Постанова

від 25.06.2012 по справі 5011-66/3599-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2012 № 5011-66/3599-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.

розглядаючи апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Медіа Дирекція»/«Media Direction»

на рішення господарського суду міста Києва

від 27.04.2012 року

у справі №5011-66/3599-2012 (суддя - Гончаров С.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Доброго ранку», м.Київ

до дочірнього підприємства «Медіа Дирекція»/«Media Direction», м.Київ

про стягнення 299472,03грн., -

за участю представників:

від позивача: Хмарук О.О. - представник (дов. №1 від 29.02.2012р.),

від відповідача: Ковтун О.О. - представник (дов. б/н від 23.04.2012 р.)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Доброго ранку» (надалі - ТОВ «Доброго ранку») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з дочірнього підприємства «Медіа Дирекція»/«Media Direction» (надалі - ДП «Медіа Дирекція»/«Media Direction») 299472,03грн. заборгованості, у т.ч. 232506,21 грн. боргу за надані рекламні послуги, 46885,66 грн. інфляційних втрат та 20080,16 грн. 3% річних, мотивуючи вимоги наявністю заборгованості відповідача перед позивачем за надані рекламні послуги по договору від 01.01.2009 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2012 року у справі №5011-66/3599-2012 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 299472,03грн. заборгованості та судові витрати.

Рішення мотивовано доведеністю позивачем факту порушення відповідачем зобов'язань по сплаті послуг.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2012 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження.

Позивач скористався своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав заперечення на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити повністю, а рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Скаржником також заявлено клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2012 року, яке колегією суддів залишено без задоволення як необґрунтоване.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

25.06.2012 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01.01.2009 року між дочірнім підприємством «Медіа Дирекція» (в тексті договору - замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Доброго ранку» (в тексті договору - виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг (надалі - договір), за умовами якого виконавець взяв на себе зобов'язання надати замовнику послуги з розміщення в програмах телеканалу реклами замовника та/або клієнтів замовника, а замовник зобов'язався приймати ці послуги та оплатити їх на умовах, передбачених договором (а.с.11-15).

Згідно п.1.1.1 договору умови розміщення реклами замовника та/або клієнтів замовника в програмах телеканалу (назва телеканалу, територія виходу в ефір, вартість і порядок оплати, термін підготовки реклами тощо) містяться в завданні про надання рекламних послуг, яке є додатком до договору і становить його невід'ємну частину.

До договору укладено завдання №147/09, №401/09 і №475/09, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств (а.с.16-18).

Засвідченням факту належного надання рекламних послуг за договором є Акт наданих послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін, в якому повинні бути вказані: назва телеканалів, на яких відбулося розміщення, назва замовника або за домовленістю сторін назва клієнта замовника, реклама якого розміщувалася, період розміщення реклами, загальна вартість рекламних послуг виконавця (п. 1.5 договору).

Відповідно до п.9.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2009року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, укладення ТОВ «Доброго ранку» та ДП «Медіа Дирекція»/«Media Direction» договору від 01.01.2009 року було спрямоване на отримання останнім послуг та обов'язку здійснювати плату за отримані послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1 Закону України "Про рекламу" реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Факт надання відповідачеві послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт від 31.03.2009р. та 30.04.2009р. на загальну суму 232506,21 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств (а.с.19-21).

Розділ 4 договору передбачає умови та порядок розрахунків.

Відповідно до п. 4.1 договору вартість рекламних послуг зазначається в кожному окремому завданні.

Згідно п. 4.2 договору оплата рекламних послуг здійснюється замовником шляхом попередньої оплати вартості рекламних послуг згідно з підписаними сторонами завданнями, на підставі виставлених виконавцем рахунків, шляхом перерахування замовником на поточний рахунок виконавця відповідної суми впродовж 3 банківських днів з моменту одержання рахунку. У разі невиконання замовником зазначеного зобов'язання, виконавець звільняється від обов'язку надати рекламні послуги до моменту їх оплати.

Пункт 4.3 договору встановлює, що не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати отримання від виконавця акта наданих послуг, належно оформленого у відповідності з пунктом 1.5 договору, замовник повинен підписати акт наданих послуг або надати свої письмові зауваження про допущені виконавцем недоліки та спосіб їх усунення.

Відповідно до п.4.5 договору остаточні взаєморозрахунки між сторонами мають бути проведені не пізніше 20 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були надані рекламні послуги, у відповідності з актами наданих послуг, належно оформленими згідно з п.унктами 1.5 та 4.3 договору.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що відповідач оплату за договором не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 232506,21 грн.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення позивачем п.п.3.1.3, п.4.2, договору та не виставлення рахунків за надані послуги, а також відсутність на завданнях та актах підпису уповноваженої особи відповідача. Відповідач зазначає, що наявність на завданнях та актах наданих послуг факсимільного підпису директора відповідача є неналежним доказом замовлення та прийняття послуг.

Відповідно до підпункту 3.1.3 договору замовник зобов'язується оплачувати рекламні послуги згідно з підписаними сторонами завданням та рахунками виконавця.

Колегія суддів вважає зазначені посилання скаржника необґрунтованими, оскільки згідно п.4.4, 4.5 договору остаточні взаєморозрахунки пов'язані із датою надання послуг у відповідності до належно оформлених актів наданих послуг, а не виставлення рахунків.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналогічні приписи містяться і в ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено - письмову, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на неналежне оформлення завдань та актів надання послуг, оскільки наявність на них печатки відповідача є належним скріпленням документу.

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позов в частині стягнення основного боргу в сумі 232506,21 грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 46885,66 грн. та 3% річних в сумі 20080,16 грн.

Враховуючи вимоги статей 530, 611, 612, 614 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що несплата заборгованості по договору є порушенням зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності у вигляді стягнення з ДП «Медіа Дирекція»/«Media Direction» на користь ТОВ «Доброго ранку» 46885,66 грн. інфляційних втрат та 20080,16 грн. 3% річних.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених вимог ТОВ «Доброго ранку» до ДП «Медіа Дирекція»/«Media Direction» про стягнення 232506,21 грн. основного боргу за надані рекламні послуги, 46885,66 грн. інфляційних втрат та 20080,16 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2012 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Медіа Дирекція»/«Media Direction» без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Медіа Дирекція»/«Media Direction» на рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2012 року у справі №5011-66/3599-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2012 року у справі №5011-66/3599-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-66/3599-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Майданевич А.Г.

Гаврилюк О.М.