Постанова

від 10.07.2012 по справі 5011-47/1210-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2012 № 5011-47/1210-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Чорногуза М.Г

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання: Марвано А.Т.,

розглянувши апеляційну скаргу Прокурора міста Сєвєродонецька

на рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012р.

у справі №5011-47/1210-2012 (суддя Станік С.Р.)

за позовом Прокурора міста Сєвєродонецька в інтересах держави

в особі Сєвєродонецької міської ради

до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

про зміну умов договору

ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Сєвєродонецька (далі - прокурор) в інетересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - відповідач) про зміну умов договору. В позові прокурор просив внести зміни до договору оренди земельної ділянки № 240 від 18.08.2004р. за адресою Луганська область м. Сєвєродонецьк вул. Промислова, 40 площею 0,6916 га та:

- п.5 розділу «Об'єкт оренди» змінити на: Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий №4412900000:04:001:0049 становить: 1866559,24 грн.;

- п. 9 розділу «Орендна плата» змінити на: Орендна плата вноситься "Орендарем" самостійно у грошовій формі в розмірі: з 01.07.2011р. по 31.12.2011р. - 111993,55 гривень на рік, що складає 6,00% від нормативної грошової оцінки, з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. - 130659,15 гривень на рік, що складає 7,00% від нормативної грошової оцінки, з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. - 149324,74 гривень на рік, що складає 8,00% від нормативної грошової оцінки, з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. - 167990,33 гривень на рік, що складає 9,00% від нормативної грошової оцінки, з 0..01.2015р. - 186655,92 гривень на рік, що складає 10,00% від нормативної грошової оцінки;

- п. 11 розділу «Орендна плата» змінити на Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі з 01.07.2011р. по 31.12.2011р. - 9332,80 гривень, з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. - 10888,26 гривень, з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. - 12443,73 гривень, з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. - 13999,19 гривень, з 01.01.2015р. - 15554,66 гривень, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.03.2012р. у справі №5011-47/1210-2012 у позові відмовлено повністю. Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції зазначив, що сторони належних і допустимих доказів наявності підстав для внесення змін до спірного договору не надали, тому суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва у справі № 5011-47/1210-2012 від 13.03.2012р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, прокурор зазначає, що судом помилково було відхилено, як необґрунтовані, посилання прокурора на ч.1 ст.632 та ч.2 ст. 652 ЦК України, а також рішення міської ради №516 від 28.04.2011 року "Про затвердження коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду з земель міської ради". Прокурор вказує, що нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у випадках встановлених законом або договором та вважає, що у зв'язку зі зміною в законодавстві щодо граничного розміру плати за землю, підлягають зміні відповідні положення щодо ціни у договорі, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою. Також, прокурор посилається як на підставу позову на зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, що передбачено ст. 652 ЦК України.

В запереченнях на апеляційну скаргу та доповненнях до заперечень відповідач зазначає, що він не погоджується з доводами прокурора, викладеними в скарзі та вважає оскаржуване рішення таким, що прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.05.2012р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2012р. розгляд справи відкладено на 22.06.2012р. у зв'язку з неявкою прокурора та представника позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2012р. розгляд справи відкладено на 10.07.2012р. у зв'язку з неявкою прокурора та представника позивача, та у зв'язку з клопотанням позивача про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 10.07.2012р. прокурор та представник позивача не з'явились втретє. Про час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином. Про поважність причин неявки у судове засідання суд не повідомили.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ст. 77 ГПК України відсутні, а тому дійшла висновку про можливість апеляційного перегляду справи за відсутності прокурора та представника позивача за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

18.08.2004р. між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець) та ВАТ "Укрнафта" (правонаступником якого є ПАТ "Укрнафта", орендар) укладено договір оренди № 240 (далі - Договір оренди, а.с. 12-14).

Згідно з умовами пунктів 1, 2 Договору оренди, сторони погодили, що орендодавець, на підставі рішення виконкому Сєвєродонецької міської ради за №1192 від 15.06.2004 року, та рішення сесії Сєверодонецької міської ради за №1411 від 24.06.2004 року передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку комерційного використання (під автозаправну станцію), яка знаходиться за адресою:м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 40, площею 0,6916 га у тому числі забудовані землі (землі комерційного використання) - 0,6916 га.

Відповідно до п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 855509,20 грн. Орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі:10 693,86грн. (п.9 Договору).

Згідно з п.11 Договору орендна плата вноситься щомісячно в розмірі 891,16 гривень протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Згідно з п. 12 Договору оренди розмір орендної плати переглядається при зміні індексації грошової оцінки у разі: зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Рішенням від 29.03.2011р. № 431 Сєвєродонецька міська рада, керуючись Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про оцінку земель", Податковим кодексом України затвердила нормативну грошову оцінку земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, лісова Дача та села Воєводівка, розрахованої станом на 01.01.2008р.

Рішенням від 28.04.2011р. № 516 Сєвєродонецька міська рада, керуючись ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про оцінку земель", Податковим Кодексом України від 02.12.2010р. затвердила з 01.07.2011р. коефіцієнти орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду з земель міської ради. Зокрема, відповідно до цього рішення було встановлено для земель, на яких розміщено АЗС, ГЗС коефіцієнти орендної плати складають: на 2011 рік - 6,

на 2012 рік - 7, на 2013 рік - 8, на 2014 рік - 9 та на 2015 рік - 10.

Посилаючись на прийняті радою рішення, 02.09.2011р. Сєвєродонецька міська рада звернулась до ПАТ "Укрнафта" з листом вих. № 5412 про необхідність укладання додаткових угод до діючих договорів оренди землі, додавши у двох примірниках (з розрахунком) додаткову угоду до договору оренди землі № 239 від 18 серпня 2004р. та додаткову угоду до договору оренди землі № 240 від 16 травня 2008р. (а.с.10). Зазначений лист отримано відповідачем 14.09.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та описом вкладенням (а.с.11).

13.09.2011р. відповідачем надано позивачу відповідь, у якій він повідомив, що запропоновані зміни не відповідають умовам договору, а також, підписавши додаткову угоду з позначкою «Підписано з протоколом розбіжностей», відповідач надіслав цю угоду з протоколом розбіжностей від 13.09.2011р. до Договору № 240 від 19.08.2004р. (а.с.38-39).

Прокурор в обґрунтування позову посилається на те, що в силу ч. 1 ст. 632 та ч. 2 ст. 652 ЦК України, а також згідно з рішенням міської ради №516 від 28.04.2011 року "Про затвердження коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду з земель міської ради", у відповідача виник обов'язок внести зміни до Договору оренди земельної ділянки № 240, укладеного між відповідачем та позивачем 18.08.2004 р.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову у даній справі з огляду на таке.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Правовідносини між сторонами виникли з договору оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі, - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст.15 цього ж Закону істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до положень ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю, - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи згоди щодо зміни умов Договору оренди сторонами не досягнуто.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

- в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до п.12 спірного Договору оренди сторони визначили підстави для перегляду розміру орендної плати, зазначивши, що він переглядається при зміні індексації грошової оцінки земельної ділянки у разі:

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законом.

Отже, законодавством та самим Договором чітко визначені підстави для перегляду розміру орендної плати.

Проте, враховуючи викладені положення законодавства, умови договору та обставини справи, колегія суддів не вбачає наявності ані одночасного існування обставин, визначених у ст. 652 ЦК України, ані відповідності способу внесення змін до Договору, обраного прокурором та позивачем, положенням п. 12 цього Договору.

При цьому, доказів одночасного існування обставин, визначених ст. 652 ЦК України для зміни умов Договору матеріали справи не містять і прокурором та позивачем суду не надано.

У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на те, що підставою даного позову є рішення міської ради (орендодавця) №516 від 28.04.2011 р., згідно з яким затверджено коефіцієнти орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду з земель міської ради, та рішення від 29.03.2011р. № 431 про затвердження нормативної грошової оцінки земель у наслідок чого, на думку прокурора, у відповідача виник обов'язок внести зміни до Договору оренди земельної ділянки № 240, укладеного між відповідачем та позивачем 18.08.2004 р.

Проте, у п. 12 Договору не зазначено такої підстави для перегляду розміру орендної плати, як затвердження міською радою коефіцієнтів орендної плати або затвердження нормативної грошової оцінки землі.

Розрахунки розміру орендної плати (а.с.16) здійснено позивачем виключно на підставі його рішення від 28.03.2011р. № 431 та від 29.04.2011р. № 516, що не узгоджується з положеннями п. 12 Договору та вимогами чинного законодавства.

Як зазначалося раніше, позов прокурора обґрунтовано прийнятими позивачем рішеннями про затвердження нормативної грошової оцінки земель та коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки, у зв'язку з чим, на думку прокурора, до Договору повинні бути внесені зміни щодо орендної плати.

Однак, п.12 спірного Договору оренди передбачено як підставу для перегляду розміру орендної плати зміну індексації грошової оцінки земельної ділянки, яка в свою чергу визначається відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, а не органом місцевого самоврядування - позивачем, до того ж зміни розмірів земельного податку встановлюються законом, а не рішенням органу місцевого самоврядування. Проте, прокурор таких підстав у позові не зазначив.

Колегія суддів враховує практику застосування норм ст. 21 Закону України "Про оренду землі" та ст. 652 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 27.12.2010р. у справі № 27/15-10) щодо підстав зміни умов договору та у зв'язку з цим зазначає, що на відміну від названої справи, де договором було передбачено перегляд розміру орендної плати у випадку зміни ставок земельного податку та було підставою позову, у даній справі підстави позову не узгоджуються з положеннями п. 12 Договору та нормами чинного законодавства.

З огляду на це колегія суддів звертає увагу, на те, що прокурор чи позивач не позбавлені права на підставах, передбачених п. 12 Договору, звернутися з іншим позовом.

Клопотань у порядку ст. 83 ГПК України про вихід за межі позовних вимог у даній справі ні прокурор, ні позивач не заявляли, а господарський суд позбавлений права за власною ініціативою виходити за межі позовних вимог, в тому числі змінювати підстави пред'явленого позову. До того ж у позові прокурор посилається на п. 12 Договору оренди, викривляючи його зміст у тексті позовної заяви.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що позивач надіслав відповідачу додаткову угоду до Договору № 240 оренди землі від 16 травня 2008р. (а.с.15), а також до Договору № 239 оренди землі від 18 серпня 2004р. (а.с.10), тобто інших договорів, ніж той, що є підставою даного позову - Договір № 240 оренди землі від 18 серпня 2004р.

В протоколі розбіжностей і відповідач зазначив реквізити іншого договору: «№ 240 від 19 серпня 2004р.» та «№239 від 19.08.2004р.».

Наведене свідчить про те, що позивач не надав суду належних доказів надіслання відповідачу пропозиції про внесення змін саме до спірного Договору № 240 від 18.08.2004р., що також підтверджує необґрунтованість позовних вимог у даній справі.

Вищенаведене дає підстави дійти висновку про безпідставність позовних вимог, а тому в їх задоволенні слід відмовити повністю, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та наведених у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції висновків не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення господарського суду м. Києва від 13.03.2012р. у справі

№5011-47/1210-2012, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення є законним, обґрунтованим і відповідає обставинам справи. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення залишити без змін з урахуванням мотивувальної частини даної постанови.

Керуючись ст. ст. 34, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Прокурора міста Сєвєродонецька залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012р. у справі №5011-47/1210-2012 без змін.

2. Матеріали справи № 5011-47/1210-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

12.07.12

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Чорногуз М.Г

Агрикова О.В.

13.07.12 (відправлено)