Постанова

від 28.10.2008 по справі 22/106пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ 

28.10.08 р.                                                                                

Справа № 22/106пд

Суддя

господарського суду Донецької області Лавриненко Л. В.

при

секретарі судового засідання Настич Л. Г.

розглянув

у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за

позовом: Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції

до

відповідача 1: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1м. Шахтарськ

до

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Севан” м. Харків

про

стягнення в доход держави коштів, одержаних за право чинами, вчиненими з метою,

яка суперечить інтересам держави та суспільства, в сумі 1 594 299,22 грн.   

за

участю

прокурора:

представників

від

позивача: Романіка О. А., Булига В.П.- за довір.

від

відповідача 1: не з”явився

від

відповідача 2: не з”явився 

третя

особа:

СУТЬ

СПРАВИ:

          Позивач, Шахтарська об'єднана

державна податкова інспекція, звернувся до господарського суду Донецької

області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1м. Шахтарськ та

Товариства з обмеженою відповідальністю “Севан” м. Харків про визнання

недійсними господарських зобов'язань, які виникли на підставі податкових і

товарних накладних про продаж 5 288 т вугілля на суму 1 581 720,37 грн., 19 шт.

роликів РП-600 на суму 10 100,17 грн., 8,5 т цементу на суму 2 478,68 грн.

(всього на суму 1 594 299,22 грн.), на підставі ст. 207 Господарського кодексу

України із застосуванням наслідків, передбачених ст. 208 Господарського кодексу

України.

          В обґрунтування своїх вимог позивач

посилається на те, що відповідно до податкових та товарних накладних фізична

особа - підприємець ОСОБА_1м. Шахтарськ отримала від Товариства з обмеженою

відповідальністю “Севан” м. Харків у грудні 2004 р. та січні 2005 р. 5 288 т

вугілля на суму 1 581 720,37 грн., 19 шт. роликів РП-600 на суму 10 100,17

грн., 8,5 т цементу на суму 2 478,68 грн. (всього на суму 1 594 299,22 грн.).

Розрахунки за наведені вище товарно - матеріальні цінності були здійснені у

готівковій формі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів

від 01.12.2004 р. № 01/12/2004 та від 01.01.2005 р. № 01/01/2005.

          Всі одержані товарно - матеріальні

цінності в той же день були продані фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1м.

Шахтарськ іншим особам зі ціною, вищою від ціни придбання, на 1 копійку.

При

цьому фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1. м. Шахтарськ не було надано

жодного документу, який підтверджував би факт транспортування придбаних товарно

- матеріальних цінностей з м. Харкова до м. Шахтарська, не представлені

посвідчення якості придбаного вугілля та документи, які надають можливість

ідентифікувати товаровиробника.

Під

час проведення планової документальної перевірки податковим органом було

встановлено, що місцем здійснення підприємницької діяльності відповідача 1 є

жила квартираАДРЕСА_1. Відповідно до виписки з особового рахунку від 16.11.2005

р. № 18025-072, наймачем вказаної квартири є інший громадянин. За даними БТІ

ОСОБА_1. не має ніяких приміщень для здійснення підприємницької діяльності. Згідно

з інформацією МРЕВ за ОСОБА_1. не обліковуються зареєстровані на праві

власності транспортні засоби.

УПМ

ДПА у Донецькій області під час здійснення заходів щодо виявлення та руйнування

схем ухилення від оподаткування було встановлено, що призначений 15.09.2004 р.

на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Севан” м. Харків

ОСОБА_2. з ОСОБА_3. (особою, яка підписувала він імені підприємства документи)

не знайомий, своїх повноважень нікому не передавав, фінансово - господарських

операцій з фізичною особою - підприємцем Нарижною не здійснював. Колишній

директор Товариства з обмеженою відповідальністю “Севан” м. Харків ОСОБА_3.,

який працював на посаді директора підприємства з 15.04.2004 р. по 14.09.2004

р., фінансово - господарські операції з фізичною особою підприємцем ОСОБА_1. не

здійснював, з ОСОБА_3. не знайомий.

Всі

товарні та податкові накладні, видані від імені Товариства з обмеженою

відповідальністю “Севан” м. Харків, підписані ОСОБА_3., тобто особою, яка не

мала належних повноважень на здійснення господарських операцій та підписання

документів бухгалтерського та податкового обліку. Судово - технічною

експертизою документів встановлено, що відбитки печатки Товариства з обмеженою

відповідальністю “Севан” м. Харків на первинних документах, які надані

відповідачем 1 у підтвердження спірних господарських операцій, нанесені не

кліше Товариства з обмеженою відповідальністю “Севан” м. Харків, що

підтверджується висновком Донецького науково - дослідного інституту судових

експертиз від 26.12.2006 р. № 6651/03. Підписи на первинних документах виконані

не посадовою особою Товариства з обмеженою відповідальністю “Севан” м. Харків,

а іншою особою з підробкою оригінального підпису, що підтверджується висновком

судово - почеркознавчої експертизи Донецького науково - дослідного інституту

судових експертиз від 27.12.2006 р. № 6637/02.

Податковий

орган наполягає на відсутності фактичного здійснення господарської операції

відповідачами, а також на відсутності у них наміру, спрямованого на створення

будь - яких правових наслідків, обумовлених спірним правочином. Посилаючись на

приписи ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України, податковий орган наполягає на

тому, що спірний правочин є фіктивним і має бути визнаний недійсним.

11.06.2008

р. Шахтарська об'єднана державна податкова інспекція скористалась наданим їй

ст. 51 КАС України правом і змінила предмет позову, відмовившись від позовних

вимог в частині визнання недійсними господарських зобов'язань та стягнення з

Товариства з обмеженою відповідальністю “Севан” м. Харків на користь держави

грошових коштів в сумі 1 594 299,22 грн.

Остаточною

позовною вимогою Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції є вимога

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1м. Шахтарськ про стягнення в доход

держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо

суперечить інтересам держави та суспільства, а саме вартості отриманого майна в

сумі 1 594 299,22 грн.

В

обгрунтування своїх вимог податковий орган посилається на те, що відповідно до

постанови Верховного Суду України від 25.09.2007 р. положення ст. 207, ст. 208

Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що

правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави та

суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, тому згідно з

ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання

такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової

служби можуть на підставі п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову

службу в Україні” звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави

коштів, одержаних за право чинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить

інтересам держави та суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Відповідно

до практики Верховного Суду України матеріалами справи повинна бути

підтверджена наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мало місце

під час здійснення підприємницької діяльності відповідача.

Податковий

орган наполягає на тому, що обставинами справи доведено наявність умислу

фізичної особи - підприємця ОСОБА_1. на укладення угоди з метою, яка завідомо

суперечить інтересам держави та суспільства, - неправомірного формування на

підставі підроблених первинних документів податкового кредиту з податку на

додану вартість з метою несплати податку до бюджету. Вказані обставини справи

підтверджуються порушеннями податкового законодавства, встановленими актом

перевірки від 12.01.2006 р. - ненадання податкових декларацій з податку на

додану вартість за грудень 2004 р., заниження та несплата податкового

зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2004 р. та січень 2005 р.,

використання в бухгалтерському та податковому обліку підроблених первинних

документів, що підтверджується висновками експертизи від 26.12.2006 р. №

6651/03 та від 27.12.2006 р. № 6637/02, постановою Шахтарського міськрайонного

суду від 25.01.2008 р. по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1. у

скоєні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України,

відсутністю місця здійснення підприємницької діяльності.            

Відповідач

1, фізична особа - підприємець ОСОБА_1м. Шахтарськ, заперечень на

адміністративний позов не надала, жодного разу явку свого представника в судове

засідання не забезпечила.

Відповідач

2, Товариство з обмеженою відповідальністю “Севан” м. Харків проти позову

заперечив, наполягаючи на тому, що жодна посадова особа підприємства фінансово

- господарських операцій з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1. не

здійснювала, гроші не отримувала, надані відповідачем 1 первинні документи не

підписувала, печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю “Севан” м. Харків

не скріплювала.

Заперечення

на адміністративний позов, подані Товариством з обмеженою відповідальністю

“Севан” м. Харків, базуються на фактах, встановлених УПМ ДПА у Донецькій

області під час здійснення заходів щодо виявлення та руйнування схем ухилення

від оподаткування.

Розглянувши

матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд ВСТАНОВИВ:

19.04.2002

р. ОСОБА_1м. Шахтарськ була зареєстрована як фізична особа - підприємець, про

що свідчить наявна в матеріалах справи копія Свідоцтва про державну реєстрацію

(арк. справи 114, т. 1).

22.04.2002

р. відповідач 1 отримав Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану

вартість НОМЕР_1

З

07.11.2005 р. по 12.01.2006 р. Шахтарською об'єднаною державною податковою

інспекцією була проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання

вимог податкового законодавства та інших законодавчих актів фізичною особою -

підприємцем ОСОБА_1за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р., внаслідок якої

складений акт від 12.01.2006 р. № 2/17-011-1/2876018486 (арк. справи 123 - 143,

т. 1).

В

ході перевірки були встановлені наступні порушення:

-          ст. 13, ч. 4 ст. 14 Декрету Кабінету

Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”, п. 22.10 ст. 22 Закону

України “Про податок на доходи фізичних осіб”, що призвело до заниження

валового доходу за 2004 р. на суму 74 762 грн. та за 1-й кв. 2005 р. на суму 1

487 грн.;

-          ч. 4 ст. 14 Декрету Кабінету

Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”, п. п. “в” п. 19.1 ст.

19 Закону України “Про податок на доходи фізичних осіб”, п. п. “а” п. п. 4.1.4

п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яке полягає в не

поданні до органу державної податкової служби податкових декларацій про доходи

за 2004 рік, 1-й кв., 1 півріччя та 9 місяців 2005 р.;

-          п. 4.1 ст. 4, п. п. 7.3.1 п. 7.3, п.

п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану

вартість”, які призвело до заниження податку на додану вартість за період з

01.07.2004 р. по 31.01.2005 р. на суму 826 625,82 грн.;

-          п. п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону

України “Про податок на додану вартість”, п. п. “а” п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4

Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами”, яке полягає в не поданні органу

державної податкової служби податкових декларацій з податку на додану вартість

за липень, жовтень, листопад, грудень 2004 р., березень, червень, липень,

серпень, вересень 2005 р., та несвоєчасному поданні податкових декларацій з

податку на додану вартість за серпень 2004 р., вересень 2004 р., січень, лютий

2005 р., квітень, травень 2005 р.

За

результатами розгляду матеріалів справи суд вважає, що Шахтарській об'єднаній

державні податковій інспекції у задоволенні позову повинно бути відмовлено за

наступним підставами.

Відповідно

до ч. 1 та. ч. 2 ст. 173 Господарського кодексу України господарським

визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим

учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених

цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі

боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи

управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати

роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися

від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має

право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними

видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та

організаційно-господарські зобов'язання.

Майново-господарськими,

згідно зі ст. 175 Господарського кодексу України,  визнаються цивільно-правові зобов'язання, що

виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської

діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську

дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена

сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові

зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються

Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим

Кодексом.

Відповідно

до ч. 1 ст. 207 та ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України господарське

зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка

завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками

господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської

компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із

сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним

повністю або в частині.         

Якщо

господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка

завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в

обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави

за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі

виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход

держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування

одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею

повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на

відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Комплексний

аналіз наведених норм свідчить про те, що застосування негативних для сторін

(сторони) господарського зобов'язання наслідків, передбачених ч. 1 ст. 208

Господарського кодексу України, можливе лише за умови визнання такого

господарського зобов'язання недійсним в судовому порядку.

При

цьому матеріалами справи повинен бути доведений факт наявності у однієї або

обох сторін господарського зобов'язання мети, яка за відомо суперечить

інтересам держави та суспільства.  

Податковий

орган стверджує, що умисел фізичної особи - підприємця ОСОБА_1. полягає в тому,

що відповідно до податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою

відповідальністю “Севан” м. Харків, на суму 1 594 299,22 грн.:

-          від 01.12.2004 р. № 377 на суму

989,96 грн. (3 т. вугілля);

-          від 01.12.2004 р. № 378 на суму 126

656,63 грн. (397,1 т. вугілля);

-          від 02.12.2004 р. № 379 на суму 126

923,38 (400,1 т. вугілля);

-          від 03.12.2004 р. № 380 на суму 195

169,47 грн. (677,7 т. вугілля);

-          від 06.12.2004 р. № 385 на суму 117

265 грн. (344,1 т. вугілля);

-          від 06.12.2004 р. № 386 на суму 55

005,71 грн. (191 т. вугілля);

-          від 09.12.2004 р. № 390 на суму 98

664,69 грн. (342,6 т. вугілля);

-          від 10.12.2004 р. № 391 на суму 21

839,16 грн. (70 т. вугілля);

-          від 12.12.2004 р. № 392 на суму 113

899,25 грн. (305,5 т. вугілля);

-          від 13.12.2004 р. № 393 на суму 86

396,40 грн. (300 т. вугілля);

-          від 14.12.2004 р. № 394 на суму 92

125,10 грн. (330,3 т. вугілля);

-          від 16.12.2004 р. № 395 на суму 100

436,89 грн.(339,5 т. вугілля);

-          від 17.12.2004 р. № 396 на суму 119

940,53 грн. (335,7 т. вугілля);

-          від 19.12.2004 р. № 397 на суму 82

652,56 грн. (287 т. вугілля);

-          від 20.12.2004 р. № 398 на суму 34

250,34 грн. (204 т. вугілля);

-          від 20.12.2004 р. № 399 на суму 38

302,40 грн. (133 т. вугілля);

-          від 24.12.2004 р. № 405 на суму 56

560,84 грн. (196,4 т. вугілля);

-          від 25.12.2004 р. № 406 на суму 114

571,91 грн. (341 т. вугілля);

-          від 25.12.2004 р. № 410 на суму 10

100,17 грн. (ролік РП);

-          від 20.01.2005 р. № 18 на суму 991,40

грн. (цемент);

-          від 20.01.2005 р. № 19 на суму 1

487,28 грн. (цемент), а також квитанцій до прибуткових касових ордерів від

01.12.2004 р. № 01/12/2004 та від 01.01.2005 р. № 01/01/2005 р., відповідач 1

формував витрати та податковий кредит з податку на додану вартість, що

дозволило йому ухилятися від сплати прибуткового податку (податку на доходи

фізичних осіб) та податку на додану вартість.

При

цьому судово - технічною експертизою документів встановлено, що відбитки

печатки Товариства з обмеженою відповідальністю “Севан” м. Харків на первинних

документах, які надані відповідачем 1 у підтвердження спірних господарських

операцій, нанесені не кліше Товариства з обмеженою відповідальністю “Севан” м.

Харків, що підтверджується висновком Донецького науково - дослідного інституту

судових експертиз від 26.12.2006 р. № 6651/03. Підписи на первинних документах

виконані не посадовою особою Товариства з обмеженою відповідальністю “Севан” м.

Харків, а іншою особою з підробкою оригінального підпису, що підтверджується

висновком судово - почеркознавчої експертизи Донецького науково - дослідного

інституту судових експертиз від 27.12.2006 р. № 6637/02.

Відповідно

до ч. 1 ст. 70 та ч. 1 ст. 71 КАС України належними є докази, які містять

інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не

стосуються предмету доказування.

Кожна

сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та

заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. 

Одним

з доказів того, що платник податку здійснював дії, спрямовані на ухилення від

сплати податків у відповідних податкових періодах, є складений органом

державної податкової служби акт перевірки.

Як

вбачається з наявного в матеріалах справи акту планової виїзної документальної

перевірки дотримання вимог податкового законодавства та інших законодавчих

актів фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1. за період з 01.01.2004 р. по

31.12.2004 р. від 12.01.2006 р. № 2/17-011-1/2876018486, відповідач 1

декларації про доходи за 2004 рік та 1-й кв. 2005 р., а також з податку на

додану вартість за грудень 2004 р. (арк. справи 130, т. 1) до органу державної

податкової служби не подав (акр. справи 128, т. 1). 

Зазначене

свідчить про те, що за спірними господарськими операціями відповідач не

формував валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість,

тому наведений вище перелік документів (податкові накладні та квитанції до

прибуткових касових ордерів) на об'єкти оподаткування прибутковим податком за

2004 рік, за 1-й кв. 2005 р. та податком на додану вартість за грудень 2004 р.

не вплинули.

З

порушенням встановленого Законом України “Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” строку до

органу державної податкової служби відповідачем 1 була подана податкова

декларація з податку на додану вартість за січень 2005 р.

Як

вбачається зі стор. 131 матеріалів справи, фізична особа - підприємець не

надала до перевірки документів, які підтверджують правомірність формування

податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2005 р.

Зазначене

свідчить про неможливість встановлення факту свідомого включення відповідачем 1

до складу податкового кредиту відповідного періоду сум податку на додану

вартість, зазначених в податкових накладних, які виписувались від імені

Товариства з обмеженою відповідальністю “Севан” м. Харків невідомою особою

(невідомими особами).

Наведені

вище обставини взагалі виключать можливість встановлення факту наявності у

фізичної особи - підприємця ОСОБА_1. мети, спрямованої на ухилення від сплати

податків при укладенні спірних господарських зобов'язань.

Відповідно

до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду

у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є

обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові

наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова

суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи

те, що наведеною вище нормою чітко визначений процесуальний документ, який є

підставою для звільнення від доказування, суд не приймає до уваги посилання

Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Шахтарського

міськрайонного суду від 25.01.2008 р. (акр. справи 31, т. 2).

Відповідно

до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити

цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам

суспільства. 

Згідно

з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його

недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання

такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи

те, що фактичне виконання відповідачами спірних господарських зобов'язань не

підтверджене, доказів використання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

підроблених документів в бухгалтерському та податковому обліку не надано, факт

ухилення учасниками спірних господарських зобов'язань від оподаткування

належними доказами не доведений, а також зміну органом державної податкової

служби предмету позову, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову

повинно бути відмовлено, оскільки застосування наслідків статті 208

Господарського кодексу України можливе лише за умови визнання в судовому

порядку господарського зобов'язання недійсним, як такого, що суперечить

інтересам держави та суспільства.

На

підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17-20, 69-72, 86, 158 - 163, 167 КАС

України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Шахтарській

об'єднаній державній податковій інспекції у задоволенні адміністративного

позову до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1. м. Шахтарськ про стягнення в

доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо

суперечить інтересам держави та суспільства, а саме вартості отриманого майна в

сумі 1 594 299,22 грн., відмовити.

Заява

про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом

десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному

обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України -

з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції

подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова

суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного

судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання

заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не

було подано.

Постанова

складена у повному обсязі 31.10.2008 р.

Суддя                                                                                               

Волошинова Л.В.