Постанова

від 03.07.2012 по справі 5011-55/1860-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2012 № 5011-55/1860-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Яковлева М.Л.

секретарі судового засідання Анісімовій М.О.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 03.07.12 року,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Данілов і Ко» на рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2012 року у справі №5011-55/1860-2012 (судді Ягічевої Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-Люкс»

до Приватного підприємства «Даніло і Ко»

про стягнення 25 677,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.04.2012р. у справі № 5011-55/1860-2012 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства «Данілов і Ко» основний борг у розмірі 13 499,93 грн., пеню у розмірі 2 413,03 грн., № % річних - 638,58 грн., та судовий збір у розмірі 1 609,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2012р. у справі № 5011-55/1860-2012 та прийняти нове рішення у справі, яким визнати, що розмір пені становить 1 749,29 грн. та стягнути з позивача судовий збір за розгляд апеляційної скарги.

Доводи апеляційних скарг обґрунтовуються тим, що висновки суду викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, а також оскаржуване рішення прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

В силу частини 1 статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом. А також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

15.03.2011 року між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено Договір поставки №15/03/11 та додаток №1 до нього, умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, кількість та якість якого визначена додатком до договору, а покупець оплати поставлений товар.

Згідно п. п. 3.1., 3.4, 4.1 Договору ціна Товару встановлюється у національній валюті України та вказується у до Договору, які є його невід'ємною частиною. Загальна вартість Договору складається з суми вартості партій Товарів, поставлених Постачальником протягом строку дії цього Договору. Оплата за Товар по кожній окремій накладній здійснюється Покупцем шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, протягом 21 (двадцять одного) календарного дня з моменту поставки кожної партії Товару.

На виконання умов Договору, з 18.03.2011 р. по 17.06.2011 р. Позивачем поставлено Відповідачу товар на загальну суму 171412,80 грн., згідно видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи, підписані та скріплені печатками з боку обох сторін.

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідачем було частково оплачено поставлений товар частково на загальну суму 133 191,73 грн., що підтверджується банківськими виписками та в порядку зменшення заборгованості з 13.07.2011 р. по 09.08.2011 р. повернув Позивачу Товар на загальну суму 24721,14 грн. згідно прибуткових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до положень ч.1ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Частина 1 статті 265 ГК України дає легальне визначення договору поставки. Так, договором поставки визнається господарський договір, за яким одна сторона, яка поіменована законодавцем як постачальник, зобов'язується у визначені строки (строк) передати чи поставити товари (товар) іншій стороні - покупцеві, а останній зобов'язується прийняти товар (товари) та оплатити його.

Відповідно до положень статті 267 ГК України у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем. Договором може бути передбачений порядок поставки недоодержаної покупцем у встановлений строк кількості товарів.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

За приписом статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві з місцем знаходження товару.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того п. 5.4. договору передбачена відповідальність у вигляді стягнення пені за кожен день затримки виплат.

Згідно положення ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Положенням ч. 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Доводи апеляційної скарги про не вірно встановлений період нарахування пені колегією суддів не приймаються з огляду на те що розрахунок пені проведено по кожній окремій поставці. З огляду на викладене, та враховуючи що перебіг строку відповідно до останньої поставки почався з 08.07.2011року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не знаходить підстав для скасування рішення.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2012 року у справі №5011-55/1860-2012 є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Данілов і Ко» на рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2012 року у справі №5011-55/1860-2012 - залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2012 року у справі №5011-55/1860-2012 - залишити без змін.

3. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи № 5011-55/1860-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Авдеєв П.В.

Яковлев М.Л.