Ухвала

від 09.11.2006 по справі 5/1021-19/182а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/1021-19/182А

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

09.11.06                                                                                           Справа  № 5/1021-19/182А

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Процик Т.С.

                                                            Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області, м.Стрий

на постанову Господарського суду Львівської області від 16.08.2006р.

у справі № 5/1021-19/182А

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Стрийське автотранспортне підприємство № 24658”, м.Стрий

до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області, м.Стрий

про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2006р. № 0000301702/0

За участю представників:

від позивача: Олексів Н.М. –представник.

від відповідача: Білоус А.Т. –начальник юридичного відділу.

Особам, які беруть участь у справі, права і обов'язки, передбачені ст.ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено. Заяв про відвід суддів не поступало.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 16.08.2006 року у справі № 5/1021-19/182А (суддя Левицька Н.Г.) задоволено позовні вимоги ВАТ «Стрийське автотранспортне підприємство 24658»та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Стрийському районі Львівської області № 0000301702/0 від 15.05.2006р.

Постанова місцевого господарського суду мотивована нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі Закон 2343) та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон 2181).

Скаржник, відповідач у справі, з постановою місцевого господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Львівської області скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав наведених у апеляційній скарзі.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав. При цьому, зазначив, що відповідно до положень п.5 ст.12 Закону 2343 в редакції Закону № 2922-ІІІ від 10.01.2002р., після закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв‘язку з закінченням або достроковим припиненням процедури санації або ліквідаційної процедури чи затвердження арбітражним судом мирової угоди неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які боржник зобов‘язаний був сплатити кредиторам за грошовими зобов‘язаннями щодо сплати податків і зборів (обов‘язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію. Одночасно, відповідач вказує на те, що донарахована згідно спірного податкового повідомлення-рішення штрафна санкція, відповідно до ст.1 Закону 2343, не повинна була включатись в кредиторські вимоги на час порушення справи про банкрутство.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, у якому проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечує, просить постанову місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. Позивач, відстоюючи свою позицію, покликається на те, що відповідач неправомірно посилається на положення п.5 ст.12 Закону 2343 в редакції Закону № 2922-ІІІ від 10.01.2002р., яке в період з 14.01.2003р. по 13.10.2003р., за який нарахована штрафна санкція у сумі 5 025,34 грн., та на момент прийняття спірного повідомлення-рішення було нечинним.

Також, позивач зазначає, що відповідно до Закону 2343 конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, в тому числі з вимогами щодо сплати неустойки (штрафів, пені) зобов‘язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника у порядку, визначеному ст.14 цього ж Закону.

Оскільки, вимоги відповідача щодо сплати штрафу згідно з податковим повідомленням-рішенням не були заявлені у встановленому законом порядку у рамках провадження у справі про банкрутство, тому відповідно до ч.2 ст.14 Закону 2343 вважаються погашеними.

Представник позивача у судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив з мотивів, наведених у письмовому запереченні на апеляційну скаргу, просив постанову господарського суду Львівської області залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Відкритого акціонерного товариства "Стрийське автотранспортне підприємство 24658" за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року, по податку на прибуток за період з 01 квітня 2004 року по 31 грудня 2005 року та строків погашення узгодженого податкового зобов‘язання з податку на прибуток підприємства за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року, було складено акт № 45/23-1/03117694 від 05.05.2006 року.

Як вбачається із зазначеного акту, відповідачем встановлено порушення пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 та пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону 2181, а саме несвоєчасну сплату податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів з 14 січня 2003 року по 13 жовтня 2003 року (період припинення дії мораторію у справі № 7/154-39/222 згідно з ухвалою господарського суду Львівської області від 14.01.2003р. та початку введення в дію мораторію у справі № 6/291-4/227 згідно з ухвалою господарського суду Львівської області від 13.10.2003р.) терміном до 30 днів на суму 50 253,40 грн.

Відповідно до акту перевірки ДПІ у Стрийському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000301702/0 від 15 травня 2006 року, яким на підставі пп.17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону 2181 за затримку на 27 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов‘язання в розмірі 50 253,40 грн. позивача зобов‘язано сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 5 025,34 грн. за платежем податок з власників транспортних засобів.

Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, заперечення позивача, наведені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи та перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, з наступних підстав.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.17.1 ст.17 Закону 2181 штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Згідно з пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з положеннями п.6.1.7 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за № 268/5459, повідомлення про застосування штрафів складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) узгодженого податкового зобов'язання: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати (погашення) узгодженої суми податкового зобов'язання, на наступний день після закінчення зазначених 30 календарних днів повідомлення про застосування штрафу приймається у розмірі десяти відсотків від суми фактично сплаченого (погашеного) за цей період податкового боргу.

Відповідачем спірне повідомлення-рішення про застосування штрафу за порушення терміну сплати узгодженого зобов‘язання за період з 14.01.2003р. по 13.10.2003р. прийнято 15.05.2006р.

У відповідності до преамбули Закону 2181, норми цього Закону не регулюють питання погашення податкових зобов‘язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом 2343.

Як з‘ясовано у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Львівської області від 14.01.2003р. по справі № 7/154-39/222 припинено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Стрийське автотранспортне підприємство 24658»з підстави виконання боржником усіх зобов‘язань перед кредитором, а ухвалою господарського суду Львівської області від 13.10.2003р. порушено провадження у справі № 6/291-4/227 про банкрутство ВАТ «Стрийське автотранспортне підприємство 24658»за заявою Стрийської об‘єднаної державної податкової інспекції.

Вимоги Стрийської об‘єднаної державної податкової інспекції Львівської області до ВАТ «Стрийське автотранспортне підприємство 24658»у справі про банкрутство № 6/291-4/227 визнані в сумі 439 617,00 грн. і затверджені ухвалою суду від 10.03.2004р.

До складу затверджених ухвалою суду від 10.03.2004р. вимог Стрийської об‘єднаної державної податкової інспекції не увійшла сума штрафу у розмірі 5 025,34 грн., що донарахована спірним податковим-рішенням.

Порядок та умови провадження у справах про банкрутство, в тому числі задоволення вимог кредиторів боржника, регламентуються Законом 2343.

Так, згідно з п.15 статті 11 Закону 2343, після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов‘язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 Закону.

Стаття 14 Закону 2343 передбачає, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов‘язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до ч.2 вказаної статті, вимоги, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

Публікація оголошення про порушення провадження у справі № 6/291-4/227 про банкрутство позивача здійснена 30.12.2003р. в офіційному друкованому виданні - в газеті «Голос України».

Податкове повідомлення-рішення № 0000301702/0 про застосування до позивача штрафу у розмірі 5 025,34 грн. за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов‘язання за період з 14.01.2003р. по 13.10.2003р., прийнято відповідачем 15 травня 2006 року.

Тобто, відповідачем згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0000301702/0 від 15.05.2006р. застосовано до позивача штраф, який виник до 13.10.2003р., і повинен був заявлятись у рамках провадження у справі про банкрутство № 6/291-4/227 у встановленому ст.14 Закону 2343 порядку.

За таких обставин, господарський суд правомірно прийшов до висновку, що у відповідача не було підстав для прийняття оспорюваного повідомлення-рішення, оскільки сума штрафу, що увійшла до зазначеного повідомлення, вважається погашеною відповідно до ч.2 ст.14 Закону 2343.

Погашення вимог кредиторів щодо цивільно-правових зобов'язань, що відбувається внаслідок застосування частини 2 статті 14 Закону 2343, слід вважати припиненням цих зобов'язань відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України, а стосовно зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) - погашенням податкового зобов'язання у розумінні Закону 2181.

Що стосується посилання відповідача на п.5 ст.12 Закону 2343 в редакції Закону України № 2922-ІІІ від 10.01.2002р., то Законом України № 3088-ІІІ від 07.03.2002р. п.5 статті 12 Закону 2343 викладений у новій редакції, згідно з якою мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною десятою статті 17 цього Закону.

Відповідно до п.10 ст.17 Закону 2343 керуючий санацією в тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Таким чином, відповідач посилається на норму закону, яка не діяла на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а також у період, за який нараховано штраф.

Апеляційний господарський суд не може погодитись із доводами відповідача про те, що нарахована згідно з оскаржуваним повідомленням-рішенням штрафна санкція не повинна була включатись в кредиторські вимоги у справі № 6/291-4/227, так як не носила виконавчого характеру.

Виходячи із системного аналізу норм Закону 2343, наявність безспірних вимог кредитора до боржника є однією із підстав для порушення провадження у справі про банкрутство і береться судом до уваги при вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство. Однак, відсутність доказів безспірності вимог до боржника не є підставою для відмови у визнанні кредитором у справі про банкрутство під час виявлення господарським судом кредиторів в порядку ст.14 Закону 2343.

Відповідно до ст.14 Закону 2343 конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів згідно ч.6 ст.14 Закону 2343.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону 2343, у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не були заявлені вимоги щодо сплати штрафу у сумі 5 025,34 грн. у встановленому законом порядку, а тому такі не розглядались господарським судом та не були визнані ухвалою господарського суду.

Такі доводи відповідача, як те, що відповідно до ст.1 Закону 2343 до складу грошових зобов‘язань боржника не зараховуються неустойка (пеня, штраф), визначена на день подання заяви до суду, спростовуються наступним.

Стаття 1 Закону 2343 подає визначення термінів, які вживаються у цьому Законі, в тому числі і грошового зобов‘язання.

Так, відповідно до п.7 ст.1 Закону 2343 грошове зобов'язання –це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що неустойка (штраф, пеня) не включається до складу грошових зобов‘язань при вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, однак, після порушення провадження у справі про банкрутство кредитори з вимогами щодо сплати неустойки (штрафів, пені) за грошовими зобов‘язаннями, виходячи із змісту ч.1 ст.14 Закону 2343, вправі пред‘явити свої вимоги до боржника у передбаченому законом порядку.

Відповідно до положень ч.2 ст.15 Закону 2343 штрафні санкції підлягають окремому обліку в реєстрі вимог кредиторів та задовольняються у шосту чергу відповідно до черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої ст.31 Закону 2343.

Із суті зазначених вище норм чинного законодавства випливає, що вимоги відповідача щодо сплати нарахованого спірним податковим повідомленням-рішенням штрафу у сумі 5 025,34 грн. повинні були заявлятись у рамках провадження у справі про банкрутство № 6/291-4/227 ВАТ «Стрийське автотранспортне підприємство 24658»у встановленому ст.14 Закону 2343 порядку.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ у Стрийському районі Львівської області № 0000301702/0 від 15.05.2006р. прийнято всупереч нормам чинного законодавства, а тому порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, що є підставою для його скасування.

У відповідності до ст.ст.70,71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна належними та допустимими доказами довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апеляційний господарський суд визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять правомірності здійснених відповідачем нарахувань, а, отже, і прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищевикладене, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для скасування постанови місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:

Постанову господарського суду Львівської області від 16.08.2006р. у справі № 5/1021-19/182А залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 212 КАС України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя                                                                                Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                                    Процик Т.С.

Суддя                                                                                                    Галушко Н.А.