Ухвала

від 11.07.2012 по справі 1/291-20/66а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

11.07.12 Справа № 1/291-20/66А

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Чаплик І.,

з участю представників:

від скаржника (позивача) - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

третьої особи на стороні позивача - не з'явився,

третіх осіб на стороні відповідача 1 -не з'явився

2 -не з'явився,

3 -з'явився,

розглянув апеляційну скаргу Національної спілки художників України, м.Львів

на постанову господарського суду Львівської області від 04.07.2006 року, суддя Манюк П.Т., в справі №1/291-20/66А,

за позовом Національної спілки художників України, м.Львів

до відповідача Львівської міської ради, м.Львів

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державної служби охорони культурної спадщини Міністерства культури і мистецтв України, м.Київ

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Фонду державного майна України м.Київ

2. Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, м.Львів

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку нерухомості», м.Львів

про скасування ухвали Львівської міської ради від 29.05.1997 року за №755,

в с т а н о в и в :

постановою господарського суду Львівської області від 04.07.2006 року відмовлено в задоволенні позовних вимог Національної спілки художників України до Львівської міської ради про скасування ухвали Львівської міської ради від 29.05.1997 року №755 "Про знос аварійного будинку, що загрожує обвалом на пл.Міцкевича,9 та передачу земельної ділянки під забудову".

Постанова суду мотивована тим, що наявними в матеріалах справи рішеннями господарських судів, які набрали законної сили, встановлено факт перебування будинку на площі Міцкевича,9 у комунальній власності та факт відсутності права власності на нього у позивача, а тому оскаржувана ухвала прийнята відповідачем у межах, наданих їй повноважень та у відповідності до вимог діючого законодавства.

В апеляційній скарзі скаржник (позивач) просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги, з підстав неповного з'ясування місцевим судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що реєстраційними посвідченнями Львівського міжміського бюро технічної інвентаризації від 15.06.1989 року, від 16.07.1991 року, від 16.07.1992 року за №2024 та постановою Верховної Ради України «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України», постановою Верховної Ради України «Про майно загальносоюзних громадських організації колишнього Союзу РСР»підтверджується факт перебування спірного будинку з 1992 року по 1997 рік у загальнодержавній власності, а у відповідності до вимог Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», постанови КМУ №1058 від 10.07.1998 року «Про передачу нерухомого майна творчим спілкам»та на підставі наказу Фонду державного майна України №338 від 24.02.2004 року вказаний будинок передано у власність Національної спілки художників України, що підтверджується свідоцтвом №П-693 від 26.02.2004 року.

Скаржник вважає, що наведені обставини свідчать про незаконність прийнятої відповідачем ухвали від 29.05.1997 року №755 "Про знос аварійного будинку, що загрожує обвалом на пл.Міцкевича,9 та передачу земельної ділянки під забудову", оскільки до повноважень міської ради не входить розпорядження загальнодержавною власністю. При цьому, скаржник не погоджується з висновком суду про перебування спірного будинку у комунальній власності також з тих підстав, що судовими рішеннями не встановлено належність спірного об'єкта територіальній громаді м.Львова, а лише встановлено факт порушення порядку видачі правовстановлююючих документів Фондом державного майна України.

Скаржник також зазначає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали відповідачем безпідставно враховано лише дозвіл на виконання будівельних робіт Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю №11/98 від 21.01.1998 року, проект на розбирання будинку та технічний висновок про стан конструкції спірного об'єкта, а не враховано Технічне заключення «Про інженерно-геологічні вишукування для вивчення причин деформації будинку Дерхудфонду на пл.Міцкевича,9 в м.Львові»та прийнято ухвалу без наявності проекту знесення (демонтажу) будинку та дозволу на знесеня (демонтаж).

Скаржник також покликається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме не задоволено клопотання про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної служби охорони культурної спадщини Міністерства культури і мистецтв України, не задоволено клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи та належним чином не повідомлено скаржника про час та місце судового засідання.

У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що ухвала Львівської міської ради від 29.05.1997 року №755 прийнята в межах компетенції Львівської міської ради, оскільки будинок належав до комунальної власності, що підтверджується ухвалою Львівської міської ради від 09.02.1995 року та встановлено у рішенні Вищого арбітражного суду України від 17.01.1996р. у справі №147/7. Аналогічно визнано нечинними згідно постанови господарського суду Львівської області від 11.01. -23.02.2006 року у справі № 1/64-9/28 наказ Фонду державного майна №338 від 24.02.2004 року та свідоцтво № П-693 від 26.02.2004 року, якими встановлено право власності Національної спілки художників України на Львівський художньо-виробничий комбінат Художнього фонду УРСР (приміщення та фундамент окремої будівлі-пам'ятки історії та культури підприємства громадської організації "Львівський художньо-виробничий комбінат" Львівської обласної організації Національної спілки художників України).

Відповідач також зазначає, що реєстраційне посвідчення не є правовстановлюючим документом, акт приймання-передачі підприємства від 22.04.1991 року не є доказом права власності, а баланс підприємства є тільки формою бухгалтерського обліку.

У запереченнях на апеляційну скаргу третя особа (Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради) просить в її задоволенні відмовити з аналогічних підстав. Додатково зазначає, що оскаржуваною ухвалою не порушено прав та охоронюваних інтересів позивача. Оскаржувана ухвала прийнята в межах чинного законодавства та в умовах крайньої необхідності, оскільки будинок знаходився в аварійному стані, загрожував обвалом, підлягав зносу з наступним будівництвом на його місці нового будинку. Львівська міська рада не була замовником будівельних робіт по зносу будинку та відповідно не зносила будинок.

У поясненнях на апеляційну скаргу представник ТОВ «Центр розвитку нерухомості»просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що в позивача відсутні будь-які правовстановлюючі документи на об'єкт нерухомого майна, що був демонтований згідно оспорюваної ухвали, а тому вказана ухвала жодним чином не порушує його права та охоронювані законом інтереси, що є підставою для звернення з такою позовною вимогою. В підтвердження своєї правової позиції представник ТОВ «Центр розвитку нерухомості»покликається на судові рішення по справі №3/215 та №41/171 господарського суду м.Києва, №1/47-22/22а господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 07.02.2007 року провадження в даній справі зупинено на підставі п.3 ч.1 ст.156 КАС України до вирішення справи №1/769-8/172 господарського суду Львівської області, що вирішується в порядку адміністративного судочинства, оскільки встановлені вказаними судовими рішеннями факти були підставою для відмови в задоволенні позовних вимог по даній справі за висновками рішення місцевого суду.

В судове засідання з'явився лише представник ТОВ «Центр розвитку нерухомості». Представники інших учасників судового процесу не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про дату та місце судового засідання, що підтверджено повідомленнями про вручення ухвал суду, а тому їх неявку суд розцінює як без поважних причин і вважає за можливе розгляд справи завершити без їх участі за наявними в справі доказами.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін з їх участю на засіданні, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 29.05.1997 року Львівською міською радою народних депутатів 8-ї сесії 2-го скликання прийнято ухвалу №755 "Про знос аварійного будинку, що загрожує обвалом на пл.Міцкевича,9 та передачу земельної ділянки під забудову"(а.с.19, т.1), якою затверджено рішення міськвиконкому від 16.05.1997 року №284, доручено комісії з питань оренди та продажу у власність нежитлових приміщень здійснити відбір організації -забудовника на умовах забезпечення інтересів орендарів (Львівська обласна організація Спілки художників України та товариство покупців ДКППО „Жень-Шень" та сплати внеску у Фонд розвитку м.Львова, вирішено після зносу будинку №9 на пл.Міцкевича передати організації -забудовнику в постійне користування земельну ділянку для будівництва торгово-адміністративного будинку та передбачено суттєві умови угоди із організацією -забудовником.

Підставою для скасування вказаної ухвали позивач зазначає те, що на момент її прийняття будинок знаходився у загальнодержавній власності, що підтверджується наказом Фонду державного майна України від 24.02.2004 року №338 щодо передачі Львівського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду УРСР у власність Національної спілки художників України, свідоцтвом №П-693 про право власності на Львівський художньо-виробничий комбінат Художнього фонду УРСР (приміщення та фундамент окремої будівлі-пам"ятки історії та культури підприємства громадської організації "Львівський художньо-виробничий комбінат" Львівській обласній організації Національної спілки художників України), а тому міська рада не вправі розпоряджатися майном, яке не належить до комунальної власності.

Стаття 55 Конституції України визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади чи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративним (згідно п.6 Перехідних положень КАС України -господарським) судам підвідомчі спори щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, його дій чи бездіяльності. Акт державного чи іншого органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Відповідно до ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом. Виходячи із приписів ст.2 вказаного Кодексу, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статею 104 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно вказано місцевим судом, факт перебування знесеного будинку за адресою: м.Львів, пл.Міцкевича,9 у комунальній власності Львівської міської ради встановлено у рішенні Вищого арбітражного суду України від 17.01.1996 року у справі №147/7 (а.с.174-175, т.1), за змістом якого зазначено, що вказаний будинок належить до комунальної власності м.Львова згідно рішення Львівської міської ради народних депутатів від 09.02.1995 року.

Ухвалою Львівської міської ради від 09.02.1995 р. „Про будинок на вул.Міцкевича, 9 у місті Львові" встановлено, що власником будинку №9 на пл. Міцкевича у місті Львові є Львівська міська рада та залишено вказаний будинок на балансі Львівського художнього виробничого комбінату Спілки художників України. Правомірність вказаної ухвали Львівської міської ради встановлено постановою господарського суду Львівської області від 18-20.10.2005 року у справі № 1/769-8/172, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2005 року. Вказані судові рішення були чинними на момент прийняття оскаржуваного рішення місцевого суду, проте, скасовані в наступному ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.12.2006 року по справі №К-17720/06, в зв'язку з чим ухвалою суду від 07.02.2007 року провадження в даній справі зупинено на підставі п.3 ч.1 ст.156 КАС України до вирішення справи №1/769-8/172 господарського суду Львівської області, що вирішується в порядку адміністративного судочинства.

Остаточним судовим рішенням у справі №1/769-8/172 господарського суду Львівської області є ухвала господарського суду Львівської області від 16.07.2008 року, якою закрито провадження в справі в зв'язку з тим, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністратвиного судочинства(а.с.2-5, т.3). З цих підстав, позивачем у вищевказаній справі подано аналогічний позов в порядку господарського судочинства, за результатами розгляду якого рішенням господарського суду Львівської області від 17.03.2011 року відмовлено в позові Національної спілки художників України про визнання частково недійсною ухвали Львівської міської ради від 09.02.1995 р. „Про будинок на вул.Міцкевича, 9 у місті Львові" та визнання права власності на спірний будинок, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду України від 19.01.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2012 року в справі №15/233(13/221)(а.с.26-43, т.3). Таким чином, на час апеляційного провадження в даній справі правомірність вказаної ухвали Львівської міської ради встановлено судовими рішеннями у справі №15/233(13/221).

За наведених обставин є необґрунтованим покликання скаржника про перебування спірного будинку на балансі Львівської обласної організації Спілки художників України, оскільки вказаний факт не свідчить про перебування майна у власності.

Крім цього, постановою господарського суду Львівської області від 11.01. -23.02.2006 року у справі №1/64-9/28, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 року у даній справі (а.с.152-171, 213-219, т.1) визнано нечинним наказ Фонду державного майна України №338 від 24.02.2004р. "Щодо передачі Львівського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду УРСР у власність Національної спілки художників України", визнано нечинним свідоцтво про право власності № П-693 від 26.02.2004р., видане Фондом державного майна України; скасовано державну реєстрацію права власності, здійснену Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки згідно свідоцтва ФДМУ про право власності №П-693 від 26.02.2004 р.

Наказ Фонду державного майна України №338 від 24.02.2004р. "Щодо передачі Львівського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду УРСР у власність Національної спілки художників України" визнано недійсним також рішенням господарського суду м.Києва від 24.07.2008 року у справі №3/215 за позовом ТОВ «Центр розвитку нерухомості», яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2008 року та постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2009 року.

Відповідно до п.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Посилання скаржника на реєстраційні посвідчення, видані Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації від 16.06.1989 року та 16.07.1992 року №2024 є безпідставним, оскільки реєстраційні посвідчення не є правовстановлюючими документами.

Інших доказів в підтвердження права власності на об'єкт нерухомого майна, що був демонтований згідно оспорюваної ухвали, чи будь-яких правовстановлюючих документів на це майно скаржником не подано, а судом не встановлено.

З наведеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для скасування ухвали Львівської міської ради від 29.05.1997 року № 755 "Про знос аварійного будинку, що загрожує обвалом на пл.Міцкевича,9 та передачу земельної ділянки під забудову", оскільки вищевказаними судовими рішеннями встановлено факт перебування спірного об'єкта у комунальній власності, а тому оскаржувана ухвала прийнята відповідачем у межах, наданих йому повноважень, у відповідності до вимог діючого законодавства та жодним чином не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування постанови місцевого суду є безпідставними.

Постанова місцевого суду прийнята у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 199, 200, 205, 206 КАС України, суд,

ухвалив:

постанову господарського суду Львівської області від 4.07.2006 року в справі за номером 1/291-20/66А залишити без змін, а апеляційну скаргу Національної спілки художників України -без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко