Постанова

від 14.10.2008 по справі к-19/334

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

14.10.08                                                                                          

Справа  № К-19/334

Львівський

апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий

суддя                                                           

Бонк Т. Б.

судді                                                                               

Бойко С. М.

Марко Р. І.

при

секретарі Гунька О.

П.

за

участю представників сторін:

від

позивача -ОСОБА_3.

-представник

від

відповідача (скаржника) ОСОБА_4

-представник

розглянув

апеляційну  скаргу ТзОВ «Взуття», м.

Івано-Франківськ  б/н і б/д

на

рішення господарського

суду Івано-Франківської області від 12.06.2008 р.

у

справі № К-19/334

за

позовом ОСОБА_1, с.

Чукалівка Тисменицького району Івано-Франківської області

до

відповідача ТзОВ

«Взуття», м. Івано-Франківськ

про

визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства від 06.11.2007

р.

ВСТАНОВИВ:

рішенням

господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2008 р. у справі №

К-19/334 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, визнано недійсним рішення

загальних зборів учасників ТзОВ «Взуття»від 06.11.2007 р., оформленого

протоколом № 2, про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників товариства, виплату

їй частки в статутному капіталі в сумі 5 149, 40 грн. та передачу належної їй

частки іншим учасникам товариства, ОСОБА_1 поновлено у складі учасників ТзОВ

«Взуття»з часткою в статутному капіталі 9 %, що становить 5 149, 40 грн.,

визнано недійсними зміни до статуту товариства, зареєстровані державним

реєстратором виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 20.12.2007

р., скасовано державну реєстрацію змін до статуту, стягнуто з ТзОВ «Взуття»на

користь ОСОБА_1 85 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118

грн. в повернення витрат по сплаті послуг інформаційно-технічного забезпечення

судового процесу та 1 000 грн. -на оплату послуг адвоката, в частині стягнення

10 000 грн. моральної шкоди провадження припинено, в решті позову відмовлено.

Рішення

суду мотивоване тим, що із матеріалів справи та пояснень учасників не

вбачається фактів невиконання позивачем статутних обов'язків, які стали

підставою для виключення  її зі складу

учасників товариства, не встановлено систематичності невиконання обов'язків,

передбачених ст. 10 Закону України «Про господарські товариства», не доведено,

якими діями (бездіяльністю) учасник перешкоджав досягненню цілей товариства, а

також не підтверджено причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) позивача та

негативними наслідками для товариства. Суд дійшов висновку, що відсутність

вказаних відомостей у рішенні загальних зборів ТзОВ «Взуття»від 06.11.2007 р.,

оформленого протоколом № 2, є підставою для визнання його недійсним. Відповідно,

вимоги про поновлення ОСОБА_1 як учасника товариства, а також про визнання

недійсними та скасування змін до статуту суд також задоволив. Щодо вимог про

зобов'язання державного реєстратора скасувати державну реєстрацію змін до

статуту товариства і внести зміни до державного реєстру, то суд вважає, що

право позивача державним реєстратором не порушено, а тому, враховуючи ст. 1 ГПК

України, такі вимоги задоволенню не підлягають. Припиняючи провадження в

частині стягнення моральної шкоди, суд зазначив, що така позовна вимога

фізичної особи не підлягає вирішенню в господарських судах. Крім цього, суд

визнав обґрунтованим стягнення 1 000 грн. за послуги адвоката, а оплату за

витяг та довідку з ЄДРПО України в сумі 81, 60 грн., на думку суду, не входять

до складу судових витрат.

У

своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати, посилаючись

на те, що ОСОБА_1 протягом 2000 -2007 рр., перебуваючи на посаді головного

бухгалтера ТзОВ «Взуття»і будучи членом правління товариства, своєю діяльністю

(бездіяльністю) перешкоджала досягненню цілей товариства, зокрема, була

ініціатором реалізації майна товариства, яке повинно було бути реалізоване в

першу чергу учасникам товариства, погодилась на відчуження об'єктів

нерухомості, не виконувала рішень зборів, використовувала майно у власних цілях

тощо.

У

відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського

суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим,

що дії, за які ОСОБА_1 виключено зі складу учасників товариства, не є

порушенням обов'язків учасника, передбачених статутом товариства, не випливають

з корпоративних відносин, а тому не дають підстав для виключення її зі складу

учасників товариства. Дані порушення, на думку представника позивача,

відносяться до трудових відносин. Крім цього, позивач вказує на відсутність в

рішенні загальних зборів від 06.11.2007 р. обґрунтування причин виключення

ОСОБА_1, фактів невиконання статутних обов'язків, не зазначено, в чому полягає

систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків.

У

заяві позивач зазначає, що об'єкти нерухомості, які знаходяться по вул.

Страчених, 3 та Галицькій, 39 в м. Івано-Франківську, не відчужувались ТзОВ

«Взуття»та не могли ним відчужуватися, оскільки не належали товариству на праві

власності, а лише перебували в оренді і товариством передавалося саме право

оренди. При цьому, укладення договорів оренди, згідно Статуту товариства,

належало до виключної компетенції директора ТзОВ «Взуття»і не потребувало

погодження ні загальними зборами учасників товариства, ні правлінням.

Розглянувши

наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які

містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення

представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного

господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої

інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з

наступних підстав.

Матеріалами

справи встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ТзОВ «Взуття»з часткою в статутному

капіталі товариства 9 % від розміру статутного фонду (п. 7.1 статуту).

06.11.2007

р. відбулися загальні збори учасників ТзОВ «Взуття», за результатами яких

складено протокол № 2 (а. с. 48 -55, Том 1).

За

даними протоколу, на зборах присутні учасники, що спільно володіють 94, 34 %

статутного капіталу товариства.

Відповідно

до ч.ч. 1, 4 ст. 60 Закону України «Про господарські товариства», загальні

збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники

(представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 % голосів.

Аналогічні положення містяться у п. 6.1 статуту ТзОВ «Взуття».

Таким

чином, збори учасників ТзОВ «Взуття», проведені 06.11.2007 р., були

повноважними.

Загальними

зборами учасників товариства 06.11.2007 р., зокрема, вирішено:

1.          виключити ОСОБА_1 із засновників

товариства та виплатити їй частку в статутному капіталі товариства в сумі 5

149, 40 грн.

2.          внести зміни до статуту ТзОВ

«Взуття»та затвердити його нову редакцію.

3.          частину статутного капіталу в сумі 5

149, 40 грн., яка належить ОСОБА_1, реалізувати іншим засновникам товариства в

порядку, встановленому ст. 53 Закону України «Про господарські товариства», п.

4.2 статуту.

Рішення

прийняті більшістю голосів присутніх -60, 23 % (а. с. 53, Том 1).

Вищезазначене

рішення мотивоване тим, що перебуваючи на посаді головного бухгалтера ТзОВ

«Взуття», ОСОБА_1 допустила значні порушення порядку ведення  бухгалтерського обліку та фінансової

дисципліни, чим перешкодила товариству в досягненні його цілей. Зокрема

зазначено, що при укладенні договорів купівлі -продажу нерухомості товариства

не проводилась експертна оцінка цієї нерухомості, завдано значних фінансових

збитків товариству в результаті продажі розрубочного, розкрійного жіночого

цехів та складських приміщень, без погодження з засновниками здійснювалась

переуступка права оренди належних товариству приміщень по вул. Страчених, 3,

Галицькій, 39, Мазепи, 3.

У

рішенні також зазначено, що при переуступці права на оренду виробничих приміщень

вартість дозволу (патент) включено в статутний капітал товариства, яка

некомпенсована суб'єктами підприємницької діяльності, яким це право

переуступалось, порушено встановлений Івано-Франківським міським виконавчим

комітетом порядок розрахунку орендної плати за передані в оренду виробничі

приміщення, не проведено або неповністю проведено розрахунки за передані

приміщення їдальні та приміщення майстерні по вул. Незалежності, 148 Б,

безпідставно припинено діяльність ДП «Чобіток». Крім цього, позивачем допущено

використання коштів товариства, що привело до зниження результатів діяльності

товариства.

Відповідно

до ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», до компетенції

загальних зборів, зокрема, належить внесення змін до статуту товариства, у тому

числі зміна розміру його статутного капіталу.

Учасника

товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або

неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню

цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке

проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 % загальної

кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його

представник) у голосуванні участі не бере (ст. 64 Закону України «Про господарські

товариства», п. 5.10 Статуту товариства).

Згідно

п. 3.3 Статуту товариства, учасники товариства не володіють окремими правами на

об'єкти, що входять до складу майна товариства, в тому числі і на об'єкти

власності, внесені учасниками в якості статутного внеску.

Відповідно

до ч. 1 ст. 140 ЦК України, товариством з обмеженою відповідальністю є

засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого

поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Обов'язки

учасників товариства визначені ст. 10 Закону України «Про господарські

товариства», відповідно до якої учасники товариства зобов'язані:

1.          додержувати установчих документів

товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління

товариства;

2.          виконувати свої зобов'язання перед

товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади

(оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими

документами;

3.          не розголошувати комерційну таємницю

та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;

4.          нести інші обов'язки, якщо це

передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими

документами.

В

обґрунтування систематичного невиконання обов'язків позивача, відповідачем

долучено до матеріалів справи договір купівлі-продажу приміщення майстерні від

01.03.2002 р. за адресою: вул. Незалежності, 148 Б, м. Івано-Франківськ,

договір купівлі-продажу нежитлового приміщення по вул. Страчених, 3 у м.

Івано-Франківську від 20.12.2005 р., договір купівлі-продажу від 07.03.2006 р.

частини приміщення майстерні за адресою: вул. Незалежності, 148 Б, м.

Івано-Франківськ, наказ № 22 К від 30.12.1999 р. про тимчасові ціни на

неліквідні товари, протоколи засідання правління ТзОВ «Взуття»від 01.08.2000

р., 11.02.2002 р., 05.01.2004 р., звіт ревізійної комісії ТзОВ «Взуття»та

протоколи  загальних зборів учасників

ТзОВ «Взуття»від 25.06.2003 р., 03.06.2005 р., 20.06.2007 р.

Щодо

даних доказів слід зазначити, що договір купівлі-продажу від 01.03.2002 р.

укладено від імені ТзОВ «Взуття», підписано директором ОСОБА_2. та завірено

печаткою товариства; договори купівлі-продажу від 20.12.2005 р. та від

07.03.2006 р. укладено ТзОВ «Ремвзуття-Сервіс», підписано директором ОСОБА_2.

та завірено печаткою даного товариства. Отже, твердження відповідача про

невиконання рішень загальних зборів про продаж основних засобів без погодження

із правлінням ТзОВ «Взуття»є безпідставним, оскільки ОСОБА_1 не вчиняла дій

щодо продажу майна товариства.

Відповідно

до звіту ревізійної комісії ТзОВ «Взуття», виявлено факти порушень головним

бухгалтером своїх посадових (службових) обов'язків, а не статутних обов'язків

учасника товариства.

Із

матеріалів справи не вбачається фактів невиконання статутних обов'язків, які

стали підставою для виключення учасника з товариства, не встановлено

систематичності невиконання учасником товариства його обов'язків, передбачених

ст. 10 Закону України  «Про господарські

товариства», не доведено якими діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню

цілей товариства та не підтверджено причинного зв'язку між діями

(бездіяльністю) учасника  товариства та

негативними наслідками для товариства.

Відсутність

відповідних відомостей у рішенні загальних зборів ТзОВ «Взуття»від 06.11.2007

р., оформленого протоколом № 2, є підставою визнання такого рішення недійсним.

Отже,

суд першої інстанції правомірно визнав недійсним рішення загальних зборів

учасників ТзОВ «Взуття»від 06.11.2007 р. (протокол № 2) про виключення ОСОБА_1

зі складу учасників товариства.

Відповідно

до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного

права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна

особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або

майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів

можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (ст. 16

ЦК України).

Оскільки

учасника товариства ОСОБА_1, на думку судів першої та апеляційної інстанцій,

безпідставно виключено із ТзОВ «Взуття», то вимога про поновлення ОСОБА_1 у

складі учасників товариства з часткою в статутному капіталі товариства 9 % , що

в грошовому еквіваленті становить 5 149, 40 грн. також правомірно задоволена

місцевим господарським судом.

Державна

реєстрація змін до установчих документів юридичної особи проводиться у

відповідності до ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб

та фізичних осіб-підприємців».

З

огляду на те, що рішення  загальних

зборів учасників ТзОВ «Взуття»від 06.11.2007 р. (протокол № 2) про виключення

ОСОБА_1 зі складу учасників товариства є таким, що не відповідає вимогам

чинного законодавства України, зокрема ст. 64 Закону України «Про господарські

товариства», то, відповідно, зміни до Статуту ТзОВ «Взуття»(нова редакція), що

зареєстровані державним реєстратором виконавчого комітету Івано-Франківської

міської ради 20.12.2007 р. за № 11191050006000649, згідно яких ОСОБА_1 не є

учасником товариства, є недійсними та підлягають  скасуванню.

Щодо

вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, то суд першої інстанції правомірно

припинив провадження в цій частині на підставі ч. 1 ст. 80 ГПК України,

оскільки ця позовна вимога фізичної особи не підлягає вирішенню в господарських

судах.

Витрати,

які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому

Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на

осіб, які є адвокатами (ч. 3 ст. 48 ГПК України).

Відповідно

до ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється

на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським

об'єднанням чи адвокатом.

Судом  першої інстанції встановлено, що між

позивачем  та   адвокатом 

ОСОБА_3. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю

НОМЕР_1від 28.02.2004 р.) укладено договір про надання послуг адвоката №

2-12/07 від 20.12.2007 р. Вартість послуг з надання адвокатських послуг

сплачена позивачем у розмірі 1 000 грн., що підтверджується  квитанцією  

№ 1-05 від 27.05.2008 р.         

За

таких обставин та керуючись ст. 49 ГПК України, апеляційна інстанція вважає

правомірним стягнення з відповідача 1 000 грн. за послуги адвоката позивача.

Відповідно

до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський

суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи,

які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами

доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи

наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду

першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням

норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись

ст.ст. 99, 101 -105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення господарського суду

Івано-Франківської області від 12.06.2008 р. у справі № К-19/334 залишити без

змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Взуття», м. Івано-Франківськ -без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з дня

її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.          Матеріали справи направити на адресу

місцевого господарського суду;

Головуючий

суддя                                                                      Бонк

Т. Б.

Суддя                                                                                         

Бойко С. М.

Суддя                                               

                                          Марко

Р. І.