмірі 13 146,65 грн.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначені Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі -Основи).

Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(далі - Закон) визначено, що страховий ризик -це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Статтею 6 Закону встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник). Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно до статті 8 Закону, обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або на інших підставах, передбачених законодавством про працю.

Згідно зі статтею 10 Закону для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюється в безособовій формі. Всі особи, перелічені у статті 8 цього Закону, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Оскільки позивачем за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України проведено страхові виплати, що знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку з діями особи, винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, правовідносини з якою не охоплюються сферою загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то витрачені позивачем за наведених обставин кошти є по суті відшкодуванням шкоди, яка була завдана іншою особою.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є зокрема діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, згідно з пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»№ 6 від 27.03.92 під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищено небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативною управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виплачено потерпілій ОСОБА_5 відшкодування у розмірі 13 146,65 грн, у зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача в порядку регресу виплачене відшкодування.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25.02.2009 по справі № 5020-2/676, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.04.2009 та постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2009, позовні вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у м. Севастополі до Приватного підприємства «Автолан»про стягнення 25 127,48 грн задоволені. Приймаючи рішення, суд дійшов висновку, що, оскільки водій, з вини якого виникло трудове каліцтво у потерпілої, здійснював керування транспортним засобом, що належав Приватному підприємству «Автолан», обов'язок з відшкодування шкоди, згідно з нормою частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України, покладається на відповідача, оскільки її завдано джерелом підвищеної небезпеки, яким володів відповідач, і при використанні якого водієм ОСОБА_1 завдано тілесних ушкоджень. У зв'язку з чим виплачене відшкодування підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки відповідачем вимога позивача, яка викладена у листі № 01/01-09/1303 від 15.03.2012, про сплату спірної суми у добровільному порядку, - не виконано, позовна вимога про стягнення з відповідача суми виплачених страхових виплат у розмірі 13 146,65 грн повністю обґрунтована та підтверджена належними доказами та відповідає нормам статей 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення в порядку зворотної вимоги (регресу) з Приватного підприємства «Автолан»виплаченого відшкодування за період з грудня 2008 року по лютий 2012 року у розмірі 13 146,65 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, а позивач звільнений від сплати судового збору у встановленому порядку, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 -85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Автолан» (вул. Комуністична, 36, м.Севастополь, 99003, код ЄДРПОУ 32992717 , відомості про наявність розрахункових рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у м.Севастополі (вул. Одеська, 27, м. Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 25875509, відомості про наявність розрахункових рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні ) суму сплаченого відшкодування у розмірі 13 146,65 грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Автолан» (вул. Комуністична, 36, м.Севастополь, 99003, код ЄДРПОУ 32992717, відомості про наявність розрахункових рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні ) в дохід Державного бюджету м.Севастополя (одержувач: Державний бюджет м.Севастополя, код ЄДРПОУ 38022717, р/р №31215206783001 в ГУ ДКУ в м.Севастополі, код бюджетної класифікації: 22030001, МФО 824509 судовий збір в розмірі 1609,50 грн .

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.07.2012.

Суддя О.О. Єфременко