Постанова
від 11.07.2012 по справі 5017/418/2012
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2012 р.Справа № 5017/418/2012 Склад колегії змінено згідно розпорядження

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренко

суддів В.І. Жекова, О.Ю. Аленіна

при секретарі судового засідання Щербатюку О.В.

за участю представників сторін:

від ДПІ у Приморському районі м. Одеси -не з'явився

від ТОВ „Страж-Україна"- не з'явився

від ТОВ „Агрофонд України" - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

на постанову господарського суду Одеської області від 28.02. 2012р.

у справі № 5017/418/2012

за заявою кредитора товариства з обмеженою відповідальністю „Страж-Україна"

до боржника товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофонд України"

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И В :

Постановою господарського суду Одеської області від 28.02.2012 р. (суддя Лепеха Г.А.) визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофонд України" ( далі також -ТОВ „Агрофонд України", Боржник, Банкрут), відкрито відносно Банкрута ліквідаційну процедуру; ліквідатором Банкрута призначено ініціюючого кредитора у справі -товариство з обмеженою відповідальністю „Страж -Україна" (далі також -ТОВ „Страж-Україна", Ініціюючий кредитор). Вказана постанова винесена на підставі висновків місцевого господарського суду про те, що кредитором були здійснені всі необхідні заходи по одержанню заборгованості з Боржника у встановленому законодавством порядку, та було встановлено, що Боржник та його керівні органи за юридичною адресою не знаходяться, а їх фактичне місцезнаходження не виявлено.

Не погоджуючись із названою постановою Державна податкова інспекції у Приморському районі м. Одеси (далі також -ДПІ у Приморському районі м. Одеси, ДПІ, Скаржник) подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та поновити провадження по справі. Свої вимоги Скаржник обґрунтовує тим, що місцевим господарським судом при винесенні зазначеної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 33, 34 ГПК України, ст.ст. 1, 7, 14, 40, 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі також -Закон про банкрутство), ч. 4 ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців". Зокрема, ДПІ зазначає, що неплатоспроможність Боржника та його відсутність за місцезнаходженням не була доведена Ініціюючим кредитором належним чином.

Представники сторін своїм процесуальним правом не скористались та до судового засідання не з'явились, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином. Явка сторін обов'язковою апеляційною інстанцією не визнавалась, на підставі чого судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників сторін.

Розглянувши наявні матеріали справи судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Оскаржувану постанову місцевого господарського суду прийнято з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. Між тим судова колегія вважає, що місцевим господарським судом визнані встановленими обставини справи, що мають значення для вирішення спору, які матеріалами справи не доводяться, а, відтак, оскаржувана постанова, відповідно до приписів ч. 1 ст. 104 ГПК України, підлягає скасуванню зважаючи на наступне.

Так, згідно до ст. 4-1 ч. 2 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України про банкрутство.

За загальними вимогами Закону про банкрутство, відповідно до положень його ч. 3 ст. 6, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. При цьому, згідно наведених положень ст. 52 Закону про банкрутство, така заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених вказаною статтею, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав. Вказана правова позиція наведена і в Постанові пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 р. № 15 „Про судову практику в справах про банкрутство".

Системний аналіз зазначених вище положень Закону про банкрутство дозволяє зробити висновок, що ст. 52 Закону про банкрутство передбачає саме ці "інші випадки" особливості порушення справи про банкрутство, зазначені у в ч. 3 ст. 6 Закону, а отже є спеціальною нормою, яка регулює банкрутство за спрощеною процедурою.

Як вбачається з матеріалів справи Ініціюючий кредитор звернувся до місцевого господарського суду із заявою про визнання ТОВ „Агрофонд України" банкрутом в порядку ст. 52 Закону про банкрутство саме на підставі відсутності Боржника, отже предметом доказування в даній справі за правилами ст. 52 вказаного закону має бути безпосередньо обставина відсутності керівних органів юридичної особи - Боржника за його місцезнаходженням. В якості доказів даної обставини Ініціюючим кредитором було надано копії актів огляду місцезнаходження за юридичною адресою ТОВ „Агрофонд України" (а. с. 14-17), згідно яких комісією у складі: Сенчик А.О., Петренко С.М., Васильєва А.С. нібито встановлена відсутність ТОВ „Агрофонд України" за адресами Київська область, м. Фастів, вул. Кірова, 22, а після перереєстрації в м. Одеса, вул. Канатна, 19. Інших доказів відсутності Боржника а ні одночасно з заявою про порушення даної справи, а ні під час розгляду справи місцевому господарському суду надано не було. Вказані акти та свідчення Ініціюючого кредитора визнані судом першої інстанції як належні та допустимі докази підтвердження відсутності Боржника та його керівних органів за його (Боржника) місцезнаходженням.

Однак, апеляційна інстанції вважає такий висновок місцевого господарського суду хибним.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а положеннями ст. 34 ГПК України законодавець визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши зазначені вище копії актів огляду місцезнаходження, надані Ініціюючим кредитором в якості доказів, апеляційна інстанція встановила, що вони були складені, відповідно, 02 травня 2011 р., 16 травня 2011 р., 25 травня 2011 р, 30 червня 2011 р. саме у м. Києві, однак засвідчували обставину відсутності Боржника, яка нібито була встановлена комісією у вищезазначеному складі з трьох працівників, за адресами в м. Фастові та м. Одесі. Тобто, комісія із трьох працівників Ініціюючого кредитора, при загальній заборгованості перед ним Боржника в сумі лише 6000 грн., згідно вказаних актів повинна була один раз виїжджати з м. Києва, де зареєстрований Ініціюючий кредитор, до м. Фастів та 3 рази виїжджати до м. Одеси.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (далі -Єдиний державний реєстр) шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 17 згаданого закону, в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб, а приписи ст. 18 вказаного закону визначають, що коли відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо ж відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Зважаючи на вищенаведені положення чинного законодавства, судова колегія приходить до висновку, що належним та допустимим доказом, згідно приписів ст. 34 ГПК України, який може підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є відповідний витяг чи довідка з Єдиного державного реєстру. Вказана точка зору висловлена також і у вже згаданій Постанові Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 р. № 15 „Про судову практику в справах про банкрутство", а також підтверджується позицією Вищого господарського суду, яка вже неодноразово наведена, зокрема, в його постановах від 02.08.2011 р. по справі № 44/565-б, від 19.05.2010 р. по справі № 19/224/09, від 25.11.2009 р. по справі № 05-2-44/24644.

Оскільки вказана обставина саме є підставою для порушення провадження у справі про банкрутства Боржника за спрощеною процедурою, її доведення належними і допустимими доказами має бути здійснене Ініціюючим кредитором разом із подачею до суду заяви про банкрутство Боржника в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, тобто до порушення провадження по справі.

Між тим, Ініціюючим кредитором жодних довідок чи витягів з Єдиного державного реєстру, які б підтверджували відповідну реєстрацію стану відсутності керівних органів Боржника за місцем знаходження до суду першої інстанції надано не було.

Також під час дослідження матеріалів справи судовою колегією було встановлено, що у наданих Ініціюючим кредитором в якості доказів по справі договорі про надання рекламних послуг № 2011-1104/1 від 11 квітня 2011 р. (а. с. 7), гарантійному листі від 18 квітня 2011 р. (а. с. 11), претензії на ім'я Боржника від 25 квітня 2011 р., (а. с. 13) директором Боржника зазначений Балицький В.І., а в наявній в матеріалах справи довідці з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій (а. с. 18), станом на 10.05.2011 р., директором ТОВ „Агрофонд України" вказаний Рєзніков О.А. Будь-які докази призначення директором Боржника іншої особи в матеріалах справи відсутні, що взагалі позбавляє судову колегію можливості встановити повноваження особи, яка підписала від імені Боржника зазначений договір № 2011-1104/1 від 11 квітня 2011 р. та гарантійний лист від 18 квітня 2011 р.

Надавши оцінку вищевказаним обставинам, апеляційна інстанція приходить до висновку, що вони достовірно свідчать про намагання неправомірно припинити юридичну особу з використанням механізму спрощеної процедури банкрутства, та, відповідно, про фактичну відсутність правових підстав для здійснення провадження у даній справі про банкрутство.

Неврахування вказаних вище обставини місцевим господарським судом призвело до безпідставного відкриття провадження у даній справі про визнання Боржника банкрутом в порядку ст. 52 Закону про банкрутство та подальшу його безпідставну ліквідацію. Наслідками вказаних обставин, зокрема, стало порушення прав Скаржника як потенціального кредитора у даній справі, який звернувся з заявою про визнання його кредиторських вимог.

Зважаючи на вищевикладене колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси частково.

Скасовуючи оскаржувану постанову господарського суду, апеляційна інстанція приймає до уваги також і правову позицію Вищого господарського суду у вже названій вище справі № 7/17-3135, що викладена в чинній постанові від 22 лютого 2012 р., згідно якої при наявності висновків суду про безпідставність порушення справи про банкрутство апеляційна інстанція сама повинна припинити провадження по такій справі.

Відтак, колегія суддів вважає необхідним припинити провадження у даній справі про банкрутство, згідно з положеннями п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Постанову господарського суду Одеської області від 28.02.212 р. скасувати.

Припинити провадження у справі № 5017/418/2012 про банкрутство ТОВ „Агрофонд України".

Постанову направити державному реєстратору для виконання.

Постанова підписана 12.07.2012 р.

Головуючий суддя Сидоренко М.В.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Аленін О.Ю.

СудОдеський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення11.07.2012
Оприлюднено25.07.2012
Номер документу25183780
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —5017/418/2012

Постанова від 11.07.2012

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Сидоренко М.В.

Ухвала від 19.06.2012

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Сидоренко М.В.

Ухвала від 19.06.2012

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Сидоренко М.В.

Ухвала від 03.04.2012

Господарське

Господарський суд Одеської області

Лепеха Г.А.

Постанова від 28.02.2012

Господарське

Господарський суд Одеської області

Лепеха Г.А.

Ухвала від 28.02.2012

Господарське

Господарський суд Одеської області

Лепеха Г.А.

Ухвала від 13.02.2012

Господарське

Господарський суд Одеської області

Лепеха Г.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні