Рішення

від 04.07.2012 по справі 437/93/12

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 437/93/12

Провадження № 2/437/44/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2012 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді -Новік Л.М.

при секретарі -Силкіній О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Приватний нотаріус Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монич Михайло Юрійович, Дібровська сільська рада Синельниківського району, ОСОБА_5 про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним, про визнання права власності на земельну ділянку, під час розгляду цивільної справи правонаступники після смерті ОСОБА_6 -ОСОБА_1, ОСОБА_2 позовні вимоги уточнили, мотивуючи свої вимоги тим, що у зв'язку зі смертю їхнього батька позивача ОСОБА_6 вони вступили у справу в якості правонаступників, як спадкоємці першої черги. З 1980 року їхній батько проживав в селі Діброва Синельниківського району Дніпропетровської області. З 1985 року з ним за його місцем проживання однією сім'єю стала мешкати ОСОБА_7 -рідна сестра відповідача ОСОБА_3. Батько з ОСОБА_7 проживали в незакінченому будівництвом будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В цьому будинку батько був зареєстрований. ОСОБА_7 мала власну квартиру в м. Дніпропетровську, в якій була зареєстрована. Земельна ділянка площею 0,20 га, на якій знаходиться належний батькові незакінчений будівництвом будинок, була ним приватизована і перебувала в його приватній власності. Починаючи з 2004 року фактична дружина батька почала хворіти, у неї було виявлено злоякісну пухлину. Для лікування ОСОБА_7 потрібні були значні кошти, яких ні батько, як пенсіонер, ні ОСОБА_7 не мали. Матеріальну допомогу на лікування ОСОБА_7 надавав відповідач ОСОБА_3 Їхній батько на протязі тривалого часу теж хворів на серцево-судинну недостатність, а в лютому 2007 року у нього стався інфаркт і з 26.02.2007 року по 12.03.2007 року він перебував на стаціонарному лікуванні в 12 Територіальному медичному об'єднанні м. Дніпропетровська. Враховуючи стан здоров'я ОСОБА_6 і ОСОБА_7 вони не мали можливості належним чином себе обслуговувати та облаштувати собі нормальні побутові умови. Батькові після перенесеного інфаркту було важко пересуватися. ОСОБА_3 продовжував надавати йому та ОСОБА_8 необхідну матеріальну допомогу. Коли батько перебував в березні 2007 року на стаціонарному лікуванні, то ОСОБА_3 запропонував батькові передати йому у власність в обмін на матеріальне утримання до смері, створення ним для нього нормальних побутових умов, а саме облаштування будинку з проведенням ремонту, обладнанням приміщення опаленням, будівництва капітального житлового будиноку, належну батькові земельну ділянку площею 0,20 га. Батько перебував у пригніченому психічному стані, його фізичний стан здоров'я був важким. Він особисто не мав ні фізичних, ні матеріальних можливостей займатися облаштуванням будинку, щоб покращити умови проживання, був у важкому матеріальному стані, так як вся пенсія витрачалася на ліки для себе та ОСОБА_7 У батька позивачів не було підстав не довіряти ОСОБА_3, так як він завжди добре ставився як до їхнього батька, так і до своєї сестри ОСОБА_7, був матеріально забезпечений і мав можливість забезпечити батькові утримання до смерті. ОСОБА_3 запевняв батька, що землею він буде розпоряджатися після його смерті, тому що на землі знаходиться батьків будинок. Надаючи згоду ОСОБА_3 на переоформлення земельної ділянки батько був впевнений в тому, що розпоряджатися нею ОСОБА_3 зможе тільки після його смерті. При таких обставинах батько погодився передати земельну ділянку відповідачу. Відповідач займався підготовкою всіх документів, возив батька по різних інстанціях, батько тільки ставив свої підписи. Волевиявлення батька в процесі підготовки документів до укладення договору та в момент його підписання фактично було спрямоване на укладення договору довічного утримання, тому що укладенню договору передувала домовленість про фактичне утримання батька та ОСОБА_7 до смерті відповідачем ОСОБА_3. Про це свідчить угода від 22.04.2007 року укладена між батьком та відповідачем. 17 квітня 2007 року був укладений договір дарування, який був посвідчений приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Монич М.Ю. Після укладення договору всі документи забрав відповідач, батько їх не бачив. Надати батькові хоча б ксерокопію договору дарування відповідач відмовився. Після укладення договору відповідач частково виконував домовленості, надаючи матеріалу допомогу на лікування своєї сестри. Але до облаштування побутових умов так і не приступив. Земельну ділянку він також не обробляв. В період з 26.02.2008 року по 17.03.2008 року батько перебував на стаціонарному лікуванні з приводу повторного інфаркту. ОСОБА_7 з березня 2008 року була нерухомою, за нею доглядала її подруга ОСОБА_9 Померла ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Після смерті своєї сестри відповідач взагалі відмовився надавати ОСОБА_6 будь-яку допомогу, не виконував існуючі між ними домовленості, повідомив батька про свої наміри продати земельну ділянку, так як він має повне право розпоряджатися нею, як власник. У зв'язку з тим, що земельна ділянка належить відповідачу, батько не мав можливості отримати правовстановлюючий документ на свій будинок. Враховуючи вищезазначені обставини батько вимушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Договір дарування земельної ділянки від 17.04.2007 року є недійсним, так як волевиявлення ОСОБА_6 при його підписанні було спрямоване на укладення договору довічного утримання, що насамперед підтверджується письмовою угодою, укладеною між батьком та відповідачем напередодні укладення договору. Крім того, нотаріус не мав права посвідчувати договір дарування земельної ділянки, так як на цій земельній ділянці знаходився житловий будинок, тому право власності на земельну ділянку повинно переходити при умові відчуження житлового будинку.

Просять суд визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,2 га за адресою АДРЕСА_1 посвідчений приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монич М.Ю. 17.04.2007 року. Визнати за ними ОСОБА_1, ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,2 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Стягнути з відповідача на їх користь судові витрати.

Відповідач надав суду заперечення на позов, зазначаючи, що з позовними вимогами не згоден в повному обсязі, так як обставини викладені в позовні заяві не відповідають дійсності та нічим не підтверджені. Угода від 22.03.2007 року не стосується про фактичне утримання до смерті ОСОБА_6. Угодою вказується щодо здійснення планів на земельній ділянці. Згідно епікризу №484, ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні з 26.02.2007 року до 12.03.2007 року. Згідно запису лікарні, під час прибуття до лікарні проживав у позивача ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2. Ствердження позивачів, що коли батько перебував в березні 2007 року на лікуванні, а він запропонував йому передати у власність йому земельну ділянку в обмін на матеріальне утримання до смерті, створенням для нього нормальних побутових умов, а саме облаштування будинку з проведенням ремонту, обладнанням приміщення опаленням, будівництва капітального житлового будинку спростовується угодою від 22.03.2007 року, епікризом №484. Ствердження позивачів про волевиявлення ОСОБА_6 в момент його підписання, фактично було спрямоване на укладення договору довічного утримання, спростовується підписаним ним договором дарування від 17 квітня 2007 року, у якому ОСОБА_6 власноручно підписав його та ствердив, що він ознайомлений з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності правочинів, перебував при здоровому розумі, ясній пам'яті та діяв добровільно, розуміючи значення своїх дій та правові наслідки укладеного договору. ОСОБА_6 до дня смерті проживав у позивача ОСОБА_2, яка його хоронила а також за невідомою йому адресою згідно виписки з історії хвороби швидкої інфарктного відділення, де знаходився на лікуванні з 26.02.2008 року по 17.03.2008 року за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Лівобережна, буд. 20 На час лікування ОСОБА_6 з 26.02.2007 до 12.03.2007 року, він ні матеріально ні фізично не міг обіцяти та здійснювати йому будь-яку допомогу, тому що сам проходив лікування внаслідок одержаної травми, та з 03.10.2007 року має групу інвалідності загального захворювання. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відкритому судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 -ОСОБА_10 підтримала позовні вимоги у повному обсязі, та пояснила, що так сталося, що померлий позивач по справі ОСОБА_6 мешкав із сестрою відповідача по справі ОСОБА_7 в цивільному шлюбі. Звичайно що їхня сім'я спілкувалася з відповідачем, останній в свою чергу був і є приватним підприємцем , а так як його сестра співмешканка ОСОБА_6 тяжко хворіла на рак, та й ОСОБА_6 хворів серцем, вони як люди похилого віку , а ще й тяжко хворі потребували допомоги не тільки фізичної, але й матеріальної. Це не є припущенням, а підтверджується виписками з історії хвороби, а також «соглашением»от 22.03. де чітко вказано який обов'язок бере на себе відповідач по відношенню до ОСОБА_6. На угоді є підписи обох сторін, оригінал свого підпису відповідач не спростовував. На той час ОСОБА_6 мешкав в незакінченому будівництвом будиночку на земельній ділянці яка йому належала на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_1 тому заручившись угодою ОСОБА_6 17.04.07 року уклав договір дарування з ОСОБА_3 . Вже після укладення договору була написана ще одна угода про обов'язок відповідача вчинити певні дії. Відповідач ,поки його сестра була жива, допомагав сім'ї ОСОБА_6, а після її смерті в 2008 році припинив будь-яку допомогу ОСОБА_6. Таким чином відповідач скористався пригніченим психічним станом ОСОБА_6, його важким матеріальним становищем. У зв'язку з чим волевиявлення ОСОБА_6 було спрямоване на укладання договору довічного утримання вважає що вимоги правонаступників після смерті ОСОБА_6.( 20.04.2010 року) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідач у відкритому судовому засіданні позовні вимоги не визнав, та пояснив, що його покійна сестра мешкала разом тепер вже теж покійним ОСОБА_6. Той дійсно мав земельну ділянку на якій стояв сарайчик де він був зареєстрований. Сестрі він допомагав переважно в придбанні ліків, тому що та хворіла на рак і від цього він не відмовляється, але оці 0,20 га ОСОБА_6 не міг обробити і тому він йому запропонував цю ділянку подарувати. Обіцянок утримувати ОСОБА_6 довічно він ніколи не давав, тим більше, що у того були 3-є дітей. Так вирішив сам ОСОБА_6, ніяких домовленостей ні усних ні письмових по довічному утриманні , наголосив відповідач, не було, а він як нормальна людина, поки у нього була можливість допомагав своїй хворій сестрі. Також зазначив, що представник позивачів мабуть розуміє, що для того щоб подарувати нерухомість ОСОБА_6 сам повинен був скрізь ходити особисто, ставити особисто підпис, особисто писати заяви. Так само було і у нотаріуса, ОСОБА_6 особисто був присутнім , особисто ставив свій підпис під договором , а на все це його накрутила його дочка ОСОБА_2, коли дізналася про угоду. Те що позивачі кажуть неправду доводять його медичні документи, з яких видно ще до угоди йому відрізали частину стопи, він не міг фізично бігати по інстанціях та й це в принципі не можливо, ОСОБА_1 добровільно самостійно при розумі подарував йому земельну ділянку. Також додав, в угодах які нібито підписані обома ними, мова йде про будівництво, але ж після смерті сестри ОСОБА_6 навіть не мешкав за зазначеною адресою, а мешкав у дочки, яка мабуть його змусила написати таку заяву, тому за недоведеністю просив відмовити в задоволені позовних вимог.

У відкрите судове засідання представник третьої особи Дібровської сільської ради - Павелко С.М. не з'явилася, але надала заяву в якій просить суд розглядати справу без участі представників сільської ради.

У відкритому судовому засіданні третя особа Монич М.Ю., який був присутній на одному з судових засідань, заперечував проти задоволення позову, пояснив що договір дарування укладений та посвідчений ним відповідно до діючого законодавства.

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що що згідно наданої інвентаризаційної справи, яка знаходиться в матеріалах справи, на земельній ділянці за вищезазначеною адресою будь-яких будівель не має. Окрім цього більше пояснити нічого не може.

Суд заслухавши думку представника позивача, відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати іншій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність, а відповідно до ч.2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Із ч.1 ст. 229 ЦК України вбачається, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилялась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 233 ЦК України правочин, який вчинений особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що 17 квітня 2007 року між сторонами укладений договір дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,20 га, призначена для обслуговування та будівництва житлового будинку, яка належала дарувальнику на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №171844, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Дібровської сільської ради №8 від 16.02.207 року, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №0007320 від 18 лютого 2007 року, кадастровий номер земельної ділянки №1224881700-02-001-0032-0,200 га. Відповідно до довідки від 29.03.2007 року №04/26-00103 виданої Дніпропетровською регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах»Синельниківський районний відділ, зазначено що на вказану земельну ділянку обтяження та обмеження не зареєстровані. Згідно довідки виданої комунальним підприємством "Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації " від 26.03.2007 року №24, вбачається, що земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого 18.02.2007 року на підставі рішення Дібровської сільської ради №8 від 16.02.2007 року, жилий будинок та інші господарські будівлі на вищевказаній земельній ділянці відсутні. Договір посвідчений нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монич М.Ю. 17.04.2007 року, реєстровий №477, який підписано сторонами в його присутності, особи сторін, встановлено, їх дієздатність, а також належність ОСОБА_6, відчужуваної земельної ділянки, перевірено.

В матеріалах є копії угоди від 22.03.2007 року, від 22.04.2007 року, які укладені між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в яких зазначено, що ОСОБА_6 дарує ОСОБА_3 земельну ділянку розміром 0,20 га в АДРЕСА_1. ОСОБА_3 зобов'язаний на подарованій йому земельній ділянці забезпечити ОСОБА_6 довічне користування ОСОБА_6 і ОСОБА_7 земельною ділянкою, підсобними і житловими тимчасовими будівлями, в період 2008 року забезпечити побутові умови в житловому приміщенні, забезпечивши для цього опалення житлового приміщення і подачу в приміщенні питної води зі свердловини і виконати відповідні ремонтно-будівельні роботи, здійснити капітальне будівництво житлового будинку. Але позивачами не надано доказів того, що ОСОБА_6 чинилися якісь перешкоди для укладення договору довічного утримання з відповідачем, а не договору дарування.

Позивачі стверджують, що при укладенні договору дарування відповідач обіцяв ОСОБА_6 вчинити дії, які передбачені їхньою угодою, тому він уклав договір дарування.

Проте, ці обіцянки відповідача не були зафіксовані в договорі дарування, як умови договору, відповідно, не носять обов'язкового характеру, враховуючи, що ОСОБА_6 свідомо підписав договір дарування як безоплатну угоду, а не як договір довічного утримання.

В матеріалах справи є епікриз №484 на хворого ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з якого вбачається, що ОСОБА_6 знаходився на стаціонарному лікуванні в 12 Територіальному медичному об'єднанні м. Дніпропетровська в період з 26.02.2007 року по 12.03.2007 року.

Позивачами не надано суду доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6 під час укладення договору дарування 17.04.2007 року знаходився під впливом тяжкої для нього обставини, оскільки на стаціонарному лікуванні, згідно наданих суду довідок, він знаходився за місяць до укладення договору дарування і навіть після лікування уклав з відповідачем угоду від 22.03.2007 року. А також не надано доказів того, що на момент укладення договору дарування ОСОБА_6 у зв'язку з перенесеною хворобою не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»вказано , відповідно до статей 229-233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Як встановлено судом ОСОБА_6 на момент укладання договору дарування 17.04.2007р. був ознайомлений з усіма умовами, наслідками укладання договору дарування про що йому неодноразово роз'яснював нотаріус, що йому було зрозуміло. Укладання договору дарування проводилось з ініціативи ОСОБА_6, який розумів значення прав та обов'язків сторін за цим договором, що являється предметом договору дарування. Всі ці обставини позивачі підтвердили у судовому засіданні, що їхній батько усвідомлював, що вчиняє саме договір дарування, але підставою того, що ОСОБА_6 оскаржував даний договір, було те, що відповідач перестав надавати матеріальну допомогу після смерті його сестри, не виконання відповідачем взятих на себе «обіцянок»за угодами укладеними до та після договору дарування, що не може визнаватися помилкою при укладанні договору дарування.

Тому, суд не приймає посилання позивачів на те, що відповідач не надавав допомогу, про що між ним та їхнім батьком була попередня домовленість до укладення договору дарування. Так, як ч.2 ст. 717 ЦК України передбачено, що договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Таким чином, суд вважає, що укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 умови якого не суперечить вимогам цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Договір укладений у встановленій законом письмовій формі, нотаріально посвідчений та спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. В момент укладення договору дарування сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та волевиявлення їх було вільним і відповідало їх внутрішній волі. Тобто правочин сторонами виконаний добровільно без будь-якого фізичного та психічного тиску. Сторонами була досягнута домовленість щодо всіх істотних умов договору, тому підстав вважати договір дарування недійсним не має, оскільки він повністю узгоджується з вимогами ст.ст.203, 209 ЦК України. Якщо ОСОБА_6 насправді мав бажання укласти з відповідачем договір довічного утримання, то перешкод для його укладення у нього не існувало. За таких обставин відсутні підстави вважати, що позивач помилився щодо природи правочину, щодо прав та обов'язків сторін та вважав, що укладає договір довічного утримання, оскільки дії позивача були спрямовані на укладення саме договору дарування про що свідчать матеріали справи, а також того, що правочин вчинено під впливом тяжкої обставини, тому суд вважає за що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 229, 233, 717, 719 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Приватний нотаріус Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монич Михайло Юрійович, Дібровська сільська рада Синельниківського району, ОСОБА_5 про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом -відмовити.

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області може бути подано апеляційну скаргу. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Л. М. Новік