Постанова

від 03.07.2012 по справі 34/190

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2012 № 34/190

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участі представників:

від позивача Куцький Д.В. - за дов.

від відповідача 1) Помазанов А.В. - за дов.

2) Дроздик О.В. - за дов.

від третьої особи 1) не з'явився

2) Абальмасова І.В. - за дов.

3) не з'явився

4) Ткач С.С. - за дов.

5) не з'явився

6) не з'явився

розглянувши апеляційні скарги: Товариства з обмеженою відповідальністю «Віона»;

Товариства з обмеженою відповідальністю «Атторн»

на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2012

у справі № 34/190 (колегія суддів: Паламар П.І. - головуючий, судді: Сташків Р.Б., Ярмак О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Віона»;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Атторн»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) ОСОБА_8 ;

2) Київський міський центр зайнятості;

3) ОСОБА_9;

4) Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва;

5) Компанія «Хеленаалекс інтернешнл Апс» Королівства Данія;

6) Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртерекалмаз»

про визнання договорів недійсними

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віона», Товариства з обмеженою відповідальністю «Атторн» про визнання договору № 10/8 від 08.10.2008 та додаткового договору № 1 недійсними.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2012 у справі № 34/190 позов задоволено.

Визнано недійсними договір купівлі-продажу № 10/8 від 08.10.2008, додатковий договір № 1 від 31.03.2009 до договору 10/8 від 08.10.2008, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віона» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атторн».

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віона» на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» 85 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атторн» на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» 85 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2012 у справі № 34/190 мотивовано тим, що зібрані у справі докази свідчать про те, що товар за спірним правочинами між відповідачами фактично не передавався, вказані правочини було вчинено ними без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються договором купівлі-продажу, внаслідок укладення спірних правочинів створені умови для штучного збільшення розміру кредиторських вимог відповідача-1 у справі про банкрутство відповідача-2, а тому заявлений на підставі статей 215, 234 Цивільного кодексу України позов підлягає задоволенню, а договір купівлі-продажу № 10/8 від 08.10.2008, додатковий договір № 1 від 31.03.2009 до договору № 10/8 від 08.10.2008, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віона» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атторн» - визнанню недійсними.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Віона» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийнято з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атторн», не погодившись з прийнятим рішенням, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, судом першої інстанції не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з грубим порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційні скарги не надав, однак у судовому засіданні проти їх доводів заперечував, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Представники третьої особи-1, третьої особи-3, третьої особи-5 та третьої особи-6 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлений належним чином.

Як зазначено у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» та пункті 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 N 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційних скарг, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третьої особи-1, третьої особи-3, третьої особи-5 та третьої особи-6.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, судова колегія встановила наступне:

08.10.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віона» (відповідач-1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атторн» (відповідач-2 у справі) був укладений договір купівлі-продажу № 10/8, відповідно до умов якого відповідач-1 зобов'язався передати відповідачу-2 у власність товар (обладнання), визначений у специфікації, загальною вартістю 4 434 919,00 грн., а останній прийняти та оплатити цей товар на умовах попередньої оплати, яка повинна бути проведена протягом 30 банківських днів з дня укладення цього договору.

31.03.2009 між відповідачами у справі був укладений додатковий договір № 1 до договору купівлі-продажу № 10/8 від 08.10.2008, згідно якого були внесені зміни до вказаного договору в частині порядку передачі та оплати товару, а також найменування товару, що підлягає передачі. Зокрема, сторонами замість попередньої оплати товару було погоджено його оплату у п'ятиденний строк з дня його передачі продавцем покупцю, а також замість передбаченого раніше обладнання вартістю 4 434 919,00 грн. погоджена передача будівельних матеріалів тією ж вартістю.

31.03.2009, 06.04.2009 та 14.04.2009 відповідачами були підписані видаткові накладні, а 21.04.2009 акт приймання-передачі товару (продукції) згідно вищезазначеного додаткового договору.

Як вбачається з позовної заяви, позивач як на підставу своїх позовних вимог посилається на те, що він є кредитором у справі господарського суду міста Києва № 50/821 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Атторн» з розміром кредиторських вимог 5 282 341,27 грн. Вимоги позивача до відповідача-2 виникли з укладеного між ними кредитного договору № СМ-SМЕ 006/348/2008 від 08.09.2008. Виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечені порукою ОСОБА_11 на підставі договору поруки № SR-SME 006/348/2008 від 08.09.2008. Іншим кредитором у справі про банкрутство відповідача-2 є відповідач-1 з розміром кредиторських вимог 7 287 629,25 грн., вимоги якого до боржника виникли з договору купівлі-продажу № 10/8 від 08.10.2008 та додаткового договору № 1 до цього договору від 31.03.2009.

Позивач, посилаючись на те, що зазначені договір та додатковий договір є фіктивними, оскільки були вчинені без наміру створення правових наслідків, обумовлений у них товар між відповідачами не передавався, на підставі статті 234 Цивільного кодексу України просить визнати ці правочини недійсними. При цьому вказав, що зазначені правочини порушують його права та майнові інтереси як кредитора у вищевказаній справі про банкрутство, оскільки внаслідок задоволення недійсних вимог відповідача-1 його вимоги можуть залишитися без задоволення через недостатність у боржника майна.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції по даній справі підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статі 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 5 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Як зазначено у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

В підтвердження існування договірних відносин між відповідачем-1 та відповідачем-2 та спрямування їх на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним, є наявні у матеріалах справи докази, а саме договір купівлі-продажу № 10/8 від 08.10.2008 укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2; додатковий договір № 1 від 31.03.2009 до договору купівлі-продажу № 10/8 від 08.10.2008; додаток №1 до договору купівлі-продажу №10/8 від 08.10.2008; акти приймання-передачі товару (продукції) від 21.04.2009; претензії відповідача-1 № 11/2-05/09 від 11.05.2009 та № 25/2-05/09 від 25.05.2009, акти звірки взаєморозрахунків від 03.06.2009, податкові та видаткові накладні та довіреності на отримання товару. Дані документи є належним підтвердженням здійснення господарської операції між ТОВ «ВіоНа» та ТОВ «Атторн», наявності заборгованості у відповідача-2 перед відповідачем-1.

Крім того, згідно пункту 1.1. Договору № 10/8, відповідач-1 зобов'язується передати у власність відповідача- 2 товар (продукцію), а відповідач-2 зобов'язується прийняти та оплатити цей товар (продукцію) в порядку й на умовах, що встановлені цим Договором. Під товаром (продукцією), що відчужується за Договором, відповідно до положень пункту 1.2. Договору № 10/8, розуміється товар (продукція), що визначений Сторонами у Специфікації до Договору № 10/8, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до пункту 5.2. Договору № 10/8 загальна ціна товару складає 4 434 919,00 грн., в тому числі ПДВ 739 153,17 грн. Пунктом 5.3. Договору визначено, що оплата товару (продукції) має бути здійснена Покупцем (ТОВ «Атторн») на умовах передоплати шляхом сплати встановленої Договором грошової суми на рахунок Продавця (ТОВ «ВіоНа») протягом 30 банківських днів з дня укладення Договору. Передача ж товару (продукції) Покупцю здійснюється Продавцем згідно пунтку 4.1. Договору протягом одного місяця з дня виконання Покупцем вимог пункту 5.3. Договору.

31.03.2009 між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено додатковий договір № 1 до Договору № 10/8, згідно умов якого Сторони змінили порядок передачі та оплати товару (продукції). Зокрема, у Додатковому договорі № 1 Сторони передбачали, що передача товару (продукції) здійснюється Кредитором до 01 травня 2009 року, а оплата товару (продукції) здійснюється Боржником шляхом сплати встановленої цим Договором грошової суми на рахунок Кредитора протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі товару (продукції). Сторони також змінили Додаток № 1 до Договору № 10/8 - Специфікацію, виклавши її у новій редакції.

На виконання своїх договірних зобов'язань, відповідачем-1 було передано відповідачу- 2 товар (продукцію) у строк, кількості та якості, що передбачені Договором № 10/8 та Додатковим договором № 1, що підтверджується актом приймання-передачі товару (продукції) від 21.04.2009. Так, згідно положень акту приймання-передачі, кредитор передав, а боржник прийняв товар (продукцію) згідно Додатку № 1 до Додаткового договору - Специфікації. При цьому, боржник підтвердив, що товар (продукція) переданий у кількості, що відповідає умовам Договору та має належну якість, що відповідає відповідним стандартам, нормативам та іншим вимогам чинного законодавства України.

Натомість, боржник в порушення своїх договірних зобов'язань, не здійснив оплати поставленого товару (продукції) на суму 4 434 919,00 грн. в.ч. ПДВ 20% 739 153,17 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 03.06.2009, підписаним та скріпленим печатками сторін, копія якого додається, що також не заперечується відповідачем-2.

Таким чином, твердження позивача щодо фіктивності оспорюваних договорів є безпідставним та недоведеним належними доказами, в тому числі також не доведено наявність умислу обох сторін на укладення фіктивного правочину.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2012 було затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Атторн», згідно якого затверджені вимоги позивача у розмірі 5 282 340,79 грн., таким чином, права позивача, як кредитора у справі № 50/821 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Атторн», вимоги якого виникли на підставі кредитного договору № СМ-SМЕ 006/348/2008 від 08.09.2008, порушені не були.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції у даній справі необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віона» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Атторн» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віона» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Атторн» на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2012 у справі № 34/190 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2012 у справі № 34/190 скасувати.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код 21685166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віона» (03150, м. Київ, вул. Горького, 170/1-Б, прим. 7, код 30633209) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код 21685166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атторн» (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 8, кв. 22, код 33784703) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 34/190 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Михальська Ю.Б.

Судді Тищенко А.І.

Отрюх Б.В.