Ухвала

від 03.05.2012 по справі 2а/1770/5203/2011

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д.П.

Суддя-доповідач:Євпак В.В.

УХВАЛА

іменем України

"03" травня 2012 р. Справа № 2а/1770/5203/2011

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Капустинського М.М.

Мацького Є.М.,

при секретарі Мисечко І.С. ,

за участю позивача та його представника

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "20" лютого 2012 р. у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі - ДПІ у м. Рівне) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.09.2011 року: № 0002391742, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 28020,00 грн. та застосовано штрафну санкцію на суму 7005,00 грн. та № 0002401742, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 21235,24 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.02.2012 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0002391742 та № 0002401742 від 19 вересня 2011 року.

Присуджено на користь позивача із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ДПІ в м. Рівне подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі зокрема зазначають, що позивач не мав права формувати валові витрати із сум амортизаційних відрахувань на основні засоби, транспортного податку та витрат на проходження технічного огляду легкового автомобіля, а також з вартості придбаного бензину А-95, що був використаний підприємцем для заправки легкового автомобіля, оскільки останній зареєстрований за фізичною особою та не брав участі в господарській діяльності позивача, як суб"єкта підприємницької діяльності, що не є платником податку на прибуток, а також з частини вартості товару, придбаного у ПП «Ніка-Ойл» по договорах, які вбачаються нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача та його представника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Рівне проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року, про що складено акт № 137/17-117/НОМЕР_1 від 05.09.2011 року .

Перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат за II-IV кв. 2009 р. та за 2010 рік витрати в сумі 141568,32 грн., що не пов'язані з господарською діяльністю та не приймали участь в оподаткованих операціях звітного періоду, а саме: в сумі 3578,28 грн. нарахованої амортизації на основні засоби; в сумі 321,50 грн. на сплату транспортного податку та витрат на проходження технічного огляду власного легкового автомобіля; в сумі 2565,51 грн. на вартість придбаного бензину А-95, що був використаний підприємцем для заправки власного легкового автомобіля; в сумі 135103,03 грн. як частини вартості товару, придбаного у ПП «Ніка-Ойл»по договорах, які вбачаються нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», а також позивачем завищено податковий кредит на суму 28020 грн.

За наслідками проведеної перевірки та апеляційного оскарження, 19 вересня 2011 року ДПІ у м. Рівне прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002401742, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 21235,24 грн. та № 0002391742, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 28020,00 грн. та застосовано штрафну санкцію на суму 7005,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_3, виходив з правомірності формування ним валових витрат та податкового кредиту та безпідставного визначення податковим органом податкових зобов"язань.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Судом також встановлено, що позивач з 15.12. 2003 року зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії ВОО в„– 732718 від 15.12.3003 року, перебуває на обліку як платник податків у ДПІ м. Рівне, зареєстрований платником податку на додану вартість, про що відповідачем видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість в„– 77871690 від 09.01.2004 року .

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 24.11. 2011 р. види діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - 51.70.0 інші види оптової торгівлі.

Як встановлено судом, у вересні 2004 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу транспортного засобу з використанням банківського кредиту від 17.09.2004 року, з метою використання в господарській діяльності, було придбано легковий автомобіль DAEWOO LANOS (D4LM500R).

Судом встановлено, що зазначений автомобіль використовувався позивачем саме у його господарській діяльності, як суб"єкта підприємницької діяльності.

Що стосується витрат нарахованої амортизації на основні засоби.

Згідно зі статтею 13 розділу IV Декрету № 13-92 (чинного на час виникнення правовідносин) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручка у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12. 1994 року (чинним на момент виникнення спірних правовідносин).

Аналогічна норма прописана в статті 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції № 12 від 21.04.1993 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06. 1993 року за № 64 (з наступними змінами та доповненнями) (далі - Інструкція № 12).

Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Відповідно до підпунктів 8.2.1, 8.2.3 пункту 8.2 статті 8 цього ж Закону під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом; сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Судом встановлено, що автомобіль знаходиться на обліку основних засобів 2 групи, про що зазначено в Акті перевірки. У Позивача ведеться бухгалтерський облік, згідно діючих стандартів бухгалтерського обліку, про що також відмічено в Акті перевірки, в тому числі рах. 13 - «Амортизація».

Нарахована амортизація відображена в картках рахунку: 13 Знос необоротних активів долучених позивачем до матеріалів справи та досліджених у судовому засіданні. За другий - четвертий квартал 2009 року Позивачем нараховано амортизацію в розмірі 1858,77 грн., за 2010 рік -1719,51 грн., а всього в розмірі 3578,28 грн.

Суми нарахованої амортизації платник податків враховував у складі витрат, пов'язаних з одержанням доходу, при обчисленні чистого доходу, що відобразив у досліджених судом деклараціях про доходи, одержані з 01.04.2009 року по 31.12.2009 року та за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

Встановлено, що позивачем як під час проведення перевірки, так і в ході судового розгляду справи були надані належні та допустимі докази на підтвердження ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів та здійснення амортизаційних відрахувань. При цьому, основні засоби (легковий автомобіль), на які нараховувалась амортизація, фізична особа - підприємець ОСОБА_3 використовував у власній господарській діяльності.

Таким чином, оскільки валові витрати мали характер реальних витрат платника податку, повинні враховуватися в тому ж податковому звітному періоді, що і доходи, з отриманням яких ці витрати безпосередньо пов'язані, та враховуючи ведення суб'єктом підприємницької діяльності бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів, суд дійшов правильного висновку, що позивачем правомірно, у відповідності з приписами Декрету № 13-92, були включені до валових витрат нараховані амортизаційні відрахування.

Що стосується віднесення на валові витрати позивача суми у розмірі 321,50 грн. на сплату транспортного податку та витрат на проходження технічного огляду легкового автомобіля, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність такого віднесення.

Відповідно до п. 3 вищезазначеного Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться підрозділами Державтоінспекції з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

У другій частині п. 6 вказаного Порядку, прямо зазначено, що "Транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами".

Відповідно до п.п. 5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються у тому числі суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII "Про систему оподаткування".

Тому, висновок відповідача про те, що до складу витрат приватного підприємця можливе включення сум сплачених витрат як по рухомому так і по нерухомому майну за умови використання їх в господарській діяльності, зареєстрованих лише на суб'єкта господарювання, а не на приватну особу, не відповідає законодавству, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема і тому, що, відповідно до згаданого вище Порядку, реєстрація автомобіля, що належить фізичній особі - підприємцю, за ним, як за фізичною особою є належною реєстрацією, і іншої в Україні не передбачено.

Що стосується віднесення позивачем до складу валових витрат суми 2565,51 грн. вартості придбаного бензину А-95.

Згідно п.п. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат 50 % витрат на придбання паливо - мастильних матеріалів для легкового автомобіля При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Судом встановлено, що зазначений бензин використовувався, як уже було показано вище, для заправки легкового автомобіля DAEWOO LANOS, що належить позивачу, як фізичній особі-підприємцю, і використовався саме у господарській діяльності позивача.

Факт отримання бензину підтверджений податковими та матеріальними накладними. Відповідач не заперечує, що позивачем на валові витрати віднесено 50% вартості використаного для заправки легкового автомобіля бензину.

За наведених обставин витрати в розмірі 50% вартості паливно-мастильних матеріалів для заправки легкового автомобіля позивача повинні відноситись до складу валових витрат відповідно до вимог статті 13 Декрету № 13-92 та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Щодо витрат віднесених позивачем в розмірі 135103,03 грн. з частини вартості товару, придбаного у ПП «Ніка-Ойл».

Встановлено, що позивачем з ПП "Ніка-Ойл" 19.10.2009 року та 04.01.2010 року були укладені договори на придбання нафтопродуктів в асортименті.

На виконання договорів, позивачем було придбано дизпаливо та бензин у ПП "Ніка-Ойл".

Судом встановлено, що позивачем здійснювалась закупівля та в подальшому продаж паливно-мастильних матеріалів, зазначені операції з ПП "Ніка-Ойл" мали реальний характер

Товарність зазначених операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача та участь в оподатковуваних операціях звітного періоду підтверджені наданими позивачем первинними документами: видатковими та податковими накладними продавця, товарно-транспортними накладнаи, видатковими та податковими накладними позивача, виписками з банківських рахунків по оплаті, довіреністями покупців на отримання товару по кожній із господарських операцій по ПП "Ніка-Ойл".

Судом встановлено, що ПП "Ніка-Ойл" на момент здійснення господарських операцій було включене в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та у встановленому законом порядку було зареєстровано, як платник податку на додану вартість, підтвердженням чого є свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ № 100246027 від 22.09.2009 р.

Відповідачем, на якого в силу ст.71 КАС України покладено обов"язок довести правомірність прийнятого ним рвшення, не доведено факту безтоварності та нікчемності господарських операцій позивача та ПП "Ніка-Ойл".

Додатковим підтвердженням безпідставності такого висновку є відкликання акта про визнання нікчемними угод за № 639/23-300/36650429 від 20.05.2011 року, складеного на ПП "Ніка-Ойл" (код за ЄДРПОУ 36650429) за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, в зв'язку з нововиявленими обставинами, про що свідчить лист ДПІ у м. Рівне від 11.01.2012 р. № 1100/23-320 .

Відтак, відповідачем неправомірно не прийнято до складу валових витрат позивача за ІІ-ІV кв. 2009 р. витрати в сумі 113434,23 грн., за 2010 р. в сумі 28134,09 грн..

Щодо завищення податкового кредиту позивачем на суму 28020,0 грн.

Згідно п.п. 7.4.1 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями, далі - Закон "Про ПДВ") податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 Закону "Про ПДВ", протягом такого звітного періоду у зв'язку: з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; з придбанням (будівництвом) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено використання автомобіля господарській діяльності саме суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 та правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів для автомобіля.

Також судом встановлено правомірність віднесення позивачем валових витрат з придбання у ПП "Ніка-Ойл" товару у вигляді нафтопродуктів.

За наявності реально проведених господарськиї операцій з придбання товарів, надання продавцями податкових накладних позивачем було сформовано податковий кредит.

Судом встановлено, що всі суми податкового кредиту з ПДВ з господарських операцій, що зазначені вище, сформовані позивачем на підставі отриманих податкових накладних по оподатковуваних операціях та у межах його господарської діяльності. Зазначені первинні документи недійсними або нечинними судом не визнавались, та не є недійсними в силу закону. Податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені ст.7 Закону "Про ПДВ" а особи, що їх видали, були зареєстровані, в установленому законодавством порядку, як платники ПДВ.

Законодавством України, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема п. 7.4 ст.7 Закону "Про ПДВ" та п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05. 1997р. № 165 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06. 1997 р. за № 233/2037 (із змінами, далі - Порядок № 165) встановлено вичерпний перелік підстав для встановлення факту недійсності чи фіктивності податкової накладної. Так, відповідно до п. 5 Порядку № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідачем не надано відомостей щодо скасування реєстрації платника ПДВ контрагента позивача на момент здійснення правочинів.

Таким чином, відповідно до положень ст. 7 Закону "Про ПДВ", позивач на підставі проведених оподатковуваних господарських операцій та належним чином оформлених контрагентом-постачальником податкових накладних мав право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, і виходячи з цього, визначати суму свого податкового зобов'язання з ПДВ за звітний період.

Щодо відсутності майна, трудових ресурсів у ПП "Ніка-Ойл", то така інформація залишилась не підтвердженою відповідачем належними та допустимими доказами.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та зазначених норм чинного законодавства, суд дійшов правильного висновку, що позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірно у ІІ - ІV кв. 2009 р. та 2010 році включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в розмірі 999,00 грн., сплачений у зв'язку з придбанням ПММ та 27020,62 грн. по господарських операціях придбання нафтопродуктів у ПП "Ніка-Ойл".

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівне від 19.09.2011 року № 0002401742, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 21235,24 грн. та № 0002391742, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 28020,00 грн. та застосовано штрафну санкцію на суму 7005,00 грн., з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195,198, 200, 205, 206, 212, 254 України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "20" лютого 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: М.М. Капустинський Є.М. Мацький

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Суб"єкт підприємницької діяльності - ОСОБА_3 АДРЕСА_1,33000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівне вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023